Краєзнавство як засіб виховання та навчання школярів

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНИЙ АСПЕКТ КРАЄЗНАВСТВА...7

1. Аналіз поняття «педагогічне краєзнавство»……………………….7
2. Розвиток та становлення педагогічного краєзнавства…………...11
3. Етнопедагогіка як складова педагогічного краєзнавства………..17

РОЗДІЛ 2. КРАЄЗНАВСТВО ЯК ЗАСІБ ВИХОВАННЯ ТА НАВЧАННЯ ШКОЛЯРІВ……………………………………………………………………..22

2.1. Роль краєзнавства в вихованні та розвитку особистості школяра..................................................................................................................22

2.2.  Педагогічне краєзнавство як засіб навчання школярів………….25

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..29

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….31

 

ВСТУП

 

 

Актуальність. Сучасна освітня ситуація позначається приєднанням України до Болонської угоди, що відкриває перед українськими громадянами великі можливості в самореалізації і свободі вибору в отриманні освіти. Проте механічний перенос прогресивних педагогічних систем, створених на базі освітніх цінностей інших народів, може справити і негативний вплив. Зокрема, у збереженні національних традицій свого народу, національних традицій виховання. Щоб діти стали народом, творцями своєї держави, необхідно, аби вони за час навчання, виховання в сім'ї, школі міцно засвоїли духовність, культуру рідного народу, глибоко пройнялися його національним духом, способом мислення і буття. Участь у суспільно корисній роботі формує в школярів пізнавальний інтерес до краєзнавчих знань, сприяє зростанню національної самосвідомості школярів, виховує патріотизм.

Ці якості потрібно виховувати у дітей тими засобами, методами, способами, традиціями, мораллю, що вироблені народом упродовж усього історико-культурного розвитку, при цьому органічно поєднуючи ці засоби та методи з новітніми надбаннями європейського та світового культурно - педагогічного досвіду.

Одним з перших, хто звернувся до цієї проблеми був К. Ушинський, який теоретично обґрунтував необхідність використання краєзнавчого матеріалу в навчально-виховному процесі та поклав початок практиці шкільного краєзнавства.

В різні роки на позитивне значення краєзнавства у вихованні дітей вказували  українські вчені і педагоги: Г. Ващенко, В. Геринович, О. Духнович, А. Макаренко, С. Рудницький, С. Русова, Г. Сковорода, В. Сухомлинський, П. Тутковський та інші.

Вагомий внесок у розвиток краєзнавства зробили також видатні майстри художнього слова, провідні вчені минулого: І. Котляревський, Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка, М. Драгоманов, П. Куліш, М. Костомаров, О. Левицький, М. Максимович, Я. Маркович, М. Маркевич, О. Лазаревський, М. Грушевський, Д. Яворницький, П. Чубинський, Ф. Вовк, М. Петровський та багато інших.

Методичним  аспектам краєзнавчої роботи присвячені дисертаційні дослідження Г. Гуменюк, Я. Яціва. На сучасному етапі дослідженням цієї проблеми займаються А. Вихрущ, Т. Завгородня, С. Золотухіна, О. Сухомлинська, М. Чепіль.

Педагогічне краєзнавство будучи засобом виховання та навчання школярів не втрачає популярності і  на сьогодні. На сьогоднішній день педагогічне  краєзнавство як нова галузь має широкий спектр визначень і далеко неоднозначних. Його розглядають і як самостійну галузь історичних і теоретичних знань про особливості різних типів навчально-виховних закладів окремих регіонів, і як галузь педагогічних наук, спрямовану на вивчення освітянської справи краю, і як краєзнавчу діяльність в основі якої лежить взаємодія вчителя і учнів.

Враховуючи  вище зазначене та необхідність подальшої  наукової розробки означеної проблематики у педагогіці нами була обрана тема: “Педагогічне краєзнавство як засіб виховання та навчання школярів ”.

Об’єкт  – навчально-виховний процес сучасної школи.

Предмет – педагогічне краєзнавство як засіб виховання та навчання школярів.

Мета  – розглянути особливості педагогічного краєзнавства як засобу навчання та виховання школярів.

Реалізація  означеної мети передбачає розв’язання  поставлених завдань:

1. Проаналізувати поняття «педагогічне краєзнавство».

2. Розглянути розвиток та становлення педагогічного краєзнавства

3. Дослідити етнопедагогіку як складову педагогічного краєзнавства.

4. Визначити роль краєзнавства в вихованні та розвитку особистості школяра.

5. Визначити роль краєзнавства в навчанні школярів.

Для реалізації мети дослідження і вирішення  поставлених задач використовувався комплекс методів науково-педагогічних досліджень: 

- теоретичних: аналіз, узагальнення та систематизація психолого-педагогічної, методичної, довідкової літератури для визначення теоретичних основ дослідження.

Наукова новизна й теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що:

1. Проаналізовано історико-педагогічний аспект краєзнавства. Визначено складові поняття «педагогічне краєзнавство». Розглянуто основні етапи розвитку та становлення педагогічного краєзнавства.

2. Виходячи з визначення «педагогічне краєзнавство», розглянуто основні аспекти краєзнавства як засобу виховання та навчання школярів.

Практичне значення  полягає в з’ясуванні методичних орієнтирів щодо використання педагогічного краєзнавства у професійній підготовці вчителя з прицільним впливом на навчання та виховання школярів. Залучений до уроку краєзнавчий матеріал може використовуватися для актуалізації знань учнів, їх чуттєвого досвіду; ілюстрації і конкретизації основних програмних положень уроку; збудження інтересу учнів до нової теми; формування на його основі нових понять, уявлень; закріплення і систематизація вивченого матеріалу; розширення краєзнавчого кругозору школярів.

Апробація результатів дослідження була здійснена в інтернет-журналі «Три Софії» в одноосібній публікації.

Логіка дослідження  зумовила структуру курсової роботи: вступ,  два розділи, висновки, список використаних джерел із 15 найменування. Загальний обсяг роботи  29 сторінок.

 

РОЗДІЛ 1. ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНИЙ АСПЕКТ РОЛІ ТА ЗНАЧЕННЯ КРАЄЗНАВСТВА

 

 

1. Аналіз поняття «педагогічне краєзнавство»

 

Поняття «педагогічне краєзнавство» на сьогоднішній день є суперечливим і остаточно не сформованим, так як має широкий спектр визначень. В Україні про педагогічне краєзнавство почали говорити, починаючи з кінця 90-х років.

Уперше про  педагогічне краєзнавство починають говорити в 1966 р. російський дослідник П. Іванов. Він зазначав: «Настав час поставити питання про педагогічне краєзнавство. Педагогічне краєзнавство повинно включати в себе вивчення історії школи (мається на увазі наукове керівництво по створенню історії місцевої школи) і вивчення місцевих умов, які здійснюють свій вплив на виховання дітей» [5, с. 5].

Дослідник зазначає, що педагогічне краєзнавство – це збагачення самого вчителя теоретичними і практичними знаннями; освітньо-виховний вплив на учнів; зв'язок з навколишнім середовищем [5, с. 6].

Вивчення педагогічного  краєзнавства допоможе учневі приєднатися  до педагогічної культури краю, розвинути  такі професійні якості, як: творчий  підхід до педагогічного процесу; прагнення  до професійного зростання; потреба в організації своєї діяльності з урахуванням специфіки рідного краю; прилучення до історії своєї малої батьківщини; опора на значущі погляди авторитетних педагогів, включення їх в свою професійну діяльність; розвиток інтересу до архівних джерел.

 Пізніше до розгляду цього питання вдалися дослідники А. Бальдинов та К. Абдрахманов. Вони окреслювали педагогічне краєзнавство як поглиблене дослідження питань історії освіти свого краю, вивчення життя і діяльності передових шкіл та вчителів.

Термін «педагогічне краєзнавство» зустрічається в працях таких дослідників, як: А. Аптікієва, С. Крівова, В. Матіяш, Т. Міщенко, Л. Смирнова, О. Сухомлинська, О. Терьохіна, в яких простежується тенденції до розширення вивчення сутності цього поняття як важливої частини навчально-виховного процесу.

На думку  В. Матяша, педагогічне краєзнавство «Це наука про закономірності навчання та виховання молодого покоління на базі використання місцевого педагогічного матеріалу, передового педагогічного

досвіду вчительських, адміністративно-керівних кадрів» [7, с. 50].

Отже на сьогоднішній час щодо поняття педагогічне  краєзнавство існує широке розмаїття  та невизначеність у трактуванні, це в свою чергу пов’язано з багатогранністю  функцій педагогічного краєзнавства, слабкою розробкою його теоретичних основ. Педагогічні цінності народу і являють собою основними джерелами наукових досліджень в галузі педагогічного краєзнавства певного регіону. Ними можуть виступати: народні виховні традиції; фольклор, що містить елементи виховання та передачі досвіду (пісні, прикмети, приказки тощо); особливості розвитку освіти і науки даної місцевості; діяльність шкіл, адміністрації, педагогів, передовий педагогічний досвід, а також ідеї та концепції відомих педагогів краю; принципи, засоби виховання та інше.

Педагогічне краєзнавство може стати своєрідним «джерелом живлення» майбутніх учителів початкових класів у їхній підготовці до гуманітаризації навчання. Воно переслідує два взаємопов’язаних завдання: по-перше, всебічне вивчення освітянської справи рідного краю з метою накопичення знань з гуманітаризації навчання; по-друге, засвоєння оптимальних педагогічних технологій, використання цього матеріалу в педагогічній діяльності.

Педагогічне краєзнавство ґрунтується на ідейному багатстві народу, його морально-етичних цінностях, виховній мудрості. Щоб діти стали народом, творцями своєї держави, необхідно, аби вони за час навчання, виховання в сім'ї, школі міцно засвоїли духовність, культуру рідного народу, глибоко пройнялися його національним духом, способом мислення і буття. Ці якості потрібно виховувати у дітей тими засобами, методами, способами, традиціями, мораллю, що вироблені народом упродовж усього історико-культурного розвитку, при цьому органічно поєднуючи ці засоби та методи з новітніми надбаннями європейського та світового культурно-педагогічного досвіду. Педагогічне краєзнавство впливає і на характер протікання реальних освітніх процесів, збагачуючи їх елементами наукового підходу.

Отже, педагогічне краєзнавство – це галузь історико-педагогічного знання про особливості розвитку освіти, науки, педагогічної думки, культури місцевого краю, вивчення, збереження та творче використання регіонального педагогічного досвіду в теорії та практиці сучасних освітніх закладів [7. c. 52].

Ґрунтуючись на цих ідеях, стає можливим виокремити головні ознаки педагогічного краєзнавства, а саме: приналежність цього явища до сфери історико-педагогічного знання, про розвиток освіти, науки, педагогічної думки певного краю, села, місцевості, формування педагогічного краєзнавства в конкретних умовах конкретного регіону, що визначають його специфіку, наявність свого предмету, а саме – педагогічних цінностей [7, с. 54].

Об’єктом педагогічного  краєзнавства може виступати педагогічний процес конкретного регіону в  історичному і сучасному вимірі, що включає в себе співвідношення різного рівня педагогічних феноменів минулого і сьогодення у контексті суспільних умов їх існування [5, с. 12].

Методологічна парадигма теорії педагогічного  краєзнавства виходить із того, що воно є продуктом історії та культури певного регіону. Отже, об’єктом педагогічного краєзнавства може виступати педагогічний процес конкретного регіону в історичному і сучасному вимірі, що включає в себе співвідношення різного рівня педагогічних феноменів минулого і сьогодення у контексті суспільних умов їх існування

Педагогічне краєзнавство слід розглядати як відносно самостійну галузь науково-педагогічних знань, складовими якої є:

- особливості роботи навчально-виховних  закладів краю;

- місцеві предмети та явища,  що становлять педагогічну цінність у зв’язку з гуманітаризацією навчання;

- етнопедагогіка  з її національними місцевими  звичаями й традиціями [7, с. 67].

Для того щоб розкрити зміст феномену «педагогічне краєзнавство», необхідно звернутися до його компонентного складу. Згідно з Г. Аверкіевой аналіз педагогічної дійсності дозволяє виділити, щонайменше, сім таких компонентів [1, с. 12]:

- історія розвитку  навчально-виховних закладів різного  типу;

- авторські  школи (школи педагогів-новаторів);

- специфічний  зміст освіти та виховання з урахуванням національних і регіональних особливостей;

- індивідуальний  стиль педагогічної діяльності  місцевих вчителів, їх майстерність  і новаторство;

-  шкільні  традиції;

- місцеві педагогічні  засоби, що використовуються для  вирішення професійних завдань;

- народна педагогіка (етнопедагогіка).

В основу обґрунтування  сутності феномену педагогічного краєзнавства повинні бути покладені філософські  ідеї:

• про розвиток педагогічного краєзнавства як сукупності освітніх і духовних цінностей, накопичених у даному районі в процесі історичного розвитку;
• про конкретно-історичну своєрідність краю в межах певного періоду, етнічних і національних особливостей;
• про багатство і різноманітність компонентів педагогічної культури даного регіону [1, с. 13].