Здійснення статевого виховання підлітків

Здійснення статевого  виховання підлітків

Веремчук В.В. 4 курс 1 група

     В сучасних  умовах суспільного розвитку  однією з суспільно важливих  проблем  є  проблема зниження  віку початку неповнолітніми  статевого життя, що супроводжується  поширенням інфікованих та венеричних  захворювань  і  СНІД серед  школярів, зростанням кількості  небажаних вагітностей та абортів,  появою матерів-одиначок.

     Ці явища  свідчать про недостатню ефективність  роботи, яка здійснюється педагогічними  працівниками із школярами у  напрямі статевого виховання,  про недостатню теоретичну й  методичну підготовку вчителів, про низький рівень педагогічної  культури батьків. Статеве виховання – одна із складових морального, тому, відповідно, за його відсутності, неможливо вважати особистість всебічнорозвиненою, високодуховною, гармонійною. Тривалий час існувала хибна думка, що питання інтимних стосунків між чоловіком і жінкою вирішується приватно, індивідуально. Тому активне, відкрите обговорення цієї теми і пропагування знань, навіть із науковим підґрунтям, неетичне, непристойне, до того ж – сприяє породженню хворобливої цікавості до статевих стосунків, психічних відхилень і вад. На сучасному етапі розвитку суспільства одним із серйозних і першочергових завдань школи є формування в учнів правильних духовних установок, прищеплення толерантного ставлення до однолітків, зокрема і протилежної статі, виховання культури чистих і справжніх взаємин між статтями. Причому, здійснювати ці нелегкі завдання необхідно органічно вплітаючи в навчально-виховний процес. Шляхом правильного статевого виховання необхідно закласти основи майбутніх гармонійних подружніх відносин. В кожного підлітка повинний бути сформований моральний ідеал родини, розуміння її цінності і необхідності для людини.

     Слід пам’ятати   культура статевого життя –  є частиною культури суспільства.  Але чомусь в наш час   статеве виховання, сексуальна  освіта опиняється поза межами  суспільних інтересів. Не дивно,  що грамотним і послідовним статевим вихованням у нас практично ніхто не займається – ні сім’я , ні школа, ні система охорони здоров’я. Як наслідок виникають суперечності  між  значним виховним потенціалом школи  та сім’ї  щодо статевого виховання та недостатнім його використанням у виховній практиці, а також організованим виховним процесом школи і стихійним впливом на учнів навколишнього соціального середовища (вуличні підліткові групи, шкідливі художні фільми тощо). Отже, актуальною проблемою, що постала перед суспільством і освітою, є здійснення статевого виховання молоді. Необхідність статевої просвіти молодого покоління практично не виник ликає сумнівів ні в батьків, ні в педагогічної громадськості.

     Підготовка  до самостійного життя є одним  з найважливіших завдань навчальних  закладів. Незалежно від фаху, який  обирає молода людина, вона повинна  насамперед упевнено почуватися  в різних життєвих ситуаціях:  уміти вчасно зорієнтуватися, нести  особисту відповідальність  за  власні вчинки , стан свого здоров’я, активно впливати на події, що відбуваються у житті.   Проте ці вміння приходять самі по собі. Дівчатам  та юнакам бракує життєвого досвіду, аби розібратися у складних життєвих подіях, які відбуваються з ними на порозі  дорослого життя. Сьогодні ж, коли суттєво змінюються соціальні, етичні та моральні норми у нашому суспільстві, їм особливо важко. Саме тому необхідно якомога раніше починати готувати дитину до самостійного життя, але все ж таки особливу увагу необхідно приділяти статевому вихованню в підлітковому віці.

     Адже, у період  статевого дозрівання в підлітка, як у людини організм якої, ще не повністю сформувався,  зростає інтерес до протилежної  статі, збільшується статевий  потяг, стає актуальною інформація  сексуального характеру. Велику  увагу представники обох статей  звертають на вторинні статеві  ознаки, їх своєчасна поява і  типовий для цього віку стан  дає змогу відчути себе повноцінними  чоловіками і жінками, проте  вони відчувають невпевненість  щодо пов’язаних з цим статусом  ролей і функцій. З’являється  схильність виділяти статеві ознаки як переваги зовнішності саме представників іншої статі.

    Статеве дозрівання  впливає і на психіку підлітка: починають формуватися чоловіча  і жіноча психологія, з’являються  викликані статевим потягом відповідні  думки, інтерес до протилежної  статі, книг, розмов дорослих на  інтимні теми. Статевий потяг  і енергія знаходять вихід  не обов’язково в статевому  об’єкті.

     В підлітковому  віці особистість загалом досягає  фізичної зрілості, формується статева  система. У юнаків цей період  бурхливіший, ніж  у дівчат, і характеризується  підвищеною  статевою збудливістю, різким  зростанням еротичних інтересів  і фантазій, потягом  до осіб  протилежної статі й підвищеною  закоханістю. Завершується  громадське  становлення особистості, її соціальне  самовизначення, первинна спеціалізація,  формування духовних цінностей,  активне входження в суспільне  життя.

    Знання вчителями  проблем, що можуть виникати  на різних етапах статевого  розвитку, дає змогу краще зрозуміти  стан особистості школяра і  педагогічно доцільніше будувати  стосунки з ним, організовувати  виховний вплив.

     У статевому  вихованні педагоги насамперед  повинні акцентувати на морально-психологічних  питаннях, розв’язання яких сприяло  б формуванню правильних взаємин  між статями, унеможливлювало  статеву розпусту,  закладало  підвалини міцної сім’ї  в  майбутньому. Передусім необхідно  виховувати в учнів повагу  до себе, чоловічу та жіночу  гідність.

     Виходячи з  потреби врахування особливостей  статі в підготовці молоді  до сімейного життя, В.Сухомлинський  стверджував, що хлопці повинні  отримати «чоловіче виховання» (загартовування, важчі роботи, допомога старшим  і дівчатам тощо). Підліткам слід  прищеплювати повагу до представників  протилежної статі, особливо до  жіночої, щоб юнак бачив у  ній дівчинку, подругу, майбутню  дружину,матір своїх дітей, а  не лише біологічно протилежну  стать. Самоповага й повага  до протилежної статі є тим моральним чинником, який регулює взаємини між статями.   Найінтенсивнішу виховну роботу слід саме проводити в підлітковому віці, коли дівчата статево дозрівають швидше і спостерігається розрив у стосунках хлопців і дівчат, що може позначитися на ставленні до протилежної статі в майбутньому.

     Саме в цей  віковий період статеве виховання  повинне бути в першу чергу  спрямовано на адаптацію школярів  до статевих соціальних умов, що полягають у визнанні навколишніми  їх дорослими, в усе більшій  волі їхнього поводження і  спілкування з іншою статтю, що  формує їхнє дозвілля. Раніше  отримані гігієнічні зведення  необхідно доповнити поняттям  про гігієнічні захворювання  й ознайомити їх із призначенням  медико-генетичних консультацій, зведеннями  про фізіологію пологів, вагітності, про методи попередження вагітності. Великої уваги варто приділити  фізіологічним аспектам народження  дітей, питанням уходу за дитиною. 

    Крім В.Сухомлинського, питаннями статевого виховання  займалися такі радянські і вітчизняні вчені, як: В.М.Оржеховська,Л.І.Габор,С.В.Кириленко, О.І.Пилипенко,Н.М. Апетик,Т.В. Говорун,Н.Ю. Максимов,О.В. Сечейко,В.О. Татенко, Т.М. Титаренко, Д.Н. Ісаєв, В.Н. Каган, І.С. Кон, С.І. Голод, Л.М. Скоро док, А.Г. Харчев, В.В. Нагаєв, Д.В. Колесов, Н.Б. Сєльвєрова, Л.Я. Верб, Л.Я. Свядощ, Т.К. Юфєрєва, І.Т. Юнда. та ін.

     Отже,  метою  статевого виховання в сучасній  школі є сформування  в учнів  правильного розуміння суті моральних  норм і настанов у галузі  взаємовідносин статей, потребу  керуватися ними у всіх сферах  діяльності. Реалізація цієї мети  у вихованні кожного підлітка  дає можливість досягти важливого  соціального ефекту в масштабі  всього суспільства. Завдяки знанню  специфічних особливостей представників  іншої статі, прагненню і здатності  враховувати їх і поважати  в процесі спільної діяльності  створюється сприятлива трудова  атмосфера. Правильне розуміння  суті моральних норм і настанов  у галузі взаємовідносин статей  і керівництво ними у сфері спілкування визначає високий рівень духовного і фізичного здоров’я громадян нашої країни.

      Для досягнення  необхідного соціального ефекту  в процесі статевого виховання  потрібно розв’язати такі педагогічні  завдання, як: виховати почуття соціальної  відповідальності у взаємовідносинах  між людьми чоловічої і жіночої  статі за кожний вчинок; виховати  прагнення мати міцну, здорову  і дружну сім`ю, яка відповідає  вимогам нашого суспільства: рівноправність  батька і матері в сім`ї,  народження кількох дітей, свідоме  й відповідальне ставлення до  їх виховання, як до свого  обов’язку перед суспільством  у цілому, перед своїми батьками  і перед своїми дітьми; виховати  відповідальне ставлення до свого  здоров’я і здоров’я інших  людей; сформувати переконання  про шкідливість і небезпеку  ранніх статевих зв’язків, про  недопустимість безвідповідальності  та легковажності в стосунках  з особами іншої статі; сформувати  поняття дозволеного і недозволеного  в цих стосунках. 

     З вищесказаного  можемо дійти висовку, що статеве виховання– складова частина загального процесу виховної роботи загальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних навчальних закладів та сім`ї. Варто також зазначити, що статеве виховання – це система педагогічних,правових, медичних заходів, спрямованих на формування у дітей та підлітків правильного ставлення до питань статевого життя та статі. Воно є однією із складових цілісного процесу виховної роботи у загальноосвітньому навчальному закладі та сім`ї, яке має на меті сприяти гармонійному розвитку особистості, підготовці до майбутнього сімейного життя. [2; с. 156-171]

     Батькам і  педагогам необхідно знати, що підлітковий вік (від 11-12 до 15-17 років) – це період, коли відбувається перехід від дитинства до дорослості. Підлітковий вік дитини майже всіх батьків застає зненацька, і саме на цей час припадає статеве дозрівання дітей.

     Саме в цей період у підлітка виникає  потреба, щоб до нього ставилися як до дорослого, прагнення самостійності і бажання, щоб дорослі не втручалися в деякі сфери його життя, наявність власної лінії поведінки тощо. Неврахування таких загальних рис підліткового віку може спричинити виникнення конфліктів. У цей період відбувається функціональна перебудова більшості органів і систем організму: прискорений ріст, збільшення маси тіла, фізична, нервово-психічна активність, посилений обмін речовин, значне напруження в роботі залоз внутрішньої секреції (особливо статевих). Виняткове значення має формування у хлопців і дівчат почуття відповідальності за власні дії. Вони мають усвідомити, що розпочате у підлітковому віці статеве життя може зашкодити здоров’ю та стати причиною трагедій у майбутньому.

     Статеве дозрівання впливає і на психіку підлітка: починають формуватися чоловіча і жіноча психологія, з'являються викликані статевим потягом відповідні думки, інтерес до протилежної статі, книг, кінофільмів, розмов дорослих на інтимні теми. Статевий потяг і енергія знаходять вихід не обов'язково в статевому об'єкті. Це можуть бути різні види діяльності (туризм, спорт, музика та ін.), що вельми важливо для виховання особистості.[11; с.96]

     Особистість загалом досягає фізичної зрілості в юнацькому віці,і саме в ньому остаточно формується статева система. У юнаків цей період бурхливіший, ніж у дівчат, і характеризується підвищеною статевою збудливістю, різким зростанням еротичних інтересів і фантазій, потягом до осіб протилежної статі й підвищеною закоханістю. Завершується первинна соціалізація, громадське становлення особистості, її соціальне самовизначення, активне входження в суспільне життя, формування духовних цінностей. [3; с.140]

     Знання вихователями проблем, що можуть виникати на різних етапах статевого розвитку, дає змогу краще зрозуміти стан особистості школяра і педагогічне доцільно будувати стосунки з ним, організовувати виховний вплив. [1, c. 34-38]

     У статевому вихованні учнівської молоді педагоги повинні акцентувати увагу на морально-психологічних питаннях, розв'язання яких сприяло б формуванню правильних взаємин між статями, унеможливлювало статеву розпусту, закладало підвалини міцної сім'ї в майбутньому. Передусім необхідно виховувати в учнів повагу до себе, чоловічу та жіночу гідність.[7;с.49]

     Враховуючи особливості статі в підготовці молоді до сімейного життя, В. Сухомлинський стверджував, що хлопці повинні отримати «чоловіче виховання» (загартовування, важчі роботи, допомога старшим і дівчатам тощо). Нагадування: «Ти чоловік» сприяє вихованню лицарського ставлення до дівчини. У свою чергу, дівчата мають отримати «жіноче виховання». При цьому строгість дівчини, її вимогливість і нетерпиме ставлення до зла і несправедливості, прагнення бути самобутньою, яскравою, незалежною особистістю є своєрідним засобом виховання в юнаків якостей чоловіка. Підліткам слід прищеплювати повагу до представників протилежної статі, особливо до жіночої, щоб юнак бачив у ній дівчинку, подругу, майбутню дружину, матір своїх дітей, а не лише біологічно протилежну стать. Самоповага й повага до протилежної статі є тим моральним чинником, який регулює взаємини між статями. Найінтенсивнішу виховну роботу слід проводити в підлітковому віці, коли дівчата статево дозрівають швидше і спостерігається розрив у стосунках хлопців і дівчат, що може позначитися на ставленні до протилежної статі в майбутньому. [4, c.56-58]