Шляхи подолання фінансової кризи в країнах СНД

Науково-виробнича база та наявність кваліфікованих кадрів дозволяють у стислі терміни забезпечити  виробництво нових видів продукції.

Автотранспортні підприємства міста Могильова здійснюють вантажні перевезення по території Республіки Білорусь, країн СНД, далекого зарубіжжя (Німеччина, Італія, Франція, Голландія  та ін)

Спеціальний правовий режим, що діє на території ВЕЗ «Могилів», поширюється на виробництво і  реалізацію продукції, що експортується, товарів (робіт, послуг), а також на виробництво і реалізацію імпортозамінної  продукції (робіт, послуг) згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів  України. Права та пільги, передбачені  спеціальним правовим режимом, не поширюються  на торговельну, торговельно-закупівельну діяльність, громадське харчування.

В основі інтеграційної політики Білорусії повинні перебувати питання  забезпечення конкурентоспроможності і стабільного економічного зростання  економіки на динамічному євро-азійському просторі. При цьому інтеграційні пріоритети необхідно розглядати в  рамках мінімізації зовнішніх і  внутрішніх ризиків.

Найбільш оптимальним  для неї є повномасштабна інтеграція в ЄС в умовах, коли Росія має  високі темпи інтеграції з Євросоюзом.

Вибір пріоритетів у рамках інтеграційної політики прямо визначить  економічну модель розвитку Білорусі. Тому від рівня і вектора інтеграційних  процесів залежить ефективність і конкурентоспроможність білоруської економіки.

Будь-яка форма інтеграції Білорусі (ЄС, Союз Білорусі та Росії, ЄЕП, ЄврАзЕС) вимагатиме докорінної зміни  економічного механізму і форм господарювання, вилучення (мінімізації) державного втручання  в економіку, фінансово-кредитну та інвестиційну політику підприємств, а  також забезпечення суб'єктам господарювання рівних умов торгівлі і конкуренції.

Найбільший ефект Білорусь може отримати в рамках європейського  виміру. Інтеграція до ЄС дозволить  країні забезпечити зростання конкурентоспроможності економіки на євро-азійському інтеграційному просторі і грати більш активну  роль в системі Схід-Захід. При  цьому Білорусі необхідно використовувати  й інші форми інтеграції з метою  забезпечення стабільного економічного зростання.

Інтеграція до ЄС позитивно  відіб'ється на стабільному довгостроковому  розвитку економіки. Умови членства в ЄС (на першому етапі у вигляді  Асоційованого члена) забезпечать  можливість для Білорусі впродовж перших 10 років збільшити свій експорт  до 40% (у рамках реформаторської моделі). При цьому поліпшаться умови  торгівлі та стабілізуються ринки збуту, розшириться їх географія і буде забезпечене стимулювання зростання  якості продукції. Відкритий доступ на світовий ринок отримають найбільш конкурентоспроможні товари білоруського експорту (текстиль, одяг, керамічні  та пластмасові вироби, продукція  хімічної та нафтохімічної промисловості, ліки і т.д.).

Асоційоване членство Білорусі в ЄС розширить торгівлю послугами, активізує залучення іноземних  інвестицій, поліпшить доступ до передових  технологій. Ці процеси позитивно  відіб'ються на загальній структурі  промисловості, її технічному рівні  і будуть стимулювати реформи  в реальному секторі економіки  та оновлення законодавчої бази. У  середньостроковій перспективі  членство в ЄС дозволить республіці досягти більш високого рівня  національної економічної безпеки.

Асоційоване членство Білорусі в ЄС мінімізує число банкрутств білоруських підприємств та знизить  фінансові витрати підприємств. За допомогою ЄС можливо буде також  створити сприятливі умови для підвищення конкурентоспроможності підприємств, в першу чергу за рахунок реформування зовнішньої торгівлі, банківської системи, страхового ринку та стабілізації фінансово-кредитних  процесів і курсоутворення.

Розвиток європейського вектора  республіки не виключає і "глибокого" співпраці в рамках трійки "Росія-Казахстан-Білорусь". Однак останні економіко-політичні  тенденції на просторі країн-членів СНД показують, що пріоритети Росії  в галузі економічної інтеграції лежать не на білоруському, а на казахському  напрямку.

Білоруські підприємства повинні стати більш міжнародними за характером своєї діяльності: вони повинні володіти і або контролювати виробництво продукції в різних країнах світу, розташовуючи там  свої філії, що функціонують у відповідності  з глобальною стратегією білоруської  материнської компанії. Необхідна переорієнтація міжнародної діяльності підприємств  від експорту товарів з Білорусі до здійснення виробничої діяльності на підконтрольних закордонних виробничих підприємствах з наступною реалізацією  продукції на закордонних ринках. Якщо на ранніх стадіях даного процесу  закордонне виробництво повинно  мати лише епізодичний характер, то згодом воно повинно стати значним  і навіть визначальним фактором. Необхідність появи білоруських ТНК можна  пояснити прагненням великих вітчизняних  підприємств вистояти в конкурентній боротьбі в міжнародному масштабі.

Крім того, в ході розвитку вітчизняних ТНК повинні виникнути  принципово нові переваги, що випливають з відмінностей економічних умов Білорусі та країн, де будуть розташовані  їхні дочірні підприємства.

Лідером серед підприємств  Білорусії, щодо формування транснаціональної  господарської структури є Мінський тракторний завод (МТЗ). На підприємстві планується організувати заводи по збірці тракторів в європейській частині  Росії, де найбільш розвинене землеробство. Мета створення складального виробництва  в Росії – інтеграція у фінансову, економічну систему, в ринок матеріально-технічних  і енергетичних ресурсів. МТЗ має  намір отримати асигнування з  бюджету Росії. Білоруський металургійний  завод (БМЗ) через процес інновацій, випуск високотехнологічної металопродукції  завоював монопольне становище на внутрішньому ринку та ринку Росії. Розширення географії продажів дозволило йому відвоювати близько 14% світового ринку  металокорда.

Білоруським ТНК необхідно  працювати в тісному контакті з місцевими фірмами і відкривати свої невеликі представництва. Вони також  можуть брати участь у спільних проектах, особливо якщо існують гарні партнери і ризики є незначними. Починати слід з інвестування невеликих сум, які поступово збільшуватимуться  з розвитком бізнесу. Основним напрямком  розвитку ємності ринку продукції  білоруських підприємств у країнах  далекого зарубіжжя має стати, таким  чином, створення спільних підприємств.

Отже, можна відзначити, що Білорусь проводить політику послідовного розвитку взаємовигідного товарообміну з усіма зарубіжними країнами, які виявляють до цього готовність. Торгово-економічні відносини встановлені  більш ніж з 180 країнами світу. Основні  зовнішньоторговельні партнери республіки – Росія, Німеччина, Польща, США, Великобританія та інші. В даний час діють двосторонні  міжурядові угоди про вільну торгівлю з Азербайджаном, Вірменією, Киргизстаном, Таджикистаном, Казахстаном, Молдовою, Росією.

В останнє десятиліття  динаміка зовнішньої торгівлі Республіки Білорусь характеризується стрімким зростанням обсягів товарообігу. Це обумовлено як зростанням економічного, так і  науково-технічного потенціалу.

Республіка Білорусь має  намір і далі послідовно розвивати  співпрацю з МВФ, Світовим банком і ЄБРР з урахуванням національних інтересів, виходячи з розуміння  того, що співпраця з міжнародними фінансовими структурами є невід'ємною  умовою якнайшвидшого реформування національної економіки та інтеграції її в світову економіку.

Європейський вектор країни є стратегічним пріоритетом її зовнішньої політики. Відносини в системі  Білорусь – ЄС зобов'язані відповідати  високому рівню стратегічного партнерства.

 

 

 

                                                

 

 

 

 

 

 

 

                                                 ВИСНОВКИ

         Республіка Білорусь є відносно  малою країною з високим ступенем  відкритості економіки. Створення  експортоорієнтованих виробництв, за задумом уряду, має сприяти  зростанню економіки до європейського  рівня.

Білорусь здійснювала  експортно-імпортні операції у 2010 році з 179 країнами світу. Товари поставлялися на ринки 145 держав, імпортувалася продукція, вироблена в 156 країнах.

Основні торговельні партнери республіки: Росія − 47,8% від усього обсягу товарообігу, Україні − 7,3%, Нідерланди − 5,1%, Німеччина − 4,7%, Китай − 3,5%, Польща − 3,3%, Латвія, Великобританія і  Бразилія − по 1,7%, Італія − 1,6%.

Основними статтями експорту є трактори, вантажні автомашини, холодильники, годинники, телевізори, велосипеди, шини, хімічні волокна, калійні і азотні добрива, продовольчі товари.

Республіка Білорусь імпортує: нафту, природний газ, вугілля, електро-енергію, прокат чорних металів, рослинна олія, цукор і др.

Головний пріоритет зовнішньої політики Республіки Білорусь – країни-сусіди. Перш за все, Росія – не тільки основний торговий партнер, а й джерело  широкої підтримки Білорусії  на міжнародній арені.

Залучення й ефективне  використання інвестицій є одним  з основних пріоритетів державної  інвестиційної політики Республіки Білорусь, яку здійснює Міністерство економіки Республіки Білорусь. У  кожній області Білорусії створена вільна економічна зона.

Україна є одним з основних торговельних партнерів Республіки Білорусь. У 2010 році за обсягом товарообігу  з Республікою Білорусь Україна  посіла друге місце серед усіх країн – торгових партнерів. У  свою чергу Республіка Білорусь традиційно входить у першу десятку (п'ята) зовнішньоторговельних партнерів  України.

 

 

                        Список використаної літератури:

    1.Киреев  А. Международная экономика. Ч. 1. – М.: Международные отношения, 1998. – 416 с.

2.Козак Ю.Г., Лук’яненко Д.Г., Макагон Ю.В. та  ін. Міжнародна економіка: Навч. Посібник. – Вид. 2-ге, перероб. та доп.  – Київ: Центр навчальної літератури, 2004.

3. Международные  экономические отношения: учеб. пособие  для вузов /Под ред. проф. Л.Е.  Стровского. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. –  461 с.672 с.

     4..Міжнародні організації: Навч. посібник /За ред. Козака Ю.Г., Ковалевського  В.В., Кутайні З. - К.: Центр учбової  літератури, 2007. – 440 с.

 

5. Міжнародна економіка: Навч. посібник /За ред. Козака Ю.Г., 2002. – 436 с.

    

    6.Міжнародна економіка: Підручник  /А.П. Румянцев, Г.Н. Климко, В.В.  Рокоча та ін.; за ред.. А.П. Румянцева.  – К.: Знання-Прес, 2007. – 447 с.

 

7. Міжнародні стратегії економічного  розвитку. Навч. Посібник /За ред.  Козака Ю.Г., Єханурова Ю.І., Ковалевського  В.В. – К.: ЦНЛ, 2005. – 346 с.

     

      8.Интернет.