Експериментальне вивчення емоцій та почуттів особистості

Стрес  нагадує афект. Він, як і афект, виникає за напружених умов життя та діяльності, у небезпечних  ситуаціях, що виявляються несподівано  й потребують негайних заходів. У  стресовому стані поведінка значною  мірою дезорганізується, спостерігаються  безладні рухи, порушення мовлення, помилки в переключенні уваги, у  сприйманні, пам'яті та мисленні, виявляються  неадекватні емоції. Лише тверді вміння та навички в стресовому стані  можуть залишатися без змін. Практика показує, що висока ідейність, дисциплінованість, організованість та самовладання запобігають  дезорганізації поведінки за умов стресу.

Фрустрація являє собою  своєрідний емоційний стан, характерною  ознакою якого є дезорганізація свідомості та діяльності в стані  безнадійності, втрати перспективи. М.Д.Левітов  називає такі різновиди фрустрації, як агресивність, діяльність за інерцією, депресивні стани, характерними для  яких є сум, невпевненість, безсилля, відчай. Фрустрація виникає у результаті конфліктів особистості з іншими, особливо в колективі, в якому  людина не дістає підтримки, співчутливого  ставлення. Негативна соціальна  оцінка людини, яка заторкує  її  особистісне - її значущі стосунки, загрожує престижу, людській гідності, - спричиняє стан фрустрації. Він  виникає у людей з підвищеною збудливістю, з недостатньо розвиненими  гальмівними процесами, у невихованих, розбещених дітей.

Пристрасті - це сильні, стійкі, довготривалі почуття, які захоплюють людину, володіють нею і виявляються  в орієнтації всіх прагнень особистості  в одному напрямі, в зосередженні їх на одній меті. Пристрасть - це суттєва  сила людини, що енергійно прагне до свого предмета. Вона породжує неослабну  енергію в прагненні до мети. Пристрасть виявляється в найрізноманітніших сферах людського життя та діяльності - в праці, навчанні, науці, спорті, мистецтві. Вона має вибірковий характер і виявляється  не лише в емоційній, а й у пізнавальній, вольовій сферах, у наполегливості.

Пристрасті бувають позитивні  та негативні. Навіть позитивна пристрасть, якщо вона заважає діяльності, навчанню, стає негативною. Коли учень, захоплюючись читанням або спортом, пропускає  уроки, недосипає, то саме по собі читання  книжок з позитивного перетворюється на негативне. Пристрасть до алкоголю, куріння тощо згубно позначається на праці та житті людини.

Позитивні пристрасті - захоплення працею, навчанням - є тією силою  особистості, яка породжує велику енергію  в діяльності, сприяє продуктивності праці. І.П.Павлов закликав молодь бути пристрасною в роботі та наукових шуканнях. "Пам'ятайте, - писав він, - що наука вимагає від людини великого напруження і великої пристрасті".

Страх – емоція, що виникає  в ситуаціях загрози біологічному чи соціальному існуванню людини і спрямована на джерело справжньої або уявної небезпеки. Індивід у  психологічному стані страху, як правило, змінює свою поведінку. Страх у людини викликає депресивний стан, неспокій, прагнення уникнути неприємної ситуації, іноді паралізує її діяльність. Якщо джерело небезпеки є невизначеним або неусвідомленим, стан, що виникає, називається тривогою. Під впливом  страху в людини виникають вегетативні  дисфункції (серцебиття, тремтіння  м’язів, рясне потовиділення), з’являється  своєрідний вираз обличчя. У випадках, коли страх досягає сили помічного  страху, жаху він здатний нав’язати  стереотипи поведінки (втеча, заціпеніння  захисна агресія). Неадекватні реакції  страху спостерігаються при різних психічних захворюванням (фобії).

Цікавість зацікавленість, інтерес – позитивний емоційний  стан, який сприяє розвиткові навичок, вмінь, здобуванню знань, мотивує навчання.

Страждання – емоційний  стан, пов’язаний з отриманням достовірної  або такої, що здається достовірною, інформації про неможливість задоволення  важливих життєвих потреб, які досі здавались більш або менш імовірними. Найчастіше набирає форму емоційного стресу. Має характер астенічної емоції.

Гнів – емоційний стан, який протікає у формі афекту і  викликається раптовим виникненням  значної перешкоди на шляху вдоволення винятково важливої для суб’єкта потреби. Має стенічний характер.

Відраза – негативний емоційний  стан, що його спричинюють об’єкти (предмети, люди, обставини і т. ін.) зіткнення з якими фізична  взаємодія, спілкування тощо) заходить у суперечність із моральними або  естетичними принципами і установками  суб’єкта. Відраза, що поєднується  з гнівом, в особистих стосунках  може мотивувати агресивну поведінку, бажання позбутись когось або  чогось.

Сором – негативний емоційний  стан, що характеризується усвідомленням  невідповідності власних помислів, вчинків і зовнішності не тільки очікуванням інших людей, а й  власним уявленням про належну  поведінку і зовнішній образ.

Навчатися керувати настроєм можна і потрібно, для цього  слід його (настрій) аналізувати, контролювати, проводити автогенне тренування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки.

 

Вивчаючи дану тему я зрозуміла, що людські емоції докорінно змінилися  в процесі історичного розвитку людини, вони олюднилися, набули своєрідних особливостей. Голод, наприклад, переживається  людиною не так, як твариною. Людина залежно від обставин може стримувати свій голод, відмовлятися від їжі.У  людини як суспільної істоти виникли  вищі, духовні потреби, а з ними й вищі почуття, які не властиві тварині. Тваринні емоції залишилися на рівні  інстинктивних форм життєдіяльності. Емоції та почуття людини взаємно  пов'язані з її діяльністю: діяльність викликає різноманітні переживання  у зв'язку зі ставленням до неї та успіхами у виконанні, а емоції і  почуття, в свою чергу, стимулюють людину до діяльності, наснажують її, стають внутрішньою  спонукою, її мотивами. Почуття збагачують життя людини. Ідеї без почуттів - холодні, "світять, та не гріють", позбавлені життєвості та енергії, не здатні перейти в діло. Переконатись у чомусь без почуттів неможливо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури.

 

1. Психологія / За ред.  Г.С.Костюка. - Київ: Радянська школа, 1988.

2. Общая психология / Под  ред. А.В.Петровского. - М.: Просвещение, 1987. І

3. Немов Р.С. Психология. - М.: Просвещение, 1995.

4. Бреслав Г.М. Проблемы  змоциональной регуляции общения  у дошкольников // Вопросы психологии. - 1984. - № 3.

5. Вартанян Г.А., Петров  Е.С. Эмоции и поведение. - Л., 1989.

6. Леонтьев А.Н. Деятельность, сознание,личность. – Вып.3. – М.,2006.