Спільна декларація про гармонізацію архітектури європейської системи вищої освіти

Спільна декларація про гармонізацію архітектури

європейської  системи вищої  освіти

      Обґрунтовано  створення Зони європейської вищої  освіти як основного шляху розвитку мобільності громадян із можливістю їх працевлаштування для загального розвитку континенту за участю чотирьох міністрів, які представляють Великобританію, Німеччину, Францію й Італію.

      Тим самим, погоджено і схвалено створення  загальної системи освіти, націленої  на поліпшення її зовнішнього визнання, полегшення мобільності студентів, а також на розширенні можливостей  їх працевлаштування. У Сорбонні ювілей Університету Парижа дав прекрасну можливість брати участь у спробі створення Зони європейської вищої освіти, де національні особливості й спільні інтереси можуть взаємодіяти й посилювати один одного для вигоди Європи, її студентів та, в більш загальному сенсі, її громадян. Запрошуються інші держави - члени Євросоюзу та інші європейські країни приєднатися для досягнення цієї мети, а всі європейські університети - об'єднатися для підсилення становища Європи у світі через плавно регульоване поліпшення й модифікацію освіти для своїх громадянин. 
 

ЗОНА  ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ

      У межах першого десятиріччя третього тисячоліття досягти таких цілей, які розглядаються як першочергові для створення Зони європейської вищої освіти й просування європейської системи вищої освіти цілим світом:

• Прийняття системи зрозумілих ступенів і ступенів, які можна легко зіставити, у тому числі, через впровадження додатка до диплома, для забезпечення можливості працевлаштування європейських громадян і підвищення міжнародної конкурентоздатності європейської системи вищої освіти.
• Прийняття системи, яка ґрунтується, за своєю суттю, на двох основних циклах - доступеневому й післяступеневому.

      Доступ  до іншого циклу буде вимагати успішного  завершення першого циклу навчання тривалістю не менше трьох років. Ступінь, отриманий після першого  циклу, повинен бути затребуваним на європейському ринку праці як кваліфікація відповідного рівня. Наступний  цикл повинен вести до отримання  ступеня магістра і ступеня доктора, як це прийнято в багатьох європейських країнах.

• Запровадження системи кредитів за типом ECTS - європейської системи кредиту залікових одиниць трудомісткості як відповідного засобу підтримки великомасштабної студентської мобільності. Кредити можуть бути отримані також і в рамках освіти, яка не є вищою, залучаючи навчання протягом усього життя, якщо вони визнаються зацікавленими університетами, які приймають на навчання.
• Сприяння мобільності шляхом подолання перешкод ефективному здійсненню вільного пересування, звертаючи увагу на таке: студентам повинен бути забезпечений доступ до можливості отримання освіти і практичної підготовки, а також до відповідних супутніх послуг; викладачам, дослідникам і адміністративному персоналові повинні бути забезпечені визнання й зарахування часу, який затрачений на провадження досліджень, викладання і стажування в європейському регіоні, без заподіяння шкоди їхнім правам, що встановлені законом.

      Сприяння  європейському співробітництву  в забезпеченні якості освіти з метою  розробки критеріїв і методологій, які легко можна зіставити.

• Сприяння необхідним європейським баченням у вищій освіті, особливо стосовно розвитку навчальних планів, міжінституційного співробітництва, схем мобільності, спільних програм навчання, практичної підготовки й провадження наукових досліджень. (29 міністрів Європейських держав підписують декларацію Болонської конвенції).

 
 
 
 
 
 

      Більше 300 європейських вищих навчальних закладів і їх основних представницьких організацій зібралися у Саламанці. Їхньою метою було підготувати Празьку зустріч міністрів, які відповідають за вищу освіту в країнах, залучених до Болонського процесу. Було погоджено запропоновані мету, принципи і пріоритети.

      Вищі  навчальні заклади звертаються  до урядів із проханням полегшувати  і заохочувати зміни, забезпечувати  рамки для координації і керівництва  зближенням із врахуванням національних і європейських особливостей. Вони підтверджують свою здатність і  готовність ініціювати і підтримувати прогрес спільними зусиллями:

• здійснити переоцінку вищої освіти і наукових досліджень для всієї Європи;
• реорганізувати вищу освіту загалом і поновити програми зокрема;
• розвивати й базувати вищу освіту на основі наукових досліджень;
• виробити взаємоприйнятні механізми для оцінки, гарантії і підтвердження якості;
• послуговуватися загальними термінами європейського виміру і забезпечувати сумісність різних інститутів, програм, ступенів;
• сприяти мобільності студентів, персоналу й можливості працевлаштування випускників у Європі;
• підтримувати зусилля з модернізації університетів у країнах, де існують значні проблеми щодо входження в Зону європейської вищої освіти;
• провадити зміни, будучи відкритими, привабливими, конкурентоспроможними вдома, в Європі й у світі;
• дотримуватись позиції, що вища освіта має бути відповідальною перед суспільством.

 
 
 
 
 
 

      Через три роки після Сорбонської і два роки після підписання Болонської декларації європейські міністри, які відповідають за вищу освіту й були представниками 29 країн, що підписали декларацію, зустрілися в Празі, аби оцінити досягнуті успіхи і визначити напрямки й пріоритети дій на наступні роки.

      Подальші  дії після досягнення шести цілей Болонського  процесу

      Міністри  заявили, що, з огляду на прийняття  Болонської декларації, формування Зони європейської вищої освіти є умовою для розширення привабливості й  конкурентоспроможності вищих навчальних закладів Європи. Вони підтримали тезу про те, що вища освіта повинна розглядатися як суспільне благо, що вона була, є  і залишиться уважним до суспільних зобов'язань (правил і т.ін.), і що студенти - повноправні члени співтовариства вищої освіти. З цього погляду міністри прокоментували подальший процес у такий спосіб:

• Прийняття системи легко зрозумілих і сумірних ступенів.
• Прийняття системи, заснованої, на двох основних циклах.
• Заснування системи кредитів.
• Сприяння мобільності.
• Сприяння європейському співробітництву в забезпеченні якості.
• Сприяння європейському підходу до вищої освіти.

      Крім  того, міністри акцентували увагу  на таких позиціях:

• Навчання протягом усього життя (система безперервної освіти).
• Вищі навчальні заклади й студенти.
• Сприяння забезпечення привабливості Зони європейської вищої освіти.
• Енергійне продовження Болонського процесу.

      Після заяв міністрів, які презентують  країни, для яких відкриті програми Європейського співтовариства Сократес, Леонардо да Вінчі або підпрограми Темпуса, міністри привітали нових членів, що приєдналися до Болонського процесу. Вони прийняли заяви від Кіпру, Ліхтенштейну, Туреччини і Хорватії.

      Міністри  вирішили, що нова зустріч підтримки  відбудеться в другій половині 2003 року в Берліні. Там буде здійснено  аналіз попередніх результатів та вироблено  напрямки і пріоритети для наступних  стадій процесу прямування до Зони європейської вищої освіти.

      Вони  підтвердили потребу в структурі  для доведення справи до кінця, що складається з групи сприяння і групи підготовки. Група сприяння повинна бути утворена з представників  усіх країн, що підписали відповідні документи, нових учасників і  Європейської комісії. Очолювати її повинна представник країни, що головує  в цей час у Європейській спілці. Підготовча група має бути складена з представників країн, які є  приймаючими на попередніх і наступних  зустрічах на рівні міністрів, двох держав - членів Європейської спілки і  двох країн, що не входять у Спілку. Останні чотири представники будуть обиратися групою співпраці. Представники країни, що головує в Європейській спілці і Європейській комісії також  будуть залучені до роботи в підготовчій  групі. Очолювати її буде представник  країни, яка приймає наступну зустріч  на рівні міністрів.

      Європейській  асоціації університетів, Європейській асоціації вищих навчальних закладів, Асоціації національних спілок студентів  у Європі і Раді Європи необхідно  консультуватися щодо стану розвитку процесу.

      Задля дієвості процесу, міністри просили  групу сприяння впорядкувати семінари для проведення досліджень у таких  галузях: співробітництво, що стосується акредитації і забезпечення якості; визнання результатів навчання і  використання кредитів у Болонському  процесі; розвиток спільних ступенів; соціальні питання, із акцентованою увагою щодо перешкод мобільності, а  також розширення Болонського процесу, навчання протягом усього життя і залучення до обговорення студентів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Міністри  дійшли згоди з приводу загальних  завдань для створення узгодженого  єдиного загальноєвропейського  простору вищої освіти до 2010 року. Під  час попередньої конференції, котра  відбулась у Празі 19 травня 2001 p., кількість завдань було збільшено, і було підтверджене зобов'язання створити загальноєвропейський простір вищої  освіти до 2010 p. Розглянуто досягнуті  результати і визначено пріоритети і нові завдання на майбутнє з метою  прискорення процесу встановлення загальноєвропейського простору вищої  освіти. Були прийняті такі положення, принципи і пріоритети:

• Міністри приймають до уваги звіт про стан робіт, доручений Комісії з розвитку Болонського Процесу між Прагою і Берліном. Також приймається до уваги звіт Trends-III, підготовлений Європейською Асоціацією Університетів (EUA), а також результати семінарів, організованих як частина робочої програми між Прагою і Берліном декількома країнами-учасницями й установами вищої освіти, організаціями і студентами. Міністри стежать за подальшими національними звітами, що є свідченням значного прогресу в галузі застосування принципів Болонського Процесу. Нарешті, міністри беруть до уваги зауваження Європейської Комісії і Ради Європи і визнають їхню підтримку в процесі реалізації Процесу.
• Міністри поділяють думку про те, що будуть спрямовані зусилля на забезпечення більш тісних зв'язків між вищою освітою і дослідницькими системами в кожній із країн-учасниць. Загальноєвропейський простір вищої освіти на цьому початковому етапі матиме велику користь від спільної діяльності з європейським дослідницьким простором, зміцнюючи в такий спосіб фундамент для Європи Знань. Метою, безперечно, є збереження європейського культурного багатства і мовної різноманітності, що засновуються на культурній спадщині різних традицій і стимулювання інноваційного потенціалу та соціального й економічного розвитку за допомогою розширеного співробітництва між європейськими вузами.
• Міністри визнають фундаментальну роль вузів і студентських організацій у розвитку загальноєвропейського простору вищої освіти. Також береться до уваги повідомлення від Європейської Асоціації Університетів (EAU), що є результатом Грецької Конвенції вищих навчальних закладів, виступи Європейської Асоціації вищих навчальних закладів (EURASHE) і повідомлення ESIB - Національних спілок студентів Європи.
• Міністри вітають зацікавленість інших регіонів світу в розвитку загальноєвропейського простору вищої освіти, а також вітають зокрема присутність представників європейських країн, які ще вступили в Болонський Процес, а також представників робочої групи Загального простору вищої освіти Європейського Союзу, Латинської Америки і Карибського регіону (EULAC) як гостей конференції.

      Прогрес

      Міністри  вітають різні ініціативи, що починаються  після Празького Самміту з вищої освіти, спрямовані на збільшення сумісності і сумірності освіти, на створення більш прозорих структур вищої освіти і поліпшення якості вищої освіти в Європі на рівні вузів і на національному рівні. Міністри цінують співробітництво і зобов'язання всіх партнерів - вищих навчальних закладів, студентів і інших зацікавлених осіб - із цією метою.

      Міністри  підкреслюють важливість усіх елементів  Болонського Процесу для створення  загальноєвропейського простору вищої  освіти і наголошують на необхідності активізувати зусилля на рівні вузів, національному і загальноєвропейському  рівнях. Однак, щоб стимулювати подальший  розвиток процесу, міністри зобов'язуються притримуватися проміжних пріоритетів  у плині наступних двох років, активізуючи зусилля для розвитку ефективних систем забезпечення якості, просування ефективного використання системи, заснованої на двох циклах, і  удосконалення системи визнання ступенів і періодів навчання.

      Забезпечення  якості

      Як  показує практика, якість вищої освіти лежить в основі розвитку загальноєвропейського  простору вищої освіти. Міністри зобов'язуються підтримувати подальший розвиток системи  забезпечення якості на рівні вузів, на національному і загально-європейському рівнях. Вони також підкреслюють необхідність розвитку загальних критеріїв і методологій із забезпечення якості.

      Міністри  також підкреслюють, що, відповідно до принципу інституційної автономії, основна відповідальність за забезпечення якості лежить на кожному з вузів. Що є основою для реальної підзвітності академічної системи в рамках національної системи якості.

      Отже, міністри дійшли згоди, що до 2005 p. національні  системи із забезпечення якості повинні  в собі містити:

      - Визначення обов'язків органів  і установ, які беруть участь.

      - Оцінювання програм і вузів,  яке охоплює внутрішню і зовнішню  оцінку, з врахуванням участі  студентів і публікації результатів.

      - Система акредитації, атестації  і сумірних процедур

      - Міжнародне партнерство, співробітництво  і створення мережі.