Експериментальне вивчення емоцій та почуттів особистості

Пустий листок

 

ПЛАН КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ

 

За темою

«Експериментальне вивчення емоцій та почуттів особистості»

 

Вступ………………………………………………………………………..3

1. Роль емоцій у житті  людини……………………………………………4

2. Функції та види емоцій………………………………………………….5

3. Види почуттів…………………………………………………………….7

4. Емоційний стан та  його регулювання…………………………………..9

Висновки…………………………………………………………………….14

Список літератури…………………………………………………………..15

 

 

Вступ.

 

Емоції виконують роль внутрішніх сигналів. Вони є внутрішніми  в тому сенсі, що самі ... не несуть інформацію про зовнішні об'єкти, про їхні зв'язки і відносини, про ті об'єктивні  ситуації, у яких протікає діяльність суб'єкта. Особливість емоцій полягає  в тому, що вони безпосередньо відбивають відносини між мотивами і реалізацією, яка відповідає цим мотивам діяльності.(А. Н. Леонтьев).

Емоції і почуття, як і  інші психічні явища, являють собою  різні форми відображення реального  світу. На відміну від пізнавальних процесів, що відбивають навколишню дійсність  у відчуттях, образах, представленнях, поняттях, думках, емоції і почуття  відбивають об'єктивну реальність у  переживаннях. У них виражається  суб'єктивне відношення людини до предметів  і явищ навколишньої дійсності. Одні предмети, явища, речі радують людину, вона захоплюється ними, інші - засмучують або викликають відразу, треті - залишають  байдужою. Таким чином, відображення в мозку людини її реальних переживань, тобто відношення суб'єкта потреб до значимих для нього об'єктів, прийнято називати емоціями і почуттями, тобто  іншими словами емоції – це особливий  клас суб'єктивних психологічних станів, що відбивають у формі безпосередніх  переживань приємний або неприємний процес і результати практичної діяльності, спрямованої на задоволення актуальних потреб.

Цю тему я вибрала з  огляду на те, що емоції і почуття  супроводжують людину все її життя. Їх вираження викликає позитивне  або негативне ставлення до неї. У людини, яка відчуває ті чи інші емоційні переживання відбуваються різні зміни у зовнішньому  вигляді. Змінюється вираз обличчя, голос. Через виразні рухи і дії  розкривається почуттєва сфера  особистості. Мені хотілося більше дізнатися  про природу емоцій та почуттів.

 

1.Роль емоцій у житті людини.

 

Діяльність людини, її поведінка  завжди викликають позитивне або  негативне ставлення до неї. Ставлення  до дійсності відображається в мозку  й переживається як задоволення  або незадоволення, радість, сум, гнів, сором. Такі переживання називають  емоціями, почуттями. Емоції і почуття  здійснюють сигнальну та регулювальну функції, спонукають людину до знань, праці, вчинків або стримують її. Якщо людина вміє розбиратися у своєму психічному світі їй значно легше  розв’язувати складні життєві проблеми, вступати в спілкування з іншими людьми, добиватися їхньої допомоги і  уваги. Розібратися у собі – це передусім розібратись у своїх  переживаннях, визначити, що хвилює, а  що – залишає байдужим. Кожна  людина має коло своїх уподобань, симпатій та антипатій. У переживаннях індивідуалізується психічний світ особистості. Афективний простір –  то її потяги, емоції, її переживання, пов’язані  з пізнанням і самопізнанням, то її воля, що викликає завдяки потягам  та емоціям і визначає дії, вчинки та й усе життя особистості. Декарт запропонував для визначення порядків душі термін “емоції”. Пізнаючи світ, людина по різному сприймає предмети і явища. Одні події викликають захоплення, інші – печаль, гнів, тощо. Захоплення, гнів, радість – все це прояви суб’єктивного ставлення людини до навколишніх предметів і явищ, емоційні переживання її.

Емоції - психічний процес імпульсивної регуляції поводження, заснований на почуттєвому відображенні значущості зовнішніх впливів, загальна,  генералізована реакція організму  на такі впливи (від лат. "emoveo" - хвилюю). Емоції регулюють психічну активність не специфічно, а через  відповідні загальні психічні стани, впливаючи  на протікання всіх психічних процесів. Усе наше життя – процес раціонального  оволодіння знаннями, фактами, теоріями. Але ми прагнемо оточити себе речами і людьми, які нам подобаються, до яких ми прив’язані емоційно. Досвід підказує, що навчання через переживання  нерідко буває ефективнішим, ніж  засвоєння фактів. Ми не просто реагуємо на ті чи інші подразники середовища, ми пізнаємо їх через відчуття і сприймання, орієнтуючись на значення для нас  цих подразників і відчуваючи при цьому задоволення чи незадоволення, яке спонукає до подальших дій. В  емоціях через переживання пізнається значущість (недоліки чи переваги) предметів  довкілля.

 

2. Функції та  види емоцій.

 

Розрізняють прості та складні  емоції. Прості зумовлені безпосередньою дією подразників, пов'язаних із задоволенням первинних потреб. Це рівень афективної чутливості —. задоволення, незадоволення  на основі органічних потреб. Переживання  задоволення від їжі, бадьорості, втоми, болю - це прості емоції. Звичайно такі емоції створюють емоційний  тон відчуттів. Вони властиві і людям, і тваринам. Прості емоції в людському  житті перетворилися на складні  емоції і почуття. Складні емоції це — рівень предметних почуттів, вираження  в усвідомлених переживаннях ставлення  особистості до світу. Ці емоційні переживання  опредметнені. Це радість, викликана  чимось певним, гнів щодо когось конкретно. Характерною ознакою складних емоцій є те, що вони виникають у результаті усвідомлення об'єкта, що викликав їх, розуміння їхнього життєвого  значення, наприклад переживання  задоволення при сприйманні музики, пейзажу. Емоціям властива полярність. Вона виявляється в тому, що кожна  емоція, кожне почуття за різних обставин можуть виявлятися протилежно: "радість - горе ", "любов - ненависть", "симпатія - антипатія", "задоволення - незадоволення". Полярні переживання  мають явно виражений позитивний або негативний відтінок. Умови життя  та діяльності викликають почуття різного  рівня активності. Розрізняють стенічні емоції і почуття - ті, що посилюють  активність, спонукають до діяльності, та астенічні - ті, що пригнічують людину, послаблюють її активність, демобілізують. Залежно від індивідуальних особливостей особистості, її стану і ставлення  до ситуації та об'єктів, що викликають переживання, емоції і почуття виявляються  більш або менш інтенсивно, бувають  довготривалими або короткочасними.

Охоплюючи всі різновиди  переживань людини - від глибоко  травмуючих страждань до високих  форм радості та соціального відчуття життя, - емоції стають як позитивним чинником у життєдіяльності, підносячи активність організму, так і негативним, пригнічуючи  всі його функції. Встановлено, що емоції, а саме довготривалі негативні емоції (страх, переживання болю тощо), відіграють вирішальну роль у розвитку так знаних неврогенних захворювань, вважає відомий  фізіолог П.К.Анохін.

Природа емоцій і почуттів органічно пов'язана з потребами. Потреба як нужда в чомусь завжди супроводжується позитивними або  негативними переживаннями в  різноманітних їх варіаціях. Характер їх переживання зумовлюється ставленням особистості до потреб, обставин, які  сприяють або не сприяють їх задоволенню.

Фізіологу І. П. Павлову належить учення про динамічний стереотип  — сталу систему реакцій-відповідей тварини і людини, яка відповідає певній комбінації зовнішніх сигналів. При порушенні стереотипу з'являються  ознаки емоцій. Зокрема, емоція виникає  тоді, коли виконання дії пов'язане  з перешкодою. Якщо людина може втекти, вона не відчуває емоції страху. Або, навпаки, емоція виникає, коли перешкоди не виявляється  там, де вона має бути. Якщо не порушується  динамічний стереотип реакцій (відповідність  між певним стимулом і комплексом реакцій), виразність емоцій занадто  низька. Емоція — це реакція індивіда на ті ситуації, до яких індивід не може водночас адаптуватися, і значення її переважно функціональне. Емоція може викликати порушення пам'яті, навичок, заміну складних дій легшими, простішими. Ця дезорганізація зумовлюється активною реакцією суб'єкта відповідно до ситуації. Емоційна реакція може бути адекватною ситуації, але рівень її організації — нижчим, ніж  заведено в даній культурі. Організуюче  і дезорганізуюче значення емоції не тотожне її корисності. Дезорганізація може бути корисною в певній ситуації (заплакати, щоб вплинути на іншу людину; виявити наполегливість у подоланні  труднощів).

Переживання емоційних станів - радості, любові, дружби, симпатії, прихильності або болю, суму, страху, ненависті, презирства, огиди тощо - завжди супроводжуються  відповідними зовнішніми або внутрішніми  виразами. Емоції з гіпоталамусу розповсюджуються на всі рефлекторні органи. Достатньо  виникнути емоційному збудженню, як негайно включається весь організм в його вираження. Зовнішні вирази емоцій та почуттів виявляються в рухах, позах, у руховій та вокальній  міміці, інтонаціях мовлення, рухах  очей тощо. Внутрішня або вісцеральна  вираженість переживань яскраво  виявляється в серцебитті, диханні, кров'яному тиску, змінах в ендокринних  залозах, органах травлення та виділення. Ця вираженість буває астенічною або стенічною, тобто виявляється  в пригніченні або збудженні.

 

3. Види почуттів.

 

Почуття на відміну від  емоцій характеризуються усвідомленістю і предметністю. Виділяють нижчі  почуття-переживання і вищі почуття -переживання. Нижчі емоції - емоції голоду, спраги, страху і т.д.  В  емоційній сфері людини особливе місце посідають вищі почуття.  За змістом вищі почуття поділяють  на моральні, естетичні, інтелектуальні та праксичні почуття. Рівень духовного  розвитку людини оцінюють за тим, якою мірою їй властиві ці почуття. У вищих  почуттях яскраво виявляються їх інтелектуальні, емоційні та вольові  компоненти. Вищі почуття є не лише особистим переживанням, а й засобом  виховного впливу на інших.

Моральні почуття відбивають відношення людини до вимог моралі. Система моральних почуттів людини складається з почуття справедливості, честі, обов’язку, відповідальності, патріотизму, солідарності. Моральні почуття тісно  зв'язані зі світоглядом людини, її переконаннями, помислами, принципами поведінки.

Естетичні почуття виникають  у людей у результаті переживання  краси або відразливості сприйманих об'єктів, будь то явище природи, витвір мистецтва або люди, а також  їхні вчинки і дії. В основі естетичних почуттів лежить вроджена потреба людини естетичному переживанні. Постійно супроводжуючи людську діяльність, естетичні почуття стають активними  двигунами людської поведінки. Особливо велике значення вони здобувають для  комунікативної діяльності: людина, здатна відгукнутися на естетичне переживання  співрозмовника, як правило, здобуває авторитет і повагу.

Інтелектуальні почуття  зв'язані з пізнавальною діяльністю людини. Вони виникають у процесі  здійснення гностичної і дослідницької  діяльності. З усього різноманіття інтелектуальних почуттів основними  вважаються почуття ясності або  нечіткості думки, подиву, здивування, здогадки, впевненості в знанні, сумніву. Інтелектуальні почуття, володіючи  рушійною силою людського пізнання, підсилюють їхні потреби, що породили, до пізнання, стимулюють емоції людини.

Праксичні почуття - це переживання  людиною свого ставлення до діяльності. Людина відгукується на різні види діяльності - трудову, навчальну, спортивну. Це виявляється в захопленні, в  задоволенні діяльністю, в творчому підході, в радості від успіхів  або в незадоволенні, в байдужому  ставленні до неї. Праксичні почуття  виникають у діяльності. Яскраве  уявлення про зміст і форми  діяльності, її процес і результат, громадську цінність - головна передумова виникнення й розвитку праксичних почуттів. Праксичні почуття розвиваються або згасають залежно від організації  та умов діяльності. Вони особливо успішно  розвиваються і стають стійкими тоді, коли діяльність імпонує інтересам, нахилам і здібностям людини, коли в діяльності виявляються елементи творчості, розвиваються перспективи  її розвитку.

Світ емоцій людини багатогранний. Емоцій стільки, скільки ситуацій, в  яких перебуває особистість. В цілому почуття й емоції змінюються контрастно в таких напрямках:

1)   задоволення (приємне  переживання);

2)   незадоволення (неприємне  переживання);

3)   подвійне (амбівалентне);

4)   невизначене ставлення  до дійсності.

При цьому людина перебуває  в сильному напруженні, збудженні  або ж у спокійному стані.

Згідно з І.П.Павловим, однією з фізіологічних підвалин почуттів є динамічні стереотипи, тобто утворені за життя системи  тимчасових нервових зв'язків. "Тут  виникають почуття важкості та легкості, бадьорості та стомленості, задоволення  і прикрості, радості, торжества  і відчаю тощо. Мені здасться, що часто  такі почуття при зміні звичайного способу життя, при припиненні звичайних  занять, при втраті близьких людей... мають своє фізіологічне підґрунтя  значною мірою в зміні, в порушенні  старого динамічного стереотипу й у складності становлення нового" (І.П.Павлов).

 

4. Емоційний стан  та його регулювання.

 

Емоційні стани та форми  їх виявлення детермінуються переважно  соціальними чинниками, але не можна  ігнорувати у з'ясуванні їхньої природи  й деяких природжених особливостей людини. Багатство емоційних станів виявляється у формі настроїв афектів, стресів, фрустрацій, пристрастей.

Настрій - це загальний емоційний  стан, який своєрідно забарвлює на певний час діяльність людини, характеризує її життєвий тонус. Розрізняють позитивні  настрої, які виявляються у бадьорості, та негативні, які пригнічують, демобілізують, викликають пасивність. Настрій - це такий  загальний емоційний стан, який виразно  не спрямований на щось конкретне. Причини  настроїв – найрізноманітніші: непідготовленість  до діяльності, страх перед очікуваною невдачею, хворобливі стани, і приємні  звістки тощо. Міра піддатливості  настроям має індивідуальний характер. Особи, яким властиве самовладання, не піддаються настрою, не занепадають  духом навіть у тих випадках, коли для цього є якісь підстави, а, навпаки, борються з труднощами. Легкодухі  швидко піддаються настроям. Вони потребують підтримки колективу.

Афекти - це сильне, короткочасне збудження, що виникає раптово, оволодіває людиною такою мірою, що вона втрачає  здатність контролювати свої дії  та вчинки. Прикладом афектів може бути несподіване переживання - сильна радість, вибух гніву, страх. У стані  афекту порушується саморегуляція  організму, яка здійснюється ендокринною  системою, діяльність внутрішніх органів, послаблюються гальмівні процеси  кори великих півкуль головного  мозку. І.П.Павлов, аналізуючи афектний стан, зазначав, що людина в стані  афекту, що перевищує гальмівну функцію  кори, говорить і робить те, чого вона не дозволяє собі у спокійному стані  і про що шкодує, коли мине афект. Особливо різко виявляється афективний стан при сп'янінні, за якого гальмівні  процеси значно послаблюються. Афекти викликаються несподіваними гострими життєвими ситуаціями, в які потрапляє  людина. Афект, як і настрій, залежить певною мірою від індивідуальних особливостей людини - її темпераменту, характеру, вихованості. Афективні  люди часто-густо спалахують без  будь-яких для цього причин. Афекти викликають глибокі зміни в психічному житті людини, виснажують її. Людина, виховавши в собі здатність контролювати себе, володіти своїми рухами, може контролювати свої афективні реакції. Разом з  тим усім людям більшою чи меншою мірою властиве афективне життя, без якого вони, як слушно зауважила  Л.І.Божович, перетворилися б на пасивних, байдужих істот.