Написание реферата

ЗМІСТ

 

    Передмова   4

    1. Складання конспекту   5

    2. Написання реферату   6

    3. Підготовка доповіді й виступ  11

 

Передмова

 

    Складання конспекту, невеличке наукове повідомлення на семінарі, виступ на конференції  чи з'їзді, написання реферату, – усе це достатньо розповсюджені види навчальної й наукової діяльності як студентів, так і видатних науковців. Реферати в письмовому вигляді останніми роками стали дуже розповсюдженою формою роботи з науковою літературою. Але як написати реферат? Підібрати цитати? Як підготувати доповідь і виступити з нею перед поважною аудиторією? Хоча це – творчий процес, що залежить від самої особистості, бажано дотримуватися певних усталених правил і прислухатися порад, що накопичені практикою багатьох поколінь.

    Конспект (від лат. conspectus – огляд) – це короткий письмовий виклад змісту лекції, виступу, доповіді, роботи, статті, книги. Конспект містить у стислій формі основні положення і їхні обґрунтування фактами, цифрами й прикладами.

    Виступ – це публічне виголошення промови, інформації і т. ін. Невеликий публічний виступ на якусь тему називається повідомленням.

    Доповідь – це публічне повідомлення, що являє собою розгорнутий виклад певної теми. Це одна з найпоширеніших форм публічних виступів. Доповідь порушує нові проблеми, що ще потребують вирішення. Розрізняють політичні, звітні, ділові та наукові доповіді. Доповідь може бути викладена також і в письмовій формі.

    Реферат (від лат. refero – повідомляю, referre – доповідати, повідомляти) – це короткий виклад змісту наукової праці чи багатьох праць (статей, монографій, результатів наукового дослідження) або огляд літератури із заданої теми. Він виконується в письмовому вигляді або у формі публічної доповіді на семінарі чи конференції. Звідси реферувати – складати або читати реферат. Людина, що готує, читає реферат, називається референтом. У багатьох країнах видаються спеціальні періодичні реферативні журнали, що містять реферати наукових публікацій з якої-небудь галузі науки або техніки, бібліографічні описи, анотації.

 
1. Складання конспекту

    Уміння  слухати, писати конспект із голосу, підбирати  цитати, складати тези, конспектувати першоджерела, – усі ці навчальні навички люди повинні опановувати ще в середній школі. Конспектування – один зі способів активізації пізнавальної діяльності. Тому дуже важливо навчитися виділяти головне із прочитаного або почутого й коротко записувати основний зміст.

    Слухати лекцію чи доповідь – це значить  одночасно й розуміти, і запам'ятовувати, і виділяти головне, і вести записи в зошиті. Правильно написаний конспект, у якому є різного роду виділення, відступи, використовуються скорочення, допоможе швидко запам'ятати матеріал і заощадити час на підготовку до заняття. Перегляд конспекту дозволить відразу згадати прочитане або почуте, допоможе зорієнтуватися в цифровому матеріалі.

Складання конспекту лекції

    Перш  за все потрібно налаштуватися на сприйняття матеріалу, прийнявши зручну позу. Якщо розслаблено тіло – розслаблюється й увага. Слухаючи лекцію, необхідно звертати увагу на інтонацію лектора, стежити за темпом і повторами, за допомогою яких лектор виділяє головні, істотні думки. Не слід записувати матеріал відразу з перших же слів. Бажано вислухати висловлювану думку до кінця, зрозуміти її, зіставити почуте з уже наявними знаннями, швидко ухвалити рішення щодо необхідності її записування й записати, коли лектор коментує її, робить паузу або навіть переходить до наступного матеріалу. Звичайно, це складно, особливо з незвички, тому не потрібно намагатися записувати текст дослівно. Відкидайте другорядні слова, без яких головний зміст зберігається, скорочуйте слова (придумуючи власні скорочення поширених слів), намагайтеся писати швидко. Якщо щось не встигаєте записати – залиште вільне місце, щоб потім зробити запис, скориставшись допомогою (конспектом) іншого слухача. Добре було б опанувати стенографію.

    У тексті варто застосовувати різного  роду виділення й розмежування для  заголовків і підзаголовків, висновків, важливих термінів. Це можуть бути підкреслення, позначки-маркери (типу галочки, кружечка, квадрата або риски), відступи, порожні рядки, нумерація. Можна виділяти текст рамкою, жирною вертикальною рискою, іншим кольором і т. ін. Однак не перестарайтеся, щоб конспект не перетворився в строкаті картинки.

    У найближчий час після запису треба  доробити текст конспекту: виправити стиль, дописати пропущений текст, підкреслити головне тощо.

Складання конспекту першоджерела

    Читаючи статтю чи книгу, не слід дослівно переписувати текст. Важливо вибрати головне, записати його коротко своїми словами, наводячи в лапках дослівні висловлювання автора. Як і при конспектуванні лекції, слід користуватися скороченнями та умовними позначками, виділяти важливу інформацію.

    Розбиваючи  текст на смислові блоки, слід відокремити  їх за допомогою плану або формулюючи тези (короткі викладення головних думок автора, основні положення тексту). Складання тез вимагає від людини вміння мислити чітко, логічно, виокремлювати найголовніше.

    Коротко кажучи, конспект – це тези, доповнені  фактичним матеріалом (прикладами, цифрами, таблицями). Кожний конспект відображає індивідуальні особливості людини: спрямованість і самостійну роботу його думки.

 
2. Написання реферату

    Реферат готується за кількома джерелами (не менше трьох). У рефераті потрібно не тільки викласти все найголовніше з даної теми, а й дати власну оцінку інформації, що аналізується, зробити висновки.

    Перш  за все слід підібрати літературу з теми та познайомитися з її змістом. Працюючи в Інтернеті – знайти необхідний матеріал (наприклад, за допомогою пошукової системи), проглянути його і, якщо він підходить, зберегти у вигляді файлу, обов'язково додавши повну адресу інтернет-сторінки.

    Далі  треба скласти план реферату, який може бути як простим, так і складним, але обов'язково містить вступ, основну частину й висновки.

    Потім можна перейти до написання власне тексту реферату. По ходу тексту слід давати посилання на використану літературу: у квадратних дужках зазначати номер джерела (або декількох через кому) за відповідним списком літератури. Наприкінці реферату наводиться нумерований список літератури за алфавітом (інший варіант подання літератури – за чергою згадування джерела в тексті), тому слід уважно віднестися до підготовки цього списку й посилань на нього, щоб не зробити помилок. Якщо літературу перелічують за алфавітом, то спочатку дають роботи вітчизняних авторів, а потім іноземних. Іноді викладачі чи наукові керівники референтів вимагають зазначати в дужках не номер першоджерела, а авторів наукової праці та рік її видання, а також сторінки, звідки взято інформацію, але такі вимоги не можна визнати доречними, бо така форма посилання дуже загромаджує реферат.

    У рефераті використовують лише загальноприйняті скорочення, а якщо є необхідність уживати спеціальні скорочення, наприклад, хвороб (ФКУ – фенілкетонурія), лабораторних методів дослідження (РГА – реакція гемаглютинації) тощо, то після плану додається відповідний список скорочень.

    У висновках можна навести основні  результати дослідження, порівняти результати, отримані різними вченими, звернути увагу на те суттєво нове, що було виявлено, і як воно узгоджується з відомим раніше, узагальнити проаналізовані дані й викласти гіпотезу або теорію, що випливає з них, назвати сфери практичного використання теорії, висунути нову гіпотезу, яка потребує подальших досліджень.

Оформлення  реферату

    Реферат обов'язково містить:

   1) титульний аркуш;

   2) план;

   3) основний текст;

   4) список використаної літератури.

    Реферат виконується на окремих стандартних  аркушах паперу формату A4 (210×297). Можна використовувати обидві сторони аркуша, крім титульного (в такому разі другий аркуш буде мати сторінки з номерами 3 і 4). Загальний обсяг реферату, включаючи додатки та список літературних джерел, складає, як правило, 8-10 сторінок друкованого тексту (або 10-15 рукописного), які мають бути пронумеровані. Першою сторінкою вважається титульна, на якій цифра 1 не ставиться.

    При наборі тексту на комп'ютері використовують шрифт Times New Roman (кегль 14), відстань між рядками – 1,5 інтервали. Установлюють поля: ліве – 3 см, праве – 1 см, верхнє й нижнє – 2 см. 

    Титульний аркуш містить (дивись зразок нижче):

   1) назву міністерства, якому підпорядковується установа;

   2) назву навчального закладу, у якому навчається автор;

    3) тему реферату;

   4) номер групи й прізвище студента;

   5) місто й рік написання.

    На  другому аркуші пишеться план реферату (простий або складний), де перелічуються всі розділи роботи, зі списком літератури включно.

    На  наступних аркушах (або сторінках) пишеться текст самого реферату.

    Остання сторінка (сторінки) – список використаної літератури, з якою автор дійсно знайомився й опрацьовував. Як правило, використовують не менше 3 джерел. Література записується мовою оригіналу (без перекладу!).

    Існують певні правила оформлення списку літератури, які, на жаль, різняться  в різних країнах. Наприклад, в Україні  й Росії прізвища авторів книги друкуються курсивом, а назва книги – прямим шрифтом, а в англомовних країнах – навпаки. Дуже великі розходження стосуються статей, опублікованих в англомовних журналах, причому навіть в одній країні різні журнали користуються різними принципами оформлення списку літератури (вказувати назву статті чи ні, де і як писати рік видання, том і номер журналу, сторінки). В СРСР журнальні статті оформлювалися таким же чином, що й книги: після авторів і назви статті ставили крапку й тире, потім назву журналу й далі, через кому, рік, номер і сторінки. Але недавно у виданнях Росії й Україні був прийнятий більш складний і дуже незручний варіант, коли після назви журнальної статті ставлять дві скісні палички, після року видання – крапку й тире, після номера журналу – знову крапку й тире, перед сторінками – велику літеру С, причому так оформлюють і іноземні статті. З мотивами прийняття цього варіанту не можна погодитися, але, нажаль, ми вимушені користатися саме цим зразком.

    Для книги зазначаються: автор (автори), після крапки – назва книги (без лапок!), потім крапка і тире, місто видання, дві крапки, видавництво (із загально прийнятим скороченням, де можна), кома, рік видання (можна далі після коми зазначити й загальну кількість сторінок). Якщо книга чи збірник мають багатьох авторів, а у вихідних даних книги наведене прізвище редактора, то авторів не перелічують, а спочатку пишуть назву книги, потім без крапки скісну паличку, а далі зазначають редактора (див. зразок). Місце видання пишеться повністю, за винятком Москви, Ленінграда (Санкт-Петербурга) і Києва, коли пишуть відповідно М., Л. (СПб.), К.

    Для статей, опублікованих у періодичних  виданнях (журнали, збірники доповідей або тез, газети), після прізвища й ініціалів автора (якщо їх чотири й більше, то пишуть перших трьох, а потім – "та ін.") пишуть назву статті, дві скісні палички, рік видання, крапку й тире, номер журналу (або том і через кому номер), знову крапку й тире, велику літеру С, крапку і сторінки (від початку й до кінця статті, включаючи список літератури до цієї статті). Для газетних статей зазначають дату виходу газети.

    При використанні інформації з Інтернету  зазначається повна адреса відповідної сторінки, а не адреса головного сайту.

Зразок  оформлення списку літератури:

СПИСОК  ЛІТЕРАТУРИ

1. Барский В. Е. Ультраструктурная организация хромосом слюнных желез дрозофилы: Автореф. дис… д-ра биол. наук. – М., 1986.
2. Биотехнология / Под ред. А. А. Баева. – М.: Наука, 1984.
3. Кузнецов Б. А., Чернов А. З. Курс зоологии. – М.: Высш. шк., 1978.
4. Поляновский О. Л., Степченко А. Г., Деев С. М. Гены иммуноглобулинов. Строение и экспрессия. – Докл. V Всес. биохим. съезда, Киев, 1986. – М.: Наука, 1986. – Т.1. – С.186.
5. Чумаков И. М. Онкогены ретровирусов и клеточные протоонкогены // Журн. ВХО им. Д. И. Менделеева. – 1986. – Т.31, №3. – С. 265-272.
6. Kaslow D. C., Bathurst I. C., Barr P. J. Malaria transmission-blocking vaccines // Trends in Biotechnology. – 1992. – No.10. – P. 388-391.
7. www.collegeboard.com/student/testing/sat/lc_two/bio/prac/pracStart.html?bio.

Захист  реферату

    Написаний реферат повинен бути захищений. Захистити реферат – означає  довести самостійність виконаної  роботи, доцільність вибраних пунктів плану, повноту розкриття теми, уміння працювати з матеріалом, здатність орієнтуватися в проблематиці.