Написание реферата

    Захист реферату проводиться у формі співбесіди з викладачем або виступу перед аудиторією.

 
3. Підготовка доповіді  й виступ

    Підготовка  доповіді вимагає поглибленого аналізу  вибраної теми, умілого використання літератури, систематизації й узагальнення наукового матеріалу. Для успіху доповіді дуже важливі чіткий план, логічно пов'язаний, проблемний виклад питань, переконливе обґрунтування висунутих положень, доступна мова, правильні узагальнення й висновки.

    Доповідач повинен знати заздалегідь не тільки тему засідання, конференції, круглого столу чи зустрічі, де й коли відбудеться це засідання, але й склад аудиторії (рівень її підготовленості й поінформованості).

    Доповідь  звичайно готується спеціально. Вона може також ґрунтуватися на написаному рефераті, але в цьому випадку вона не може бути просто прочитуванням тексту й вимагає від доповідача певних зусиль із підготовки. Найкраще враження від доповіді – коли людина говорить своїми словами, у гарному темпі (але не скоромовкою), із прикладами й ілюстраціями на дошці, плакатах чи у вигляді слайдів.

    Перший  крок у підготовці доповіді – визначити мету та завдання виступу, коло охоплюваних питань. Слід заздалегідь сформулювати предмет та тему виступу. Другий крок – пошук інформації, джерелами якої можуть бути статті в періодичних виданнях, книги та окремі публікації, що стосуються теми; енциклопедичні, термінологічні словники. Питання, що висвітлюються, мають ґрунтуватися на найновіших дослідженнях та наукових публікаціях. Необхідно використовувати ретельно перевірений, доброякісний у науковому відношенні матеріал, а для цього відбирати журнали, які котируються в науковому світі. Інформацію слід організувати в певні категорії, надати їй чіткості, визначити та сформулювати власне бачення проблеми. Доповідь слід будувати, дотримуючись таких вимог:

   – теоретична обґрунтованість,

   – опора на фактичний матеріал,

   – наведення переконливих прикладів,

   – власне бачення проблеми.

    Наступний крок – складання плану доповіді. Потрібно ретельно продумати зміст плану, послідовність викладу, визначити наочне приладдя й технічні засоби. План доповіді містить:

   1) вступ;

   2) основний текст;

   3) висновки.

    Далі  слід підготувати саму доповідь, дотримуючись плану й за необхідністю доповнюючи його. 

    ВСТУП. Початок доповіді є визначальним і повинен чітко й переконливо відбивати причину та мету виступу, розкривати суть конкретної справи, містити докази. Першочергове завдання доповідача на цьому етапі – привернути й утримати увагу аудиторії. Потрібно висловлюватися чітко, логічно та змістовно, уникаючи зайвого. Речення мають бути короткими й стосуватися виключно суті питання, варто інтонаційно виділяти найважливіші місця висловлювання й виражати своє ставлення до предмета мовлення.

    ОСНОВНИЙ  ТЕКСТ. В основній частині викладається суть проблеми, наводяться докази, пояснення, міркування.

    Слід  пояснювати кожен аспект проблеми, добираючи переконливі цифри, факти, цитати (кількість таких прикладів має бути не надто великою – нагромадження ілюстративного матеріалу не повинно поглинати змісту доповіді). Варто подбати про зв'язки між частинами, поєднавши їх у єдину систему викладу. Для більшої переконливості варто використовувати прийоми порівняння, виявлення загального й особливого, аналогії, аналізувати причинно-наслідкові зв'язки.

    Доповнити й пояснити сказане допоможуть ілюстрації. Наведений факт дійсності, статистичні дані, документ, уривок із художньої літератури або мемуарів, а також наочне приладдя у вигляді малюнка, фотографії, схеми, діаграми або відеозображення допоможе кращому розумінню й запам'ятовуванню матеріалу через його емоційне сприйняття.

    Використовуючи  наукові терміни, слід подумати, чи відомі вони аудиторії, чи не потрібно буде коротко пояснити їхні значення. Взагалі необхідно враховувати індивідуальні особливості слухачів: рівень освітньої підготовки, коло інтересів, професійний рівень, вік, життєвий досвід, відношення до навчання (у тому числі й рівень зацікавленості), працездатність.

    Важливе значення в публічних виступах має  питально-відповідна форма викладу. Вона широко практикується в дискусіях і дозволяє отримати від опонента додаткову інформацію, уточнити його позицію. Однак доповідь – не диспут, чи можна тут використовувати питання й відповіді? І можна, і потрібно. Доповідач може сам задати собі питання, попередньо звернувши увагу аудиторії на передумову питання, тобто те знання, що має потребу в уточненні або доповненні. Наприклад, він говорить: "Відомо, що...", або "Попередні експерименти показали, що...", а потім: "Однак залишився нез'ясованим такий факт...", або "Ці дані суперечать отриманим раніше результатам...", а потім ставить запитання: "Як же розв'язати це протиріччя?", або "Чому раніше не вдалося відкрити цей закон?" Зазначимо, що передумова питання повинна бути правдивою, інакше питання буде неправильно поставленим або некоректним. Питання, як і відповіді, можуть бути простими й складними, а відповіді, крім того, повними й частковими.

    Надзвичайно важливо продумати, у яких місцях тексту потрібні своєрідні "ліричні відступи", адже суцільний текст погано сприймається.

    ВИСНОВКИ. Висновки – це свого роду узагальнення викладеного матеріалу, що є завершальним етапом розгляду конкретних фактів (індуктивний шлях процесу пізнання). Висновки певним чином мають узгоджуватися з виступом і не випадати із загального стилю викладу. Слід пам'ятати, що гарне враження на слухачів залишає можливість практичного використовування результатів наукового дослідження чи огляду літератури.

    Останній  крок – підготовка до самого виступу.

    Якщо, готуючись до виступу, промовець  вирішить записати доповідь на папері, йому слід ураховувати, що розмовна мова значною мірою відрізняється від письмової. Тому не варто говорити так, як пишемо, а, навпаки, потрібно писати так, як говоримо. При цьому потрібно дотримуватися загальноприйнятих літературних норм у користуванні лексичними, фонетичними, морфологічними й стилістичними засобами мови, адже важливою умовою успіху є бездоганна грамотність.

    Виступаючи, можна користуватись нотатками. Зважаючи на це, було б доречно записати найбільш важливі речення, щоб під час виступу відтворити їх дослівно, особливо при виголошенні заключної частини доповіді. Дуже корисно буде підготувати план-конспект доповіді, який можна записати на окремих картках невеликого розміру, щоб підглядати в них під час промови.

    Під час виступу необхідно звернути увагу, як слухачі реагують, чи розуміють висловлювання. Такий зворотний зв'язок з аудиторією допоможе вчасно відкоригувати виступ.

Практичні поради промовцеві:

   1. Важливим організаційним моментом  є представлення доповідача, яке передбачає надання стислої інформації про нього: науковий ступінь, вчене звання, прізвище та ім'я, посада (додаткова інформація – освіта, коло наукових інтересів). Тому слід висловити подяку тому, хто представив Вас аудиторії.

   2. Чітко назвіть тему Вашої доповіді  та проблему, їй присвячену.

   3. Стисло поясніть, яким чином Ви  аналізуватимете проблему, на що насамперед звернете увагу. Обмежте кількість аналізованих питань, зазначте, яку візуальну допомогу Ви задієте (відеофільми, графіки, діаграми, таблиці).

Вимоги  до усного мовлення:

   1) точність у формулюванні думки, недвозначність;

   2) логічність;

   3) стислість;

   4) відповідність між змістом і  мовними засобами;

   5) відповідність між мовними засобами  й обставинами мовлення;

   6) відповідність між мовними засобами  й стилем викладу;

   7) уживання сталих словосполучень;

   8) різноманітність мовних засобів;

   9) нешаблонність у побудові висловлювання;

   10) доречність;

   11) виразність дикції. 

    Дуже  доречним буде потренуватися, проговоривши вголос текст доповіді. По-перше, треба звернути увагу на правильне вимовляння термінів і взагалі складних слів, правильну постановку наголосу (у скрутних випадках варто звертатися до відповідних словників і довідників), де треба зробити паузу. По-друге, треба провести хронометраж доповіді, оскільки дуже часто доповідач хоче розповісти якомога більше, а час для виступу обмежений. Якщо ви не вклалися в термін – беріть олівець і сміливо викреслюйте речення, без яких можна обійтися. Інакше враження від найкращої доповіді в слухачів буде зіпсовано.

    Гарна дикція передбачає виразну вимову окремих звуків і звукосполучень і є важливим елементом культури мовлення. Правильна дикція підсилює вплив промови на аудиторію. Недоліки дикції – шепелявість, гугнявість, проковтування закінчень слів, квапливість, невиразна вимова – звичайно пояснюються недбалістю, слабкою увагою оратора до культури свого мовлення. І якщо від гаркавості позбутися важко, то перелічені вище недоліки можна усунути, якщо чітко знати їх і наполегливо домагатися їх усунення.

    Особливо  потрібно слідкувати за своїм мовленням, щоб не використовувати так звані слова-паразити – усі ці "ну", "значить", "е-е-е", "як би", "ось", "тобто" (російські "то есть", "вот", "как бы"), "так сказати" і тому подібне. Сама людина майже не помічає багаторазового повторення цих слів, тому корисно попрохати кого-небудь прослухати ваш виступ і зробити зауваження. Потрібно також намагатися позбутися словесних штампів, казенних виразів. Особливу увагу слід приділити побудові речень, уникаючи складних конструкцій. Правильність, багатство публічної мови – одна з якостей, що обумовлюють її ефективність.

Використання  наочного приладдя

    Інформація  сприймається не тільки через слух, але й через зір, недарма є прислів'я, що краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Наочне приладдя допомагає заповнити відсутність живого споглядання, тобто спостереження об'єктів і процесів. Щоб доповідь була яскравою й змістовною, можна використовувати не тільки натуральні предмети та їх зображення, муляжі, карти, таблиці, діаграми й схеми, але й звукозапис і відеозапис, мультиплікацію. Поступово відходять у минуле такі технічні засоби, як діапроектори, епідіаскопи, магнітофони, програвачі платівок, кінопроектори. Найширші можливості відкриваються перед виступаючим у наш час, коли можна використовувати комп'ютери і виводити зображення на екран через проектор. Фірмою Microsoft розроблена спеціальна програма PowerPoint для демонстрації тексту, малюнків і відео під час доповіді. За допомогою спеціальної професійної програми, наприклад, Camtasia Studio фірми TechSmith Corporation (www.techsmith.com), можна змонтувати звуковий відеофільм високої якості і включити його в один із слайдів, що демонструються програмою PowerPoint.

    Варто врахувати, що з особливою міцністю в пам'яті закріплюються ті образи, які людина сприйняла сама за допомогою споглядання. Ефективність демонстрації наочного приладдя залежить від правильного його вибору, якості приладдя, умілої комбінації розповіді й наочності. Дуже важливо знайти оптимальне співвідношення між слуховою та зоровою інформацією.

    Поширена  помилка при використанні таблиці – велика кількість стовпчиків і рядків, що вимагає використовувати дрібний шрифт. У слухачів перед очима все рябить, та ще як доповідач не пояснить принцип побудови таблиці й назви стовпчиків, враження від доповіді буде дуже негативним. Тому треба подумати: можливо, краще замінити таблицю діаграмою? Діаграма за допомогою ліній, геометричних фігур або рисунків допоможе наочно показати співвідношення між різними величинами. Діаграми можуть бути лінійними (графіки), прямокутними (у вигляді стовпчиків однакової ширини й різної висоти), круговими (коло розділене на сектори), ілюстрованими (однаковий рисунок, наприклад, фігурка солдата, повторюється кілька разів, але має різний розмір). При аналізі змін якого-небудь показника в певного об'єкта із часом, або аналізі того самого показника в різних об'єктів використовуються лінійні й прямокутні діаграми, рідше – ілюстровані. Кругові діаграми показують склад цілого, підрозділ його на частини.

    Використовуючи  схему, доповідач відображає в предметі або явищі найголовніше, використовуючи умовні позначення, символіку й розфарбування. Тут важливо не перевантажувати схему, стежити, щоб не використовувалися близькі за спектром кольори, які можуть важко відрізнятися на екрані (наприклад, сині букви на зеленому фоні, або оранжеві на жовтому). Умовні позначення обов'язково повинні мати розшифрування. Схема дає можливість не тільки порівняти якісь дані, але й, на відміну від таблиць і діаграм, відобразити динаміку процесу.