Вплив бюджетної політики на соціально - економічний розвиток України

 ВПЛИВ БЮДЖЕТНОЇ ПОЛІТИКИ НА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК КРАЇНИ

Стаття  присвячена питанням бюджетної політики, яка спрямована на реалізацію поставлених  завдань і цілей з економічного та соціального розвитку,що сприяє державній підтримці зростання економіки, створенню умов для залучення інвестицій, проведення протекціоністської політики відносно вітчизняних товаровиробників. Визначено,що стратегічною метою бюджетної політики є забезпечення фінансової і соціальної стабільності в країні.

Ключові слова: економіка, інвестиції, інновації, бюджет, бюджетна політика, фінансова політика, доходи населення, рівень життя, соціально-економіічний розвиток.

Статья  посвящена вопросам бюджетной политики, которая направлена на реализацию поставленных заданий и целей из экономического и социального развития, которое  способствует государственной поддержке  роста экономики, созданию условий, для привлечения инвестиций, проведения протекционистской политики, относительно отечественных товаропроизводителей. Определенно, что стратегической целью  бюджетной политики является обеспечение  финансовой и социальной стабильности в стране.

Ключевые слова: экономика, инвестиции, инновации, бюджет, бюджетная политика, финансовая политика, доходы населения, уровень жизни, социально-економиическое развитие.

The article is devoted the questions of fiscal policy, which is directed on realization of the put tasks and aims from economic and social development, which is instrumental in state support of growth of economy, conditioning, for bringing in of investments, leadthrough of protectionism policy, in relation to domestic commodity producers. Certainly, that the strategic purpose of fiscal policy is providing of financial and social stability in a country.

Keywords: an economy, investments, innovations, budget, fiscal policy, financial policy, profits of population, standard of living, is social-ekonomical development.

Актуальність  теми. В Україні бюджетна політика економічного зростання є основою розвитку держави, зростання добробуту населення, утвердження нових соціальних стандартів. Бюджетна політика завжди була важливим знаряддям впливу на розвиток економіки і соціальної сфери. З її допомогою держава, розподіляючи і перерозподіляючи валовий внутрішній продукт, здійснює вплив на формування структури виробництва, результати господарювання, проведення соціальних перетворень. В умовах трансформаційної економіки роль бюджетної політики економічного зростання значно підвищується, вона стає основним інструментом регулювання соціально-економічних процесів.

Ступінь дослідження проблеми. Питаннями бюджетної політики економічного зростання займалися відомі зарубіжні та вітчизняні вчені, зокрема Ш. Бланкарт, Т. Борчердінг, А. Вагнер, Дж. М. Кейс, Л. Клейн, А.І. Буковецький, О.Д. Василик, В.В. Глущенко, Т.І. Єфіменко, І.В. Запатріна, Г.О. П'ятаченко, Д.В. Полозенко, І.Я.Чугунова, С.І. Юрій та багатьох інших науковців.Водночас у сучасній вітчизнянійнауці небагато фундаментальних наукових досліджень, присвячених теоретико-методологічним та практичним напрямкам бюджетної політики економічного зростання в Україні,тому дане питання потребує подальшого розгляду.

Метою статті є дослідження питань бюджетної політики ,як системи заходів і дій органів влади що спрямовуються на забезпечення соціально-економічного розвитку країни.

Виклад  основного матеріалу. Однією з найважливіших складових економічної політики держави є бюджетна політика, яка за своїм призначенням має суттєво впливати на визначення курсу розвитку країни, відображати інтереси держави, забезпечувати реалізацію її функцій, що потребує бюджетних коштів.

Об'єктивно  бюджетна політика ґрунтується на економічних, фінансових бюджетних відносинах.

Бюджетна  політика є системою заходів і  дій органів влади в галузі управління бюджетним процесом на основі концепції розвитку бюджетних відносин у складі загальної економічної  політики, спрямованої на реалізацію поставлених завдань і цілей  з економічного та соціального розвитку. Вона має сприяти державній підтримці зростання економіки, створенню умов для залучення інвестицій, проведення протекціоністської політики відносно вітчизняних товаровиробників. Стратегічною метою бюджетної політики є забезпечення фінансової і соціальної стабільності в країні.

За останні  роки (2004—2009) бюджетна політика в Україні  під впливом по-літичних та організаційних чинників зазнала значних змін. При цьому вона не відзначалася стабільністю та послідовністю. Зміни у складі урядових команд при-зводили не тільки до запровадження різних важелів її реалізації. Суттєві корективи вносилися також у визначення цілей та пріоритетів бюджетної політики. Це стало основою різноспрямованого її впливу на розвиток економіки та розв'язання соціальних проблем в Україні.

Мало розроблені конкретні напрями та засоби її впливу на економічний і соціальний розвиток для розв'язання накопичених проблем. Метою даного дослідження є обґрунтування підходів і визначення практичних заходів для формування бюджетної політики, спрямованої на забезпечення прискореного економічного та соціального розвитку України.

У 2005-му —  першій половині 2006 року відзначалося зниження резуль-тативності бюджетної  політики, передусім у сфері розвитку економіки. Мало місце різке погіршення показників економічної динаміки. Намагання розв'язати гострі соціальні проблеми шляхом істотного збільшення обсягів перерозподілу ресурсів через державний бюджет без забезпечення реального підґрунтя для досягнення цієї мети не дало очікуваного результату. Натомість У здійсненні бюджетної політики стали активніше використовуватися адміністративні важелі; значно загострилися проблеми фінансового розвитку місцевого самоврядування; знизилася ефективність міжбюджетного регулювання. Наслідком стало погіршення не лише економічного, а й соціального розвитку країни :темпи зростання ВВП скоротилися в 4,65 разу й досягли рівня вдвічі меншого, ніж у країнах ЄС, спостерігалося підвищення номінального обмінного курсу гривні,зріс індекс споживчих цін, значно збільшилося податкове навантаження,погіршилася ситуація й у сфері інвестиційної діяльності. Результатом стало зниження темпів приросту реальних доходів населення.

Слід наголосити, що такі зміни супроводжувалися зменшенням прямого й гарантованого державного боргу, а також підвищенням пенсійних витрат і зарплати в державному секторі економіки. Проте скорочення боргу за умов істотного зменшення приросту ВВП і погіршення багатьох інших ключових показників розвитку країни навряд чи можна віднести до позитивних результатів. А що стосується пенсійних витрат та заробітної плати в державному секторі економіки, то зростання цихпоказників значною мірою було нівельовано ростом споживчих цін та ревальвацією курсу гривні.

За таких  умов постало питання переорієнтації бюджетної політики на нові цілі та пріоритети. Уряд підкреслив необхідність переходу від моделі економічного розвитку орієнтованого на стимулювання споживання, до моделі стимулювання інвестиційної активності й розвитку вітчизняного виробництва. Для цього, на його переконання, слід проводити активну політику підтримки національного виробника, вітчизняного експорту й розвитку імпортозамінного виробництва [8].

Такий підхід передбачає запровадження радикальних змін у проведенні державної бюджетної політики. Цей курс повинен забезпечити не лише поступальний економічний, а й соціальний розвиток України.

У визначенні напрямів удосконалення бюджетної  політики важлива роль лежить формуванню її цілей, а також першочергових  завдань, які потребу розв'язання. Згідно з Бюджетною стратегією на 2008—2010 роки (Прогнозом показників зведеного бюджету України за основними видами доходів, видатків і фінансування на 2008—2010 роки), схваленою Постановою Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2006 року № 1359, стратегічною метою є "побудова конкурентоспроможної соціально орієнтованої ринкової економіки та інтеграція в європейське співтовариство". А до стратегічних цілей бюджетної політики віднесено досягнення високої якості життя громадян, конкурентоспроможності економіки, встановлення ефективної та справедливої влади, створення інтегрованої у глобальні процеси та шанованої у світі держави [5].

Урядом були прийняті положення, конкретні тобто  показники, які відображають рівень життя, досягнутий у розвинутих країнах. При цьому завдання з розвитку економіки відіграватимуть роль засобів реалізації поставленої мети. За таких умов перетворення в економічній сфері і винні спрямовуватися на розв'язання гострих соціальних проблем, що мають місце в нашій країні. Тому слід прийняти курс на формування конкурентоспроможної й водночас соціально орієнтованої економіки [7].

В Україні  необхідно прийняти конкретної державної  фінансової політики ,яка перетвориться на вагомий консолідуючий фактор розвитку суспільства, стане основою посилення довіри громадян до влади, їх тіснішої співпраці та активізації розвитку творчої активності населення. Характерними ознаками соціальної ринкової економіки є високий рівень конкурентоспроможності вітчизняних суб'єктів підприємницької діяльності та тісний зв'язок економіки України зі світовим співтовариством. Іншою важливою ознакою соціальної ринкової економіки є забезпечення соціального розвитку в найоптимальнішому для досягнутого рівня економіки ступені. Для цього необхідно забезпечити поступальний розвиток як державного, так і недержавного секторів економіки, а також вжити заходів для підвищення ефективності державного сектору економіки.

Досягнення  головної мети бюджетної політики передбачає збільшення реальних доходів громадян, поліпшення якості товарів і послуг, що надаються населенню, створення  належних умов для здобуття освіти, охорони здоров'я, підвищення культури, захисту конституційних прав, охорони навколишнього природного середовища та ін. Для розв'язання таких завдань потрібно забезпечити поступальний розвиток підприємницької діяльності, прискорення економічного зростання, досягнення повної зайнятості, стримування інфляції, активізацію інвестиційної діяльності тощо.

Зрозуміло, що бюджетна політика не спроможна  розв'язати всі перелічені проблеми. Тому вона повинна, з одного боку, націлюватися на забезпечення сприятливих умов для їх розв'язання силами бізнесу та працездатної частини на-селення. З другого — взяти на себе фінансування програм, яке неможливо здійснити без участі держави. Питання визначення соціальних орієнтирів бюджетної політики заслуговують на особливу увагу. Щоб забезпечити високий рівня життя громадян, подібний як у розвинутих країнах, їх слід поділити на групи: зайняте населення, громадяни пенсійного віку й ті, хто потребує державної допомоги. Досягти добробуту представників кожної із груп можливо шляхом використання різних інструментів бюджетної політики. При цьому основою для розв'язання соціальних проблем у кожній групі є забезпечення оптимального (для розвитку вітчизняної економіки) рівня оплати праці зайнятого населення. Такий підхід є ключовим у розв'язанні гострих соціальних проблем у ході проведення бюджетної політики.

Зарубіжний  досвід показує, що з метою реалізації поставленої мети державної соціально-економічної політики необхідно удвічі підвищити заробітну плату в ринкових секторах економіки в найближчі 2-3 роки. На їхню думку, інновації не можуть бути досягнуті без забезпечення високої заробітної плати для кваліфікованих працівників. Вони пропонують здійснити перехід від мінімальної до нормативної за-робітної плати, яку слід розраховувати, виходячи не з прожиткового мінімуму, а із соціальних стандартів.

В Україні  питання, пов'язані з рівнем оплати праці зайнятих у господарському комплексі, досі не вирішені. Це значною мірою гальмує проведення прогресивних перетворень і формування нової моделі економічного та соціального розвитку країни

Діяльність  державних органів влади має  спрямовуватися на боротьбу з бідністю працюючого населення. Розв'язання цієї проблеми є дієвим інструментом активізації  економіки та проведення структурної  перебудови. За таких умов доходи переважної частини населення можуть зрости в 1,5—2 рази [3].

Визначаючи  заходи з реалізації мети бюджетної  політики, важливо пам'ятати, що піднесення рівня життя громадян не можливе без економічного зростання, яке досягається за рахунок прискорення розвитку підприємницької діяльності й підвищення ефективності державного регулювання економічних та соціальних процесів.

Зміцнення вітчизняного бізнесу досягається, передусім, шляхом підвищення йо-го конкурентоспроможності, а це можливо за нарощування інвестицій та забез-печення їх раціонального використання, зокрема спрямування їх на проведення реконструкції підприємств, упровадження інновацій, посилення позицій вітчизняного бізнесу на внутрішніх і зовнішніх ринках.

Бюджетною стратегією уряду (Прогноз показників зведеного бюджету України за основними видами доходів, видатків і фінансування на 2008 – 2010 роки), схваленою  Постановою Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2006 року № 1359, до найголовніших соціально-економічних проблем України віднесено бідність, незадовільний соціальний захист, низьку інституціональну спроможність, застарілу інфраструктуру. Зазначені проблеми справді потребують негайного розв'язання. Разом із тим бюджетну політику необхідно проводити з урахуванням не менш важливих питань економічного та соціального розвитку України. До них слід віднести використання на вітчизняних підприємствах застарілої матеріально- технічної бази, низьку продуктивність праці, високий рівень енергоспоживання, низьку якість соціальних послуг, низьку конкурентоспроможність вітчизняних підприємств.

На думку  російського науковця В. Сенчагова, цільовим орієнтиром бюджетної політики повинно бути забезпечення економічного зростання на основі і підвищення ефективності та результативності державних витрат [6].

Недосконалою  та невиваженою виявилася й політика проведення приватизації в Україні: вона не спрямовувалася на забезпечення поступального розвитку економіки  й розв'язання соціальних проблем. Для забезпечення поступального розвитку України урядові програми повинні спрямовуватися насамперед на розв'язання найгостріших проблем економічного та соціального розвитку, якінакопичилися за останні роки. До таких на наш погляд, належать складні соціальні проблеми; порівняно низький рівень економічного розвитку країни; нераціональна структура господарського комплексу й невисокий рівень конкурентоспроможності вітчизняних підприємств; значне навантаження на бюджет та державні цільові фонди із забезпечення фінансування соціальних програм.

Останніми роками державна фінансова політика України поступово переорієнтовується на розв'язання економічних та соціальних проблем із використанням непрямих важелів. Аби бюджетна політика забезпечила економічне зростання, орієнтоване на підвищення якості життя громадян, потрібні відповідні важелі, а саме: