Емоційне вигорання керівників

Тому необхідно визначити, що для людини найважливіше в його роботі: процес або результат? Якщо людина не забуває, не зменшує значення процесу досягнення результату, отримує задоволення від роботи, то вигорання, принаймні, відстрочене. Якщо ж його не радує сам процес і йому важливий тільки результат, то це перший серйозний сигнал того, що вигорання неминуче.

Є декілька методів  психологічного виходу з важкої ситуації, які допоможуть нейтралізувати професійне вигорання. Останній на ранніх стадіях практично повністю піддається корекції без допомоги психологів і спеціальних медичних засобів.

Фізичне навантаження – це панацея майже від всіх бід і ліки від всіх душевних травм. Комусь більше підійде аутотренінг або медитація, комусь – щоденна зарядка або обливання холодною водою, а комусь – біг або сучасні танці.

Повноцінний відпочинок. Без нього ефективна робота неможлива. Що є для вас відпочинком – вирішите самі. Тільки одне умова – на відпочинок потрібно витратити якийсь час, а не просто «подрімати в метро». Зміна обстановки, нові враження, емоційний струс відновлять і, повернувшись, ви зможете продовжувати продуктивно працювати.

Мистецтво раціоналізації. Необхідно пам'ятати, що робота – це не все життя. Необхідно відноситься до неї як до невеликого фрагмента життєвої кінострічки.

Психологічне  відчуження. За ситуації, коли вас ображають відвідувачі або керівник, створіть розумовий бар'єр у вигляді скла в автомобілі, через яке ви можете бачити іншого, але не чути його.

Створення фізичної дистанції. Можна стояти або сидіти трохи далі від відвідувачів, чим зазвичай, рідше дивитися їм в очі, використовувати сигнали, що неявно свідчать про швидкоплинність бесіди. Можна розмовляти з відвідувачами на поверхневі, загальні теми. Це зажадає значно менше особових ресурсів [3].

Література

1. Абабков В.А., Перре М. Адаптація до стресу .- СПб., 2004.
2. Бойко В. В. Синдром “эмоционального выгорания” в профессиональном общении. СПб., 1999.
3. Водоп'янова Н.Є., Старченкове Є.С. Синдром вигоряння: діагностика та профілактика .- СПб., 2005.
4. КаменюкінА., Ковпак Д. Антистрес - тренінг .- СПб., 2004.
5. Маслач К. Выгорание: многомерная перспектива. - М.: Изд-во Института психотерапии, 2004.
6. Маслач К. Правда о выгорании: каковы организационные причины личностного стресса и что с этим делать. - М., 1993.
7. Мітєва І.Ю. Курс управління стресом .- М., 2005.
8. Орел В.Е. Исследование феномена психического выгорания в отечественной и зарубежной психологии // Проблемы общей и организационной психологии. Ярославль, 1999. - С. 76-97.
9. Орел В.Е. Синдром психического выгорания личности. - М.: Ин-т психологии РАН, 2005.
10. Орел В.Е. Феномен “выгорания” в зарубежной психологии: эмпирические исследования. // Журнал практической психологии и психоанализа. – 2001г. сентябрь.
11. Стресс жизни. / Сост. Л.М. Попова, И.В. Соколов. - М., 2002.
12. Форманюк Т.В. Синдром “эмоционального сгорания” как показатель профессиональной дезадаптации учителя. // Вопросы психологии. – 1994. – № 6.