Шляхи і резерви збільшення валового і чистого доходу

Важливим резервом підвищення продуктивності землі являється  збільшення внесення  кількості  мінеральних та органічних добрив відповідно до запланованої урожайності сільськогосподарських культур.

В умовах Маловисківського району відповідно до наших розрахунків необхідно вносити не менше 8-10 ц мінеральних добрив на 1 га ріллі і не менше 5-6 т гною.

Це забезпечуватиме 250-280 кг діючої речовини на 1 га посівної площі. Крім того враховуючи великі втрати урожаю від шкідників і хвороб, необхідно чітко дотримуватись системи захисту рослин, строків проведення всіх робіт передбачених технологією виробництва. Це дасть змогу застосовувати інтенсивні технології вирощування зернових і технічних  культур[5].

В умовах нестійкого зволоження, куди відносяться господарства Маловисківського району та ТОВ «Карат» зокрема, важливим резервом підвищення урожайності є зрошення. В більшості господарств району є необхідні запаси води в штучних водоймах для поливу сільськогосподарських культур і особливо овочів та посівів багаторічних трав. Цей резерв необхідно використати особливо в господарствах, що знаходяться біля м. Мала Виска (ринку збуту) для вирощування ранніх овочів, виробництва сіна багаторічних трав, сінажу, приготування вітамінної муки.

Це дасть змогу забезпечити  молочне поголів'я повноцінними кормами і в свою чергу підвищити продуктивність корів. В сьогоднішніх умовах вітчизняне та зарубіжне машинобудування випускає новий набір сільськогосподарських машин для застосування енергозберігаючих технологій вирощування сільськогосподарських культур.

При можливості деякі  господарства району уже сьогодні можуть комплектувати набір таких машин  або ж це можуть робити машинно-технологічні станції, де зосереджена велика кількість такої техніки і виконувати замовлення господарств по впровадженню нових технологій.

Оскільки основною культурою ТОВ «Карат» є озима пшениця, то конкретніше для неї зазначимо, що для створення оптимальних умов росту й розвитку озимої пшениці в сівозмінах різних грунтово-кліматичних зон застосовують диференційований обробіток грунту залежно від його властивостей, окультурення, попередників, забур'янення тощо.

Необхідно правильно  поєднувати глибокий, звичайний і  поверхневий обробіток з використанням  полицевих, плоскорізальних, дискових, голчастих та інших грунтообробних знарядь.

Застосування будь-якого  способу обробітку повинно забезпечувати  необхідні умови для високоякісної  сівби, загортання насіння на оптимальну глибину та дружного його проростання. Структурний склад комплексів машин і ефективність їх застосування для основного і передпосівного обробітків грунту при звичайній та інтенсивній технологіях вирощування озимих зернових культур між собою принципово не різняться.

З метою підвищення якості обробітку грунту і зменшення кількості проходів агрегатів по полю все ширше застосовують обертові плуги та комбіновані агрегати типу "Європак".

Особливу увагу слід звернути на якість насінного матеріалу. Високою ефективністю відрізняється  передпосівна інкрустація насіння, тобто нанесення рідкого полімерного плівкоутворювача в суміші з пестицидами, мікроелементами та іншими біологічно активними речовинами.

Таким розчином обробляють насіння за допомогою протруювачів ПС-10А, МОБИТОКС-С, ПК-20, ПС-30 або комплексів-обладнання для протруювання та інкрустування КПС-10 і КПС-40[6].

 

3.2 Зниження собівартості  за рахунок економії матеріальних  витрат та витрат по оплаті  праці

Найперспективніший напрям зниження собівартості рослинницької  продукції – підвищення  урожайності сільськогосподарських культур, що грунтується на системі заходів по підвищенню економічної родючості землі і всебічної інтенсифікації виробництва (освоєння сівозмін, використання інтенсивних технологій, раціональне використання мінеральних та органічних добрив, боротьба з вітровою і водною ерозією грунтів, зрошення і осушення земель ); в тваринництві – зростання продуктивності тварин (зоотехнічна, племінна робота, годівля, правильне утримання) [3].

   Особливе значення  для зниження рівня собівартості  продукції землеробства має використання у виробництві досягнень селекційної науки і насінництва. Використання насіння високоурожайних, стійких проти захворювань сортів сільськогосподарських рослин дозволяє значно підвищити врожайність культур.

У традиційному представленні найважливішими шляхами зниження витрат є економія усіх видів ресурсів, споживаних у виробництві: трудових і матеріальних.

Так, значну частку в структурі  витрат виробництва займає оплата праці. Тому актуальна задача зниження трудомісткості  продукції, що випускається, росту продуктивності праці, скорочення чисельності адміністративно-обслуговуючого персоналу.

Зниження трудомісткості продукції, росту продуктивності праці  можна досягти різними способами. Найбільш важливі з них - механізація  й автоматизація виробництва, розробка і застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна і модернізація застарілого устаткування. Однак одні заходу щодо удосконалювання застосовуваної техніки і технології не дадуть належної віддачі без поліпшення організації виробництва і праці. Нерідко підприємства (фірми)  чи здобувають беруть під оренду дороге устаткування, не підготувавши до його використання. У результаті коефіцієнт використання такого устаткування дуже низок. Витрачені на придбання засобу не приносять очікуваного результату.

Важливе значення для  підвищення продуктивності праці має  належна його організація: підготовка робочого місця, повне його завантаження, застосування передових методів  і прийомів праці й ін.

Матеріальні ресурси  займають до 3/5 у структурі витрат на виробництво продукції. Звідси зрозуміле значення економії цих ресурсів, раціонального їхнього використання. На перший план тут виступає застосування ресурсосберегающих технологічних процесів. Немаловажним є підвищення вимогливості і повсюдне застосування вхідного контролю за якістю      матеріалів, що надходять від постачальників сировини і, що комплектують виробів і напівфабрикатів.

Оптимальним доповненням  до показників прибутку і рентабельності з'явилося би виділення в тому числі питомої ваги збільшення прибутку, отриманого в результаті зниження собівартості. Таке доповнення орієнтувало б первинну ланку на здійснення організаційно-технічних заходів, спрямованих на ріст продуктивності праці, економію і раціональне використання сировини, матеріалів, палива, енергії, на краще використання основних фондів і виробничих потужностей, а в підсумку - на зниження витрат на виробництво продукції в цілому. Це не виключало б і ріст обсягу виробництва, у результаті якого відносно зменшується питомий вага умовно-постійних витрат у складі собівартості продукції. [5]

 

3.3 Резерви збільшення  валового і чистого доходу

Виробництво продукції  має два обмеження – попит  і ринкові ціни. Виробники зацікавлені  у виробництві такої кількості  продукції, яка забезпечує максимум прибутку. У цьому проявляється критерій ефективності виробників, метою яких є отримання максимуму економічних вигод.

Максимізація прибутку та мінімізація збитку – одна з  цілей діяльності будь-якого підприємства. Тому особлива увага в ході аналізу фінансових результатів приділяється резервам зростання прибутку і, відповідно, зменшення збитку.

Максимізація прибутку може бути досягнута при рівності граничних витрат і граничного доходу. Завдяки цій рівності на ринку  стабілізується попит виробників на засоби виробництва.

Підприємницька діяльність в умовах ринку (не залежно від  сфери діяльності) завжди здійснюється для реалізації свого власного інтересу. При цьому цілі і задачі окремо взятого підприємства можуть бути самими різноманітними (виживання, самореалізація, отримання високих стабільних доходів, зміцнення своїх ринкових позицій).

Підприємство прагне максимізувати прибуток, оскільки:

1. Прибуток виступає основним показником результативності і ефективності бізнесу.
2. Прагнення максимізувати прибуток дозволяє пояснювати і прогнозувати економічну поведінку діючих на ринку підприємств-конкурентів.
3. В існуючій конкурентній боротьбі виживають підприємства, продукція яких є конкурентоздатною, одержуючи при цьому максимум прибутку при ефективному використанні ресурсів.

Резервами зростання  прибутку є кількісно вимірні  можливості його збільшення за рахунок  зміни інших факторів, що впливають  на нього, а також недопущення (попередження) збитків від інших видів діяльності.

Основними джерелами  резервів збільшення прибутку є:

1. збільшення обсягу реалізації продукції. Для визначення резервів зростання прибутку за рахунок зміни обсягу реалізації продукції необхідно різницю в обсягах реалізації помножити на фактичний прибуток за певним видом продукції. Сума таких резервів за різними видами продукції складе загальний резерв зростання прибутку за рахунок зміни обсягу реалізації. Джерелами інформації для визначення резерву є результати аналізу випуску та реалізації продукції;
2. зниження собівартості продукції (робіт, послуг). Важливим напрямом пошуку резервів зростання прибутку є зниження витрат на виробництво та реалізацію продукції (наприклад, економія палива, сировини, трудових витрат через удосконалення технології тощо). На підставі порівняння нормативів витрат, використання виробничих потужностей з фактичними витратами визначається резерв їх зниження, а отже, й зростання прибутку;
3. підвищення ціни реалізації при підвищенні якості продукції, продажу на більш вигідних ринках збуту.

Підприємство має також  можливість збільшити прибуток за рахунок зміни ринків збуту продукції. У цьому важлива роль належить маркетинговій службі підприємства. Моніторинг ринків збуту дає можливість виявити незадоволені потреби споживачів, коригувати цінову політику з метою підвищення ефективності діяльності підприємства.

Необхідно значну увагу  приділяти аналізу фінансових результатів  від надзвичайних подій, тобто чітко  розрізняти, де було справжнє стихійне лихо, а де звичайна недбалість, безгосподарність.

У зв’язку з можливістю розрахунку резервів зростання абсолютного показника ефективності діяльності – прибутку – можна визначити й резерви зростання відносного показника – рентабельності. Ці резерви обчислюються на підставі визначених резервів збільшення прибутку та зниження собівартості реалізованої продукції. При цьому визначається можливий рівень показника рентабельності. Його порівняння з фактичними дає змогу визначити резерви зростання рентабельності.

Таким чином, мета максимізувати  прибуток орієнтує ринок на досягнення певної рівноваги між попитом і пропозицією при оптимальному поєднанні обсягів реалізації і ціни на продукцію. Прагнення підприємств максимізувати прибуток сприяє економічному і соціальному росту; науково-технічному прогресу (через використання у виробничому процесі інновацій та залучення інвестицій).

Висновки і пропозиції

 

Валова  продукція  сільського  господарства  в  натуральному   виразі (валовий збір, валовий надій  молока, валова продукція вирощування  худоби  і птиці, валовий  настриг  вовни  і  т.п.)  представляє  собою  характеристику виробництва – основної стадії відтворення продукції. Результати  проходження продукції  сільського   господарства   по   інших   стадіях   відображаються специфічними  показниками. 

Валова продукція сільського господарства  - загальний обсяг с.-г. продукції у грошовому виразі. Є однією зі складових сукупного суспільного продукту. Включає вартість засобів виробництва, спожитих у процесі с.-г. виробництва (насіння, корми, амортизація будівель, машин, знарядь тощо), і заново створену вартість або чисту продукцію сільського господарства.

ТОВ «Карат» розташоване в центральній частині Маловисківського району Кіровоградської області в межах низинного правобережного Лісостепу.

Аналіз площі сільськогосподарських угідь ТОВ «Карат» Маловисківського району Кіровоградської області свідчить про ззбільшення площі сільськогосподарських угідь в 2011 році порівняно з 2009 роком на 224 га.

Кількість працівників в 2011 р. збільшилась на 25 осіб порівняно з 2009 р. Збільшення відбулося за рахунок збільшення працівників тваринництва на 1 особу та рослинництва на 24 особи.

В цілому можна сказати, що сільськогосподарське підприємство має  спеціалізацію на вирощуванні технічних та зернових культур.

Загальна вартість основних фондів за останні 3 роки збільшилась на 4395 тис. грн.  або на 115,08 %, в той час як вартість валової продукції збільшилась на 4178,3 тис.грн. або на 42,44 %.

В 2011   році отримано 9491 тис. грн.  прибутку, рівень рентабельності склав 108,7 %, норма прибутку  40%, що порівняно з 2009 роком значно краще (рівень рентабельності складав 45,8%, прибуток 4124,3 тис. грн.., норма прибутку  34,3%).

Як бачимо підприємство за останні за три років має  тенденцію до покращення ефективності виробництва.

Господарство протягом останніх трьох років нарощує виробництво всіх культур. І лише валове виробництво зерна зменшилось на 310 га..

В цілому урожайність  в господарстві досить висока: так в 2011 році в середньому по Україні урожайність зернових складала 37,0 ц/га, соняшнику 18,4 ц/га проти 47,2 ц/га та 27,1 ц/га відповідно в господарстві. І лише урожайність сої 22,2 ц/га в нашому господарстві майже така як по Україні (20,4 ц/га)

Підприємство має тенденцію до підвищення таких показників, як валовий та чистий прибуток відповідно на 126,2 % та 130,1 %. Відповідно спостерігається і значення цих показників на середньорічного працівника та 100 га с.-г. угідь.