Петро́ Іллі́ч Чайко́вський

     Виконав Чеберяко Євгеній

     учень 5-А класу

     Петро́  Іллі́ч Чайко́вський

     Петро́  Іллі́ч Чайко́вський (рос. Пётр Ильич Чайковский, 25 квітня (7 травня) 1840 — 25 жовтня (6 листопада) 1893)  — російський композитор, диригент, педагог, музично-громадський діяч.

     Походження

     Походив з українського роду Чайок. Прадід композитора, Федір Опанасович Чайка, походив  з-під Кременчука, в ранзі козацького сотника брав участь у битві під Полтавою й помер від ран.. Його син, Петро, народжений на Полтавщині (дід композитора), навчаючись в Києво-Могилянській академії, прийняв прізвище Чайковський. Пройшовши російсько-турецьку війну та відслуживши полковим лікарем, став городничим Слободського та Глазова В'ятської губернії, а 1785 року був приписаний до дворян Казанської губернії.[

     Батько  композитора, Ілля Петрович, займав різні  пости в Департаменті гірничих і  соляних справ, проводив геологічні дослідження в Новгородській  губернії, викладав у Гірничому корпусі. Мати композитора, Олександра Андріївна, уроджена Ассієр, народилась у сім'ї  митного чиновника в Петербурзі, закінчила Училище жіночих сиріт, володіла фортепіано і вміла співати. 1833 року вона стала другою жінкою Іллі Петровича і народила від нього шестеро дітей, серед яких Петро був другим.

     Мати  Чайковського добре співала, і в  хлопчика з раннього дитинства зародилася любов до співу.

     Великою подією в дитинстві Чайковського була поява в їх домі оркестрини 1. Маленький Петя годинами міг слухати музику і потім підбирати почуті мелодії на фортепіано або відстукувати ритм на шибці вікна. Петя був ласкавою і дуже вразливою дитиною. Особливо велике враження справляла на нього музика. Одного разу після довгого слухання музики він втік у дитячу кімнату і розридався. «О, ця музика, музика... Звільніть мене від неї! Вона в мене ось тут, тут,— ридав він, показуючи на голову,— вона не дає мені спокою».

     Коли  Петі пішов десятий рік, його відвезли в Петербург в училище правознавства, після закінчення якого він поступив на службу в міністерство юстиції. В  роки перебування в училищі Чайковський  не залишав занять музикою і вже  в той час досить добре грав на фортепіано. Після закінчення училища  він часто імпровізував, складав  музику, але все це було ще в межах  аматорського, салонного виконання  музики. Молодий Чайковський вів  світське життя, але поступово в  нього виникає невдоволення цим  життям, його марністю. Петра Ілліча все більше приваблює музика; він  починає займатися нею серйозно, вивчає теорію музики. У 1862 р. відкриття  консерваторії в Петербурзі наштовхнуло  Чайковського на рішучий крок: він  поступив у консерваторію. Заняття  в Чайковського проходили настільки  успішно і так захопили його, що в 1863 р. він залишив службу і цілком віддався музиці. Уже в цей час  Чайковський виявляв надзвичайну  старанність і працездатність. Все  своє життя він підпорядковував  основній меті, змісту свого існування  — музичній творчості.

     Через три роки після вступу у Петербурзьку консерваторію Чайковський закінчив її і незабаром переїхав у Москву, куди його запросили для викладання теоретичних предметів у консерваторії.

     Чайковський викладав у Московській консерваторії  одинадцять років, з деякими діячами  цього закладу він здружився  на все життя. Найближчим його другом був організатор і директор Московської  консерваторії Микола Григорович Рубінштейн — перший виконавець більшості творів Чайковського: фортепіанних-—як піаніст і оркестрових — як диригент.

     Педагогічна праця була тягарем для Чайковського, тому що відвертала його від основної мети — писання музики. Все-таки за цей період Чайковський написав  багато різноманітних творів: три  великі симфонії, симфонічні поеми  «Ромео і Джульетта» за сюжетом Шекспіра і «Франческа да Ріміні» за сюжетом  Дайте, балет «Лебедине озеро», три  квартети, перший фортепіанний концерт  та інші твори. Вершиною творчості цього  періоду є два геніальні твори, які він розпочав у 1877 p.,— опера  «Євгеній Онєгін» і 4-а симфонія. Але праця над ними була перервана  нервовим захворюванням. Восени цього  ж року брат Петра Ілліча повіз  його за кордон на лікування.

     До  педагогічної роботи Чайковський більше не повертався, тому що весь час віддавав творчій діяльності.

     До 1885 р. Чайковський перебував у  роз'їздах, ніде довго не зупиняючись. В основному його життя складалося так: зиму він проводив за кордоном, літо — здебільшого на Україні  в Кам'янці, в сестри А. І. Давидової, з якою його зв'язувала глибока  любов і дружба і родину якої він  дуже любив. Такий спосіб життя, що дозволив Чайковському віддатися творчості, став можливим завдяки несподіваній матеріальній допомозі, яку він одержав  від багатої меценатки Н. М. фон  Мекк, яка безмежно любила музику Чайковського. Дізнавшись про стан здоров'я Чайковського, вона запропонувала йому щорічну  субсидію. Листування між ними, що збереглося, дає багатий матеріал для вивчення життя і творчості композитора.

     В період частих роз'їздів, в так званий другий період своєї діяльності, Чайковський  закінчив оперу «Євгеній Онєгін», 4-у  симфонію і написав цілий ряд  великих творів, серед яких слід відзначити оперу «Мазепа» на сюжет  поеми Пушкіна «Полтава», три  симфонічні сюїти, багато фортепіанних п'єс і романсів.

     У 1881 р. помер друг Чайковського —  М. Г. Рубінштейн. Його пам'яті Чайковський  присвятив своє єдине тріо для  скрипки, віолончелі і фортепіано, давши  заголовок йому «Пам'яті великого артиста». Тріо справляє глибоке враження своїм скорботно-драматичним змістом.

     Поступово Чайковського почали обтяжувати його часті переїзди, йому хотілося постійно жити на батьківщині, серед російських людей і рідної природи. 1885 р. Чайковський  оселився в околицях м. Клина, поблизу  Москви, щоб уникнути шуму і метушні  великого міста і в той же час, як він сам висловлювався, «бути  на дорозі між Москвою і Петербургом». Можливість перебування серед природи, яку він дуже любив, життя на селі особливо його приваблювали.

     Популярність  Чайковського в ці роки швидко зростає. Музика його і в Росії, і за кордоном здобула визнання і велику любов. Чайковський сам починає виконувати свої твори як диригент. З 1887 р. він  знову робить ряд концертних поїздок  по Росії і за кордоном. Останні  роки життя Чайковський провів у  Клину. У будинку Чайковського після  його смерті був відкритий музей, в якому зібрані цінні матеріали  про життя і творчість великого композитора.

     Величезну роботу по організації музею, збиранню матеріалів про життя і творчість  Чайковського проробив його брат—  Модест Ілліч. Літературно обдарована людина, великий друг Петра Ілліча, він багато допомагав йому в написанні  лібретто для його опер і написав  першу докладну біографію Чайковського,

     Останні роки життя Чайковського були вершиною його творчості. В цей період він  створив 5-у і 6-у симфонії, опери  «Пікова дама» та «Іоланта» (лібретто до обох опер написав Модест Чайковський), балети «Спляча красуня» і «Щелкунчик», ряд романсів і фортепіанних п'єс.

     Останнім  твором Чайковського, його «лебединою піснею» була 6-а, «Патетична симфонія», написана ним влітку 1893 р. У жовтні цього ж року в Петербурзі в  симфонічному концерті під керуванням Чайковського була вперше виконана ця симфонія.

     25 жовтня 1893 р. після раптової нетривалої  хвороби П. І. Чайковський

     Твори

    Творчість Чайковського дуже різноманітна: він  написав опери, балети, симфонії, увертюри, фантазії, сюїти, квартети, концерти, фортепіанні  і скрипічні п'єси і т. п., і  в кожному з цих видів музичних творів він створив неперевершені  зразки.

    Чайковський є одним з найбільш улюблених  і відомих російських композиторів. Ім'я Чайковського відоме всьому світові  завдяки великій доступності  його музики, завдяки тому, що він  завжди говорив простою, зрозумілою музичною мовою, навіть тоді, коли передавав  найскладніші і найглибші думки  і почуття. Його музика захоплює своєю  щирістю, теплотою і глибиною.

    Ці  характерні музичні риси Чайковський  виявляє однаково яскраво і в  інструментальних, і в вокальних  творах. Він написав опери «Опричник», «Черевички», «Євгеній Онєгін», «Орлеанська  діва», «Мазепа», «Чародійка», «Пікова  дама», «Іоланта». Крім того, останнім часом вдалося встановити по рукописних партіях ранню оперу Чайковського «Воєвода» на сюжет О. М. Островського. Партитуру цієї опери Чайковський  знищив після першої постановки.

    Незважаючи  на різноманітність сюжетів, для  всіх опер Чайковського характерне те, що героями їх є здебільшого звичайні люди і що в основі сюжетів лежить особиста драма людини.

    Найкращими  і найпопулярнішими з опер Чайковського є опери «Євгеній Онєгін» і  «Пікова дама». Обидві ці опери написані на сюжет творів Пушкіна, його улюбленого поета, який надихав його на написання  безсмертних творів. 

     Опери

• Воєвода (1868)
• Ундіна (1869)
• Опричник (1872)
• Орлеанська діва (1879)
• Мазепа (1883)
• Черевички (1885)
• Чародійка (1887)
• Пікова дама (1891)
• Іоланта (1891)
• Євгеній Онєгін

     Балети

• Лебедине озеро (1876)
• Спляча красуня (1889)
• Лускунчик (1892)

     Для симфонічного оркестру

• «Гроза», увертюра до драми (1864)
• Симфонія № 1 «Зимові мрії» (1866)
• «Фатум», симфонічна фантазія (1868)
• Симфонія № 2 («українська»)(1872)
• Симфонія № 3 (1875)
• «Франческа да Ріміні», симфонічна фантазія (1876)
• Симфонія № 4 (1878)
• урочиста увертюра (1880)
• «Ромео і Джульєтта», увертюра-фантазія (1880)
• «Манфред», симфонія (1885)
• Симфонія № 5 (1888)
• Симфонія № 6 (1893)

     Концерти  для інструментів з оркестром

• Концерт № 1 для фортепіано з оркестром (1875)
• Концерт № 2 для фортепіано з оркестром (1880)
• Концерт № 3 для фортепіано з оркестром (1893)
• Варіації на тему «Рококо» для віолончелі з оркестром (1877)
• Концерт для скрипки з оркестром (1878)

     Хорова  музика

• Літургія святого Івана Златоустого (1878)

     та  інші духовні твори

• Кантата «Москва»

     Твори для фортепіано

• «Пори року», 12 характеристичних картин (1876)
• Дитячий альбом, 24 легкі п'єси (1878)
• Велика Соната

     103 романси різних  жанрів на слова:

• А.Плєщєєва (20 романсів),
• А. К. Толстого (12 романсів и дует),
• К. Р. (6 романсів),
• Д. Ратгауза (6 романсів),
• О.Апухтіна (5 романсів),
• А.Фета (5 романсів),
• Я.Полонського (3 романса),
• Д.Мережковського (2 романса)