Архітектурно-просторова композиція туристських засобів розміщення в Україні

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ,МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

 

 

 

Реферат

На тему: "Архітектурно-просторова композиція туристських засобів розміщення в Україні"

 

 

 

 

Виконала:

 

Факультету Економіки, менеджменту  і права

Кафедри  менеджменту  і туризму

Перевірив:

 

 

Київ 2013

 

Зміст

  

   Вступ…………………………………………………………………………..3

1.Стандарт "Засоби розміщення. Загальні вимоги"…………………………….4

2.Параметри та вимоги  засобів розміщення…………………………………….5

3.Категорії  готелю,як  засобу розміщення………………………………………8

4.Однозіркові готелі………………………………………………………………9

5.Двозіркові готелі……………………………………………………………….11

6.Тризіркові готелі……………………………………………………………….12

7.Чотиризіркові готелі…………………………………………………………...16

8.П’ятизіркові готелі……………………………………………………………..21

Висновки………………………………………………………………………….22

Список використаної літератури………………………………………………..23

 

Вступ

В Україні 2003 р. прийнято два  стандарти, які регулюють діяльність суб'єктів готельного бізнесу — "Послуги туристичні. Засоби розміщення. Загальні вимоги" та "Послуги туристичні. Класифікація готелів". Основна мета введення національних стандартів —  гармонізувати національне законодавство  з європейським, сформулювати зміст  термінів і визначень, зорієнтувати власників готелів на дотримання єдиних норм у діяльності готелів.

 

1. Стандарт "Засоби розміщення. Загальні вимоги" 

До введення нових стандартів в  Україні діяло спільне для  пострадянського простору "Положення  про віднесення готелів до розряду, а номерів до категорій" разом  з Прейскурантом № К-05 на послуги  готелів. Згідно з цим стандартом, опублікованим 1979 р. та з доповненням 1984 р., готельні заклади, залежно від  рівня комфорту номерів, комунальних  послуг, розвитку служб обслуговування (громадського харчування, побуту, торгівлі, зв'язку), розмірів і типів громадських  приміщень, поділяли на категорії "люкс", "вища А", "вища Б", "перша", "друга", "третя", "четверта"; мотелі — "вища А", "вища Б", "перша", "друга", "третя". Атестацію  готелів здійснювали міністерства і відомства, яким вони підпорядковувались.

У 1994 р. Державний комітет України  з туризму видав "Положення  про державну атестацію та перереєстрацію готелів, мотелів, кемпінгів, туристських  баз і комплексів, а також підприємств  громадського харчування України, які  приймають і обслуговують туристів". Одночасно із цим Положенням вводилась  європейська система класифікації з використанням зірок.

Ми вже зазначали, що і в Росії  тоді розробляли, згідно з європейським стандартом, ГОСТ Р50645-94 "Туристско-экскурсионное  обслуживание. Классификация гостиниц". В Україні цей стандарт введено  у використання 1 січня 1997 р. Він встановлював класифікацію готелів (мотелів) різних організаційно-правових форм місткістю  понад 10 номерів, за винятком приватного житлового сектору. Основні вимоги до готелів у процесі класифікації стосувались матеріально-технічного забезпечення, номенклатури та якості пропонованих послуг, рівня обслуговування. Готелі класифікували за п'ятьма  категоріями, мотелі — за чотирма.

Стандарт "Засоби розміщення. Загальні вимоги" введений в Україні 2003 р. Він вперше регламентує умови  до матеріально-технічної бази засобів  розміщення, наданих послуг з урахуванням  параметрів, висунутих ВТО. Відповідно до нового стандарту засоби розміщення поділяють на колективні та індивідуальні. До перших належать готелі й аналогічні їм засоби розміщення. До других — кімнати, орендовані у сімейних будинках, і  житло, орендоване в приватних осіб або через агентства, а також  неосновне особисте житло, надане безплатно  родичам та знайомим.

У національному стандарті викладено  основні вимоги до таких загальних  характеристик, як архітектурно-будівельне, інженерно-технічне, довідково-інформаційне забезпечення, а також до персоналу (типові для готелів різної категорії). Необхідно, зокрема, передбачити:

1. Архітектурно-будівельні проекти  готелів та їх обладнання мають  відповідати будівельним нормам  і вимогам стандарту.

2. Повинні бути зручні під'їзні  шляхи, дорожні знаки та вимощені  пішохідні доріжки.

3. Прилегла територія мусить  бути добре освітленою, впорядкованою  й озелененою.

4. Обладнати майданчик з твердим  покриттям для короткотермінового  паркування автотранспорту.

5. Довідково-інформаційні стенди  зі зазначенням назви засобу  розміщення і категорії, а також  інформації стосовно виконавців  послуг, режиму роботи та переліку  послуг, які надаються, повинні  розміщатись при вході на територію  та (або) в приміщення.

Засоби розташування, відповідно до обладнання інженерно-технічними системами, мають забезпечувати:

— освітлення у житлових і громадських  приміщеннях — природне та штучне, у коридорах — цілодобове;

— систему електропостачання, підведену  до житлових приміщень, електричні розетки  повинні бути промарковані зі зазначенням  напруги;

— холодне й гаряче водопостачання та каналізацію цілодобово; у районах  із перебоями у водопостачанні —  мінімальний запас води не менше  ніж на добу та підігрів води;

— опалення із підтримуванням температури  повітря в житлових приміщеннях  у межах 18—22 °С;

— вентиляцію з циркуляцією повітря, що запобігає проникненню сторонніх  запахів у житлові приміщення;

— телефонний зв'язок;

— мережу радіомовлення або радіомовлення, незалежне від мережі;

— пасажирський ліфт (за необхідності).

 

 

2.Параметри та вимоги засобів розміщення

У пункті характеристики житлової та нежитлової частини заклади розміщення повинні відповідати таким параметрам:

1. Площа житлової кімнати має  дорівнювати не менше 8 м²; у розрахунку на особу не менше 6 м² — у закладах цілорічного функціонування; не менше 4,5 м² —у закладах сезонної (літньої) діяльності; для таборів — не менше 4 м² на особу.

2. У засобах розміщення в номері  повинен бути санвузол із відповідним  санітарним інвентарем та обладнанням  загального користування; окрема  кімната побутового обслуговування; місце для праці, забезпечене  необхідним обладнанням та інвентарем; приміщення або частина приміщення  для перегляду телепередач; камера  зберігання; приміщення для надання  послуг харчування і (або) кухня  для самостійного приготування  їжі, обладнаної холодильником,  електричною (газовою) плитою  чи пічним опаленням.

3. Мати пристрої для зручного  користування інвентарем згідно  зі стандартом.

Обслуговуючому персоналу, який забезпечує послуги в колективних засобах  розміщення, необхідно:

— мати відповідну освіту та кваліфікацію, що відповідає виконуваній роботі;

— створювати атмосферу гостинності, комфорту, виявляти доброзичливість  і ввічливість;

— дотримуватись посадових інструкцій, розроблених та затверджених у закладі  розміщення.

Кожен засіб розміщення повинен  надавати мінімальний обсяг послуг, а саме:

— цілодобово приймати туристів;

— здійснювати послуги з громадського харчування або створювати умови  для самостійного приготування їжі;

— щоденно прибирати житлову  кімнату та санвузол (окрім гуртожитків, таборів праці й відпочинку, гірських притулків і под.);

— змінювати постільну білизну  — щоп'ять діб, рушники — щотри  доби;

— відправляти, отримувати і доставляти пошту;

— зберігати цінності та багаж;

— надавати медичну допомогу і  викликати "швидку допомогу", користуватися  аптечкою першої допомоги;

— володіти туристичною інформацією.

Стандарт також регламентує  вимоги з безпеки й охорони  навколишнього середовища. Відповідно до пункту "вимоги безпеки" заклади  розміщення повинні:

— розташовуватись в екологічно безпечній зоні;

— гарантувати безпеку життя  та здоров'я клієнтів, їхнього майна;

— бути обладнаними системами протипожежного захисту за "Правилами пожежної безпеки в Україні";

— передбачати аварійні виходи, сходи, добре помітну інформаційну довідку  для вільної орієнтації як у звичайній, так і в надзвичайній ситуації;

— забезпечувати в достатньому  для огляду місці плани евакуації  та поведінки персоналу і туристів у надзвичайних ситуаціях (стихійне лихо, пожежі тощо);

— передбачати справність технічного стану, експлуатації та відповідність  вимогам нормативних документів, інструкцій експлуатації всього санітарно-технічного, технологічного й іншого обладнання;

— гарантувати вимоги експлуатації електричного, газового обладнання згідно зі стандартом;

— дотримуватись санітарно-гігієнічних  та протиепідеміологічних правил і  норм, спрямованих на утримання санітарно-технологічного обладнання та інвентарю, стану території, місць загального й індивідуального  перебування туристів, прання, прасування, зберігання білизни, видалення відходів і захисту від комах та гризунів;

— забезпечити допустимий рівень звукового тиску та рівень звуку  в приміщенні відповідно до стандарту;

— гарантувати в епідеміологічному  безпечному стані питну воду;

— здійснити сертифікацію та придбати миючі засоби, які входять до "Переліку продукції, що підлягає обов'язковій  сертифікації в Україні", препарати  для дезінфекції, дезінсекції, дератизації, дезодорації згідно з "Гігієнічним  висновком державної санітарно-гігієнічної  експертизи на вітчизняну та імпортовану  продукцію";

— підготовляти обслуговуючий персонал до дій у надзвичайних ситуаціях; відповідає за підготовку персоналу  в таких ситуаціях керівник засобу розміщення (власник);

— забезпечити медичний огляд обслуговуючого персоналу відповідно до вимог, установлених чинним законодавством.

У стандарті передбачені вимоги з охорони довкілля. Так, засоби розміщення повинні:

— функціонувати згідно з вимогами охорони навколишнього середовища (щодо утримування території, технічного стану і зберігання приміщень, вентиляції, водопостачання, каналізації) відповідно до чинних нормативних документів;

— передбачити систему санітарного  очищення та прибирання території згідно з нормативними документами;

— під час надання послуг не допускати шкідливого впливу на довкілля;

— мати екологічний паспорт або  висновок природоохоронних служб, що підтверджує  відсутність шкідливих впливів  на навколишнє середовище та довідку  про екологічний стан навколишнього  середовища.

Дотримання вимог засобами розміщення контролюють органи державного управління в межах їхньої компетенції відповідно до вимог чинних нормативних документів.

3.Категорії   готелю,як засобу розміщення

У Національному стандарті України "Послуги туристичні. Класифікація готелів" відображені основні  підходи до класифікації готелів  і аналогічних засобів розміщення за категоріями. Такі заклади класифікують згідно зі загальною характеристикою  готелю і комплексом вимог до матеріально-технічного оснащення, переліком послуг, котрі  надаються, і фаховістю персоналу.

Категорію готелю, як уже згадувалося, позначають спеціальним символом — "*" (зірка). Кількість зірок  збільшується з підвищенням рівня  якості обслуговування. Категорія зазначається на вивісці, технічні: документації, рекламі. Вимоги, викладені у стандарті, мінімальні, тому їх необхідно виконувати повністю.

Зауважимо однак: за державним стандартом, категоризація чи присвоєння зірок  необов'язкові. Необхідна лише сертифікація на безпеку. Одночасно суттєвим чинником, що вплинув на збільшення кількості  сертифікованих готелів, є прийняття  нової редакції Закону України "Про  туризм". Згідно з ним турфірми мають право працювати лише зі сертифікованими засобами розміщення.

Якщо будинок готелю належить до пам'яток історії чи архітектури, допускається відхилення від вимог стосовно матеріально-технічного оснащення готелів і переліку пропонованих послуг. Керівництво готелю у такому випадку подає документальне підтвердження, засвідчене уповноваженими органами, про те, що виконання вимоги неможливе з огляду збереження історичного характеру будинку, навколишньої забудови та прилеглої території, а відхилення не призведе до значного зниження вимог, установлених для цієї категорії готелю. В інформаційних та рекламних матеріалах, які стосуються готелю, подають інформацію про історичний характер будинку і пов'язані з цим відхилення від вимог до матеріально-технічного оснащення чи номенклатури наданих послуг.