Особливостi виховання дошкiльникiв з негативними проявами в поведiнцi

ОСОБЛИВОСТІ ВИХОВАННЯ  ДОШКІЛЬНИКІВ З НЕГАТИВНИМИ

ПРОЯВАМИ В  ПОВЕДІНЦІ 

 

 

За останні десятиліття  в Україні констатується стійка тенденція збільшення кількості  осіб з девіантною поведінкою –  поведінкою, яка за визначенням науковців (В. Оржеховська, Т. Федорченко, 2008) суперечить загальновизнаним у суспільстві нормам і проявляється у незбалансованості психічних процесів, неадаптивності, порушенні самоактуалізації, відхиленнях від морального та естетичного контролю над особистісною поведінкою [5]. В умовах тривалої соціально-економічної кризи в Україні, яка об’єктивно зумовлює руйнацію ціннісних орієнтирів та моральних норм, майнову поляризацію і розшарування суспільства, стагнацію діяльності офіційних структур та соціальних інститутів, що традиційно опікуються організацією виховання дітей та молоді (Міністерства освіти і науки, молоді та спорту; сім’ї; школи), ця проблема набуває особливої гостроти.

Чисельні наукові дослідження  та практичний досвід засвідчують, що 6 – 8% дітей, що знаходяться на обліку в кримінальній міліції у справах  дітей – діти молодшого шкільного  віку, 8 – 10% з тих, що вживають психоактивні речовини – учні початкової школи (Т. Федорченко, О. Потапова, 2008) [8]. Саме тому особливу актуальність складає проблема розуміння механізмів формування поведінкових відхилень та реалізація на цій основі превентивної складової педагогічного процесу на основі Концепції превентивного виховання дітей і молоді в Україні, прийнятої в 1998 році, що передбачає поєднання превентивної освіти, розвитку і виховання з точки зору закономірностей безпечного зростання дитини, як складової її соціалізації [5]. Ми вважаємо, що повноцінне забезпечення превентивного характеру виховання дітей з негативними проявами у поведінці, можливе саме на основі врахування механізмів та основних етапів формування поведінкових відхилень, чим власне і зумовлений вибір теми дослідження.

Це вимагає окреслення та розв’язання таких наукових завдань:

-    визначення суті негативних проявів у поведінці дошкільників як первинного етапу у формуванні в майбутньому стійких поведінкових відхилень;

-     вивчення особливостей виховання дітей з негативними проявами в поведінці.

Для розв’язання поставлених завдань нам необхідно окреслити та розкрити зміст основних понять дослідження: негативізм, дитячий негативізм, негативні прояви поведінки, відхилення у поведінці, оскільки перераховані вище поняття тісно пов’язані між собою та складають своєрідний причинно-наслідковий ряд, що відображає відповідні етапи у формуванні стійких відхилень поведінки (девіантної поведінки).

У перекладі з латинської поняття "негативізм" означає  позбавлений розумних підстав опір суб'єкта діям, що застосовуються до нього. У сучасній науці поняття має  набагато ширшу сферу застосування, зокрема, вживається в педагогіці і  психології для означення будь-якого  невмотивованого опору чужому впливу. Частіше всього негативізм спостерігається  у поведінці дітей стосовно вимог  дорослих, що висуваються без врахування їх потреб [7, 73].

Словник основних термінів з превентивного виховання трактує  дитячий негативізм як немотивоване і нерозумне протистояння дитини впливу на неї з боку оточуючих  людей. Негативізм завжди свідчить про  негаразди у стосунках між  дорослими та дітьми, може виявлятись по-різному: в підвищеній агресивності, впертості, замкнутості, відчуженості тощо [7, 63]. Поняття "негативні прояви в поведінці" тісно пов’язані  з поняттями "відхилення у поведінці" та "девіантна поведінка", оскільки відіграють роль початкового етапу  у формуванні девіантної поведінки.

Термін "негативні прояви в поведінці" дослідники в галузі медичної психології визначають як спеціальний засіб, психологічний захист, що має місце в ситуаціях відхилень у психічному розвитку особи. Таким чином, в усіх випадках психологічною основою негативних реакцій є незадоволення якихось надзвичайно істотних для дитини потреб соціального характеру: потреби в спілкуванні, у схваленні, в пошані, потреби в емоційному контакті - емоційному співзвуччі із значущим іншим (однолітком або близьким дорослим). Блокування потреби може стати джерелом глибоких переживань, які відповідно до їх усвідомлення дитиною, сприятимуть виникненню у неї негативних тенденцій у поведінці. Як реакція на неуспіх (у досягненні бажаного), негативна реакція є компенсаторною, захисною. Вона допомагає дитині вистояти у складній для неї життєвій ситуації: в одних випадках за рахунок зовнішнього знецінення істотної для неї потреби, в інших - шляхом ствердження себе за рахунок нарочитої недисциплінованості, блазенства тощо [8].

Аналіз психолого-педагогічних досліджень проблеми негативних проявів  поведінки демонструє відсутність  їх єдиної класифікації. Науковці, які  досліджували дітей з негативними  проявами в поведінці, характеризували  цю категорію дітей як неслухняних  та нечутливих до виховних впливів, для  яких властива нестійкість емоцій і  настрою, загальмованість або висока збудливість, неорганізованість, агресивність, непередбачувана поведінка [5].

У представлених  у літературі підходах до класифікації негативних проявів у поведінці, в основу покладені різноманітні критерії: умови виховання в сім’ї, ставлення до навчання, низький рівень здібностей тощо.

У більшості сучасних та історико-педагогічних досліджень, науковці, характеризуючи дітей з негативними проявами поведінки, чітко не окреслювали їх віковий статус. Враховуючи висновки сучасних дослідників (Т. Федорченко, О. Потапова) про те, що саме негативні прояви є початковим етапом у формуванні поведінкових відхилень і зароджуються та виникають вони саме в дошкільному та молодшому шкільному віці, вважаємо що характеристику негативних проявів у поведінці дітей варто обмежувати дошкільним та молодшим шкільним віком [8].

Узагальнення запропонованих багатьма дослідниками (В. Оржеховська, О. Пилипенко, Т. Титаренко, Т. Федорченко та інші) класифікацій негативних проявів у поведінці дітей дає нам підстави об’єднати їх у чотири групи на основі критерію домінувальних чинників, а саме:

1) зумовлених дефіцитом  уваги з боку інших,  насамперед соціально значущих осіб (батьків, вихователів, авторитетних дорослих, однолітків);

2) зумовлених кризами  психовікового розвитку – кризами трьох та семи років;

3) пов’язаними з неправильними  типами виховання в сім’ї;

4) зумовлених несприятливою  адаптацією дитини до ДНЗ.

Для вказаних груп негативних проявів у поведінці дошкільників найбільш поширеними є: істерики, агресивність, сором’язливість, замкнутість, нечесність, страхи, гіперактивність.

Спираючись на окреслені вище групи негативних проявів у поведінці дошкільників та наукові дослідження особливостей виховання дітей дошкільного  віку (О. Кононко, 1998; Т. Поніманська, 2002), ми зазначили педагогічні умови, що забезпечують превентивний характер виховання дітей з негативними проявами в поведінці та об’єднали їх у такі групи [4; 6]:

І. Умови, що забезпечують попередження та корекцію негативних проявів у поведінці  дошкільників у ДНЗ:

1.1. Психолого-педагогічна  діагностика дошкільників з негативними  проявами поведінки.

1.2. Рання психолого-педагогічна  профілактика негативних проявів  поведінки дошкільників.

1.3. Забезпечення особистісної  значущості дитини в умовах  навчально-виховного процесу ДНЗ.

1.4. Реалізація заходів  ДНЗ, спрямованих на поліпшення  адаптації дошкільників до дитячого  садка.

ІІ. Умови, що сприяють підвищенню рівня психолого-педагогічної освіченості батьків:

2.1. Цілеспрямована діяльність  ДНЗ щодо підвищення психолого-педагогічної  освіченості батьків.

2.2. Практична допомога батькам у вихованні дітей з негативними проявами поведінки з боку фахівців ДНЗ.

ІІІ. Умови, що дозволяють забезпечити особистісну значущість дитини в сім’ї:

3.1. Демонстрація безумовної  любові до дитини.

3.2. Педагогічно доцільна  поведінка дорослого в ситуаціях  можливих негативних проявів.

Для практичного вивчення ефективності окреслених умов, як таких, що сприяють запобіганню негативних проявів у поведінці дошкільників, використовувались такі методи дослідження: емпіричні (в якості основних – інтерв’ювання батьків, вихователів, методиста ДНЗ та анкетування вихователів; в якості допоміжних – спостереження за спілкуванням батьків з дітьми під час окремих режимних моментів: коли батьки приводять дитину до дитячого садка та забирають її додому, бесіда з практичним психологом, аналіз документів: річного плану роботи ДНЗ та річного й місячного планів роботи психолога), теоретичні (аналіз первинних результатів, узагальнення).

Дослідження проводилось  на базі дошкільного навчального  закладу (ДНЗ) №4 м. Прилуки, до якого долучались група дітей старшого дошкільного віку(25 осіб), батьки дітей (25 осіб) та 10 вихователів даного дошкільного закладу, з них – двоє вихователів, що працюють зі вказаною групою дітей.

З метою вивчення умов, що дозволяють забезпечити особистісну значущість дитини в сім’ї, застосовувались:

- інтерв’ювання батьків.  Питання умовно об’єднувались  у п’ять блоків відповідно  до способів вираження безумовної  любові до дитини: дотик, слова  підтримки, спільне проведення  часу, подарунки, батьківська допомога;

- спостереження  за спілкуванням батьків з  дітьми під час окремих режимних  моментів: коли батьки приводять  дитину до дитячого садка та  забирають її додому.

Спостереження велось за усією групою дітей старшого дошкільного  віку, але особлива увага зосереджувалась  на дітях з негативними проявами поведінки. Для вивчення умов, що забезпечують попередження та корекцію негативних проявів у поведінці дошкільників у ДНЗ використовувались: 

- анкетне опитування вихователів  закладу (10 осіб). Анкета складалася  з двох блоків запитань: на  виявлення обізнаності вихователів  щодо сутності негативних проявів  у поведінці дошкільників, їх  чинників та практичну реалізацію  заходів попередження негативних  проявів поведінки дошкільників;

- бесіда з практичним  психологом дошкільного закладу  для з’ясування особливостей  його діяльності по запобіганню  негативних проявів у поведінці  дітей;

- аналіз річного плану  роботи ДНЗ та річного й  місячного планів роботи психолога  закладу. Критерії аналізу: систематичність  та послідовність виконання цієї  роботи; відповідність запитам та  потребам навчально-виховного процесу;  змістова адекватність; урахування  зворотного зв’язку.

Вивчення умов, що сприяють підвищенню рівня психолого-педагогічної освіченості батьків здійснювалось шляхом:

-    інтерв’ювання вихователів та методиста. Питання інтерв’ю спрямовувались на вивчення роботи ДНЗ щодо підвищення рівня психолого-педагогічної освіченості батьків;

-    бесіда з практичним психологом дошкільного закладу.

Висновки.

1. Внаслідок експериментальної  роботи, ми встановили, що у старшій  групі ДНЗ, де проводилось дослідження,  виявлені діти з негативними  проявами поведінки. Проте, для  більшості випадків, ці прояви  є ситуативними. У трьох дітей:  двох хлопчиків і дівчинки, негативні  прояви демонструвались часто.  Вихователі інших груп, спираючись  на власний педагогічний досвід, вказали на існування такої  категорії дошкільників у кожній  групі ДНЗ та орієнтовну її  кількість (від одного до п’яти  осіб на групу).

2. Серед дітей, які відвідують  ДНЗ, поширеними є негативні  прояви в поведінці всіх чотирьох  груп, а саме: зумовлених неправильним  вихованням (70% опитаних); кризами психовікового розвитку (60% опитаних); дефіцитом уваги (30% респондентів); зумовленими несприятливою адаптацією дитини до ДНЗ (10% респондентів). Найбільш поширеними є негативні прояви, зумовлені кризами психовікового розвитку та неправильним вихованням.

3. Найбільш поширеними  є такі негативні прояви поведінки  дошкільників: упертість, розв’язність, нестриманість, агресивність, манірність, підозрілість, роздратованість, замкнутість.

4. Чинниками їх виникнення, за оцінками педагогів, є: неправильна  спрямованість родинного виховання;  прагнення привернути до себе  увагу; обмеження дитячої самостійності;  розцінювання батьками навчальної  діяльності як пріоритетної щодо  ігрової; спроба розважитися; відсутність у дорослих стійких власних моральних позицій; така організація життя в сім’ї, що не сприяє формуванню у дитини моральних навичок; незнання і нерозуміння батьками внутрішнього світу своєї дитини.

5. Практичне вивчення  педагогічних умов, що забезпечують  превентивний характер виховання  дітей з негативними проявами  в поведінці, підтвердило, що  найбільш повно забезпечуються  умови першої і другої груп, оскільки їх реалізація пов’язана  з плануванням та організацією  діяльності ДНЗ, його адміністрації,  педагогічного колективу, психолога,  інших фахівців. Ці умови частково  чи повністю передбачені в  посадових обов’язках фахівці  дошкільного закладу як закладу  початкової ланки системи освіти  в Україні – дошкільної освіти. А їх виконання регламентується  планом роботи. Реалізація умов, що дозволяють забезпечити особистісну  значущість дитини в сім’ї,  пов’язана з виконанням умов  першої і другої груп, оскільки  ґрунтується на психолого-педагогічній  освіченості батьків, яка об’єктивно  складає відповідне когнітивне  підґрунтя для практичного застосування  стратегій безумовної любові  до дитини в сім’ї та педагогічно  доцільної поведінки дорослих  у ситуаціях можливих негативних  проявів у поведінці дитини (детально  про отримані результати в  доповіді).