Машинобудівельний комплекс України

31

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

Геолого-географічний факультет

Кафедра соціально-економічної географії і регіонознавства

ХАРАКТЕРИСТИКА МАШИНОБУДІВЕЛЬНОГО

КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ

(курсова робота з дисципліни

„Основи комп’ютерної графіки”)

Виконала:              Д. В. Борисенко

студентка 1 курсу

групи ГЦ-12

Перевірила:              Г. О. Кулєшова

ст. викладач

Харків 2010

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. МІСЦЕ МАШИНОБУДІВНОГО КОМПЛЕКСУ В СТРУКТУРІ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

1.1.  Значення галузі для економіки України

1.2. Основні принципи та фактори розміщення підприємств машинобудування        

РОЗДІЛ 2. ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ТА СУЧАСНИЙ СТАН ПРОМИСЛОВОСТІ МАШИНОБУДУВАННЯ В УКРАЇНІ

2.1. Передумови та історія розвитку машинобудівного комплексу
України

2.2. Розміщення машинобудівного комплексу України

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ МАШИНОБУДІВНОГО КОМПЛЕКСУ В УКРАЇНІ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

3.1. Проблеми розвитку машинобудування в Україні

3.2. Перспективи розвитку машинобудівельного комплексу в Україні

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Машинобудування має велике значення для зміцнення економіки України і становлення її як незалежної високорозвиненої держави. “Економічне диво” ФРН, Японії, Південної Кореї та інших держав починалося з розвитку найсучасніших його галузей. Машинобудування є однією з провідних ланок важкої промисловості. Створюючи найбільш активну частину основних виробничих фондів (знаряддя праці), машинобудівна промисловість істотно впливає на темпи і напрями науково-технічного прогресу в різних галузях народного господарства, зростання продуктивності праці, інші економічні показники, які визначають ефективність розвитку суспільного виробництва.

Машинобудівний комплекс охоплює два десятки спеціалізованих галузей. Він є основою важкої індустрії й відіграє вирішальну роль у створенні матеріально-технічної бази. В сучасних умовах машинобудуванню належить винятково важлива роль у прискоренні науково-технічного прогресу. Випускаючи знаряддя праці для різних галузей народного господарства, машинобудування реалізує досягнення науково-технічного прогресу і забезпечує комплексну механізацію та автоматизацію виробництва.

Метою даної роботи є дослідження машинобудівельного комплексу України та відображення цієї інформації за допомогою елементів комп’ютерної графіки.

Основні завдання даної роботи:

1) розкрити значення та структуру машинобудування, як провідної галузі господарства України;

2) дослідити основні принципи та фактори розміщення підприємств машинобудування;

3) розглянути історію розвитку машинобудівельного комплексу України;

4) проаналізувати сучасний рівень розвитку машинобудування;

5) визначити проблеми та перспективи розвитку галузі на сучасному етапі.

Об’єктом дослідження є машинобудівельний комплекс України. А предметом  є особливості розвитку та розміщення машинобудівельного комплексу України.

Питаннями про вивчення машинобудівельного комплексу України займалися такі видатні люди як Паламарчук М. М., Паламарчук О. М.,  Ковалевський В., Михайлик О. Л., Романенко В. та інші. Найбільшу увагу у своїх дослідженнях вони звертали на розміщення та розвиток машинобудування в Україні в цілому та окремих його галузей зокрема.

Для виконання даної роботи використовувалися літературні джерела: книги, журнали, що зібрані в Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, а також на сайті бібліотеки імені Короленка. Графічні зображення виконані за даними періодичних видань та статистичної інформації Держкомстату України.

Робота складається з 3 розділів, викладена на 33 сторінках комп’ютерного тексту, містить 12 графічних зображень, 3 блок-схеми. Список використаних джерел містить 24 найменувань.

РОЗДІЛ 1

МАШИНОБУДІВНИЙ КОМПЛЕКС УКРАЇНИ

1.1.  Значення галузі для економіки України

Машинобудування — важлива галузь промисло­вості розвинутих країн світу. Воно значною мірою визначає не лише галузеву структуру промисловості, а й її розміщення. Рівень розвитку машинобудування є одним з основних показників економічного і, насампе­ред, промислового розвитку країни.

Рис. 1. Галузева структура промисловості України (у відсотках за кількістю зайнятих) за період 2007 року (побудовано за данними [24])

На машинобудівний комплекс України припадає понад 40 %  усього промислово-виробничого потенціалу індустріального виробництва: частка продукції комплексу в загальному обсязі продукції промисловості становить 34%. Машинобудівний комплекс належить до трудомістких галузей промисловості, про що свідчить співвідношення зайнятих у ньому та обсяг вироблюваної продукції. Водночас, машинобудування належить до металомістких галузей. На 1 т готової продукції воно витрачає 1,3 – 1,5 т металу, а в цілому машинобудівний комплекс споживає третину прокату, 40 % чавуну і понад 65 % сталі, що їх випускає металургійна промисловість України.

Велике значення машинобудування в економіці України визначається тим, що воно вироб­ляє знаряддя праці як для галузей, що виготовляють за­соби виробництва, так і для галузей, які виробляють предмети споживання, а та­кож самі предмети споживання. Крім того, машинобудування вироб­ляє різноманітне устаткування для будівництва, транс­порту, зв'язку, торгівлі, спецобладнання для невиробни­чих галузей, а також продукцію оборонного призначення. [5]

Машинобудівний комплекс у своєму розвиткові спирається на потужні внутрішньогалузеві і міжгалузеві зв’язки. Внутрішньогалузеві зв’язки утворюються безпосередньо між галузями машинобудування, що пов’язано із спеціалізацією машинобудівельних підприємств, які обмінюються різними деталями, вузлами, комплектуючими виробами, напівфабрикатами для складання кінцевого продукту.  Міжгалузеві зв’язки машинобудування виникають тому, що і виробництво, і споживання його продукції тісно пов’язане з діяльністю багатьох інших галузей промисловості і всього господарства.

Крім промисловості, потужним споживачем продукції машинобудування є побутове обслуговування населення, сільське, лісове, рибне господарства, а також наука, наукове і інформаційно-обчислювальне обслуговування. Тим часом і машинобудівний комплекс є найбільшим серед інших галузей промисловості споживачем продукції науки, тобто є наукомісткою галуззю. Найбільше потребують високих технологій і використовують досягнення науки електротехнічна, електронна, радіотехнічна, авіаційна галузі. [14]

Рис. 2. Міжгалузеві зв’язки машинобудівельного комплексу

(побудовано за даними[ ])

За тематикою, пов’язаною з розвитком машинобудування, працює понад сто галузевих науково-дослідних, проектно-конструкторських, технологічних інститутів, близько  двохсот самостійних конструкторських організацій. Крім того, чимало машинобудівних підприємств у своєму складі мають дослідні, конструкторські й технологічні підрозділи. Така співдружність між виробництвом і наукою сприяє розвитку технополісів і технопарків -  мережі, де ефективно поєднуються прогресивні технології виробництва, зокрема у машинобудівній галузі. Прикладом такої мережі в Україні є машинобудівні підприємства м. Харкова. [7]

1. 2. Основні принципи та фактори розміщення підприємств машинобудування

Галузева структура й територіальне розміщення машинобудування України формувалися планомірно, відповідно до принципів розміщення соціалістичного виробництва. Однак на певних етапах пріоритетними були не завжди ті самі принципи. Наприклад, курс на індустріалізацію України реалізувався завдяки створенню важкої індустрії. У зв'язку з цим і машинобудування тяжіло насамперед до джерел сировини. Фактор трудових ресурсів враховувався тільки тоді, коли йшлося про розміщення складного машинобудування, яке потребувало високого рівня кваліфікації робітників.

Найефективнішим є розміщення машинобудівних підприємств поблизу джерел сировини і споживача. За таких умов вартість машин та обладнання істотно зменшується за рахунок скорочення транспортних витрат на перевезення сировини й готових виробів. Серед економічних факторів дуже важливими є спеціалізація й кооперація.

Спеціалізація - форма організації виробництва, при якій виготовлення продукції, її частин або виконання окремих операцій відбувається в самостійних галузях і на відокремлених підприємствах. З метою поглиблення спеціалізації підприємств і підвищення ефективності їх функціонування доцільним є концентрація виробництва уніфікованих деталей і вузлів для складання різних машин на окремих підприємствах. [12]

Спеціалізація в машинобудуванні визначається профілем машинобудівних підприємств і характером продукції — масовим, дрібно і великосерійним, індивідуальним. У галузі найпоширенішою є предметна спеціалізація (випуск кінцевих продуктів), технологічна (спеціалізація на випуск напівфабрикатів — литва, заготовок) і подетальна (випуск деталей, вузлів, агрегатів для комплектування машин та устаткування), також виділяють вузлову спеціалізацію. Собівартість виготовленої продукції на глибоко спеціалізованих підприємствах і радіус її перевезення до районів споживання перебувають в обернено пропорційній залежності. Тому заводи подетальної спеціалізації значно територіальне віддалені від заводів предметної спеціалізації. Останні обслуговують потреби не одного, а здебільшого кількох економічних районів або всієї України. [3]

Рис. 3. Спеціалізація у машинобудуванні (побудовано за даними [19])

Спеціалізація зумовлює розширення кооперації виробництва. Машинобудівні підприємства кооперуються з іншими галузями промисловості – хімічною, текстильною, лісовою, які постачають напівфабрикати і вироби, необхідні в процесі виробництва машин та устаткування. Кооперація виробництва сприяє розширенню територіальної спеціалізації районів країни на випуску кінцевих видів продукції. При цьому райони спеціалізуються не тільки на виробництві масової продукції, а й дрібносерійної і навіть індивідуальної.

Великі масштаби концентрації виробництва на основі спеціалізації і кооперації зумовлюють значущість транспортного фактора, оскільки кінцеві види продукції машинобудування використовуються не тільки всередині галузі, а й в усьому народному господарстві. В зв'язку з цим фактор споживача втрачає свій визначальний вплив. Яскравим прикладом є завод важкого машинобудування в Краматорську, який випускає блюмінги, тонколистові стани неперервного прокату, устаткування для доменних і мартенівських печей, крокуючі екскаватори, підйомно-шахтове устаткування, ковальсько-пресові машини. Проте тільки незначна частина продукції цього заводу залишається в Донецькому економічному районі. [8]

Незважаючи на те, що природні умови не мають визначального впливу на розміщення підприємств машинобудування, не враховувати цього фактора не можна, коли йдеться про розміщення  морського  і  річкового  суднобудування, сільськогосподарського   машинобудування,   а   також   випуск    машин    і устаткування.

Спеціалізація і кооперування - найважливіші напрями територіальної організації машинобудівного комплексу. Зокрема, за умови близького розташування головного підприємства та його суміжників створюються сприятливі передумови для формування спеціалізованих промислових районів машинобудування. Спеціалізація і кооперування сприяють підвищенню технічного рівня машинобудівних заводів, економії сировини, більш низької собівартості виробленої продукції, масовості виробництва і використання поточного методу роботи. [4]

РОЗДІЛ 2

ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ТА СУЧАСНИЙ СТАН ПРОМИСЛОВОСТІ МАШИНОБУДУВАННЯ В УКРАЇНІ

2.1. Передумови та історія розвитку машинобудівного комплексу
України

Розміщення машинобудівних підприємств здійснюється науково обґрунтовано. При виборі місць розміщення конкретних підприємств враховуються різні чинники і умови. Машинобудування належить до галузей так званого „вільного розміщення”, оскільки воно незначною мірою залежить від таких чинників, як природне середовище, наявність корисних копалин, води і т. д. Тут варто враховувати лише наявність рівнинних місць (бажано не придатних до розвитку сільського господарства) для розміщення самого підприємства та будівництва під'їзних шляхів до нього.

Визначальну роль при розміщенні конкретних машинобудівних підприємств відіграють сировинний, споживчий і трудоресурсний чинники.