Порівняльна характеристика системи вищої освіти в Україні та Фінляндії

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Модульна контрольна робота

з дисципліни: «Вступ до спеціальності  МЕВ»

на тему: « Порівняльна характеристика системи вищої освіти в Україні та Фінляндії»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала

студентка  курсу

 групи

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ - 2011

План

 

1. Законодавче регулювання
2. Система навчання
3. Система контролю та оцінювання знань
4. Система оплати за освітні послуги
5. Студентське самоврядування
6. Студентське дозвілля
7. Висновок
8. Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1) Законодавче регулювання

 

В Україні:

 

Організація навчального процесу у вищих  навчальних закладах базується на Законі Української РСР " Про освіту", державних стандартах освіти, інших  актах законодавства України  з питань освіти.

           У травні 2005 року на конференції міністрів освіти країн Європи, яка проходила в норвезькому місті Берґені, було прійняте рішення про приєднання України до Болонського процесу.

 

Управління освітою

Управління  освітою здійснюється державними органами управління та органами громадського самоврядування.

До державних органів управління вищою освітою належать:

• Міністерство освіти і науки України;
• Центральні органи виконавчої влади України, яким підпорядковані навчальні заклади освіти;
• Вища атестаційна комісія України;
• Державна акредитаційна комісія.

 

Міністерство  освіти і науки України є центральним  органом державної      виконавчої влади, який здійснює керівництво  у сфері освіти.

              Міністерство освіти і науки України:

• бере участь у визначенні державної політики у сфері освіти, науки, про-фесійної підготовки кадрів;
• розробляє програми розвитку освіти, державні стандарти;
• забезпечує зв'язок із закладами освіти, державними органами інших країн з питань, які входять до його компетенції;
• проводить акредитацію вищих та професійно-технічних навчальних за-кладів, видає їм ліцензії, сертифікати;
• організовує атестацію педагогічних і науково-педагогічних працівників щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій, педагогічних та вчених звань.

 

Вища атестаційна  комісія України організовує  і проводить атестацію нау-кових  і науково-педагогічних кадрів, керує  роботою щодо присудження науко-вих  ступенів, присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника.

За результатами акредитації вищих  закладів освіти Міністерство освіти і науки України разом з  міністерствами і відомствами, яким підпорядковані за-клади освіти:

• визначає відповідність освітніх послуг державним стандартам певного освітньо-кваліфікаційного рівня за напрямами, надає право видачі документа про освіту державного зразка;
• встановлює рівень акредитації навчального закладу;
• інформує громадськість про якість освітньої та наукової діяльності вищих навчальних закладів.

 

 

 

 

Органами громадського самоврядування в освіті є:

• Всеукраїнський з'їзд працівників освіти;
• Загальні збори колективу навчального закладу;
• Районна, міська, обласна конференції педагогічних працівників;
• З'їзд працівників освіти Автономної Республіки Крим.

 

 

У Фінляндії:

 

Відносини між  Міністерством освіти та вищими навчальними  закладами побудовані так, що Міністерство спостерігає за роботою ВНЗ, але  не контролює її. ВНЗ є автономними  одиницями, факультети автономні у  складі ВНЗ, їх плани та програми роботи регулюються вченою радою університету.

     Між ректором ВНЗ та Міністерством освіти укладається договір про

фінансування, який передбачає, що ВНЗ знаходитиме  додаткові кошти для проведення наукових досліджень та реалізації наукових та промислових проектів. Якщо фінансування ВНЗ знижується, Міністерство освіти і науки пропонує подати проект, що сприяє розвитку навчального закладу, який може бути профінансований.

Кожні три роки між Міністерством  освіти та ВНЗ ведуться переговори щодо кількості магістерських робіт, які ВНЗ пропонує подати. Кількість  випускників регулюється Міністерством  тільки у найбільш важливих для країни галузях. Також з Міністерством  освіти узгоджується кількість набору студентів на перший курс. У кожній галузі має бути дотримана необхідна  пропорція між бакалаврами, магістрами та докторами. Університети самі домовляються про цю пропорцію для кожної галузі знань.

 

 

2) Система  навчання

 

В Україні:

 

           У травні 2005 року на конференції міністрів освіти країн Європи, яка проходила в норвезькому місті Берґені, було прійняте рішення про приєднання України до Болонського процесу.

      Вища освіта здобувається у вищих навчальних закладах відповідних рівнів акредитації:

• І рівень - технікум, училище, інші прирівняні до них вищі навчальні заклади;
• ІІ рівень - коледж, інші прирівняні до нього вищі навчальні заклади;
• ІІІ-ІУ рівні (залежно від наслідків акредитації) - інститут, консерваторія, академія, університет.

 

 

Типи  вищих навчальних закладів

Станом  на жовтень 2011 серед вищих навчальних закладів України І-ІV рівнів акредитації

• 197 університетів,
• 62 академій,
• 109 інститутів,
• 234 коледжів,
• 130 технікумів,
• 121 училище,
• 1 консерваторія.

 

Навчання  у вищих навчальних закладах здійснюється за такими формами:

• денна (очна);
• вечірня;
• заочна, дистанційна;
• суботня;
• екстернатна.

 

Вищі  навчальні заклади здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями:

- молодший спеціаліст - забезпечують технікуми, училища, інші вищі навчальні заклади першого рівня акредитації;

- бакалавр - забезпечують коледжі, інші вищі навчальні заклади другого рівня акредитації;

- спеціаліст, магістр - забезпечують вищі навчальні заклади третього і

четвертого  рівнів акредитації

 

До  структури вищої освіти входять  освітні рівні:

• неповна вища освіта;
• базова вища освіта;
• повна вища освіта;

.У вищих навчальних закладах підготовка за напрямами і спеціальностями фахівців всіх освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів здійснюється за відповідними освітньо-професійними програмами ступенево або неперервно залежно від вимог до рівня оволодіння певною сукупністю умінь та навичок, необхідних для майбутньої професійної діяльності.

 

 

 

Навчальний  процес у вищих навчальних закладах здійснюється у таких формах:

• навчальні заняття;
• самостійна робота;
• практична підготовка;
• контрольні заходи.

Основними видами навчальних занять у вищих  навчальних закладах є:

• лекція;
• лабораторне, практичне, семінарське, індивідуальне заняття, майстер-класове заняття;
• консультація.

 

.                                     Навчальний план

Навчальний план затверджується керівником вищого навчального закладу.Для  конкретизації планування навчального  процесу на кожний навчальний рік  складається робочий навчальний план.Нормативні навчальні дисципліни встановлюються державним стандартом освіти. Дотримання їх назв та обсягів є обов'язковим для навчального закладу.Вибіркові навчальні дисципліни встановлюються вищим навчальним закладом.Вибіркові навчальні дисципліни вводяться для задоволення освітніх і кваліфікаційних потреб особи, ефективного використання можливостей і традицій конкретного навчального закладу, регіональних потреб тощо.Місце і значення навчальної дисципліни, її загальний зміст та вимоги до знань і вмінь визначаються навчальною програмою дисципліни.Навчальна програма нормативної дисципліни є складовою державного стандарту освіти.Навчальна програма вибіркової дисципліни розробляється вищим навчальним закладом.

Структурні  складові робочої навчальної програми дисципліни:

- тематичний план;

- засоби для проведення поточного  та підсумкового контролю;

- перелік навчально-методичної  літератури.

Навчання студента здійснюється за індивідуальним навчальним планом.

Індивідуальний навчальний план студента складається на підставі робочого навчального  плану і включає всі нормативні навчальні дисципліни та частину  вибіркових навчальних дисциплін, вибраних студентом з обов'язковим урахуванням  структурно-логічної схеми підготовки. Індивідуальний навчальний план складається на кожний навчальний рік і затверджується в порядку, встановленому вищим навчальним закладом.

Вибіркові навчальні дисципліни, введені  вищим навчальним закладом в освітньо-професійну програму підготовки і включені до індивідуального навчального плану  студента, є обов'язковими для вивчення.

 

Навчальний рік триває 12 місяців, розпочинається, як правило, 1 вересня  і для студентів складається  з навчальних днів, днів проведення підсумкового контролю, екзаменаційних сесій, вихідних, святкових і канікулярних днів.

 

У Фінляндії:

 

  Фінські університети та політехнічні заклади вищої освіти належать до болонської системи. З 01.08.2005 всі фінські університети перейшли на 2-ступеневу систему дипломів (бакалавра та магістра).

 

Вища освіта підрозділяється на два типи навчання:

• політехнічне
• університетське

Політехнічна  освіта є більш орієнтованою на практику, підготовку професіоналів для посад, що вимагають великої майстерності і знань, тоді як університетська  освіта, як правило, орієнтовано на дослідницьку роботу

У Фінляндії 20 університетів:

• 10 багато профільних університетів
• 3 університети технологічної спрямованості
• 3 школи економіки і управління торговельно-промисловою діяльністю
• 4 академії мистецтва

Всі університети державні.

 

Регіональних політехнічних учбових закладів-29.

Міністерство Освіти підтверджує  програми по отриманню політехнічного ступеня, але керівництво політехнічних  учбових закладів саме приймає рішення щодо учбового плану.

 

Фінські університети дають три ступені  освіти:

• бакалавра
• магістра
• доктора

Для ступеню бакалавра потрібно щонайменше 140 кредитів(3 роки навчання), а для ступеню магістра – щонайменше 160(5 років навчанн).

Вища освіта передбачає, що студент  самостійно формує навчальний план, який гарантує йому отримання актуальних знань та місця роботи в майбутньому.

Університетська програма складається із занять декількох типів: вправ, письмових робіт або інших форм самостійної роботи, здачі іспитів з відповідно запропонованих літературних джерел тощо. При цьому предмети та заняття можуть бути обов'язковими або факультативними. Усе частіше фінські студенти проходять частину курсів в інших університетах - як у Фінляндії, так і за кордоном.

Навчальні програми в залік диплома  або ступеня складаються з  базових курсів, курсів за фахом, факультативних занять, стажування та практики за фахом, написання й захисту дипломної  роботи на ступінь бакалавра. Програми включають також вивчення комунікаційних засобів і мов, тобто рідної мови, другої державної мови й одної або більше іноземних мов. Студенти можуть також проходити курси й за іншими спеціальностями, в інших ВНЗ, у тому числі й за кордоном, за системою «включного» навчання.

 

3) Система контролю та оцінювання  знань

В Україні та Фінляндії:

За  кредитно-модульної системи навчання застосовуються такі основні види контролю знань:


• поточний контроль – систематично на різних навчальних за-няттях впродовж семестру у формах: усне опитування, письмові контрольні експрес-роботи, тестовий контроль тощо;
• модульний контроль – двічі на семестр ;

• підсумковий контроль – у кінці семестру після вивчення навчальної дисципліни у формах заліку чи екзамену.