Релігійно-церковна ситуація в Україні

      За  даними соціологічного опитування, уявлення віруючих про Бога таке:

      — 12,0 /о уявляють Бога в образі Трійці;

      — 14,4 % уявляють Бога в образі людини;

      — 16,3 /о вважають, що Бог — це Святий Дух;

      -—  22,3 % вважають, що Бог — це надприродна  сила;

      — 35,0 % не можуть уявити образ Бога.

      Наведені  дані свідчать, що уявлення віруючих про Бога не збігається з ортодоксальним трактуванням, воно розмите. Досить багато серед опитуваних таких, що ототожнюють Бога з природою, надприродною силою, совістю, любов'ю тощо. Подібні зміни зумовлені об'єктивними і суб'єктивними чинниками, передусім впливом на свідомість людей науково-технічного прогресу, зростанням освітнього і культурного рівня населення, зокрема віруючих.

      Нині  релігійність, зокрема в Україні, проявляється не стільки на рівні  світоглядному в поясненні картини світу, скільки на рівні задоволення духовних і моральних потреб людини, у дотриманні сімейно-побутових традицій, релігійному спілкуванні, відході від життєвих колізій і побутових потреб, поясненні сенсу та цінності життя. Релігія вказує віруючим шлях до спасіння, закликає до спокутування гріхів і терпіння, дає надію на райське блаженство після смерті. Крім того, вона пояснює явища суспільного життя. Нерелігійний чинник у релігії, як твердять деякі вчені, посідає 60 %.

      Пояснюючи зміщення, що відбуваються в релігійній свідомості, можна виділити основні закономірності еволюції релігії у сучасних умовах.

      По-перше, релігія вдало пристосовується  до соціальних умов, які змінюються. Релігія є такою формою суспільної свідомості, що здатна наповнюватися  конкретно-історичним змістом, а це дає їй можливість вжитися в нову ситуацію і вийти з кризи без великих втрат.

      По-друге, релігія здатна асимілювати світські елементи культури, переосмислювати  їх і підпорядковувати своїм потребам. Релігійний комплекс завжди містить  і нерелігійні елементи — філософські, політичні, правові, моральні, естетичні тощо. Одними міфами й чудесами церква нині не може приваблювати людей. Елементи світської культури у цій справі вона використовує досить вдало.

      По-третє, для еволюції релігії основною тенденцією є синкретизм. Відбувається злиття різних ідей, накладання одна на одну й утворення на цій основі нових різновидів релігії. Наприклад, синкретизм візантійського християнства зі старослов'янськими родоплемінними культами привів до утворення «руського» православ'я, а злиття основних принципів християнства з містицизмом східних релігій — до появи сучасних неорелігій. Синкретизм обумовлює плюралізм релігійної свідомості сьогодення.

      Перехідний  етап — це поступова структуризація суспільства, пошук кожним громадянином свого місця в економічній, соціальній, культурній, духовній сферах, це реалізація себе як індивіда. Це простування до таких суспільних порядків, за яких особистість має безперешкодне право і реальну можливість бути сама собою — віруючим, невіруючим чи атеїстом. Сама кристалізація світоглядних позицій має здійснитись як внутрішній вибір людини, її совісті.

      Цей вибір відбувається й нині, проте  він значно деформований тяжкою кризою усіх суспільних сфер, ідеологій, соціальною невпевненістю, гнітом елементарних життєвих потреб, потрясінням чорнобильської катастрофи, екологічними лихами і безліччю інших проблем. Чи треба дивуватися, що в часи грізних випробувань, які випали на долю нинішнього покоління, багато людей звернули свої погляди до релігії? В її вікових устоях вони прагнуть знайти опору теперішньому хиткому становищу.

      Визрівання  цивілізованого суспільства, подолання  нинішніх суперечностей сприятиме  й формуванню розмаїтих світоглядів, їх вільного становлення під впливом  традицій, оточення, виховання, внутрішньої культури, прилучення до національних і світових культурних надбань.

      Суспільство, яке формується, нестиме в собі досвід попередніх епох і поколінь. Демократична, правова, освічена спільнота  не може допустити тоталітаризму  в царині духу — чи це буде засилля релігії, чи засилля атеїзму під патронатом держави. Найвищою цінністю цього суспільства стане людська особистість з широким спектром прав та обов'язків, у тому числі з вільним і свідомим вибором свого ставлення до релігії та атеїзму. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Список  літератури : 
 

1. Релігійне життя у дзеркалі статистики // Юридичний  вісник України. – 2000. – №23.
2. Архиепископ Илларион. Духовность воскрешает человека // Жизнь. – 2000. – № 32. – С.4.
3. Берман Гарольд Дж. Вера и закон: примирение права и религии. – М., 1999. – С. 426.
4. Закон Украины “О свободе совести и религиозных организаций”// Ведомости Верховной Рады Украины. – 1991. – № 25.
5. Рябошапко Л. Забезпечення права на свободу віросповідання національних меншин – свідчення демократизації Української держави // Матеріали Міжнарод. наук. конф. – Дніпропетровськ, 2001. – С. 146.
6. Литвин В.М. Україна на межі тисячоліть (1991 – 2000). – К., 1990. – Т.14. – С. 309.