Спрос и предложение

Оподатковуються доходи (майна) фізичних і юридичних  осіб. Як нормативна форма, що накладається на доходи, податки характеризуються обов'язковістю і терміновістю платежу. Тому всяке ухилення від податків і невчасна їх сплата ведуть до відповідних  юридичних і адміністративно-фінансових санкцій.

Принципово  новим в нашому законодавстві  є введення податку на прибуток, який більше відповідає структурі ринкового  господарства, ніж існуючі раніше платежі, особливо ті, які йшли міністерствам. Хоча податки на прибуток все ще залишаються високими, проте поступово  законодавчі органи починають усвідомлювати, що їх розміри повинні бути понижені, і поступово вони дійсно починають  переглядатися. Разом з цим підприємствам  надаються різні пільги, наприклад, при проведенні науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт і освоєнні нових і наукоємких технологій.

 

6. Фіскальна політика та державний бюджет
2. 1. Вплив фіскальної політики на економіку здійснюється через державний бюджет. Між фіскальною політикою і держбюджетом існує пряма і зворотна залежність - з одного боку, державний бюджет визначає можливості фіскальної політики, з іншого – фіскальна політика впливає на стан державного бюджету. Роль держбюджету у фіскальній політиці визначається не лише його величиною. Важливе значення має також його структура та співвідношення між державними заходами і витратами (видатками).
3. Для прикладу наведемо державний бюджет України (табл. 1):
4. Табл. 1. Державний бюджет України на 1998 рік (Обчислено на основі “Закону про Державний бюджет України на 1998 рік”. Див.: Урядовий кур’єр. №13-14. 1998, 22 січня).

Статті	Тис.грн.	У % до заг. суми
Доходи, всього: з них	21101050,9	100,0
Платежі за використання природних ресурсів	560910	2,7
Податки	10937746	51,8
Неподаткові надходження	3137444	14,9
Доходи від операцій з капіталом	1141560	5,4
Офіційні трансферти	610662,9	2,9
Державні цільові фонди	4701115	22,3
Видатки, всього з них	24481773,9	100,0
Державне управління	1075314,9	4,4
Судова влада	112995	0,5
Міжнародна діяльність	350304	1,4
Наука	541058	2,2
Національна оборона та безпека держави	3330359	13,6
Фінансування соціально-культурних заходів та соціального захисту  населення	4701335	19,2
Фінансування народного господарства	3262574,4	13,3
Державні цільові фонди	3698235	15,0
Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека	69927,6	0,3
Фінансування надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха	78790	0,4
Обслуговування державного боргу	2885220	11,8
Поповнення державних запасів  і резервів	126455	0,5
Інші видатки	4249206	17,4
Дефіцит У % до ВВП У % до видатків	-3380723 3,3 13,8

Як видно  із таблиці 1 основну частку бюджетних  доходів складають податки (51,8%) і  внески у державні цільові фонди (22,3%). Серед видатків найбільш вагомими є такі статті: фінансування соціально-культурних заходів та соціального захисту населення (19,2%), інші видатки (17,4%), виплати із державних цільових фондів (15,0%), витрати на національну оборотну та безпеку держави (13,6%), фінансування народного господарства (13,3%).

Головною ознакою держбюджету  на 1998 рік є його дефіцит, який передбачається на рівні 3,3% ВВП або 13,8% до всіх видатків. Законом України “Про Державний  бюджет України на 1998 рік” передбачаються і певні джерела фінансування бюджетного дефіциту. Так, із цією метою  надходження із джерел внутрішнього фінансування передбачаються в сумі 1130723 тис. грн., а із джерел зовнішнього фінансування – 2250000 тис. грн. Звичайно, це викличе суттєве збільшення державного боргу, яке в наступних періодах ляже додатковим тягарем на видаткову частину державного бюджету.

 

 

 

Головною метою  фіскальної політики є стабілізація економіки. Цій меті підпорядковується і державний бюджет. Регулюючи структуру і співвідношення між окремими частинами державного бюджету, фіскальна політика впливає одночасно на економічний розвиток і стан державного бюджету. Отже, фіскальна політика виконує дві взаємопов’язані функції: стабілізаційну і бюджетну.

У залежності від фази економічного циклу фіскальна політика викликає неоднакові бюджетні наслідки. Так, під  час падіння виробництва доцільною (ефективною) слід вважати стимулюючу політику, яка має збільшувати  державні закупки і знижувати  чисті податки, або застосовувати  перелічені заходи одночасно. Неминучим  наслідком такої політики є виникнення бюджетного дефіциту або його збільшення.

Припустимо, що навпаки, в економіці  спостерігається інфляційне зростання, викликане надмірним попитом. За цих умов ефективною (доцільною) слід вважати стримуючу політику, яка  повинна зменшувати державні закупки  і підвищувати чисті податки, або застосовувати зазначені  заходи одночасно. Неминучим результатом  такої політики буде скорочення бюджетного дефіциту або виникнення бюджету з надлишком.

Відзначимо, що стан державного бюджету  залежить не тільки від дискреційних заходів фіскальної політики, але  й від циклічних коливань. Так, під час спаду виробництва  стан державного бюджету погіршується, тобто виникає або збільшується бюджетний дефіцит. Під час піднесення економіки виникають протилежні наслідки.

З метою розмежування впливу на стан державного бюджету дискреційних фіскальних заходів і циклічних коливань слід розрізняти фактичне і потенційне бюджетне сальдо. В загальному контексті формулу бюджетного сальдо можна записати таким чином:

БС=ЧП-ДЗ.

Відмінність між фактичним і  потенційним бюджетним сальдо полягає  в тому, що вони обумовлюються різною величиною ВВП як доходу, від якого  залежить величина чистих податків.

Фактичне бюджетне сальдо (БС_ф) – це величина, яка забезпечується в умовах фактичного рівня зайнятості, тобто фактичного ВВП:

БС_ф=(ВВП_ф*СКП)-ДЗ, де СКП – середній коефіцієнт чистих податків, який відбиває їхнє відношення до ВВП, (ВВП_ф*СКП) – чисті податки.

Потенційне бюджетне сальдо (БС_п) – це величина, яка забезпечується в умовах повної зайнятості. Вона показує, яка могла бути різниця між доходами і витратами державного бюджету за умов, коли б економіка виробляла потенційний ВВП: БС_п=(ВВП_п*СКП)-ДЗ.

Порівнюючи між собою фактичне і потенційне бюджетне сальдо, можна  зробити два висновки:

Перший – циклічне падіння виробництва викликає певну втрату доходів для державного бюджету. Такі втрати відображаються через циклічне бюджетне сальдо (БС_ц). Воно обчислюється як різниця між фактичним і потенційним бюджетним сальдо:

БС_ц=БС_ф-БС_п.

Другий – оскільки потенційне бюджетне сальдо виключає вплив циклічного падіння на державний бюджет, то завдяки цьому воно дістає здатність відбивати ефективність бюджетної діяльності держави. Так, в умовах неповної зайнятості фіскальна політика має бути стимулюючою, а потенційне бюджетне сальдо – повинне збільшуватися відємно. Це свідчить про ефективну бюджетну діяльність держави. Якщо воно збільшується позитивно, то бюджетна діяльність держави є неефективною, тобто дискреційна фіскальна політика не виконує стабілізаційну функцію: держзакупки занижені або чисті податки завищені. В умовах повної зайнятості фіскальна політика має бути стримуючою, а потенційне бюджетне сальдо повинне позитивно збільшуватись. Це ознака ефективної бюджетної діяльності. Якщо воно збільшується відємно, то бюджетна діяльність держави є неефективною, тобто дискреційна фіскальна політика не виконує стабілізаційної функції: державні закупки завищені або чисті податки занижені.

Отже, динаміка фактичного бюджетного сальдо не завжди може дати правильну відповідь про бюджетну ефективність фіскальної політики. На це питання може відповісти лише динаміка потенційного бюджетного сальдо.

Дискреційна фіскальна політика, яка  претендує на ефективне використання державного бюджету, завжди вирішує  складну альтернативу: стабілізація економіки чи збалансування державного бюджету. Особливо гострою стає ця альтернатива за умов падіння виробництва, викликаного  дефіцитом сукупного попиту. З  одного боку, щоб зупинити падіння  виробництва, потрібно застосовувати стимулюючу фіскальну політику. З іншого – це викличе від’ємне зменшення бюджетного сальдо, тобто спрямовує бюджет до дефіциту.

Виникає питання – чи може дискреційна фіскальна політика виконувати стабілізаційну функцію і водночас забезпечувати збалансованість державного бюджету? Щоб відповісти на це питання, слід розглянути три концепції регулювання державного бюджету.

Перша – збалансування бюджету на щорічній основі. Це означає, що державні витрати повинні вирівнюватися з доходами в межах кожного року. Але така концепція вступає в суперечливість зі стабілізаційною функцією фіскальної політики.

Друга – збалансування бюджету на циклічній основі. Бюджет повинен балансуватися не щорічно, а в межах економічного циклу.

Третя – концепція функціональних фінансів, згідно з якою бюджетна функція фіскальної політики повинна бути підпорядкована стабілізаційній. Таке співвідношення між стабілізаційною і бюджетною функціями обумовлено тим, що макроекономічна стабілізація є метою фіскальної політики, а державний бюджет – це інструмент її досягнення. Спираючись на концепцію функціональних фінансів, сучасна фіскальна політика припускає можливість застосування незбалансованого бюджету. Насамперед це стосується дефіцитного бюджету. Якщо бюджетний дефіцит є необхідною умовою для стабілізації економіки, то, з одного боку, держава свідомо йде на його створення; з іншого – вона передбачає певні джерела його фінансування.

Існує три джерела дефіцитного фінансування:

1. Внутрішні позички. Уряд виходить на внутрішній грошовий ринок, де розміщує свої позички, тобто продає державні цінні папери, і за рахунок виручки від їх реалізації отримує необхідні кошти в борг.

2. Зовнішні позички. Ці позички можуть надавати уряду міжнародні фінансові організації, іноземні уряди та приватні іноземні фірми.

Державні позички, які з часом  накопичуються, створюють державний  борг.

3. Грошово-кредитна емісія. Нацбанк випускає нові гроші, які не забезпечені зростанням товарної маси, і за допомогою певного кредитного механізму фінансує уряд.

Вибір раціонального співвідношення між окремими джерелами фінансування – гостра проблема фіскальної політики. Загальновизнаним є те, що найбільшою загрозою для економіки є грошово-кредитна емісія. Її застосування як джерела фінансування бюджетних дефіцитів породжує неконтрольовану інфляцію, підриває стимули до довгострокових інвестицій, знецінює заощадження домогосподарств, відтворює бюджетний дефіцит. З метою обмеження грошово-кредитної емісії в багатьох країнах конституційно закріплюється незалежність національних емісійних банків від уряду. Крім того, величина грошово-кредитної емісії регламентується парламентом.

Безболісних джерел фінансування бюджетних дефіцитів не існує. Тому ефективною може бути лише зважена фіскальна політика, згідно з якою держава повинна постійно коригувати свої витрати з урахуванням змін в отриманні доходів, а до державних позичок вдаватися лише за умов, якщо вони здатні в перспективі створювати джерела для їх повернення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Вплив фіскальної політики та циклічних коливань на державний бюджет

Вплив фіскальної політики та циклічних  коливань на державний бюджет. Різновиди  бюджетного сальдо. Оцінка та суперечливість бюджетної політики. Концепції збалансування  державного бюджету. Державний борг та ефекти витіснення.

Підвищення витрат держави над  його доходами утворює бюджетний  дефіцит. Переважна більшість країн  зводить свій бюджет з дефіцитом. Фінансування бюджетного дефіциту здійснюється шляхом запозичення у Центрального банку, у населення.

Відповідно способи фінансування дефіциту державного бюджету – це: кредитно-грошова емісія (монетизация  дефіциту держави) — ДМ;

випуск позик - ДВ.

 

Дефіцит =ДМ+ДВ.

 

При монетизациї дефіциту державного бюджету держава одержує сеньйораж  — дохід, що складається в результаті випуску та обігу додаткової кількості  грошей. Він дорівнює сумі додатково  випущених грошей та витратам на їх випуск:

 

SI = ;

 

Де Мt — витрати на виготовлення нових грошей.

Доходи Від сеньйоражу завжди одержує  держава, крім випадків, коли громадяни  тримають свої активи ви інвалюті чи використовують валюту іншої країни.

Інфляційний податок сплачують  власники коштів, які несуть втрати, викликані зростанням інфляції, для  його обчислення цілком придатна крива  Лаффера, в якій базою оподатковування  виступають :реальні касові залишки.

Якщо дефіцит фінансується за допомогою  випуску державах позик, збільшується ринкова ставка відсотка, відповідно обіг інвестицій скорочується, відбувається «ефект витіснення» вести цій.

Виділяють первинний дефіцит держбюджету - різниця між величиною загального (фактичного) дефіциту і сумою відсоткових  витрат за боргом. Розрізняють структурний  та циклічний дефіцит державного бюджету.

Структурний дефіцит являє собою  перевищення державних витрат над  податками в умовах повної зайнятості.

Циклічний дефіцит – це різниця  між фактичним бюджетним дефіцитом  і структурним. Він виникає внаслідок  циклічного спаду виробництва.

Визначити величину бюджетного дефіциту неможливо без величини державного боргу.

Можна виділити три основні концепції  бюджетного дефіциту: