Заробітна плата як соціально-економічна категорія ринкової економіки і основна форма доходів найманих працівників

 

Рисунок 1.1. – Криві концентрації доходу (Лоренца)

 

 

Таблиця 1.1− Показники розподілу доходу

	% доходу
% сімей	Абсолютна рівність	Абсолютна нерівність
0	0	0
20	20	0
40	40	0
60	60	0
80	80	0
100	100	100

 

Фактично розподіл доходів  відбивається кривими виду І, ІІ, ІІІ. Чим ближче криві фактичного розподілу до бісектриси ОА, тим більш рівномірний розподіл доходів є в дійсності. Розбіжність видів кривих фактичного розподілу пов'язана з тим, що в них враховуються доходи, І – до відрахування податків, ІІ – після відрахування податків, III – з урахуванням трансфертних платежів. Обернена залежність між відносними розмірами доходу (багатства) і числом їхніх одержувачів, виражена графічно, називається кривою концентрації, або кривої Лоренца. Ступінь нерівності (або ступінь концентрації) математично виражається площею фігури над кривою фактичного розподілу, співвіднесеною з площею трикутника ОАВ, - індекс Джінні. Узагальнення фактичних даних на базі описаної методології використовується для оцінки ступеня нерівності розподілу доходів у різні періоди часу, між різними країнами або групами населення.

Суспільний поділ праці  безпосередньо пов'язаний з організаційно-управлінською  структурою суспільного виробництва. Спеціалізація виробництва створює  умови для виділення окремих  функцій управління і управлінських  підрозділів, які об'єднуються в  певну організаційну структуру. Управління відокремлюється від  виробництва і стає самостійною  сферою, що відіграє вирішальну роль у  формуванні якісних ознак економічної  системи, передусім у плані її соціально-економічної ефективності. Сфера управління має власну організаційну  структуру, засновану на внутрішньому поділі управлінської праці. Горизонтальну  схему поділу широко застосовують при  розподілі великого масиву робіт  на численні локальні виробничі функції  чи завдання як на рівні великих  підприємств, так і на галузевому рівні організації та управління економікою. Вертикальна схема організації  управління забезпечує координацію  окремих управлінських функцій  горизонтального рівня з метою  досягнення загальних цілей виробничої системи (підприємства, галузі чи всього народного господарства). Характер виробничого процесу і принципи поділу праці всередині виробничих систем всіх рівнів визначають певну  комбінацію горизонтальної та вертикальної організації управління, власне її систему [3].

 

РОЗДІЛ 2

 

АНАЛІЗ ДОХОДІВ  ТА ОПЛАТА ПРАЦІ В УКРАЇНІ

 

2.1 Виявлення недоліків  і суперечностей діючої системи  оплати праці працівників

 

Правильна організація оплати праці не лише створює ефективні  стимули до праці, підвищення її якості, продуктивності і підвищення на цій основі ефективності виробництва, а й безпосередньо впливає на соціально-економічний розвиток країни та значною мірою визначає рівень життя її населення.

На жаль діючі системи  оплати праці в Україні мають  ряд недоліків. Головний недолік полягає в тому, що заробітна плата погано, а найчастіше взагалі не пов'язана з кінцевими результатами праці. Результати праці колективні, а оплата – індивідуальна.  Щоб подолати його треба зробити одне із двох: або індивідуалізувати результати, або колективізувати систему оплати [4].

До інших недоліків  системи оплати праці можна віднести такі недоліки:  зростання оплати праці не завжди пов’язані із зростанням ефективності, діюча система не орієнтована на співпрацю, система не є достатньо гнучкою.

Недоліки діючої системи  оплати обумовлені індивідуальними  її характеристиками. Їхнє подолання означає не що інше, як докорінну зміну самої системи.

Особливе місце в системі  оплати праці займають проблеми її територіальної диференціації, в основі якої повинні лежати економічні, природно кліматичні фактори, що обумовлюють відмінності в рівнях вартості робочої сили.

Істотний вплив на територіальну  диференціацію зарплати виявляють  рівень зайнятості населення, відмінності в рівнях оплати, що історично склались по регіонах.    Оскільки ціни товарів і послуг зростають по регіонах нерівномірно, та сама величина номінальної заробітної плати виражає в різних географічних зонах різний обсяг життєвих засобів, у які вона може бути реалізована на ринку [5].

2.2 Середньомісячна  заробітна плата за видами  економічної діяльності. Динаміка  номінальної й реальної заробітної  плати по Україні

 

Розрізняють номінальну і  реальну заробітну плату.

Номінальна заробітна  плата це сума грошей, яку отримує  працівник за продаж своєї робочої  сили та її функціонування. Її розміри  не дають реального уявлення про  життєвий рівень робітника, рівень його споживання. Водночас без показника  номінальної заробітної плати не можна обчислити реальну заробітну  плату.

Реальна заробітна плата  — кількість споживних вартостей (товарів і послуг), яку працівник  може придбати за свій грошовий заробіток  за існуючого рівня цін після  вирахування податків.

Отже, рівень реальної заробітної плати залежить від:

• номінальної зарплати;
• рівня цін на предмети споживання та послуги (індекс вартості життя);
• податків, які сплачують робітники до бюджету держави і фондів соціального страхування.

Таблиця 2.1 − Рівень середньомісячної номінальної заробітної за основними видами економічної діяльності (грн.) з 2009 по вересень 2012 року [6]

 

 

Вид діяльності	2008р.	2009р.	2010р.	2011р.
Сільське господарство, мисливство та пов’язані з ним послуги	1076	1206	1430	1800
Лісове господарство та пов’язані  з ним послуги	1311	1341	1787	2300
Рибальство, рибництво	913	1028	1191	1369
Промисловість	2017	2117	2580	3120
Будівництво	1832	1511	1754	2251
Продовження таблиці 2.1
Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів  особистого вжитку	1514	1565	1874	2339
Діяльність готелів та ресторанів	1221	1267	1455	1777
Діяльність транспорту та зв’язку	2207	2409	2726	3138
Фінансова діяльність	3747	4038	4601	5340
Операції з нерухомим  майном, оренда, інжиніринг та надання  послуг підприємцям	2085	2231	2436	2935
Державне управління	2581	2513	2747	3053
Освіта	1448	1611	1889	2081
Охорона здоров’я та надання  соціальної допомоги	1177	1307	1631	1778
Надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту	1511	1783	2065	2380

 

Отож, слід зазначити, що протягом цих років найприбутковішою була і залишається фінансова діяльність. Найменшу заробітну плату починаючи  з 2008 року по вересень 2011 отримують працівники сфери рибальства.

Заробітна плата працівників  сфери фінансів більш ніж в 3 рази перевищує заробітну плату робітників сільського господарства, і майже  в 1,5 рази працівників промисловості. Це явище є негативним, оскільки саме "працювати" в Україні стає нікому. Як відомо, промисловість є локомотивом економіки. І Україна не виняток. Але через неграмотну політику уряду в Україні утворилася така ситуація, коли заробітна плата працівників невиробничої сфери в рази переважає зарплату робітників виробничої сфери. Така ситуація спричинила тотальну де популяризацію виробничих спеціальностей. Кожен хоче працювати в офісі, незважаючи на свої здібності та навички.

Така ситуація підкреслює те, що в Україні не всі галузі пристосувалися до умов ринкового господарювання.

Також слід відмітити, що в  Україні простежується тенденція  до збільшення номінальної середньомісячної заробітної плати. В таких видах  економічної діяльності як сільське господарство, мисливство та пов’язані з ним послуги; операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям; промисловість; освіта; охорона здоров’я та надання соціальної допомоги; надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту середньомісячна зарплата за ці роки номінально зросла приблизно в півтора рази. Безумовно, це позитивна тенденція, але величезна різниця у зарплатах працівників виробничої і невиробничої сфер зберігається, що свідчить про те що уряд або не намагається вирішити цю проблему, або його діяльність в цій сфері безрезультатна.

Номінальна і реальна  заробітна плата не обов’язково  змінюються в одному і тому самому напрямі. Наприклад, номінальна заробітна  плата може підвищитись, а реальна  заробітна плата в той же час  – знизитись, якщо ціни на товари і  послуги зростали швидше, ніж номінальна заробітна плата. Така ситуація характерна і для України. Дані темпів зростання  заробітної плати (номінальної та реальної) наведено в таблиці 2.2 [7].

 

Таблиця 2.2 −  Темпи зростання номінальної і реальної заробітної плати,індексу споживчих цін (2008-2011рр.)

(%)

	Номінальна заробітна  плата до попереднього року	Реальна заробітна плата до попереднього року	Індекс споживчих цін
2008	133,7	106,3	122,3
2009	105,5	90,8	112,3
2010	120,0	110,2	109,1
2011	117,6	108,7	104,6

 

Досліджуючи результати, можна встановити зворотню залежність між темпами  зростання реальної заробітної плати  та індексом споживчих цін та пряму  – між темпом зростання номінальної  заробітної плати та інфляцією. Така залежність пояснюється намаганням компенсувати підвищення вартості товарів  та послуг за рахунок збільшення з/п  в грошовому виразі. У 2008 році темп інфляції склав 122,3% - номінальна заробітна плата у відношенні до попереднього року становила 133,7%; аналогічною виявляється ситуація у 2010, 2011 роках, де відповідно спостерігається зростання темпів інфляції до попереднього року, а саме 109,1% та 104,6%. Номінальна заробітна плата по відношенню до попереднього року склала відповідно 120,0% і 117,6%.

Стосовно змін реальної заробітної плати можна зробити висновок, що її зниження спостерігатиметься тоді, коли темп інфляції буде більшим за темп зростання номінальної заробітної плати. Це спостерігається в 2009 році: індекс споживчих цін –112,3% проти темпу зростання номінальної з/п 105,5% відповідно; реальна заробітна плата по відношенню до попереднього року становитиме 90,8%. Це дуже негативна тенденція, бо доходи населення реально знижуються. Як наслідок - погіршення рівня життя населення країни в цілому, купівельної спроможності громадян.

Темпи зростання номінальної і реальної заробітної плати наведено на рис. 2.1.

 

Рис.2.1 – Темп зростання номінальної та реальної заробітної плати за 2008-2011рр.

В Україні спостерігається зниження темпів зростання  реальної заробітної плати починаючи з 2008 року – 90,8% у 2009 році по відношенню до 2008 року, 108,7 у 2011 році. Такий результат спричинений переважно галопуючим зростанням цін, а точніше невідповідністю між зростанням цін і зарплати.

Зниження темпів зростання реальної заробітної плати – негативна  тенденція, бо призводить не до поліпшення рівня життя, а до стагнації чи навіть погіршення. При показнику  темпу зростання менше 100%, спостерігається  зниження рівня добробуту населення  по відношенню до попереднього року, тобто  зменшується кількість товарів  та послуг, які реально придбати на отримані за роботу кошти.

Дослідження темпів зростання номінальної  заробітної плати проводилося для  встановлення співвідношення між її зміною та зміною реальної з/п. Встановлено, що номінальна і реальна заробітна  плата не обов’язково змінюються в одному і тому самому напрямі. Так, під впливом інфляції номінальне підвищення заробітної плати може відбуватися  при зменшенні реальної купівельної  спроможності – реальної заробітної плати. Це й спостерігається в  2009 році, коли індекс споживчих цін становив 112,3 % відповідно проти темпів зростання номінальної з/п 105,5%; реальна заробітна плата при цьому становитиме по відношенню до попереднього року 90,8 %.