Спрос и предложение

tify">- концепція щорічного збалансування  – основна в рікардіанській  рівності , згідно з якою фінансування  державних витрат за рахунок  боргу рівно сильно їх фіксуванню  за рахунок податків;

- концепція циклічного збалансування  заснований на тому , що бюджет  має бути збалансованим у ході  економічного циклу , а не щороку.

Для того щоб протистояти спаду  економіки , необхідно стимулювати  сукупний попит. У ході наступного за цим інфляційним підйомом уряді  підвищує податки і знижує державні витрати.

Концепція функціональних фінансів заснована  на ідеї збалансованості економіки , а не бюджету.

Державний борг – це сума нагромаджень за певний період часу бюджетних дефіцитів (мінус бюджетні надлишки).

Розрізняють зовнішній та внутрішній борг. Зовнішній борг – це заборгованість держави громадянам і організаціям інших країн. Внутрішній – заборгованість держави громадянам та організаціям своєї країни .

Бюджетний дефіцит і державний  борг взаємозалежні. При оцінці розміру  бюджетного дефіциту виникає ціла низка  проблем.

1. Перша проблема виникає при оцінці реального дефіциту держбюджету. Реальний дефіцит бюджету – це: Номінальний дефіцит бюджету – Величина державного боргу на початок року х Темп інфляції.
2. При розрахунку бюджету необхідно проводити процедуру бюджетування капіталу, тобто врахувати як активи, так і зобов’язання.
3. Бюджет має включати невраховані зобов’язання, тобто майбутні пенсії, соціальне страхування, відрахування, що здійснюються в поточному році.

Обслуговування державного боргу  приводить до витіснення приватного капіталу. Оскільки ринкова ставка у відсотках збільшується, а зростання  податків для оплати боргу знижує економічну активність – відбувається перерозподіл доходу на користь власників  державних організаційних облігацій .

Зовнішній борг більш небезпечний  для економіки , тому що потрібно розплачуватися ресурсами країни .

Співвідношення  характеризує тягар боргу, його величина залежить від розміру реальної ставки відсотка, темпів зростання ВВП і величини первинного дефіциту.

 

2. Проблеми збалансованості державного бюджету

 

Збалансування бюджету належить до ключових проблем бюд¬жетної системи. Згідно із ст.21 3акону України "Про  бюджетну систему України", "збалансованість  бюджетів, які входять до складу бюджетної системи України, є  необхідною умовою фінансово-бюджетної  політики". Відповідні правові рішення  з цього питання не тільки забезпечують чітке й ефективне функціонування бюджетної системи, але й визначають фак¬тичні можливості діяльності різних органів влади. В найзагальніших рисах під "збалансуванням" необхідно  розуміти забезпечення рівноваги. В  свою чергу, термін "бюджетна рівновага" означає, що бюджетні видатки покри¬ваються  бюджетними доходами. Якщо бюджетні видатки  перевищують до¬ходи, то це значить, що існує бюджетний дефіцит. У  цьому випадку рівно¬ваги немає. Якщо ж доходи вищі від податків, існує профіцит бюджету, або бюджетний  надлишок. Однак цього разу можна  сказати, що бюджет відзначається відсутністю  рівноваги. Отже, стан бюджетної рівноваги  не означає тільки рівновагу в  арифметичному розумінні, тобто  коли доходи дорівнюють видаткам. Бюджет знаходиться у стані рівноваги  як тоді, коли доходи дорівнюють видаткам, так і тоді, коли доходи вищі від  видатків. Іншими словами, бюджетної  рівноваги немає тільки тоді, коли видатки перевищують доходи, тобто  має місце існування бюджетного дефіциту.

 

Як ми можемо переконатися функції виконувані державним бюджетом многогранны. І в цій многофункциональности  закладене внутрішнє протиріччя процесу формування бюджету. Спробуємо  розкрити це протиріччя.

 

У силу соціальних і суб'єктивних причин держава ринеться витрачати  все більше і більше фінансових засобів. Це у свою чергу викликає необхідність збільшення дохідної частини, що можна  збільшити за рахунок нових надходжень у бюджет. Збільшення податкового  тягара призведе до зменшення ефективності виробництва, а отже до скорочення робочих  місць і збільшенню безробіття. Зниження рівня виробництва і збільшення безробіття з однієї сторони знизить  дохідну частину бюджету, а з  іншої сторони збільшить його видаткову частину. У такому разі утворюеться замкнуте коло : витрати  ростуть, а прибутки зменшуються.

 

Такий стан, коли витрати  державного бюджету перевищують  його прибутки називається бюджетним  дефіцитом. Для боротьби з даним  явищем застосовується ряд методів. Одним із них є державні позики (внутрішній і зовнішній). Вони здійснюються у виді продажі державних цінних паперів, позик у позабюджетних  фондів (наприклад у фонду страхування  по безробіттю або пенсійному фонді) і одержання кредитів у банків (ця форма фінансування бюджетного дефіциту часто порушується місцевою владою).

 

Іншим засобом покриття бюджетного дефіциту є додаткова емісія грошів. Проте наслідки такого кроку дуже негативні і загальновідомі: розвивається неконтрольована інфляція, підриваються стимули для довгострокових інвестицій, розкручується спіраль цін - заробітна  плата і заощадження населення  знецінюється.

 

Даний засіб дає ефекти в короткостроковому періоді , надалі все повертається в старе положення  тільки в збільшеному стані. Тому метод державних позик є більш  предпочтительным, проте так саме не варто забувати про його хиби.

 

Головною хибою державних  позик є ріст державного боргу, а  його припадає виплачувати з відсотками. Говорять, що сьогоднішні державні позики - це завтрашні податки. Державний  борг підрозділяється на внутрішній і зовнішній, а так саме на короткостроковий "до одного року", середньостроковий "від одного року до п'ятьох років" і довгостроковий "понад п'ятьох років". Найбільше важкими є короткострокові борги. По ним незабаром припадає виплачувати основну суму з високими відсотками. Таку заборгованість можна пролонгувати, але це пов’язано з виплатою відсотків на відсотки.

 

Найбільше кращим засобом  регулювання бюджетного дефіциту є  маніпулювання дохідною статтею  бюджету, при розумної видаткової політики. Ідея полягає в такому : за допомогою  податкової системи необхідно створити сприятливі умови для виробничого  росту. Цього можна домогтися  знизивши і зробивши гнучкими податкові  ставки. Теоретично це добре пояснює  подана крива :

 

надходження податків , %

 

100

 

0 35 100 ставка податку в  %

 

малюнок №1 Крива Лаффера.

 

Зміст полягає в тому, що одну і туж суму податків можна  збирати при більш низькій  ставці. Зростання виробництва викликає збільшення добробуту людей, що у  свою чергу зменшить їхні потреби  в соціальному захисті, а отже знизяться і витрати держави. З іншої сторони за рахунок  зростання виробництва відбудеться  ріст надходження в бюджет, тобто  збільшення по бюджетній частині(фінансових можливостей держави).

 

У даного засобу є одна хиба - це його инерционность, тобто його результати можуть проявитися тільки в середньостроковому і довгостроковому  періоді. Він недієздатний дати сиюминутную  вигоду, вирішити політичні задачі в короткостроковому періоді.

 

2.Автоматична фіскальна політика  та її стабілізаційний вплив  на економіку. Ефект гальмування  автоматичної фіскальної політики  та необхідність її доповнення  дискреційною політикою.