Юридична діяльність та професійна діяльність юристів. Професія юриста

7.Юридична діяльність та професійна  діяльність юристів. Професія  юриста

Виявляється, що юридичну діяльність можна охарактеризувати не тільки як особливий вид соціальної діяльності, але й як певну професію. Нами вже зазначалося, що виходячи з особливої  відповідальності, складності юридичної  процедури, значущості правових наслідків, юридична робота повинна здійснюватись  кваліфіковано і на професійній  основі. Це, в свою чергу, вимагає  спеціальної підготовки фахівців різного  профілю правової роботи, формування цілісної системи професійних знань, а значить і установ, які б  виробляли та розповсюджували ці знання, готували висококласних спеціалістів певного профілю — юристів-професіоналів.

До речі, про професіоналізм юридичної діяльності свідчить і  той факт, що поряд з практичною діяльністю юристів виділяють наукову (де виробляються нові знання про юридичні практику) та освітню (завдяки якій готуються спеціалісти юридичного профілю - юристи-професіонали). Наявність  професії завжди передбачає наявність  системи професійної освіти та відповідної  системи наукових знань.

Професійність вказує і на те, що отримавши спеціальну освіту, працівник може працювати лише за визначеним колом посад, які передбачають ще й спеціалізацію знань у  тій чи іншій галузі права.

Іншими словами, неможливість виконувати функції юриста без відповідних  навичок, знань та умінь, а іноді  й без певного досвіду юридичної  роботи вимагає необхідність створення  спеціалізованої системи професійної  підготовки для забезпечення сфери  юридичної діяльності кадровим потенціалом.

Виділення юристів в окрему професійну групу.має ще й об'єктивний характер, що пояснюється об'єктивністю соціального розвитку та об'єктивністю процесу історичного розподілу праці. Історія свідчить, що юристів як відокремлену соціальну групу за професійною ознакою визнавали давно, коли вже склалася нагальна потреба керувати, у відповідності до права, діями учасників процесу, складати юридичні документи та давати консультації по вирішенню спорів та інших життєвих ситуацій.

Але за весь період існування  професії юриста відбулися певні  зміни відносно змісту та соціального  призначення даної професії. Виходячи з вище зазначеного, уявляється можливим охарактеризувати основні риси юридичної  професії.

Юрист — це професіонал, який має фундаментальні та спеціальні правові знання, глибоко переконаний у винятковому призначенні права і законності для суспільства, кваліфіковано користується юридичним інструментарієм при розв'язанні юридичних проблем в ім'я захисту прав і законних інтересів громадян.

Для загальної характеристики професії юриста необхідно визначити  ряд ознак, які дозволять висвітлити те особливе, що відрізняє її від  інших професій. В попередньому матеріалі  ми вже відзначали, що юридична діяльність багато в чому за своїми ознаками відповідає вимогам організаційно-управлінської, творчої роботи. Таким чином, юридичну професію можна охарактеризувати такими рисами.6

 Масовість юридичної професії. Юридичну роботу здійснюють на сьогоднішній день тисячі уповноважених на те спеціалістів (прокурори, адвокати, судді, слідчі...), які виконують значну кількість  юридично значущих дій, вирішують щоденно  десятки та сотні тисяч юридичних  справ. Це не просто величезна армія  спеціалістів, це окрема сфера соціальної діяльності, в якій вирішуються життєво  важливі інтереси, задовольняються  потреби. Всеосяжний характер та значущість цієї сфери для суспільства передбачають наявність значної кількості  спеціальностей в межах юридичної  професії. Це відповідно створює широкі можливості для реалізації своїх здібностей та творчого потенціалу багатьох суб'єктів.

 Елітність. З іншої точки зору, юридичну роботу виконують не всі, хто  бажає, а лише уповноважені особи, які  володіють відповідними знаннями та навичками. Враховуючи недостатню кількість  в нашій країні кваліфікованих спеціалістів-юристів, постійно зростаючу роль права та юридичної процедури, враховуючи престиж  юридичної роботи та юридичного навчання, можна стверджувати про елітний  характер юридичної професії.

 Особлива відповідальність. Від  поради або рішення юриста багато в чому залежить доля людини, добробут сім'ї, її майновий стан, економічний  розвиток суспільства. Таким чином, помилки в роботі юриста - це пряма  загроза суспільним інтересам, які  охороняються правом. За свої помилки  кожний юрист несе особисту відповідальність. Однак слід зробити акцент на відповідальності позитивній, яка полягає у відповідальному, свідомому ставленні до своєї  роботи, що забезпечує її високу якість.

 Конфліктність. Юридична діяльність дуже часто відбувається на стику протилежних інтересів в умовах протидії або відкритої боротьби: позивач - відповідач, обвинувачений -потерпілий, правопорушник — співробітник правоохоронного органу тощо. Наявність подібних суперечностей у професійній діяльності юристів обумовлена протилежністю індивідуальних потреб та інтересів. Тому у більшості випадків юридична діяльність здійснюється на основі компромісу із суспільством та його представниками.

 Інтелектуальна  привабливість. Будь-яка кваліфікована робота вимагає від свого виконавця наявності певного рівня інтелекту (професійних знань, оціночних критеріїв,*почуттів, професійного етикету). Однак, щодо роботи юриста, слід сказати, що це в більшості випадків інтелектуальна робота. Під час вирішення юридичної справи юристу доводиться застосовувати загальні вимоги правової норми до конкретної життєвої ситуації шляхом прийняття відповідного рішення. Це передбачає необхідність прогнозування подальшого розвитку подій, моделювання можливих ситуацій, визначення засобів для їх попередження, що свідчить про інтелектуальну напруженість юридичної роботи. Таким чином, слід відзначити, що окремі юридично значущі дії в професійній діяльності юриста вимагають від нього не лише інтелекту, а ще й значної фізичної підготовки.

 Колективність праці. Поряд з принципами самостійності, індивідуальної відповідальності, процесуальної незалежності робота юристів багато в чому має колективний  характер.

Значна кількість рішень приймаються не від імені конкретного  виконавця, а від імені органу держави або всієї держави, що вказує на колективність його вироблення, прийняття та забезпечення реалізації. Наприклад, рішення суду базується  на результатах колективної праці  багатьох учасників процесу (слідство, адвокати, прокуратура, оперативні служби, свідки, експерти). Слід сказати і  про системну єдність юридичних  установ в цілому, які можуть виконувати свої функції лише у тісному контакті та взаємодії.

ЗМІСТ ТА СКЛАДОВІ ПРОФЕСІЙНОЇ  ПІДГОТОВКИ

МАЙБУТНІХ ЮРИСТІВ ВІДПОВІДНО ПРОФЕСІОГРАМИ 

УДК: 378.147

В. С. Рижиков 

Значні розробки щодо наукової проблеми у галузі професійної педагогіки

й  юридичної  психології  відображено  зокрема,  у  працях  С. Бочарової,

О. Бандурки,  В. Васильева,  А. Коновалової,  К. Левітана,  А. Ліготського,

В. Шепітько,  Ю. Чуфаровського,  М. Порубова,  О. Порубова,  Г. Яворської  та

багатьох інших вчених.

У  процесі  підготовки  юристів  викладається  близько 50 дисциплін 

юридично-правого  напрямку  і 10 навчальних  дисциплін  економічного

спрямування.  Також  обов’язковим  є  вивчення  іноземної  мови  та  циклу 

гуманітарних  дисциплін  для  формування  загальної  підготовки  сучасного 

фахівця-юриста. Якщо ж розглянути весь цикл підготовки юриста-правознавця,

то  він  складається  з  гуманітарного,  соціально-економічного,  природничо-

наукового, професійного і  практичного блоків, а також практичного  навчання. 

Мета  статті –  розкрити  складові  професійної  підготовки  майбутніх 

юристів:  навчальні  дисципліни,  змістовну  частину  професіограми  юриста

компетенції, які повинен  опанувати спеціаліст юридичного профілю  у процесі 

професійної підготовки.

Проблема  професійної  підготовки  сучасних  фахівців  в  умовах  ринкової

економіки  є  ключовою  й  основоположною  для  вчених  різних  наукових

напрямків.  Особливо  нагально  ця  проблема  постає  при  підготовці  сучасних

юристів-правознавців,  адже  від  прийнятих  правових  законів  і  норм  залежить

ефективність функціонування економіки. Якщо порушити природні економічні

закони  прийнятою  нормативно-правовою  базою,  то  природно  відбувається

економічний спад, що може призвести  до глибокої економіко-соціальної кризи 

в суспільстві. А це спричинить падіння рівня життя населення, безповоротність 

циклічних процесів виробництва  й обігу фінансових засобів, розрив економіко-Педагогічні науки

© 2011 Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України 2/2011

господарських зв’язків. Для  того, щоб уникнути негативних наслідків  розвитку

економічних  відносин  у  державі,  необхідно  вже  в  процесі  професійної 

підготовки  сформувати  у  майбутніх  фахівців-юристів  уміння  правильно 

використовувати  правові  знання  та  передбачати  розвиток  і  наслідки

економічної  ситуації  залежно  від  ухвалення  тих  чи  інших  законів  та  власних 

правових дій. Особливо  актуально ця проблема постає  за  відсутності цільової

моделі  професійної  підготовки  фахівця,  іншими  словами,  відсутності 

“креслення підготовки фахівця”. Саме так сьогодні виглядає процес підготовки

юристів.  Існує  досить  приблизне  уявлення  про  те,  які  психологічні  якості,

характер,  професійні  знання,  навички  та  вміння  повинен  мати  сучасний

фахівець-юрист. А  професійна  готовність  спеціаліста  взагалі  не  розглядається 

як складова в навчальному  процесі професійної підготовки майбутніх юристів.

Аналіз  наукової  літератури [2–4]  засвідчує,  що  діяльність  юриста

спрямовано на реалізацію правових норм і забезпечення правопорядку в різних

сферах суспільства. Об’єктами  професійної діяльності юриста є: події  та дії, які 

мають  юридичне  значення;  правові  відносини,  що  виникають  у  сфері 

функціонування  державних  інститутів;  правові  відносини  громадян  і 

організацій.  Юрист  повинен  бути  підготовлений  до  професійної  діяльності

відповідно до фундаментальної  та спеціальної підготовки, а також  до навчання

в  аспірантурі  за  своєю  спеціальністю. Юрист  може  в  установленому  порядку 

працювати  в  освітніх  установах  і  продовжити  навчання  за  магістерськими

програмами.

Юридична освіта в Україні  – це ключова галузь вищої освіти в нинішній

соціально-економічній  ситуації,  коли  народ  бореться  за  свою  державність.

Будівництво  правової  держави,  реформи  політичної  та  суддівсько-правової

системи вимагають нагального розвитку юридичної освіти в Україні [6; 7] .

Зміст освіти – це науково  обґрунтована система дидактично  і методично 

оформленого  навчального  матеріалу  для  різних  освітніх  та  освітньо-

кваліфікаційних рівнів. Він  визначається освітньою й освітньо-кваліфікаційною 

програмою підготовки,  структурно-логічною  схемою підготовки, навчальними Педагогічні  науки

© 2011 Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України 2/2011

програмами  дисциплін,  іншими  нормативними  актами  органів  державного

управління  освітою  та  вищого  закладу  освіти  і  відображається  у  відповідних 

підручниках,  навчальних  посібниках,  методичних  матеріалах,  дидактичних 

засобах.  Зміст  освіти  містить  нормативний  та  вибірковий  компоненти:

нормативний  компонент  змісту  освіти  визначається  відповідним  державним 

стандартом  освіти,  а  вибірковий –  вищим  закладом  освіти.  Отже,  зміст 

навчального  процесу  у  відомчих  закладах  освіти  нормативно  визначено  і 

впорядковано. Як зазначено  в Положенні про організацію  навчального процесу 

у  вищих  навчальних  закладах  освіти,  державний  стандарт  освіти –  це

сукупність норм, які визначають вимоги до освітнього (кваліфікаційного) рівня 

[1].

Нині  суттєво  змінюється  завдання  вищої  школи  щодо  професійної 

підготовки  юристів.  Це  пов’язано  з  перебудовою  традиційної  системи 

навчання, упровадженням  стрункої системи змісту та технологій навчання, що

опираються  на  досягнення  психології,  педагогіки  і  дидактики.  Для  цього 

потрібен  викладацький  корпус  з  новим  аналітичним  та,  разом  із  тим,

конструктивним  характером  мислення,  оскільки  вирішення  проблеми  вищої 

професійної  освіти  є  неможливим  без  підвищення  інтелектуальної  культури,

без  обов’язкового  подолання  застарілих  звичок,  стереотипів,  консерватизму  в 

педагогічній науці і  практиці [8].

Відповідно  до  проведеного  аналізу  наукової  літератури  та  власних 

наукових  досліджень  вважаємо,  що  психолого-педагогічна  складова  повинна 

пронизувати весь цикл навчальних дисциплін на всіх рівнях підготовки юриста.

Психолого-педагогічна  підготовка  уможливить  ефективне  застосування

юристом своїх професійних  знань, навичок  і вмінь у соціально-значущій праці 

задля  розвитку  ринкових  відносин,  ствердження  демократичних  основ 

суспільства.

Сьогоднішня  професійна  підготовка юристів-правознавців  складається  з 

чотирьох обов’язкових блоків навчальних дисциплін (див. рисунок).

 Педагогічні науки

© 2011 Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України 2/2011

 

Складові блоки навчальних дисциплін професійної підготовки юристів 

 

Блок  загально-гуманітарних  і  соціально-економічних  дисциплін  охоплює 

філософію,  іноземну  мову,  українську  мову  та  культуру  мови,  логіку,

культурологію,  вітчизняну  історію,  соціологію, політологію, філософію права,

економіку і фізичну культуру.

До  блоку  загально-математичних  і  природничо-наукових  дисциплін 

входять інформатика та математика, концепції сучасного природознавства.