Форми і методи морально-етичного виховання першокласників з предмету «Навколишній світ»

Міністерство  освіти і науки України

Глухівський державний  педагогічний університет 

 

Кафедра методики початкового навчання

 

__________________________________

студентка гр.14-33

 

 

Курсова робота

Форми і методи морально-етичного виховання  першокласників з предмету «Навколишній світ»

(курсу  «Я і Україна»)

 

 

 

Науковий керівник

доцент, к.п.н. Захарова Н.М.

 

 

 

 

 

Глухів-2009

 

ЗМІСТ

 

Вступ……………………………………………………………………… 3 – 8

Розділ І.

Суть і зміст  морально-етичного виховання………………………….  9-20

1. Основні поняття і завдання морально-етичного виховання особистості………………………………………………… 9
2. Зміст етичного виховання………………………………… 14
3. Критерії морально-етичної вихованості…………………..18

Розділ ІІ.

Методи морально-етичного виховання………………………………..21-26

2.1. Загальна характеристика методів морально-етичної вихованості………………………………………………………..21

2.2.Самовиховання і самовдосконалення……………………….25

Розділ ІІІ.

Експериментально-дослідна робота……………………………………..27-31

3.1. Констатувальний експеримент………………………………..28

3.2 Формувальний експеримент…………………………………..29

3.3. Контрольний експеримент…………………………………….31

 

Висновки…………………………………………………………………….32-34

Список використаних джерел……………………………………………. 35-36

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

На сучасному етапі  суспільство поглинене проблемами ринкових відносин, нестабільністю економіки, політичними складнощами, які руйнують соціальні зв'язки і етичні засади. Це веде до нетерпимості і озлоблення людей, руйнує внутрішній світ особи. Саме тому школа, вирішуючи задачі виховання, повинна спиратися на  розумне і етичне в людині, допомогти кожному вихованцю визначити ціннісні основи власної життєдіяльності, знайти відчуття відповідальності за збереження моральних основ суспільства. Цьому допоможе морально-етичне виховання, що органічно вплетене в навчально-виховний процес і становить його невід'ємну частину.

Недоліки і прорахунки етичного виховання обумовлені життєвими  суперечностями, що загострилися. Частина  школярів уражена соціальним інфантилізмом, скептицизмом, небажанням брати активну участь в суспільних справах. Окремі учні страждають бездуховністю або убачають її у винятковості положення в суспільстві своїх батьків, замикаються в своєму винятковому колі спілкування. Своєрідною формою бездуховності, зубожіння духу є відхід деяких молодих людей від суспільства в суб'єктивний світ або стан «насолоди» під впливом, спиртного, наркотичних засобів. Найбільш небезпечною формою аморального стану деяких школярів є етичне лицемірство, практичне використання дво-три ступеневої моралі: одна зовнішня, демонстраційна— для школи, суспільних заходів; інша—для дому, для сім'ї, що вводить в оману батьків; третя - істинна—для свого кола спілкування і для себе. Зовні — суспільна активність, в душі — переконаність, що життя будується по законах жорстокого егоїзму. Виявляються результати суперечності між етичним вихованням в школі і буденним життям, стихійними впливами реальної дійсності.

«Вирішення протиріч етичного виховання вимагає критичної  оцінки підходів, що склалися, до організації  і механізмів здійснення виховної роботи. Один з них —вербальний – під час проведення заходів, що вимагає в основному розробки деякої суми освітніх бесід, що розкривають зміст моральних правил на позитивних прикладах. Проте моральне виховання полягає не в тому, щоб підносити школярам утішні приклади про моральність. Це виховання здійснюється, як правило, ізольовано від багатого етичними проблемами реального життя дітей, не перетинаючись з нею і ніяк не впливаючи на неї. Тому в практичному житті і діяльності дітей виникає етичний вакуум, який заповнюється стихійними, нерідко негативними впливами.» [9. с. 170]

«Інший підхід — діяльнісний . Він протиставляється вербальному і полягає в залученні дітей в спеціально розроблену систему діяльності і відробітку поведінкових умінь і навиків. Діяльнісний підхід у вихованні молодших підлітків, як і вербальний, будучи абсолютизованим, спотворює процес етичного виховання. Між діяльністю дитини і його етичною свідомістю немає прямого зв'язку. Дитина часто не виявляє і не до кінця усвідомлює справжні мотиви своєї діяльності. Абсолютизація діяльнісного підходу відсовує на другий план засвоєння політичних, філософських, етичних ідей. Вузькодіяльнісний підхід по суті протистоїть цілісному підходу до формування особи, в якому органічно поєднуються і духовний вплив, і діяльність, і відносини, і спілкування, і прояв внутрішніх спонукань, і самостійне осмислення етичних проблем.» [9. с. 171]

Теоретично обґрунтованим і таким, що виправдало себе є підхід цілісності, органічної єдності етичного виховання і життя. Цілісність етичного виховання молодших підлітків досягається, коли основою, джерелом і матеріалом педагогічного процесу є саме складне і суперечливе життя. Моральність формується не на словесних або діяльнісних заходах, а в повсякденних відносинах і труднощах життя, в яких дитині доводиться розбиратися, робити вибір, ухвалювати рішення і здійснювати вчинки. В результаті зріє моральна свідомість дітей, зміцнюються принципи поведінки і, уміння володіти собою. Цілісний, діалектично суперечливий процес етичного виховання виходить з життя з її ідеалами, за які треба боротися, приносити жертви, переживати труднощі, негативні явища, для подолання яких потрібні незвичайна воля і самовладання. Справжній, глибинний, дієвий механізм етичного виховання полягає в дозволі протиріч між дитиною, його самоствердженням і життям. Школяр знаходить хороші або погані моральні якості завдяки тому, яким він виходить з життєвих ситуацій, який робить етичний вибір, які здійснює вчинки. Або він набуває уміння управляти собою, долати зовнішні перешкоди і внутрішні слабкості, або ситуація захоплює його, породжує розгубленість і страх, пригнічує, примушує одурювати і лицемірити. В процесі подолання життєвих труднощів і суперечностей, глибоких емоційних переживань дитина розвиває в собі основу моральності -  етичне і естетичне відчуття, потреба в доброму і етичному задоволенні.

Етичне виховання молодших підлітків повинне стати одним  з обов'язкових компонентів освітнього процесу. Школа для дитини – те адаптивне середовище, етична атмосфера  якого зумовить його ціннісні орієнтації. Тому важливо, щоб етична виховна система взаємодіяла зі всіма компонентами шкільного життя: уроком, зміною, позаурочною діяльністю, пронизувала все життя хлоп'ят етичним змістом.

Саме тому школа, вирішуючи  задачі виховання, повинна спиратися на  розумне і етичне в людині, допомогти кожному вихованцю визначити ціннісні основи власної життєдіяльності, знайти відчуття відповідальності за збереження моральних основ суспільства. Цьому допоможе морально-етичне виховання, що органічно вплетене в навчально-виховний процес і становить його невід'ємну частину.

 Етика як наука  про етичне життя людини, про  етичний вибір і про здійснення  його в поведінці людини тільки  їй властивими методами і формами  дії на людину, що росте, здатна  вийти на глибинний діалог  з школярами про найголовніші питання людського буття і сенсу життя.

Перед загальноосвітньою  школою ставиться завдання підготовки відповідального громадянина, здатного самостійно оцінювати те, що відбувається і будувати свою діяльність відповідно до інтересів оточуючих його людей. Вирішення цієї задачі пов'язане з формуванням стійких етичних властивостей особи школяра. Основною функцією є формування інтелектуальних, емоційних, ділових, комунікативних готовностей учнів до активно - діяльній взаємодії з навколишнім світом (з природою, іншими людьми, самими собою і ін.)

Завданням вчителів сучасної школи є виховання в дітях  самостійності ухвалених рішеннях, цілеспрямованості в діях і вчинках, розвиток в них здібності до самовиховання і саморегулювання відносин.

Досліджувана нами проблема знайшла віддзеркалення в працях таких філософів античності як: Піфагор, Демокріт, Арістотель. Піфагор говорив, що головне для людини «наставити душу до добра і зла». [13. с. 134] Інший видатний філософ античності – Демокріт писав наступне: «Виховання є прикраса в щасті і притулку в нещасті». [13. с. 134] Видатний мислитель античності Арістотель в творі «Політика» відзначав, що «законодавець повинен роставитися з винятковою увагою до виховання молоді, оскільки в тих державах, де цього немає, і сам державний лад терпить збиток». [13. с. 134].

Ряд дослідників таких  як: Л.М. Толстой, А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський, М.І. Болдирєв, І.Ф. Харламов, І.С. Марьєнко, Л.Г. Григорович, І.П.Подласий та ін., висвітлюють в своїх роботах суть основних понять теорії етичного виховання, змісту, методів етичного виховання.

Дуже високо оцінював етичне виховання Л.М. Толстой: «Зі всіх наук, які повинна знати людина, найголовніша є наука про те, як жити, роблячи якомога менше зла і якомога більше добра».[14. с. 379]

К.Д. Ушинський писав про моральність наступне: «.Переконані в тому, що моральність є необхідний наслідок ученості і розумового розвитку, ми ще переконані і в тому, що вплив етичне складає головне завдання виховання, набагато важливіше, ніж розвиток розуму взагалі, наповнення голови пізнаннями .»[14. c.380]

А.С. Макаренко указував на те, що, на етичний розвиток людини впливає не тільки виховання, але  і інші системи впливів. Він писав: « Немає жодного акту, жодного слова, жодного чинника в нашій історії, які окрім свого прямого господарського, або військового, або політичного значення, не мали б і значення виховного, які не були б внеском в нову етику і не викликали б наростання нового морального досвіду.» [8. c.42]

    МЕТОЮ нашого дослідження є теоретичне  обґрунтування способів  морально-етичного виховання молодших школярів і їх експериментальна апробація.

Об'єкт дослідження – процес морально-етичного  виховання першокласників.

Предмет дослідження –морально-етичне виховання першокласників в навчальній діяльності на уроках з курсу «Я і Україна» («Навколишній світ»).

Завдання:

а) проаналізувати наукову  літературу з проблеми дослідження;

б) розглянути суть морально-етичного виховання;

в) розкрити зміст морально-етичного виховання;

г) вивчити методи морально-етичного виховання;

д) довести експериментальним шляхом гіпотезу дослідження.

Гіпотеза:

Морально-етичне виховання буде здійснено в тому випадку, якщо:

-   У зміст викладання курсу «Я і Україна» будуть включені компоненти сприяючі формуванню етичної свідомості, відчуттів, мислення.

-    Використовуватимуться  різні види, форми і методи морально-етичного виховання.

-     Вчитель  особистим прикладом сприятиме  вихованню моральності.

 

У роботі використовувалися  наступні педагогічні методи дослідження:

а) педагогічне спостереження;

б) етична бесіда;

в) теоретичний аналіз педагогічної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ I

СУТЬ І ЗМІСТ МОРАЛЬНО-ЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

 

1.1.    ОСНОВНІ  ПОНЯТТЯ І ЗАВДАННЯ МОРАЛЬНО-ЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ОСОБИ

 

Термін моральність бере свій початок від слова вдача. З латині вдачі звучать як moralis– мораль. «Вдачі – це ті еталони і норми, якими керують люди в своїй поведінці, в своїх повсякденних вчинках. Вдачі не вічні і не незмінні категорії, вони відтворюються силою звички мас, підтримуються авторитетом громадської думки, а не правових положень.»[1. c.155]

Разом з тим моральні вимоги, норми, вдачі одержують певне обґрунтування у вигляді уявлень про те, як треба людині жити, поводитися в суспільстві і т.д.

Мораль історично конкретна, вона змінюється з розвитком суспільства. Немає моралі, єдиної для всіх часів і народів. У міру зміни суспільно-економічних формацій мінялися уявлення про моральність, норми, що личать, і вдачі поведінки в суспільному середовищі.

Л.А. Григорович дав наступне визначення «моральність – це особова характеристика, об'єднуюча такі якості і властивості, як доброта, порядність, дисциплінованість, колективізм.»[5. c.104]

І.С. Марьєнко позначив «моральність – як невід'ємну  сторону особи, що забезпечує добровільне дотримання нею існуючих норм, правил, принципів поведінки. Вони знаходять вираз у відношенні до Батьківщини, суспільства, колективу, окремим людям, до самому себе, праці і т.д.»[11.  c.7]

 «Етичні норми –  це правила, вимоги, що визначають, як людина повинна поступити в тій або іншій конкретній ситуації. Етична норма може спонукати дитину до певних вчинків і дій, а може і забороняти або застерігати від них.»[5. c.104]

Виховання – процес цілеспрямованого формування особи. Ця спеціально організована, керована і контрольована взаємодія вихователів і вихованців, кінцевої своєю метою формування особи, потрібної і корисної суспільству, що має.

Ширше поняття виховання розкриває М.Г. Яновська -  «це двосторонній процес, заснований на взаємодії вихователя і вихованців, а якщо йдеться про взаємодію, школяр вже не тільки об'єкт виховання. Він суб'єктивно йде на зустріч виховним впливам педагога, він їх приймає. А ще краще, якщо школяр просто не помічає педагогічних дій; йому здається, що він сам так хотів, він сам до цього прагнув, тому що для нього це і важливо, і цікаво. У такій ситуації школяр - вже суб'єкт власного розвитку. Це найважливіша педагогічна закономірність, проходження якої строго обов'язкове.»[25. c.25]

Поняття морально-етичне виховання широке. Воно пронизує всі сторони життєдіяльності людини. Саме тому видатний педагог сучасності В.О. Сухомлинський, розробивши виховну систему про всебічний розвиток особи, цілком обґрунтовано вважав, що її система - це створююча ознака – етичне виховання. «Серцевина етичного виховання – розвиток етичних відчуттів особи.»[25. с. 29]