Вища освіта фінляндії

Академічний рік складається із двох семестрів. Осінній семестр звичайно триває з вересня по грудень, весняний семестр - із січня по травень. Літнього семестру в навчальному році немає, але студенти ВНЗ можуть здавати іспити та проходити курси в залік диплома й у ході літніх місяців, відвідуючи курси, пропоновані самими ВНЗ або системою літніх університетів (у цілому 21).

Через те, що система вищої освіти забезпечується бюджетом Міністерства освіти, студенти навчаються звичайно за повною програмою, де за навчання не платять. Однак студенти повинні платити щорічні членські внески у студентських союзах, що складають EUR 30-85 (євро), щоб користуватися надаваними цими союзами пільгами та заходами. Ці членські внески включають також і медичне обслуговування молоді. При цьому членство в такому союзі обов'язкове для студентів, які проходять повний курс навчання на диплом бакалавра або магістра, для аспірантів членство носить добровільний характер.

В інститутах також навчання безкоштовне, але  в деяких інститутах студенти платять  за навчальні матеріали і т. п. Членство студентів інститутів у  цих союзах - на добровільній основі.

Програми  повного курсу для одержання  диплома не передбачають плати за саме навчання. Але деякі з недипломних  програм і курсів можуть бути й  платними.

У більшості  випадків іноземні студенти не одержують  студентську допомогу, що виплачується з держбюджету. Однак іноземці, прийняті у фінський ВНЗ на навчання за повною програмою, можуть бути зараховані на таку допомогу за умови попереднього проживання у Фінляндії протягом двох років, якщо таке проживання не було пов'язане з навчанням, і мають статус особи постійного проживання у Фінляндії. Дані вимоги не ставляться до репатріантів та осіб, які отримали статус біженця. Громадяни країн ЄС (EU) та інших країн Європейського економічного простору (ЄЕП) можуть претендувати на одержання студентської допомоги, якщо їхнє навчання прямо пов'язане з роботою у Фінляндії, якщо вони змушені були стати безробітними у Фінляндії або якщо їхні батьки перебувають у Фінляндії на роботі.

Центр з міжнародних обмінів (CIMО) і ряд  інших організацій мають практику надання стипендій для навчання аспірантського циклу та для ведення наукової праці у Фінляндії. Стипендії, надавані по лінії CIMО, призначені для іноземних аспірантів і молодих науковців і можуть бути надані тільки приймаючими їх фінськими вищими навчальними закладами, які клопочуться перед CIMO про надання стипендій кандидатам. Деякі із цих стипендій носять цільовий характер щодо конкретних країн або галузей освіти.

Проживання  студентів організується на базі існуючих студентських житлових фондів. У деяких містах розміщення надається й безпосередньо студентськими союзами, регіональними студентськими асоціаціями або по лінії приймаючих факультетів. У багатьох містах є муніципальні гуртожитки, що перебувають на балансі місцевої влади або ВНЗ. Приймаючий ВНЗ звичайно сам організує розміщення студентів, які прибувають за обміном.

Членство  у студентському союзі надає  молодим людям низку пільг: медичне  обслуговування, знижки на харчування, на користування транспортом та інші послуги.

Університетами  обо інститутами пропонується багато видів різного додаткового інформаційного й іншого обслуговування, уключаючи консультації для іноземних студентів, доступ у студентські бібліотеки, користування комп'ютерними класами, послугами Інтернету, спортивними спорудами.

НАВЧАННЯ ДОРОСЛОГО НАСЕЛЕННЯ

Навчання  дорослих стало у Фінляндії за останні двадцять років важливою складовою політики у сфері освіти. Рівень освіти у старших вікових  групах нижче, ніж у молодших, і  викликає необхідність перепідготовки та підвищення кваліфікації старшого покоління. У зв'язку з виходом на пенсію старших вікових груп, які народилися в перші роки після другої світової війни, потреба в навчанні дорослого населення, імовірно, буде продовжувати зростати. За міжнародним даними, фіни беруть активну участь у курсах для дорослих: щорічно близько мільйона осіб зі своєї ініціативи навчаються на курсах, організованих в одному з більш ніж тисячі навчальних закладів, у тому числі вищих. Загальний обсяг навчання обчислюється майже десять мільйонами навчальних годин.

Навчанням дорослих займаються ВНЗ, професійні навчальні заклади, центри професійного навчання дорослих, вищі народні училища та літні університети. Система навчання дорослих пропонує учням підготовку з метою одержання базової освіти, середньої та вищої освіти, а також відкритих для всіх певних курсів даного навчального закладу, підготовку до іспиту екстерном (наприклад, з мов, із різних спеціальностей), підготовку за місцем роботи на договірних основах, а також перепідготовку для підтримки професійних навичок і підвищення кваліфікації. Крім того, навчання дорослих може включити придбання суспільно-просвітніх знань або навичок, пов'язаних із особистими інтересами та хобі учня. Навчання дорослих із метою одержання спеціальності або вченого ступеня ведеться безкоштовно. Що стосується інших форм навчання, то поряд із безкоштовними курсами пропонуються й курси із частковою оплатою та ринковими цінами. Міністерство освіти фінансує навчання дорослого населення й відповідає за його розвиток.

Дорослі можуть закінчити загальноосвітню школу або гімназію; можуть здавати студентські іспити в гімназіях для дорослих. Такі заклади займаються й навчанням іноземних учнів.

Переважна більшість дорослих учнів, працюючи, навчаються заочно. Щоби була можливість працювати й одночасно вчитися, постійно розвиваються самостійні та заочні форми навчання. За допомогою інформаційної технології можливості заочного навчання постійно розширюються.

Навчання  дорослих за направленням служби зайнятості є важливою формою освіти. Її мета - підвищити пропозицію кваліфікованої робочої сили та полегшити безробітним повернення на ринок праці. Особливу групу при цьому утворюють особи, які тривалий час перебувають без роботи. Перепідготовка незайнятої робочої сили збільшувалася у Фінляндії особливо в 1990-х роках, коли міжнародний економічний спад досяг і цієї країни, знижуючи рівень зайнятості в державі. За перепідготовку незайнятої робочої сили відповідає Міністерство праці, що робить субсидії в різних навчальних закладах, курси та навчання для безробітних і тих, хто перебуває під загрозою безробіття. Таке навчання для учнів є безкоштовним.

УПРАВЛІННЯ ОСВІТОЮ У ФІНЛЯНДІЇ

Рішення про загальні принципи політики у  сфері освіти й законодавства  приймаються у Фінляндії парламентом. За виконання цих рішень відповідають Державна рада (тобто уряд), Міністерство освіти і Головне управління освіти. Міністерство освіти є вищим органом країни у сфері освіти, що контролює всі її види і надає державне фінансування. Частка цього сектору в держбюджеті становить 14 відсотків. Міністерство прагне забезпечити громадянам країни можливість всебічного розвитку особистості за допомогою освіти та послуг у сфері культури, професійних знань і навичок, необхідних у трудовому житті, а також зміцнення національної культури та розвиток міжнародного співробітництва. На національному рівні його головними партнерами виступають Міністерство праці, Міністерство соціального забезпечення та охорони здоров'я й Міністерство торгівлі та промисловості.

У Міністерстві освіти готуються для розгляду в  уряді та парламенті проекти законів, положень і постанов, що стосуються даної сфери управління. Міністерство бере участь також у підготовці законодавчих актів і постанов ЄС зі співробітництва в цій галузі. Міністерство керує та вдосконалює роботу сфери освіти. Воно виділяє кошти державним установам та організаціям, надає субсидії муніципалітетам, їхнім об'єднанням і приватним організаціям.

Навчання, що передбачає одержання спеціальності  або вченого ступеня у Фінляндії, ведеться безкоштовно в усіх навчальних закладах, що входять у офіційну систему освіти, включаючи й університети. Учні мають право одержання студентських допомог після загальноосвітньої школи незалежно від навчального закладу та форми навчання.

Таким чином, освітня політика Фінляндії  виразно демонструє, що сильна соціальна орієнтація навчальних закладів має значущі переваги. Проте слід підкреслити, що «гіперсоціалізація» шкіл і ВНЗ тут культурно, політично й економічно підкріплена, а тому є виправданою.

Отже, відмінними рисами фінської системи  освіти є:

• Сильний внутрішній зв'язок сегментів освіти. Дитячі садки інтегровані у школи, школи - тісно пов'язані з ВНЗ, ВНЗ - орієнтовані на роботу зі школами і беруть посильну участь у підвищенні якості шкільного навчання. Звідси виникають перевага безперервної освіти та вимога забезпечення «безболісних переходів» від одного освітнього ступеня до іншого (наприклад, мінімум іспитів).
• Пріоритетність рівності освітніх можливостей і пов'язана із цим слабка внутрішня диференціація. Система освіти служить тут інструментом соціального вирівнювання: територіального (розташування шкіл і ВНЗ), змістовного (заборона на диференціацію класів у середній школі), культурного (політика «освіта - спільнота культур», що проводиться відносно етнічних груп фінської півночі), інституційного («вирівнювання» відмінностей між інститутами вищої освіти, усунення відмінностей між школами), економічного (відсутність плати за навчання). Останнє є особливо помітним: за наслідками дослідження PISA, у Фінляндії виявилася найнижча залежність успішності дитини від економічного стану її сім'ї.
• Підвищення «соціальної відповідальності» ВНЗ, зведене у ранг пріоритету національної освітньої політики і, як наслідок, тісна взаємодія інститутів освіти з місцевим співтовариством, представленим різними соціальними групами. Це складає сприятливий контекст функціонування системи освіти (високий статус учителя, підтримка громадськості, система опікунських рад).
• Прямим наслідком розширення кількості контролюючих органів і традиційного директивного стилю управління є слабка інституційна автономія фінських навчальних закладів, що зберігається.
• Високий мобілізаційний потенціал системи освіти. Саме ця характеристика, пов'язана з низьким ступенем автономії фінських ВНЗ та їх нечисленністю, дозволила оперативно за допомогою директив («зверху вниз») провести реформування освітньої системи і, зокрема, реалізувати програму інтернаціоналізації вищої освіти.

Подальший розвиток освітньої системи Фінляндії  буде, мабуть, обумовлений цими її відмінними особливостями. Проте навряд чи які-небудь із прогнозованих змін торкнуться ядра фінської освіти - ЇЇ соціальної складової.

Автори: І. Жерноклєєв, Т. Пушкарьова

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат з теми:

Система вищої  освіти у Фінляндії

1. Загальний  характеристика системи вищої  освіти у Фінляндії

 

Фінляндія - північна європейська країна, столиця –  Хельсінкі. Ліси покривають три четверті поверхні цієї країни, а озер більше 190 000 і приблизно стільки ж островів.

Існуюча сьогодні система вищої і професійної  освіти Фінляндії по-справжньому  почала формуватися тільки в шестидесятих роках минулого століття. Перший фінський вищий учбовий заклад - Королівська академія в Турку - з'явилося в 1640 році, коли Фінляндія була частиною Шведського королівства. В 1828 році університет "переїхав" в Хельсінкі і був названий на честь російського царя Олександра I. Тільки на початку XX століття було відкрито ще два вузи - Технологічний університет і Школа економіки і управління.

Вища освіта підрозділяється на два типи навчання: політехнічне (AMK/YH) і університетське. Політехнічна освіта є більш орієнтованою на практику, підготовку професіоналів для посад, що вимагають великої майстерності і знань, тоді як університетська освіта, як правило, орієнтовано на дослідницьку роботу і забезпечує навчання на основі цього. У Фінляндії 20 університетів: 10 багато профільних університетів, три університети технологічної спрямованості, три школи економіки і управління торговельно-промисловою діяльністю, і чотири академії мистецтва. Всі університети державні. Отримання найнижчих вчених ступенів (звичайно їх називають каndidaatti) вимагає 120 кредитів, і звичайно навчання триває 3 роки; отримання більш високих вчених ступенів (звичайно їх називають masteri) вимагає вже 160-180 кредитів, що означає 5 років денного навчання.

Університети  також надають ступінь, який одержують випускники університету (lisensiatti/ ліценціат). В 1990-е роки університетська система освіти була переглянута, і з'явилася система, що складається з двох ступенів майже у всіх областях навчання. В старій системі найнижчі університетські ступені давалися тільки в декількох областях освіти, але згідно новій системі, такі ступені даються вже в більшості областей. Університети незалежно вибирають студентів. Конкурс на місця дуже великий, і охочих навчатися величезна множина. Політехнічна системи була введена в 1990-е роки, щоб створити не-університетский сектор у вищій освіті. Він заснований на національній сіті 29 регіональних політехнічних учбових закладів. Отримання політехнічного ступеня вимагає 140-180 кредитів і звичайно навчання займає 3,5-4,5 роки. Міністерство Освіти підтверджує програми по отриманню політехнічного ступеня, але керівництво політехнічних учбових закладів саме приймає рішення щодо учбового плану.

Учбовий рік:

Заняття проводяться  з вересня по травень

Канікули з 1 червня по 31 серпня

Мови навчання: фінський і шведський

Етапи навчання:

Не-університетській рівень (професійно-технічний)

Не-університетській рівень:

З часу введення неуніверситетского сектора у вищій освіті в 1990-у  роки, всі вищі технічні учбові заклади поступово були перетворені в політехнічні (AMK). Вчений ступінь в такому учбовому закладі вимагає 140-180 кредитів, залежно від області навчання, і повний курс навчання складає від 3,5 до 4,5 років. Учбові заняття включають основні і професійні, додаткові заняття і практичну роботу з метою розвитку професійних навиків, а крім того, ще і науково-дослідний проект. Ступені можна отримати в наступних областях: природні ресурси, технології і комунікації, бізнес і управління, туризм, постачання і управління, охорона здоров'я і система соціального забезпечення, культура і гуманітарні науки, і освіта.