Тіньова економіка як системна внутрішня загроза економічної безпеки держави

Про масштаби корупції свідчить і те, що за різними оцінками, до 6,5% від своїх середньорічних доходів  підприємці в Україні витрачають на хабарі посадовим особам. Експерти Світового банку оцінюють річну  суму хабарів в Україні на рівні  двомісячного торгового обороту  країни.

Ситуація, що склалася в Україні, має такі характерні риси, які необхідно  врахувати під час формування стратегії подолання корупції:

1) залежність рівня та  форм корупції від загального  стану зрілості демократичних  інститутів та здійснення дієвих  і реальних кроків в реформуванні  основних сфер суспільного життя  (адміністративні процедури, податкова  система, регуляторна діяльність  держави, розв’язання соціальних  проблем тощо);

2) набуття корупцією ознак  системного явища шляхом не  лише ураження всіх життєво  важливих сфер суспільства, але  й перетворення на функціонально  важливий спосіб їх існування;

3) неефективність будь-яких  політичних ініціатив у сфері  боротьби з корупцією. Зовнішнім  проявом цього є невиконання  основних рішень з цих питань;

4) зміцнення в суспільстві  стереотипів толерантності стосовно  корупції, поєднання в масовій  свідомості визнання суспільної  шкоди корупції і готовності  обирати корупційні шляхи розв’язання  проблем. Найбільш негативним  наслідком є нездатність громадян  бути активними учасниками антикорупційних  дій;

5) враження корупцією  правоохоронних органів, уповноважених  на здійснення антикорупційних  заходів;

6) слабкість інститутів  громадянського суспільства. Засоби  масової інформації часто залежні  від власників, органів державної  влади, політичної цензури, уникають  об’єктивного висвітлення цих  проблем. Громадянські ініціативи не підтримуються через зневіру та суспільну апатію більшості населення. Неурядові організації здебільшого ослаблені, залежні від осіб, що здійснюють їх фінансову підтримку.

Корупція в Україні  перетворилася на одну з загроз національної безпеки. Вплив корупції на українське суспільство і державу має  комплексний та системний характер, зокрема йдеться про соціальні, економічні, владні, політичні, та міжнародні аспекти цього впливу.

Соціальний  аспект впливу. Існування корупції призводить до того, що, фактично, у суспільстві функціонують дві соціальні підсистеми – офіційна та неофіційна: перша з яких дотримується правових і моральних норм, друга – використовує протиправні методи. Суб’єкти корупції функціонують у неофіційному середовищі, де панує своя система цінностей, свої цілі і методи їх досягнення, а життя будується не за законами, а (як стало модно говорити) «по понятіях».

Аналіз доводить, що співвідношення офіційної і неофіційної підсистем  свідчить про надзвичайно небезпечну ситуацію, що склалася в державі. За оцінками, зробленими навіть на найвищому  державному рівні, неофіційна підсистема, щонайменше, є не менш впливовою  за масштабами, ніж офіційна.

Економічний аспект впливу. Корупція впливає на всі сфери економіки України. Її провокує масова «тінізація» економічного сектору України, що, в свою чергу, є економічним підґрунтям корумпованих зв’язків. Відповідно до офіційних заяв керівництва держави, частка тіньової економіки в Україні фактично зрівнялася з офіційною і складає 45-60%. У тіньовому секторі економіки працюють мільйони громадян України. За даними Фонду «Інтелектуальна перспектива» і Центру соціальних експертиз Інституту соціології НАН України, що провели опитування громадян України за темою тіньової зайнятості населення, 45% опитаних працюють у «тіні». За підрахунками фахівців, сукупний тіньовий капітал українських громадян складає приблизно $40 млрд.

Загалом, корупція підриває економічні основи держави, блокує надходження  іноземних інвестицій, приводить  до «тінізації» економіки, сприяє зростанню  впливу організованих злочинних  груп.

Владний аспект впливу. Корупція в Україні впливає на формування органів державної влади всіх гілок влади, на вироблення і реалізацію державної політики.

Так, під час формування представницьких органів влади  важко уникнути впливу корупції. У  цьому випадку мова може йти про  порушення фундаментальних принципів  організації і проведення виборів: підкуп кандидатів, представників влади  і членів виборчих комісій; нелегальне фінансування виборчих кампаній; посадові зловживання під час агітації; фальсифікація результатів виборів, створення перешкод для реалізації виборчих прав громадян та ін. Останні  парламентські вибори 2002 р. засвідчили, що зазначені порушення виборчого  законодавства були досить типовими, особливо під час проведення передвиборної  агітації.

В Україні потенційно найбільш корумпованою є виконавча влада, оскільки саме її представники мають  великі «хабаромісткі» розпорядчі функції (розпоряджаються коштами, нерухомістю, матеріальними цінностями тощо). Це підтверджує і судова практика застосування антикорупційного законодавства: переважна  більшість осіб, притягнутих до відповідальності за хабарництво, посадові зловживання, порушення Закону України «Про боротьбу с корупцією» – це представники виконавчої влади.

Корупція загрожує національній безпеці та суспільному ладу України, системно і комплексно впливає на формування і діяльність владних  і політичних інститутів, підриває довіру громадян до влади, ускладнює відносини України з іноземними партнерами.

Політична воля вищого державного керівництва, забезпечення відкритости  влади, суспільна підтримка таких  дій є обов’язковими та основними  умовами протидії корупції; їх відсутність  зводить таку протидію нанівець.

Боротьба з корупцією  і хабарництвом пов’язана з вирішенням наступних основних завдань:

1) зменшення числа так  званих «хабаромістких» функцій  державного управління (видача дозволів, ліцензій, довідок тощо);

2) чітке законодавче визначення  процедур прийняття управлінських  рішень;

3) забезпечення прозорості  прийняття рішень за допомогою  конкурсів, тендерів тощо;

4) підвищення кримінальної  відповідальності за корупційну  діяльність та ін.

Загальні засади протидії тіньовій економіці і забезпечення національної економічної безпеки.

Проблемі детінізації  української економіки та пов'язаної з нею проблемі протидії легалізації  доходів, одержаних злочинним шляхом, присвячено чимало наукових праць, з  цього питання відбувалися засідання  Ради національної безпеки і оборони  України, виходили Укази Президента України. З 12 червня 2003 року набирає чинності Закон України від 28 листопада 2002 року № 249-IV „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” одночасно із внесеними вже після його прийняття поправками, зробленими на вимогу FATF (Спеціальної комісії з питань боротьби фінансовими методами з відмиванням брудних грошей), що спрямований на боротьбу з цим явищем. У складі Міністерства фінансів Постановою Кабінету Міністрів України створений Державний департамент фінансового моніторингу для підвищення ефективності державного управління в цій сфері.

Заходи, що пропонуються, спрямовані, перш за все, проти не забороненої  в державі економічної діяльності (сіра економіка), яка повинна враховуватися  і контролюватися, але суб'єкти такої  діяльності умисно її приховують з  метою ухилення від сплати податків. Розглядаючи тіньову економіку  як систему, що самоорганізується, розвивається відповідно до загальних економічних  принципів і знаходиться в  рівновазі із оточуючим середовищем, та виходячи із положень економіко-кримінологічної  теорії злочинності, фундаментальним  твердженням якої є те, що індивіди, що здійснюють злочинні дії, так само як і „не-злочинці”, приймають рішення  на підставі економічного аналізу ситуації, тобто так само „раціонально максимізують задоволення власного інтересу (корисності), ... розглядають чисті витрати  і вигоди кожної альтернативи і приймають  на цій основі своє рішення”.

Як наслідок, можна зробити  висновок про те, що якщо ми маємо  на меті повернути у межі правового  поля мільйони громадян, які зайняті  в економічних процесах, не контрольованих державою, то потрібно створити для  них такі умови, щоб більшій частині  учасників цих процесів не було економічного сенсу приймати в них участь. В  створенні таких умов задіяні  такі основні фактори: зменшення  вигоди (дохідності) від процесів, що відбуваються у „тіні”, в порівнянні з легальними економічними процесами  та збільшення „витрат”, які визначаються як результат „добутку” таких  факторів, як „важкість” покарання  та ймовірність бути викритим.

Реалізація фактора „зменшення вигоди” можлива як шляхом зниження ставок оподаткування в офіційному секторі економіки, так і запровадженням ситуації, коли безготівкові кошти („чисті”) стають дорожче за готівкові (з певною ймовірністю „брудні”, тобто отримані в тіньовому секторі економіки). Така ситуація можлива при встановленні вартості товарів або майна в  готівці вище за вартість товарів  при безготівкових розрахунках. Курс відношення готівкових коштів до безготівкових має встановлюватися  державою і поряд із величиною  ставок оподаткування та ставкою  „оподаткування” амністованих некримінальних капіталів регулювати швидкість  перетоку капіталу з тіньового сектору  в офіційний.

Широке запровадження  безготівкових платежів можливе  лише шляхом залучення до нього всіх верств населення шляхом запровадження  платіжної картки єдиного державного зразка. На платіжні картки єдиного  державного зразка мають зараховуватись всі легальні платежі (зарплати, стипендії, гонорари, дивіденди і т.і.) та готівкові  кошти громадян, легальність яких не викликає сумніву або через  не перевищення певного встановленого  державою обсягу (одноразово, спочатку введення моніторингу в дію), або  підтверджена відповідними документами.

Реалізація фактора „збільшення  витрат” можлива, насамперед, шляхом підвищення ймовірності бути викритим. Не викликає сумніву той факт, що більшість економічних злочинів скоюється через віру злочинця в те, що його не буде покарано, тобто злочинець, як правило, недооцінює ймовірність свого викриття. Моніторинг має проводитись засобами обчислювальної техніки у автоматичному, і, по можливості, в on-line режимі, і в якості вихідної інформації видавати перелік осіб, що з високим ступенем ймовірності мають „тіньові доходи”. Джерелами інформації мають стати рух коштів на платіжних картках єдиного державного зразка для населення, на спеціальних єдиних платіжних картках для суб'єктів господарювання, державний реєстр юридичних та фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів, данні з банків України, органів митної та податкової служби, систем реєстрації прав власності (автотранспортних засобів, будівель) і т.і. В такому разі ризик та оперативність викриття багаторазово збільшується, оскільки системно контролюються як легальні видатки, так і легальні прибутки (а їх істотне неспівпадіння або відсутність тих чи інших можуть бути приводом для перевірки). Отримана інформація має перевірятися правоохоронними органами.

Потрібно додати, що введення моніторингу одночасно нанесе і  значного удару по корупції, оскільки неможливість легального застосування нелегальних коштів зменшить зацікавленість державних службовців в хабарах. Разом з тим, в зв'язку з суттєвим збільшенням наповнення державного бюджету за рахунок оподаткування  економічних процесів, що раніше протікали  в тіні та надходжень від оподаткування  амністованого капіталу з'явиться  можливість значно підвищити заробітну  плату державних службовців і  інших представників сфери бюджетного фінансування (викладачів, лікарів, і  т.і.).

Підсумовуючи викладене, слід зауважити, що за допомогою введення моніторингу з'являється змога позитивно вплинути на всі негативні наслідки існування тіньової економіки, - збільшиться дохідна частина бюджетів усіх рівнів, знизиться рівень корупції, економіка отримає значні інвестиційні надходження, громадяни здійснюватимуть свою трудову діяльність в межах правового поля, підніметься рівень довіри до влади. Потужного удару зазнає і та частина тіньової економіки, що сполучена з порушеннями закону як по засобах, так і по цілям діяльності, тобто з виробництвом і розподілом продуктів і послуг, прямо заборонених законом - наркотики, проституція, і т.і. Це стане можливо через те, що оскільки капітали в цій сфері не зможуть вільно перетікати в легальний сектор економіки, основним платіжним засобом буде готівка, яка знеціниться відповідно до введеного державою курсу. Крім того, відсутність рухів безготівкових коштів на картках осіб, що отримують доходи виключно в кримінальній економіці, висуне цих осіб в поле зору правоохоронних органів.

Запровадження тотального моніторингу потребує вирішення цілої низки широкомасштабних задач, серед яких зазначимо:

• створення правової бази з питань функціонування системи  моніторингу, захисту інтересів  громадян та суб'єктів підприємницької  діяльності, відповідальності за порушення  їх прав;

• створення електронної  системи обміну інформацією між  банками України, органами митної та податкової служби, іншими правоохоронними  органами (а по можливості, і з  закордонними), системами реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, автотранспортних засобів, будівель та споруд, базами даних про комунальні платежі і т.і.

• вдосконалення системи захисту електронної інформації тощо.

Висновок

Поширення в Україні такого соціально-економічного явища, як тіньова  економіка, а також обсяги продукції  та фінансових ресурсів, які обертаються  в цій сфері, являють собою  суттєву перешкоду забезпеченню сталого розвитку економіки. Значною  проблемою є те, що переважна більшість  операції, які можна віднести до тіньових, можна здійснювати в  легальному нормативно-правовому полі, а доведення факту здійснення тіньової діяльності потребує значних  зусиль органів державної влади. Внаслідок того, що обсяги тіньової економіки не можуть бути повноцінно враховані офіційною статистикою, розроблення спеціальних методів  обліку і оцінок цього явища стає неможливим.