Психолого педагогическая характеристика учеников младшего школьного возраста

 

  Загальнонавчальні, інтелектуальні та спеціальні уміння є складовими способів навчальної діяльності, перелік яких наведено у правій колонці програми.

  Загальнонавчальні уміння: способи пошуку інформації, робота з літературою, уміння спілкуватись, способи слухання та формулювання запитань тощо.

 Інтелектуальні уміння: аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, класифікація, спостереження, дослід, інтеграція, диференціація.

 Спеціальні уміння: уміння  користуватись приладами та хімічним  посудом, виконувати спостереження і фіксувати їх, виконувати досліди, визначати сторони горизонту за допомогою сонця тощо.

 Наприклад, опис явища  природи потребує вмінь визначити  мету діяльності й знайти шлях  її досягнення, а саме - відшукати  потрібну інформацію, встановити причини явища, здійснити аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, вимірювання тощо.

  Або інший приклад - виконуючи досліди, учні набувають вмінь спостерігати; класифікувати об'єкти; встановлювати послідовність об'єктів; одержувати інформацію слухаючи, пишучи, читаючи, оглядаючи, презентуючи; оперувати нестандартними одиницями вимірювання (рухи, кроки) і стандартними (хвилини, метри); робити висновки, передбачати, припускати, моделювати тощо.

 З метою реалізації  комплексного підходу до навчання  природознавству важливо поєднувати складові навчальної діяльності: мотив, мету, навчальну задачу, навчальні дії та операції, оцінювання навчальних досягнень.

 Мотив виконує роль  загальної мети і є формою  вияву потреби, спонукає до  діяльності. Отже, навчальне заняття з природознавства має розпочинатись із мотивації навчальної діяльності учнів.

  Серед мотивів підлітків провідне місце належить пізнавальним інтересам. Виконання учнями практичних робіт, спостереження за процесами і явищами природи, демонстрування вчителем об'єктів та явищ природи, демонстраційних дослідів, розв'язування проблемних задач, запровадження форм колективної діяльності, обміну думками тощо сприяють формування в учнів пізнавальних інтересів.

  Усвідомлена учнем мета власної діяльності і способи її досягнення виокремлюються у навчальні задачі, що мають бути розв'язані шляхом застосування системи навчальних дій і операцій.

 Завдання вчителя  полягає в аналізі різноманітних  способів навчальної діяльності  для виокремлення розумових і  практичних дій, що їх складають, та попереднє навчання учнів кожній з цих дій.

 Разом з тим, діяльнісний  підхід до організації навчання  природознавства передбачає здійснення  учнем повного циклу пізнавальних  дій, а саме: сприйняття навчального  матеріалу, усвідомлення його, запам'ятовування, виконання тренувальних вправ у застосуванні знань, а відтак - здійснення наступної діяльності - повторення, поглиблення і міцне засвоєння навчального матеріалу.

 Для того, щоб на  уроці здійснювалося учіння (діяльність  учня), необхідно розпочинати вивчення природи з реальних об'єктів і процесів природи, що складають найближче оточення школяра; не слід нав'язувати учням готові знання, а варто конструювати навчальний процес так, щоб учні, спостерігаючи, відкривали для себе об'єкти і процеси природи.

  Реалізація змісту навчального предмета потребує застосування різних форм навчальних занять: уроки у класі, уроки серед природи, екскурсії, практичні заняття, комплексно використовувати позакласні й позаурочні форми навчання.

 Реалізація завдань шкільної освіти передбачає брати за одиницю навчального процесу не урок, а навчальну тему. За таких умов вчитель має можливість конструювати уроки різних типів: "Вступний", "Засвоєння нових знань", "Узагальнення знань", "Уроки контролю", "Комбіновані". Поряд з традиційними уроками, учитель може планувати нетрадиційні форми проведення цих уроків із застосуванням елементів ігрової діяльності, рольової гри тощо.

 

 У навчальному процесі  необхідно передбачати ситуації, що дають можливість школярам  самореалізуватись, сприяють розвитку впевненості у собі; створювати умови для виконання школярами різних ролей, самостійного прийняття рішень, здійснення свідомого вибору. Доцільно пропонувати учням виконання завдань як індивідуально, так і фронтально чи у складі малих груп.

 

 Особлива потреба є звернути  увагу на важливість практичних  заняттях, які відіграють значну  роль у реалізації діяльнісного  підходу до вивчення школярами  природи. На практичних заняттях  учні мають можливість самостійно  спостерігати за процесами і явищами природи, проникаючи в їхню сутність, виконувати досліди, переконатись у науковій достовірності інформації, що опановують, знайомитись із методами наукових досліджень природи.

 

 Тематика практичних робіт  обумовлена змістом навчального  курсу і органічно з ним поєднана. Практичні роботи, що передбачені програмою, мають різну дидактичну мету. Наприклад, практичні роботи: "Вивчення розчинності речовин", "Вивчення впливу світла на рослини", "Вивчення властивостей води як розчинника" - мають на меті формування природничих понять. На удосконалення знань учнів і формування спеціальних умінь спрямовані практичні роботи: "Визначення сторін горизонту за допомогою Сонця", "Позначення на контурних картах основних форм рельєфу", "Позначення на контурній карті водних об'єктів". Формування практичних умінь і навичок є метою практичних робіт: "Визначення маси та розмірів різних тіл", "Розділення сумішей". За наявності у школі відповідних умов, учитель може запропонувати учням додаткові теми практичних робіт.

 

 Практична робота передбачає такі етапи: визначення цілей і завдань, інструктаж учителя по їх виконанню (демонстрування учителем операцій в цілому і окремих дій), виконання учнями практичної роботи.

 

 Результативність практичних  робіт залежить від підготовки  учителя до уроку з практичною роботою. Учитель має визначити перелік уявлень, понять, умінь, які мають бути сформовані впродовж практичної роботи, підготувати завдання та визначити прийоми їх виконання учнями, підготувати необхідне обладнання. Доцільним, з методичної точки зору, є поєднання практичних завдань для учнів з теоретичними, репродуктивну діяльність з творчою.

 

 Місце практичної роботи  у структурі уроку залежить  від дидактичних завдань уроку,  навчальних можливостей учнів  тощо. Зазвичай, практичну роботу учні виконують, спираючись на знання, що здобули із розповіді учителя, підручника або спостережень. Робота, виконана у такий спосіб, не є джерелом нових знань, а цілковито спрямована на формування вмінь і навичок. Разом з тим, практична робота може виконуватись на етапі засвоєння нових знань і бути засобом формування як умінь і навичок, так і засвоєння та поглиблення знань. Наприклад, формування понять: "розчинність речовин", "суміші, способи розділення сумішей", „"ластивості води як розчинника" - буде оптимальним за умови виконання учнями практичних робіт на етапі засвоєння нових знань. Практичні роботи, що виконуються паралельно з процесом формування теоретичних знань значно активізують мисленнєву діяльність учнів і в цьому їх перевага.

 

 Зважаючи на те, що практичні роботи мають на меті розвиток в учнів пізнавального інтересу до вивчення природи, формування практичних умінь і навичок не завжди є потреба оформляти їх у робочому зошиті. Оцінювання виконання учнями практичних робіт також залежить від мети їх проведення і здійснюється на розсуд учителя.

 

 Важлива роль у формуванні  естетичних смаків учнів, оцінних суджень, умінь спілкуватись з природою відіграють уроки серед природи та екскурсії. Орієнтовний перелік навчальних екскурсій наведено наприкінці програми. Проводити їх можливо за рахунок навчальних годин, у позаурочний час, під час навчальної практики.

 

 Компоненти змісту навчального  предмета мають забезпечуватись  адекватною діяльністю учнів,  що відрізняється метою, прийомами,  засобами організації, рівнем  їхньої розумової активності, характером  емоційно-ціннісних стосунків.

 

 Добираючи до уроку методи навчання учителю варто враховувати мету і завдання уроку, зміст навчального матеріалу, вікові і індивідуальні можливості учнів, навчально-матеріальну базу, власні можливості.

 

 Вивчення природи здійснюється  інформаційно-рецептивними методами навчання: бесіда, розповідь, опис, пояснення, демонстрація дослідів, спостереження учнів під керівництвом учителя, робота з підручником тощо.

 

 Також опанування учнями  змісту шкільного природознавства  передбачає застосування практичних  методів: спостереження, виконання дослідів, самостійної роботи з природним матеріалом. Вдаючись до цих методів учні пізнають оточуюче середовище, набувають запасу конкретних уявлень, на основі яких відбувається формування понять. Досліди і спостереження забезпечують наукову достовірність навчального матеріалу, розкривають сутність явищ і процесів у їхньому зв'язку і розвитку, розвивають уяву, сприяють формуванню переконань у можливості пізнання світу. Учні знайомляться із методами, що їх використовують вчені у своїх дослідженнях природи. У зв'язку з цим у кожній темі програми мають місце демонстраційні досліди, досліди, що їх виконують учні. Важливо сформувати у школярів уміння виконувати досліди. Можна запропонувати алгоритм виконання досліду:

 

Запитання: Про що ми хочемо дізнатись?

Передбачення: Що може статися?

Матеріали: Предмети, які будемо використовувати.

Спосіб дії: Якими кроками будемо доходити висновку?

Спостереження: Що змінилося?

Висновок: Чого ти навчився?

 

 Як має виконуватись шкільний  експеримент, які його функції, мета і завдання, залежить від етапу формування поняття. Зокрема, на першому етапі формування поняття, коли здійснюється актуалізація уявлень (споглядальних образів), потрібне спостереження за явищем або процесом. За таких умов найбільш доцільним є демонстрація досліду. На другому етапі формування поняття, коли розкриваються якісні і кількісні властивості об'єкта або явища потрібні не просто спостереження, а виділення суттєвих властивостей об'єкту (того за чим спостерігають) і тут може бути і демонстраційний експеримент і самостійний експеримент. Ці ж досліди, але з іншою метою, можна застосовувати і на інших етапах формування понять: при порівнянні і класифікації ознак об'єкта або явища, при конструюванні ідеальної моделі об'єкта або явища, словесному визначенні поняття і т.д. За потреби поглиблення знань про процес або явище, при з'ясуванні значення процесів і явищ у природі і житті людини, коли є необхідність вивчення інших, пов'язаних з ним понять і явищ, фрагментів оточуючого середовища, доцільно проведення практичних робіт і домашніх спостережень та дослідів.

 

 Враховуючи вікові особливості  учнів, важливо передбачити, щоб  демонстрації передували самостійному  експерименту і практичній роботі. За таких умов, демонстрації, що  їх здійснює учитель, з  урахуванням психолого-педагогічних принципів наочності, дають можливість чітко акцентувати увагу учнів на об'єкті або процесі, що вивчається. Разом з тим, професійна постановка учителем демонстраційного експерименту відіграє роль своєрідної інструкції, полегшуючи тим самим виконання дослідів учнями під час практичних робіт, домашніх експериментальних робіт.

 

 Для полегшення засвоєння  учнями знань про внутрішні  ознаки предметів, про взаємозв'язки  і залежності, закономірності навколишнього  світу оптимальним є застосовувати пояснення вчителя, бесіду, спостереження, роботу з підручником та інші.

 

 Узагальненню і систематизації  знань сприяють складення схем, зміст яких полягав би у  відображенні взаємозв'язків і  взаємозалежностей у природі.  Схеми складаються у процесі навчання на відповідних етапах засвоєння знань, систематизації та узагальнення.

 

 Слід також звернути увагу  на особливості оцінювання навчальних  досягнень учнів із природознавства.  Бажано оцінювати не тільки  і не стільки знання, а найперше  способи діяльності учнів шляхом спостереження за їх роботою на кожному уроці. Оцінити процес навчання набагато складніше, ніж конкретні відповіді. Тому варто, спостерігаючи за діяльністю учнів, занотовуючи її прояви, щоб мати правильні уявлення про навчальні можливості окремого учня. Беручи до уваги, що учень є суб'єктом навчання, необхідно поступово виробляти в учнів потребу в самооцінюванні своїх навчальних досягнень.

 

 Контроль навчальних досягнень  учнів може здійснюватись як  в усній, так і у письмовій  формі: бесіда, виконання тестових завдань, самостійна письмова робота, контрольна робота. За наслідком вивчення кожної з тем виставляється тематичний бал. Рівні та критерії оцінювання навчальних досягнень учнів наведені у навчальній програмі.

 

 Основною навчальною книгою для навчання природознавству є шкільний підручник. На конкурсній основі відібрано чотири підручника для 5-го класу. Для шкіл, що працюватимуть за освітньою системою "Довкілля", рекомендовано для використання підручник "Природознавство. Довкілля. 5 клас" (авторів Ільченко В.Р., Гуз К.Ж., Булава Л.М., Полтава, ТОВ "Довкілля-К", 2005 рік). Інші навчальні заклади можуть працювати за одним із трьох підручників - "Природознавство. 5 клас" (автори Ярошенко О.Г., Баштовий В.І., Коршевнюк Т.В., К.: "Генеза", 2005 рік); "Природознавство. 5 клас" (автори: Сак Т.В., Гірний О.І., Зінкевич М.В., К.: "Навчальна книга", 2005 рік); "Природознавство. 5 клас" (автори Базанова Т.І., Новак К.В., Дербеньова А.Г., Садкіна В.І., Х.: "Світ дитинства", 2005 рік).

 

 Крім того, на допомогу вчителям та учням протягом 2005 року будуть видані книги для вчителя, збірки завдань, хрестоматії, дидактичні матеріали тощо.

 

 Навчальні заклади також  можуть передбачити у своїх  робочих навчальних планах за  рахунок варіативної складової  факультатив "Рідний край". Тим більше, що в більшості регіонів зібраний багатий матеріал та існує повне навчально-методичне забезпечення цього курсу.