Аналіз хорового твору "Ой Лугами-берегами"

ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНІЙ ТА СТИЛІСТИЧНИЙ АНАЛІЗ.

„ОЙ ЛУГАМИ-БЕРЕГАМИ” – дрібна, яскрава квіточка з цілої низки пісень з Поділля, зібраних М. Леонтовичем. Її краса й оригінальність посилюються обробкою, зробленою композитором для мішаного хору a capela. Записана М.Леонтовичем від Рощахівського. Обробку здійснено в 1917 році.

Це лірико-побутова пісня – досить розгалужена вітка в побутовому жанрі Поділля, яка досить широко популяризується серед молоді.

Істотна риса побутових пісень – це їх зв’язок з приватним життям як суспільства, так і окремої особи. Особливо вичерпно, глибоко та яскраво

розвинено в них мотив любовний, якому віддані найкращі пісні, мелодії, глибокі за змістом і почуттями.

Микола Дмитрович Леонтович – геніальний український композитор. Найбільша його заслуга полягає в галузі хорового мистецтва. Хорова творчість є унікальною сторінкою в історії української музики, адже пов’язана,головним чином, з опрацюваням народних пісень. Налічується близько 150 обробок народних пісень у різних жанрах. Творчий метод Леонтовича передбачає граничне розкриття музично-поетичного потенціалу пісні, яка за словами композитора: ”дає не тільки одну мелодію, але й таїть в собі всі музичні можливості ( гармонію, контраст та т.д.).

Основним принципом обробки – є прагнення виявити найсуттєвіший елемент музичного образу, підкреслити його місткість найвідповіднішими для цього засобами. Звідси органічне і майстерне поєднаня прийомів народного багатоголосся і професійної музики, особливо класичної поліфонії.

Ранні обробки 1900-1906рр. – фактично не виходять за межі звичайної гармонізації, хоча в окремих з них зустрічаються цікаві поліфонічні і колористичні знахідки („ Сивий голубочку”,” Гаю, гаю зелен розмаю”). У різних обробках виявляються певні особливості опрацювання пісень різних жанрових груп: календарно-обрядових, історичних, ліричних, лірико-драматичних, жартівливих,танцювальних.

Особливе місце в його творчості займають дві обробки: „Щедрик”, ”Дударик”, в яких застосовано прийоми симфонічного розвитку. Цілий твір виростає з невеликої тризвукової наспівки, яка проводиться як своєрідне остинато в різних голосах.

Велике значення мають його твори на літературні тексти: „Льодолом”, „Літні тони” сл. В.Сосюри, „Моя пісня” сл.К.Білецювського, „Легенда” сл.М.Вороного, а також його духовна хорова музика.

СПІВВІДНОШЕННЯ МІЖ ЛІТЕРАТУРНИМ ПЕРШОДЖЕРЕЛОМ І ВИКОРИСТАНИМ КОМПОЗИТОРОМ ТЕКСТОМ.

Відповідність між поетичною основою та музичним текстом – одне з основних питань в хоровій музиці. Це залежить від різних факторів, особливостей того чи іншого стилю.

Активне ставлення М. Леонтовича до народно-пісеного тексту дістало максимальне відображення в його творчості поетичних ідей та фольклорних тем. Перехід від одного проведення теми до наступного в куплетно-варіаційній формі обов’язково збігається у М.Леонтовича з показом дійових осіб, людей та ставлення до них героїв пісні.

Те,що народна пісня була для М.Леонтовича не пам’яткою мистецтва усній традиції, а засобом вираження його думок і почуттів, його ставлення до сучасної йому дійсності,найповніше виявляється підході композитора до народно – поетичних прообразів.Він не завжди дотримується „букви” етнографічного джерела своєї фольклорної теми,а підходив до нього творчо,розглядаючи його як вихідний матеріал,що потребує втручання художника, приведення у відповідність з наміченим загальним задумом, привнесення необхідних змін, скорочень,перестановок, введення власних віршів.

В обробках ліричних і лірико-побутових пісень переважають поліфонічні засоби: імітація, прийоми підголоскової чи контрасної поліфонії, спеціальні колористичні прийоми, такі як: „педальні звучання”, спів без слів, а також незначні зміни мелодії в кульмінаціях сприяють поглибленню основного настрою („Зеленая та ліщинонька”,”Котилася зірка”).

Ідейно-художня сутність твору – це нарікання дівчини на річку, яка забрала її коханого:

Бодай тії бистрі ріки

Очеретом заросли

Вони мого миленького

в чужиноньку занесли...

Пісня розкриває долю багатьох дівчат, які зазнали великого горя від того, що відправляючи своїх коханих в далеку дорогу, їх дуже часто розлучала смерть.

Перший куплет розповідає нам про природу Дунайського краю:

Ой лугами –берегами

Бистра річенька тече

Через тую бистру річку

Вузька кладочка веде.

Музика написана в тональності G-dur,малює яскраву картину.

У другому куплеті починається зав’язка твору, де дівчина звертається до хлопців з проханням:

Ой ви хлопці,

Заки дайте неводи

Витягайте миленького

Ворон-коника з води...

Третій та четвертий куплети – драматична кульмінація твору і розв’язка. Музика відповідно звучить в тональності g-moll, одноіменній до G-dur.

МУЗИЧНО-ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ.

Музика для хору – це специфічна галузь музичного мистецтва. Вплив образного змісту поетичного тексту та його структури на будову хорових творів – це явище складне, наділене своїми закономірностями і властивостями.

ФОРМА ТВОРУ.

На основі попереднього аналізу літературного тексту, де частково розкрито зв’язок слів пісні з музичною тканиною, ми бачимо, що композитор у своїй оригінальній обробці використав куплетно-варіаційну форму твору з елементами поліфонії, яка динамізує музику, надає ій інтонаційної єдності.

Куплет написаний у формі розширеного періоду. Тут розширення є зовнішнє – це період з доповненням до нього. Це доповнення можна сприймати як третину речення в рамках періоду, але це є висновок. Мелодія залишається без змін, варіюванню підлягає хорова фактура.

Куплетно-варіаційна форма містить у собі три періоди – куплети.

Перший куплет носить розповідний характер,його форма надзвичайно пов’язана з викладом музичного матеріалу. Період поділяється на два речення, чотири фрази.

Другий куплет має також будову квадратного періода: вісім тактів, два речення, чотири фрази.

Всі куплети мають ідентичну будову з попередніми куплетами.

ТОНАЛЬНИЙ ПЛАН.

Тональний план музичного твору активно впливає на процес формування композиції з усіма властивостями її, відношеням розділів і фону, роллю кульмінаційних зон. Відступ від початкової тональності сприяє подоланню одноманітності і стимулює подальший розвиток.

Основна тональність твору – G-dur ( Соль-мажор), але в третьому та четвертому куплетах відбувається модуляція в одноімений g moll (соль-мінор).Модуляція допомагає досягти загальної кульмінації твору. Найвища її точка співпадає з натуральною домінантою,яка звучить напружено, нестійко, прагне до розв’язки.

МЕЛОДІЯ – найважливіший засіб музичної виразності. Мелодична лінія утворюється від сполучення плавного, поступеневого руху із стрибкоподібними висхідними та нисхідними ходами, підйомами і спадами. За основу для мелодії композитор бере тонічний тризвук і на його основі будує мелодію. Рух мелодичної лінії надзвичайно тісно пов’язаний з текстом, яскраво передає настрій пісні.

Мелодія даного твору наспівна, хвилеподібно-рухлива. Діапазон мелодії у межах октави ( g1 – g2).Від напрямку мелодії залежить її напруження.

Зростання напруження мелодичного розвитку пов’язане з висхідним напрямком та посиленням звучності, зменшення напруження з нисхідним напрямком та динамічним заспокоєнням.

Мелодія наспівна, але зустрічаються стрибкоподібні рухи на різні інтервали. Починається мелодія по звуках тонічного тризвуку (в3+м3), а також зустрічаються стрибки на такі інтервали: в3, м3, ч4, ч5.

ГАРМОНІЧНИЙ ПЛАН.

Гармонія твору проста, але насичена нестійкими акордами. Часто зустрічаються дисонансні співзвуччя, що надає хоровій партитурі багате колоритне забарвлення.

Гармонію твору можна схематично зобразити так:

Т Т6 Д43 Д2 Т6 II65 IV64 II7 Д7 Т VII7 II6 Д Д7 Т S Д Т6 Д Т S Д Т S Д7 Т.

Така ладо-тональна палітра дозволяє гнучко відобразити усі текстові світлотіні, створити гармонічний фон. Поєднання мелодики і поліфонії породило цікавий гармонічний ефект: сміливе застосування септакордів і найрізноманітніших проміжних та прохідних звуків, затримань та переднімань.

МЕТРО-РИТМІЧНИЙ ПЛАН.

Ритм вірша у даному хоровому творі зовсім не співпадає з музичним метром. Дивлячись на музичний малюнок, ми бачимо, що часто на один склад припадає дві, три, або чотири ноти:

Вираження метру в цифровій схемі ми називаємо розміром. Розмір даного твору - 3/4. Це простий односкладовий четвертний розмір. Він часто застосовується композитором для відтворення патетичного настрою у піснях даного жанру.

Для твору характерний простий ритмічний малюнок, зустрічаються різні тривалості нот: восьмі, половинні, четвертні, шістнадцяті.

Характерним є такий ритмічний малюнок:

Такі метро-ритмічні особливості сприяють розкриттю ідейно-образного змісту твору. В основних темах використані інтонації, які спираються на інтонації козацьких, патріотичних пісень (опора на стійкі ступені ладу, закличні інтонації, вигуки).

ФАКТУРА твору гомофонно-гармонічна. Це звукова матерія музичного твору, комплекс усіх звукових ліній, пластів і голосів, що виступають в ній у різних функціональних співвідношеннях і які утворюють одне звукове ціле.

Фактура – це живий організм, здатний сконцентровуватися і розсіюватися, згущуватися і розріджуватися, розбухати в об’ємі і стискатися до мінімуму, розгалужуватися на окремі звукові горизонтальні лінії і зливатися в монолітну одноголосну течію.

Фактура даного твору щодо гомофонно-гармонічного викладу, то композитор створює виділене звучання – першорядна роль мелодії і підпорядкована їй гармонія. Він наслідує традиції народного гуртового виконання українських народних пісень, коли основна мелодія звучить почергово у всіх голосах.

В той же час, решту голосів стають супроводом до неї. Водночас, композитор збагачує гомофонно-гармонічну вертикаль за рахунок мелодизації окремих голосів. Протягом декількох віків поліфонія та гомофонія співіснували поруч. Природним явищем був обопільний їх вплив і взаємозбагачення.

ВОКАЛЬНО-ХОРОВИЙ АНАЛІЗ.

Хоровий твір „ Ой лугами-берегами” написаний для мішаного чотирьохголосого хору та розрахований на виконання професійним колективом.

ДІАПАЗОН – звуковий обсяг співаючих голосів, який використовується в даному творі від нижнього до верхнього звуків.

ЗАГАЛЬНИЙ ДІАПАЗОН ХОРУ: g – g2.

Діапазон партії С (сопрано).

f – g2.

Діапазон партії А (альт):

h – g2.

Діапазон партії Т (тенор)

d – e1

Діапазон партії Б (бас)

g – c1

ТЕСИТУРНІ УМОВИ мають великий вплив на формування хорового звучання. Людські голоси володіють динамічними можливостями, прямо-пропорційними теситурним умовам.

Теситурні умови твору зручні для альтової, сопранової та тенорової партій.

В басовій партії зустрічається звук „мі”, який басова партія може взяти фальцетом. При виконанні в різних теситурних умовах, виникають різноманітні питання, пов’язані з ансамблем хору, якщо регістри кожної хорової партії використовуються в належних теситурних умовах.

Проаналізувавши твір з погляду використання регістрів кожної партії, можна пересвідчитися, що кожна партія перебуває в межах свого природнього регістру. А тому її теситурні умови зручні і ансамблеве звучання буде природнім. Для баса рекомендується високий звук „мі” брати не форсуванням, як правило беруться звуки, а згладити і пом’якшити.

РОЗМІЩЕННЯ ТЕМАТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ.

Музичними темами твору ми називаємо ті його частини, які виділяються своїм структурним оформленням і володіють найбільшою характерністю закладених в них музичних думок.

Тематична суть найбільш яскраво виявляється в головних мелодіях, по яких впізнаємо тему. Розвиток тематичного матеріалу проходить по-різному, в деякій мірі він підпорядкований літературному тексту.

У першій строфі тема проходить у партії сопран, а продовжують підголоски тенора і альта.

Друга строфа (куплет) починається темою у партії тенора, а підхоплюють всі інші голоси.