Рекреаційні ресурси Криму

Стає цілком зрозумілим, що в дореволюційний період привабливий  відпочинок і лікування на кримських  курортах були доступними лише для  заможних верств населення (7).

У другій половині ХІХ  – на початку ХХ ст. Крим перетворюється не тільки на елітний курортний регіон, а й на значний осередок гірського  туризму і один з перших екскурсійних центрів Російської імперії а  згодом і України.

Наприкінці 80-х рр. ХІХ ст. в Ялті виник “Гурток аматорів природи, гірського спорту і “Кримський гір”, який чимало зробив для розвитку вітчизняного туризму та екскурсій. Крим у різей віки приваблював мандрівників близькістю моря і доступністю мальовничих хребтів. Туди вели грані гірські стежки.

Пізніше, в 1890 році в Одесі організовується  Кримський гірський клуб. З 18912 по 1915 р. видається журнал “Записки Кримського гірського кубу”. В якому публікуються звіти експедицій, описуються маршрути подорожей та екскурсій.

Засновниками і першими членами Кримського гірського клубу були вчені, лікарі, юристи, відомі дослідники Криму. Статут клубу розробив геолог Ю.А.Листов. Головою правління обрали гірського інженера Волинського, автора багатьох наукових праць.

Засновники і члени Кримського гірського клубу заклали міцний фундамент розвитку гірського туризму Криму. У статуті клубу визначалися цілі його діяльності:

1) Наукові дослідження Таврійських  (Кримських) гір і поширення  зібраних відомостей;

2) Заохочення до дослідження  і відвідування цих гір та полегшення перебування в них натуралістам та художникам, які вирушають у гори з науковою чи художньою метою;

3) Підтримка місцевих галузей  с/г, садівництва та дрібної  гірської промисловості;

4) Охорона рідкісних видів гірських  рослин і тварин;

Які ж засоби для досягнення всіх цих цілей пропонувалися в  статуті. Клуби? Це громадські збори, загальні екскурсії, наукові бесіди й повідомлення туристів, видання на кошти клубу  його праць, упорядкування різних наукових лекцій, піклування про полегшення подорожей членів клубу, організація та утримання притулків у горах, утримання провідників і гірських постів, підтримка постійних зв’язків з Імператорським Російським географічним товариством.

Кожний член клубу користувався всіляким сприянням з боку відділень Кримського гірського клубу. Видавався щомісячний журнал, який розсилався членам клубу безкоштовно. Правління клубу знаходилось в Одесі, а його відділення – у Севастополі та Ялті. Вже в перші роки діяльності клуб налічував близько 400 членів.

Після затвердження статуту правління Кримського гірського клубу розіслало повідомлення про його відкриття та статут клубу науковим і художнім установам і товариствам, редакціям столичних, одеських і кримських газет і журналів, деяким іноземним особам та іноземним альпійським клубам. Тим самим клуб голосно заявив про себе і незабаром набув популярності в аматорів подорожей.

З першого року Кримський гірський клуб розпочав збирання даних з геології, географії, флори, фауни, етнографії, археології та історії Криму і поставив завдання видавати ці матеріали з метою популяризації Криму.

Популярність Кримського гірського  клубу з кожним роком зростала, що було пов’язано як з активною екскурсійною діяльністю, проведеною ним, так і відкриттям нових відділень  клубу.

Через рік, у 1903 р. відкрилося Бессарабське відділення в Кишиневі, у 1908 р. – Бакинське, к 1911 р. – Ризьке, найбільш віддалене від Криму.

Севастопольське відділення обмежило свою діяльність в основному екскурсіями  до прилеглих регіонів Криму і  проводили подорожі до Балаклави, Херсонеса, Інкермана.

Особлива роль у діяльності клубу  належала ялтинському відділенню. Тривалий час його очолював великий ентузіаст  екскурсійної справи лікар В.М.Дмитрієв. Відділення не відзначалось чисельністю, налічувало 50-80 чол., тільки в 1913 р. число його членів досягло рекордної цифри – 104. Однак саме це відділення вперше розгорнуло широку екскурсійну діяльність: організацію численних туристських поїздок до Криму, екскурсій у Кримські гори, по найцікавіших місцях Кримського узбережжя.

Ялтинським відділенням разом  із Товариством сприяння благоустрою  курорту Ялта було створено кілька стежок для полегшення пішохідних екскурсій  у гори. Першою у 1899 році з’явилася  Штангеєвська стежка, що вела від водоспаду  Учан-су до хребта Яйли через найбільш мальовничі ділянки східного схилу Яйли.

Вона мала протяжність понад 8,5 км і призначалась для екскурсантів будь0якої фізичної підготовленості, оскільки була такою пологою, що навіть люди, які не звикли до гірських прогулянок, вільно по ній піднімались. Вздовж усієї стежки було зроблено на каменях знаки і написи, що вказували пройдену відстань і подальший напрямок руху.

Ця перша туристська стежка Криму  стала прообразом нинішніх туристичних  стежок, що належать до найефективніших  засобів регулювання взаємовідносин між туристами і природою.

Слідом за Штангеєвською з’явилась  Бот кінська стежка, створена на кошти, пожертвувані шанувальникам  професора С.П.Боткіна. Ця зручна й  цікава для прогулянок туристів стежка вела до водоспаду Яузлар, околиці  якого вкриті густими мальовничими сосновими лісами.

Дещо пізніше з’явилися ще дві  стежки, що ведуть у гри, Хрестова і  Дмитрієвська, названа на честь першого  голови Ялтинського відділення В.М.Дмитрієва.

Крім стежок для зручності туристів, які подорожували Кримськими горами, на Чатирдазі було створено перший туристський притулок, яким могли користуватися як члени клубу так і всі інші аматори походів. Чатирдалький притулок розташовувався поблизу печер Бінбаш-Коба і Суук-Коба, у ньому зупинялися в основному ті, хто збирався відвідати ці печери.

Притулок в Чатир-Дазі був відомий  мандрівникам. Щороку в ньому ночували сотні туристів.

Екскурсійний сезон Ялтинського  відділення був досить тривалим. Зазвичай він починався в квітні і закінчувався в жовтні, проте в окремі роки, за сприятливих погодних умов його часові межі могли розширюватися. Так у 1912 р. перша екскурсія відбулася 25 лютого. Це найбільш ранній термін початку екскурсійного періоду. Найпізнішою датою закінчення екскурсійного періоду було 30 листопада 1909 року. Цього ж року екскурсійний період був най тривалішим – 252 дня.

Рік за роком екскурсійна діяльність Ялтинського відділення набирала сили. Почавши з організації екскурсій  для кількох десятків своїх членів, вже в 1896 році воно провело 181 екскурсію  для 1491 чол., а в 1912 р. число екскурсій досягло 645, а їх учасників – 15299 чол. Усього за час свого існування відділення охопило послугами понад 120000 чоловік.

Екскурсії Ялтинського  відділення характеризувались великою  роз маєтністю маршрутів. Основою  їх були одноденні екскурсії в околицях Ялти, наприклад екскурсії, проведені відділенням у 1898 р. Найпривабливішим у всі роки залишався маршрут на гору Ай-Петрі, звідки відкривається чудовий краєвид на навколишні гори, Ялту і Чорне море. Екскурсії здебільшого проводили у кінних екіпажах.

Кримський гірський клуб зібрав навколо себе ентузіастів  вивчення Криму. Підводячи підсумки 25-річної діяльності М.Познанський  писав про завдання клубу, що мав  розтопити “крижані стіни злочинної  байдужості до свого краю і спонукати вітчизняних туристів “до пізнання красот і багатств своєї великої батьківщини” в той час “коли туризм і вітчизнознавство були порожніми, далекими звуками, коли про масові екскурсії і не мріяли навіть, а такі віддалені від центру області, як Крим і Кавказ, були для більшості в повному розумінні “terra incognita”.

Далеко не всі розуміли благородні завдання першого значного об’єднання аматорів рідної природи, що виникли в 1890 р. в Одесі. Холодно  й байдуже зустріла спільнота  його появу. Навіть більш ніж через 20 років існування Кримського гірського клубу, коли він справами довів свою життєздатність, став впливовою екскурсійною організацією, преса Одеси намагалась замовчувати діяльність клубу, цілковито не розуміючи його завдань. Не кращим було становище й у Ялті, де громадянство також не бажало помічати гірський клуб. Однак жодні перепони не зашкодили Кримському гірському клубу закласти міцний фундамент екскурсійної справи в Україні (6).

3.СУЧАСНИЙ  РІВЕНЬ РОЗВИТКУ

В умовах занепаду промислових  підприємств спостерігається інтенсивний процес відтоку робочої сили з традиційно провідних галузей економіки України (металургійної, машинобудівної, оборонної та ін.) у сферу надання послуг. Це закономірний процес розвитку світової економіки. Слід наголосити, що вартість створення одного робочого місця в сфері туризму в 20 разів менша, ніж у промисловості.

Туризм не тільки прямо  або побічно охоплює більшість  галузей економіки, в тому числі  промисловість, с/г, будівництво, транспорт, страхування зв’язок, торгівлю, громадське харчування, житлово-комунальне господарство, сферу побутових послуг, культуру, мистецтво, спорт тощо, а й стимулює їх розвиток. Отже, від функціонування туризму безпосередньо залежить життєдіяльність понад 40 галузей економіки і близько 10-15% населення України.

Відсутність в 1989-97 рр. структур і важелів державного регулювання  туризму в Україні призвела до руйнування важливих складових частин інфраструктури галузі, розпаду соціально  орієнтованого внутрішнього туризму, відпливу значних валютних коштів закордон, а також до погіршення матеріально-технічної бази. Було порушено систему напрацьованих зв’язків і турів, підготовки й використання досвідчених кадрів. Якщо в кінці 80-х рр. Україну щороку відвідувало понад 500 тис. іноземних туристів, то в 1992 р. – лише 400, а в 1997 – 120 тис. чоловік. Раз що з тим 10 млн. українських громадян виїжджало за кордон переважно за так званими “шоп-турами”. Внаслідок цього держава в 1989-97 рр. втратила майже80% валютних прибутків від іноземного туризму.

Призупиненню цього негативного процесу сприяли вжиті урядом заходи. Крім того, у 1997 році Україну прийнято дійсним членом до Всесвітньої туристської організації (ВТО), а у вересні 1999 року на 13-й генеральній асамблеї ВТО у м. Сант-Яго (Чилі) обрано до керівного органу ВТО – Виконавчої Ради. До Ділової Ради. До Ділової Ради увійшли Київський інститут (нині університет) туризму, економіки і права та готельний комплекс “Дніпро”.

У 2000 році Україну відвідали 4,4 млн. іноземних туристів, а якщо розглянути динаміку останніх років, коли за рекомендаціями ВТО було запроваджено методику статистичної звітності, то вона має такий вигляд: 1994 р. – 3,6 млн. туристів; 1995 р. – 3,7; 1996 – 3,9; 1997 – 7,6; 1998 – 6,2; 1999 - 4,2; 2000 – 4,4 млн.

Постійні зміни в  динаміці потоку іноземних туриств до України зумовлені низкою чинників: зокрема:

- загальною економічною  ситуацією в Україні, погіршення  якої призвело до зниження  інтересу потенційних ділових  партнерів і, як наслідок, скорочення  обсягів “ділового туризму”;

- невирішеністю проблем, пов’язані з механізмом тримання віз для в’їзду в Україну, та високою ціною віз та консульських зборів;

- високими цінами на  туристські послуги в Україні  порівняно з країнами аналогічних  туристсько-рекреаційних можливостей;

- відсутністю належної реклами туристсько-рекреаційних можливостей України на державному рівні;

- відсутністю системи  реалізації послуг іноземним  туристам санаторно-курортними закладами.

Визначними подіями 2000 року, що мали або матимуть у майбутньому  вплив на туристичну галузь в Україні, були:

1. Прийняття змін до  закону України “Про ліцензування  певних видів господарської діяльності”.

2. Парламентські слухання  “Про стан і перспективи розвитку  туризму в Україні”.

3. Активна діяльність  громадських туристичних організацій  України, створення Всеукраїнського союзу працівників асоціацій, підприємств та організацій туристичної сфери. (УкрСоюзТур).

4. Проведення VІІ Міжнародного  туристичного салону “Україна 2000”.

Основні статистичні  показники розвитку туристичної  галузі в Криму в 1997-2002 р.

Показник	Рік
	1997	1998	1999	2000	2001	2002
1. Кількість туристів, які відвідали АР Крим млн.  осіб.	1,2	1,22	3,6	2,48	1,18	1,35
2. Кількість внутрішніх  туристів по АР Крим.	0,17	0,15	0,16	0,16	0,19	0,38

Обсяг наданих в Криму  туристичних та суміжних послуг, розрахованих за методикою ВТО.

Показник	Рік
	1997	1998	1999	2000	2001	2002
Обсяг наданих послуг млрд. грн.	-	-	3,9	4,1	7,6	8,5
Млрд. дол. США	1,18	1,02	1,49	1,57	2,09	2,88
Зовнішньоторговельний обіг млрд. дол. США	12,4	19,2	18,95	16,09	17,1	19,3

(4) Передумови розвитку  і розміщення рекреаційного комплексу

Специфіка економіко-географічного  положення. сприятливі кліматичні умови, наявність кваліфікованих трудових ресурсів – усе це вплинуло на загальний  розвиток АР Крим, як цілісного рекреаційного, агропромислового та територіально господарського об’єкту України. Економіка АР Крим базується на машинобудування (насамперед, суднобудування і судноремонт, сільськогосподарське машинобудування), харчовій промисловості, зерновому господарстві, виноградарстві, курортному господарстві, морському транспорті.

Природні передумови формування комплексу. Взагалі інтеграція природно-ресурсного потенціалу Криму  не висока – лише 9,8% загальноукраїнського, це пояснюється відносною бідністю на корисні копалини. Але є два фактори, які компенсують дефіцит мінеральних ресурсів: це – теплий клімат і море.