Трансмісійний механізм грошово-кредитної політики: сутність, канали механізму та особливості дії в Україні

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Державний вищий навчальний заклад

«Київський національний економічний університет імені  Вадима Гетьмана»

Кредитно-економічний факультет

Кафедра банківської справи

 

 

 

 

Реферат

на тему:

 

«Трансмісійний механізм грошово-кредитної політики: сутність, канали механізму та особливості дії в Україні»

 

з навчальної дисципліни:

 “Центральний  банк та грошово-кредитна політика”

 

 

 

 

 

Виконав:

Студент IV курсу, спец. 6508/1

КЕФ, 9 групи

Медвідь В. М.

Перевірила викладач:

Білошапка В. С.

 

 

 

Київ 2011

План

Вступ

1. Сутність трансмісійного механізму грошово-кредитної політики
2. Канали передавального механізму грошово-кредитної політики
3. Особливості функціонування трансмісійного механізму в Україні

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність  теми. Проблематика побудови реалістичної моделі трансмісійного механізму є ключовою для будь-якого центрального банку, оскільки саме адекватність зв’язку монетарних та реальних макроекономічних змінних визначає межі впливу грошово-кредитної політики на економічне зростання та ділову активність. Особливого значення дане питання набуває в умовах поступової інтеграції економіки країни до міжнародного середовища, але існування історичних особливостей у розвитку економічних систем кожної окремої країни, відмінності у політичних стратегіях та устроях, у рівнях економічного розвитку, а також нещодавня світова фінансова криза значно ускладнюють дані процеси. Зміна монетарного режиму зумовлює формування нових операційних цілей грошово-кредитного регулювання, і, відповідно, удосконалення існуючих інструментів монетарної політики. Запорукою стабільності функціонування економіки при цьому виступає вичерпне розуміння усіх взаємозв’язків та принципів вітчизняного передавального механізму монетарної політики.

Слід зазначити, що до розуміння економічного змісту процесу передачі монетарних імпульсів не сформувалося єдиного підходу, як і до кількості та структури каналів передачі монетарних імпульсів. Крім того, особливістю передавального механізму монетарної політики є мінливість таких зв’язків, що вимагає перегляду уявлень про їх дію. У той же час невирішеними залишаються такі проблеми, як підвищення ефективності дії трансмісійного механізму, визначення чинників, які можуть виступати як індикатори його роботи, виявлення особливостей та специфіки каналів, які набули найбільшого розвитку у національній економіці з метою удосконалення їх дії та розробки відповідного грошово-кредитного інструментарію.

Мета роботи: розкрити зміст трансмісійного механізму та структуру його каналів, а також дослідити особливості його дії в Україні.

 

 

1. Сутність трансмісійного механізму грошово-кредитної політики

Термін "трансмісійний  механізм" ввів у лексикон економічної науки Дж. М. Кейнс. Під цим поняттям учений розумів систему змінних, через яку пропозиція грошей впливає на економічну активність [1, с. 107].

За визначенням Європейського  центрального банку, трансмісійний механізм – процес, за допомогою якого зміни параметрів інструментів грошово-кредитної політики зумовлюють бажані зміни рівня інфляції та ВВП [2].

Савлук М.І. розглядає передавальний механізм як процес причинно-наслідкових зв'язків між економічними змінними, які забезпечують вплив зміни пропозиції грошей на ділову активність та економічну рівновагу [3, с. 627].

Стельмах В.С. визначає трансмісійний механізм як відносини з приводу передачі змін у використанні інструментарію грошово-кредитної політики центрального банку на фінансову кон'юнктуру (фінансова сфера економіки) і надалі – на макроекономічні змінні, які відображають стан розвитку реального сектору економіки через складну сукупність каналів (ланцюгів проміжних змінних) і зв'язків прямої та зворотної дії [4, c. 205].

На підставі існуючих визначень передавального механізму можна сказати, що трансмісійний механізм – це сукупність каналів, за якими монетарні імпульси, що генеруються центральним банком, впливають на основні макроекономічні змінні (ВВП, зайнятість, інфляцію). Трансмісійний механізм відображає характер взаємозв'язку фінансового і реального секторів, дає виявити найбільш дієві важелі впливу органів грошово-кредитного регулювання на економіку країни.

Передавальний механізм був  і є предметом гострих суперечок  в економічній науці, передусім  між монетаристами та кейнсіанцями.

Найбільш принциповою  розбіжністю є те, що монетаристи  визнають пропозицію грошей єдиним чинником впливу на сукупний попит, а кейнсіанці розглядають її як один із багатьох чинників, які можуть змінювати сукупний попит (фіскально-бюджетні чинники, зміна  вартості цінних паперів та майна, діловий  та споживчий оптимізм).

Монетаристи вважали швидкість  обігу грошей відносно стабільною, і тому зміна пропозиції грошей повинна  прямо пропорційно впливати на обсяг сукупного попиту незалежно від того, яку конкретну його складову вона зачіпає (споживчу чи інвестиційну). Для забезпечення стабільної кон’юнктури ринку достатнім буде підтримувати на стабільному рівні пропозицію (масу) грошей. Змінювати останню можна лише залежно від зміни потреб розвитку обсягів виробництва, а отже дуже виважено і передбачено. Тому передавальний механізм із погляду монетаристів можна трактувати так:

Зміна М → Зміна СП → Зміна Ц→ Зміна ВВП,

де М — пропозиція грошей;

СП — сукупний попит;

Ц — середній рівень цін;

ВВП — реальний обсяг  валового внутрішнього продукту.

Виходячи з такого розуміння  передавального механізму, М. Фрідман пропонував органам монетарного управління забезпечувати зміну пропозиції (маси) грошей у суворій відповідності до запланованої динаміки обсягів виробництва (грошове правило). Якщо обсяг ВВП, що склався, менший природного (потенційного) рівня, тобто є резерви для його зростання, то збільшення пропозиції грошей адекватно бажаному збільшенню ВВП само по собі забезпечить досягнення цієї мети. При такій грошово-кредитній політиці не повинно бути циклічних коливань кон’юнктури ринку, підприємницької активності та інфляції, відпаде потреба в різкій і непередбачуваній зміні пропозиції грошей задля згладжування кон’юнктурних коливань. Тобто проводити монетарну політику за таким передавальним механізмом можна за заздалегідь визначеними правилами, за дотримання яких повинні відповідати центральні банки.

Кейнсіанці заперечували тезу про незмінність швидкості  обігу грошей і вважали, що передавальний  механізм є значно складнішим. Вирішальна роль у ньому відводилася не зміні  пропозиції грошей самій по собі, а  одному з її наслідків — зміні  процентної ставки, від якої залежить зміна норми прибутку та інвестиційного попиту агентів реального сектору, а отже, усього сукупного попиту. Передавальний механізм із погляду кейнсіанців можна подати у такому вигляді:

Зміна П

Зміна М → Зміна і                                 Зміна СП → Зміна ВВП,

Зміна І

де і – рівень процентної ставки,

П – норма прибутку,

І – обсяг інвестицій.

За рекомендаціями прихильників Кейнса необхідно швидко та рішуче реагувати на непередбачувані циклічні коливання ринкової кон’юнктури, змінюючи пропозицію грошей у протилежному напрямку, задля стабілізації економіки. Такі коливання із точки зору кейнсіанців  є неминучими, адже сукупний попит  створюється під впливом багатьох чинників, а не тільки пропозиції грошей. Таким чином, зміни у кількості  грошей не можуть бути прогнозованими та повинні здійснюватися тоді, коли у цьому виникає потреба, а  монетарна політика проводиться  не «за правилами», а дискретно.

Обидва підходи мали свої докази та спростування, а також  аргументи «про» та «контра». Тому подальші дослідження можна розділити  на два напрямки: поглиблення аналізу  на основі структурних моделей кейнсіанців  та вдосконалення і розвиток монетаристських  скорочених формальних моделей. Найвідомішими  результатами цих досліджень стали  модель MPS Модільяні та модель Сент-Луїса. Цікаво, що отримані за двома різними  підходами результати розрахунку впливу пропозиції грошей на обсяг ВВП збігалися, що сприяло зближенню поглядів монетаристів та кейнсіанців на передавальний  механізм. Хоча на практиці ФРС США  для прогнозування ділової активності та побудови економічної політики країни віддало перевагу використанню моделі MPS, оскільки вона більш детально пояснювала канали монетарної трансмісії. Отже, сьогодні обидві течії визнають існування  передавального механізму грошово-кредитної  політики.

Також дослідники не можуть дійти одностайного рішення щодо етапів передавального механізму. Неоднозначність у розумінні дослідниками етапів дії механізму монетарної трансмісії зумовлена його складністю. Наявність таких феноменів, як часові лаги та зворотні зв' язки між діями монетарної влади і реакцією економіки, а також невизначеність та очікування суб'єктів економіки, які впливають на реакцію економічної системи, ускладнюють виділення й відстеження етапності механізму монетарної трансмісії.

У процесі дії передавального механізму грошово-кредитної політики чітко виділяються два етапи, а точніше — сфери його дії: фінансовий і реальний сектори економіки (рис. 1.1) [5, 11].

Рис. 1.1. Сфери дії трансмісійного механізму грошово-кредитної політики

Дія механізму монетарної трансмісії у фінансовому секторі  економіки полягає в сукупному  впливі інструментів монетарної політики на ринкові процентні ставки (на міжбанківському ринку, за кредитами  й депозитами, на ринку цінних паперів), і валютний курс, що позначається на обсягах депозитів і кредитів. У реальному секторі економіки  зміни на фінансовому ринку позначаються на витратах підприємств і домогосподарств та на сукупному попиті, відбувається коригування темпів економічного зростання, інфляції та інших макроекономічних змінних.

2. Канали передавального механізму грошово-кредитної політики

Вплив монетарної політики центрального банку на перебіг економічних процесів у країні передається через певні канали, які в сукупності формують структуру передавального механізму.

Центральний банк кожної країни розробляє модель трансмісійного механізму грошово-кредитної політики з урахуванням національних особливостей економіки, основними серед яких є: масштаб економіки країни, її відкритість, рівень розвитку та структура фінансового ринку, інструментарій та цілі монетарної політики кожної країни тощо. Зазначені особливості знаходять своє відображення в тих чи інших каналах передавального механізму.

Аналіз наукових робіт, в  яких висвітлюються результати досліджень трансмісійних механізмів у зарубіжних країнах, показують, що немає єдиного трактування сутності каналів передавального механізму грошово-кредитної політики, розуміння механізму їх дії та змінних, які характеризують дію того чи іншого каналу. А тому, будь-яке виділення каналів механізму впливу монетарної політики на економіку є умовним.

У сучасних фінансових системах виділяють низку каналів монетарної трансмісії. Загалом їх можна умовно поділити на традиційні (які є в моделях ТМ більшості країн): процентний, який поділяється на канали доходу та заміщення; кредитний; канал валютного курсу; та нетрадиційні (наявність яких зумовлюється специфічними умовами економіки): канал цін активів, в межах якого виокремлюють канали добробуту, зміни власного капіталу та зміни коефіцієнта Тобіна; канал ліквідності; монетаристський та інфляційний канали тощо.

Розкриємо суть основних каналів трансмісійного механізму (рис. 1.2).

Процентний  канал монетарної трансмісії вважається головним каналом передавального механізму. Він описує вплив центрального банку на економіку через регулювання процентних ставок. Дія цього каналу полягає у тому, що зміна грошово-кредитної політики, насамперед через офіційну облікову ставку, прямо впливає на короткострокові ставки на фінансовому ринку і через криву

Рис. 1.2. Загальна схема механізму монетарної трансмісії в Україні

дохідності – на довгострокові. З певним часовим лагом її вплив поширюється на ставки комерційних банків для економічних суб'єктів, що впливає на інтенсивність переміщення капіталу між різними сегментами фінансового ринку, заощадження, інвестиції, споживання, тобто на зміну сукупних витрат і попиту, а отже – і на темпи зростання економіки, зайнятість та інфляцію (рис. 1.3).

 

Рис. 1.3. Спрощена схема дії процентного каналу монетарного трансмісійного механізму

Основною характеристикою  процентного каналу є ступінь  впливу дії центрального банку на короткострокові процентні ставки грошового ринку, а також зміна  співвідношення різних процентних ставок. Важливим є розуміння і врахування взаємовпливів та наявності зворотних зв'язків усієї системи процентних ставок на фінансовому ринку. Так, ставки на грошовому ринку, з одного боку, залежать від процентних ставок за активними операціями центрального банку, а з іншого – від вартості ресурсів на депозитному та кредитному ринках, а також від ставки за міжбанківськими кредитами. Центральний банк може також проводити депозитні операції, тим самим прямо впливати на ставки на міжбанківському ринку і опосередковано – на процентні ставки за залученими депозитами і наданими кредитами економічним суб'єктам.

Процентний канал забезпечує збалансування попиту і пропозиції на фінансовому ринку, інформування суб'єктів фінансового ринку щодо прийняття рішень у сфері заощаджень, інвестицій, споживання, виробництва, що безпосередньо впливає на ВВП та інфляцію. Ефективно діючий процентний канал монетарного передавального механізму створює умови для формування врівноважених процентних ставок при забезпеченні в середньо- і довгостроковій перспективі тенденції зниження їх на основі покращення якості кредитних портфелів банків та зменшення темпів інфляції. Це стимулює економічне зростання, дозволяє нарощувати депозитну базу банків при одночасному збільшенні строків мобілізації та розміщення грошових коштів.

Канал цін активів визначає вплив грошово-кредитної політики на реальний сектор економіки через зміну відносних цін фінансових і реальних активів.