Предмет і завдання курсу психологія сім'ї

• авторитарні. У такій  сім'ї між дорослими і дітьми встановлюються непрості стосунки. В  родині панує жорстокість. Про гармонізацію взаємин батьків і дітей у  таких родинах не може бути й мови.

Кожна сім'я є інтимною соціальною групою. Головне, що відрізняє  сім'ї—це атмосфера, яка панує в  родині. Спосіб сімейного виховання  зумовлює зміст сімейних відносин. Спосіб відносин дорослих і дітей  є досить дієвим методом виховання  — виховання спілкуванням. Це відбувається тому, що саме в спілкуванні з  дорослими діти найчастіше засвоюють (закріплюють) свої майбутні моделі поведінки. Водночас соціологічні дослідження  показують, що батьки дуже рідко проводять  вільний час із дітьми. Майже 69% опитаних дорослих віддають перевагу перегляду  телевізійних передач, спілкуванню  з іншими людьми, зводячи контакти з власними дітьми до мінімуму.

7. За якістю взаємин  і атмосфери в сім'ї:

• благополучна;

• стабільна

• нестабільна;

• дезорганізована.

8. За характером розподілу  домашніх обов'язків:

• традиційна (обов'язки в  основному виконує жінка);

• колективістська (обов'язки виконують разом або по черзі).

9. За характером проведення  вільного часу:

• відкрита (орієнтовані  на спілкування та культурні заклади);

• закрита (орієнтовані на домашнє дозвілля).

10. За типом поселення:

• міська;

• сільська.

Сім'я не тільки задовольняє  потреби людей, які створюють  сімейний союз, а й виконує цілу низку соціальних функцій І тому є невід'ємною частиною соціальної структури суспільства. Функції сім'ї:

1) репродуктивна функція,  тобто функція дітонародження, відтворення  населення;

2) господарсько-побутова  функція. Вона пов'язана із  підтримкою на належному рівні  господарських та побутових умов  для підтримання фізичного здоров'я  членів сім'ї, догляд за дітьми;

3) економічна функція,  яка передбачає накопичення матеріальних  благ одними членами сім'ї для  інших у випадку непрацездатності  чи у зв'язку з іншими причинами;

4) виховна функція, що  включає виховання батьками молодого  покоління на основі збереження  та передачі молоді основних  духовних та культурних цінностей,  трудових навичок;

5) функція соціалізації;

6) комунікативна функція,  в ході реалізації якої відбувається  задоволення потреб людини в  спілкуванні на основі взаєморозуміння  та підтримки, в ізоляції, в  усамітненні.

7) регулятивна функція,  під час якої сім'єю здійснюється  моральна регламентація поведінки  членів сім'ї у спілкуванні  один з одним та з іншими  людьми.

8) функція взаємодопомоги, що пов'язана з роллю сім'ї  в наданні необхідної допомоги  членам своєї родини та іншим  людям чи соціальним групам.

9) дозвільна функція, котра  передбачає задоволення потреб  у спільному проведенні дозвілля.

Сім'я впродовж життя проходить  декілька якісно різних стадій, послідовність  яких складається у сімейний, або  життєвий цикл сім'ї. Під циклом потрібно розуміти період від створення до розпаду сім'ї. При їх виділенні  соціологами, як правило, використовуються критерії тривалості шлюбу та особливості  функціонування сім'ї. У зв'язку з  цим соціологи пропонують різні  класифікації життєвого циклу сім'ї  відповідно до критеріїв, що лежать в  основі такої класифікації. Наприклад, деякі вчені пропонують наступні етапи життєвого циклу сім'ї:

1) від створення сім'ї  до народження першої дитини;

2) репродуктивна фаза: народження  дітей;

3) "порожнє гніздо" —  вступ у шлюб і виділення  із сім'ї останньої дитини;

4) неповна сім'я: починається  в зв'язку із смертю одного  з членів подружжя.

Дж. Бернард та Л. Томпсон  пропонують типологію з восьми стадій, кожна з яких відрізняється тривалістю, інтенсивністю та змістом:

1) початок сім'ї, одружена  пара без дітей, триває близько  2 років;

2) народження дітей та  догляд за ними — приблизно  2,5 роки;

3) сім'я з дітьми-дошкільниками  (до 6 років) — приблизно 3,5 років;

4) сім'я з дітьми-школярами  (від 6 до 13 років) – приблизно  7 років;

5) сім'я з підлітками (від  13 до 20 років) — приблизно 7 років;

6) сім'я, де починають  одружуватись діти та залишають  батьків — приблизно 6,5 років;

7) "порожнє гніздо", до моменту виходу подружжя  на пенсію — приблизно ] 3,5 років;

8) літня сім'я (вихід  на пенсію, до моменту смерті  подружжя ) — 16 та більше років.

У середньому до 75-річного  віку розпадаються всі шлюби. При  цьому 23% - у результаті смерті дружини, 53% - смерті чоловіка, 24% розлучення.

Протягом життєвого циклу  відбувається зміна сімейних ролей: змінюється їх розподіл, одні ролі зникають, а інші з'являються, переходять від  одного члена сім'ї до іншого. Багато соціальних ролей зберігається впродовж всього циклу, але змінюються зміст  та зовнішні прояви. Наприклад, спочатку роль матері полягає у контролі та опіки над дітьми, що пізніше змінюється на роль порадника та партнера. Коли у дітей з'являється власне особисте життя і вони менше звертаються  за порадою до батьків, останні сприймають зміну їх поведінки як ознаку відчуження, хоча на справді це не так: просто змінюються ролі та моделі поведінки.

Протягом свого життєвого  циклу сім'я постійно зустрічається  з різноманітними труднощами, несприятливими умовами, проблемами. З методологічної точки зору дослідники зосереджуються на двох головних сферах аналізу цієї тематики. Перше — це дослідження  сім'ї в складних умовах, які виникли  через несприятливий вплив загально масштабних соціальних процесів: війн, економічних криз, стихійних явищ. Друге — це вивчення "нормативних  стресів", тобто тих труднощів, які зустрічаються в житті  сімей за повсякденних умов. Ці складнощі  пов'язані з проходженням сім'ї  через основні етапи життєвого  циклу. А також проблеми, які виникають  в тих випадках, коли зовнішні чинники  приводять до порушення механізму  функціонування інституту сім'ї: тривала  розлука, розлучення, тяжке захворювання.

Розглянемо головні моменти, присутні у виникненні і виявленні  сімейних деформацій.

Фактори, що обумовлюють  сімейні деформації. Мова йде про  досить широкий спектр обставин, особливості  соціального середовища, умови життєдіяльності  сім'ї, зміни в особистості одного з подружжя, які можуть ускладнити функціонування сім'ї. Усі численні проблеми, які виникають перед  сім'єю, можна умовно розподілити  за силою і тривалістю їх впливу. Особливе значення мають при цьому  дві групи сімейних проблем. Прикладом  перших може слугувати смерть одного із подружжя, звістка про подружню зраду, раптові зміни у житті  і соціальному статусі (наприклад, раптове і серйозне захворювання). До другої групи проблем можна  віднести надмірне фізичне і психічне навантаження у побуті, на виробництві, складнощі з вирішенням житлової проблеми, тривалий і стійкий конфлікт між членами сім'ї тощо.

Можна навести наступну класифікацію проблем, з якими зустрічається  сім'я. Виділяють два їх типи: проблеми, пов'язані різкою зміною способу  життя сім'ї (життєвого стереотипу) — наприклад, укладення шлюбу, початок  сімейного життя, народженням дитини. І проблеми, які пов'язані з  кумулятивними труднощами, тобто  їх накладанням — наприклад, необхідність прийняття рішень цілої низки  проблем відразу після появи  в сім'ї дитини, а саме закінчення отримання освіти, засвоєння спеціальності, вирішення життєвих проблем, догляду  за дитиною тощо.

Через всі етапи сімейного  циклу проходять так звані "нормативні стресори", тобто ті проблеми, які  різною мірою переживаються усіма  сім'ями: пов'язані з взаємною психологічною  адаптацією, з формуванням стосунків  з родичами при вирішенні житлової проблеми, з доглядом і вихованням дитини тощо. Поєднання вищеназваних проблем в певні моменти життєвого  циклу сім'ї може привести до сімейних криз.

Значний інтерес представляють  дослідження чеських вчених, які  дослідили та описали два " критичні періоди" у життєвому циклі  сім'ї. Перший з них, найбільш інтенсивний, спостерігається між першим та сьомим роками спільного життя і досягає  особливої гостроти і напруженості між четвертим і шостим роками. Провідної ролі набуває фруструюча зміна емоційних стосунків, зростання  кількості конфліктних ситуацій, посилення напруженості. Друга криза  назріває між сімнадцятим і двадцять п'ятим роками. Зростають соматичні  скарги, тривожність, відчуття пустоти  життя, пов'язане з відділенням  від сім'ї дітей.

С. Кратохвіл виділяє чотири кризові періоди. Перший період припадає на перший рік подружнього життя  та характеризується конфліктами адаптації  один до одного, коли два "Я" перетворюються в одне "Ми". Другий період пов'язаний з появою дітей: погіршуються можливості професійного зростання; менше часу залишається для захоплень, хобі; можуть виникати протиріччя між батьками з проблем виховання дитини. Тертя  криза співпадає із середнім подружнім  віком, який характеризується конфліктами  одноманітності. Четвертий період конфліктності  у відносинах подружжя настає після 18-24 років спільного життя та пов'язаний з відчуженням від сім'ї дітей.

Сім'я, яка зустрілася з  трудністю, певною мірою намагається  протистояти їй, попередити негативні  наслідки. Дослідження свідчать, що існують досить чіткі відмінності  у тому, як різні сім'ї реагують на труднощі. В одних випадках труднощі здійснюють мобілізуючий, інтегруючий  вплив; в інших — навпаки послаблюють  сім'ю, приводять до зростання її протиріч. Причому, друге найбільш є  характерним саме для молодих  сімей, які є і слабо підготовленими і невипробуваними у вирі сімейних негараздів. Ця особливість неоднакової  реакції особливо чітко простежується  у випадку "нормативного стресу", тобто зіткнення сім'ї із звичними для певного її етапу труднощами. Для молодої сім'ї такими труднощами можуть виступати вирішення житлової проблеми, період спільної психологічної  адаптації тощо.

. Функції сім'ї

Виокремимо кілька функцій сім'ї - особливих форм життєдіяльності, пов'язаних із задоволенням потреб сім'ї:

1. Господарсько-побутова (економічна) - полягає в забезпеченні матеріальних потреб сім'ї (у їжі, притулку тощо), веденні господарства, наявності власного бюджету. Економічна функція є однією з основних. Усі попередні форми сімей (до нуклеарної) є виробничими одиницями. В умовах рабовласницького та феодального укладів праця не відокремлювалася від сім'ї. Усі члени сім'ї, як правило, займалися одним видом праці. Діти включалися у виробничу діяльність з раннього дитинства. При капіталістичному укладі всі сім'ї зберігають функцію накопичення матеріальних благ. Тому до економічної функції сім'ї відносять також організацію споживання та побуту.

Вплив економічної функції на взаємостосунки в самому сімейному колективі може мати подвійне значення. Справедливий розподіл домашніх обов'язків у сім'ї між подружжям, старшими і молодшими поколіннями, як правило, сприяє зміцненню подружніх взаємостосунків, моральному та трудовому вихованню дітей. У разі несправедливого розподілення домашніх обов'язків у сім'ї, коли майже все виконує жінка, чоловік виступає в ролі «патріарха», а діти — лише в ролі споживачів, вплив, безумовно, буде негативним.

З економічною функцією тісно пов'язана  проблема керування сім'єю, тобто  питання головування в сім'ї.

2. Регулятивна - полягає в регулюванні стосунків між членами сім'ї на основі моральних норм шляхом первинного соціального контролю, реалізації особистого авторитету і влади. "У минулому держава сприяла утвердженню в сім'ї влади та авторитету глави сімейства, який протягом усього життя був відповідальним за поведінку всіх поколінь. Були передбачені покарання за непослух.

У демократичній, егалітарній сім'ї  регулятивна функція здійснюється тільки за допомоги моральних норм, особистісного авторитету членів сім'ї.

3. Репродуктивна — спрямована на народження дітей і продовження людського роду. Ця функція містить у собі елементи всіх інших функцій, оскільки сім'я бере участь не лише в кількісному, але і в якісному відтворенні населення.

Останніми роками ця функція привертає  загальну увагу. Скільки сучасній сім'ї мати дітей? На цю теми виникають дискусії на сторінках газет, журналів. їх проводять соціологи, демографи, психологи. Чому це питання є таким актуальним?

Причин тут достатньо багато. Розглянемо деякі з них. Раніше в  нашій країні був поширений тип  багатодітної сім'ї, нині спостерігається інша картина. Більше половини сімей мають одну дитину або взагалі не мають дітей, значно зменшилася кількість сімей, які мають двох або трьох дітей.

Серед причин виникнення такої ситуації демографи називають поширення  міського способу життя. Чимало сільських  сімей ведуть міський спосіб життя. Виробничу зайнятість жінок, зростання  культури людей, вибух потреб також відносять до зазначених вище причин. Змінюється також ставлення до дітей. Маючи невисокий прожитковий мінімум і тим більше складні житлові умова, багато батьків обмежуються однією дитиною. Проте свою єдину дитину намагаються краще вдіти, прагнуть дати їй гарну освіту.

Однак частина соціологів і демографів головну причину зниження народжуваності вбачають в іншому. Раніше спостерігалася висока смертність серед дітей. Вона компенсувалася високою народжуваністю. До смерті дитини ставилися як до звичайного природного явища: « Бог дав - бог взяв. Бог ще дасть...». Для відтворення чисельності батькам треба було мати 5-7 дітей, а в наш час достатньо 2-3. Як наслідок зменшення дитячої смертності скоротилася й народжуваність. Нині можливе планування народжуваності дітей. І воно фактично здійснюється батьками.