Предмет і завдання курсу психологія сім'ї

Усі зазначені причини переплітаються, взаємодоповнюються, утворюють єдиний комплекс, що й призводить до зниження народжуваності.

Однак суспільство зацікавлене  в тому, щоб чисельність населення зростала. Закладений від природи інстинкт продовження роду перетворюється в людини на потребу мати дітей, ростити та виховувати їх. Без задоволення цієї потреби людина не почуває себе щасливою. Якщо сім'я має кілька дітей, то з'являються природні умови для формування повноцінного сімейного колективу. Це збагачує життя кожного члена сім'ї та створює сприятливі умови для виконання сім'єю виховної функції.

4. Сексуальна - передбачає реалізацію сексуальних стосунків подружжя, досягнення ними сексуального задоволення. З точки зору суспільства, важливо, що сім'я виконує при цьому регулювання сексуально-еротичної поведінки її членів, забезпечуючи біологічне відтворення суспільства.

5 . Виховна - полягає в задоволенні індивідуальних потреб у батьківстві та материнстві, у контактах з дітьми та їх вихованні. Шляхом виконання виховної функції сім'я забезпечує соціалізацію підростаючого покоління, підготовку нових членів суспільства. Виховна функція реалізується в трьох аспектах - первинна соціалізація дитини; постійний вплив дітей на їх батьків, а також систематичний виховний вплив сімейної групи на кожного свого члена.

Успіх її виконання залежить від  виховного потенціалу сім'ї. Він  являє собою комплекс умов та засобів, що визначають педагогічні можливості сім'ї. Цей комплекс поєднує матеріальні  та побутові умови, чисельність і структуру сім'ї, розвиненість сімейного колективу та характер взаємостосунків між його членами. Він охоплює ідейно- моральну, емоційно-психологічну та трудову атмосферу, життєвий досвід, освіту та професійні якості батьків. Велике значення має особистий приклад батька або матері, сімейні традиції.

Людина відчуває вплив сім'ї  з народження й до смерті. Тобто  сімейному вихованню властиві неперервність  та тривалість. У цьому з сім'єю не може зрівнятися жодний виховний суспільний інститут.

6. Комунікативна, або функція  культурного (духовного) спілкування - полягає в посередництві сім'ї в контактах її членів із соціумом та навколишнім природним середовищем, а також у задоволенні потреб членів сім'ї в спільному відпочинку та взаємному спілкуванні; відіграє значну роль у духовному розвитку членів сім'ї.

Можна виокремити такі компоненти цієї функції: посередництво сім 'ї в  контакті своїх членів із засобами масової інформації (телебаченням, радіо, періодичними виданнями), літературою та мистецтвом; вплив сім'ї на різноманітні зв'язки своїх членів з навколишнім природним середовищем і на характер його сприймання; організація вну- трішньосімейного спілкування.

Якщо сім'я приділяє достатню увагу  виконанню цією функції, це значно посилює  її виховний потенціал. Досить часто  з комунікативною функцією пов'язують (іноді вважають самостійною функцією) діяльність зі створення психологічного клімату сім'ї.

7. Рекреативна - передбачає організацію дозвілля й відпочинку. Під дозвіллям умовно розуміється позаробочий (вільний) час, який людина використовує за своїм вибором. Вільний час - одна з найважливіших соціальних цінностей, незамінний засіб відновлення фізичних і духовних сил людини, всебічного розвитку особистості. Підвищенню ролі дозвілля сприяють правильний ритм і режим життя сім'ї, розумний розподіл обов'язків між її членами, планування праці та відпочинку. У цілому, дозвілля є мовби дзеркалом зрілості людини як особистості: за характером дозвілля про людину можна багато дізнатися. Рекреативна функція із сімейного ведення може передаватися державним та суспільним організаціям. Держава забезпечує медичне обслуговування, гарантує безпеку громадян, розширює мережу будинків відпочинку та санаторіїв. Проте зростає роль сім'ї в забезпеченні морально-психологічного захисту своїх членів, а також зберігається функція надання матеріальної та фізичної допомоги дітям і особам похилого віку.
8. Психотерапевтична -реалізується у двох аспектах - «погладжування» (ласкай увага один до одного) і «резонування» (розуміння та допомога один одному в оцінюванні позицій з важливих проблем, підтримування іншого в його самореалізації й особистому розвитку).

Зазначені функції так тісно  взаємопов'язані, що жодну з них  не можна визнати головною.

Наприклад, виховна функція тісно  пов'язана не лише з комунікативною, але й з репродуктивною функцією, оскільки наявність кількох дітей є природною умовою формування повноцінної сім'ї, забезпечуючи при цьому дитині досвід взаємодії не тільки « за вертикаллю», а й «за горизонталлю». У свою чергу, репродуктивна функція залежить від низки інших функцій сім'ї: сексуальної, економічної тощо.

Водночас особливе значення має  психотерапевтична функція, яку  вважають критерієм оцінювання подружніх  стосунків, а також психологічним інструментом їх регуляції.

Деякі автори виокремлюють специфічні та неспецифічні функції сім'ї [2], [19]. Згідно з думкою О.Г. Харчева, специфічні функції сім'ї відображують її особливості  як суспільного явища, у той самий  час як неспецифічні функції - це ті, до виконання яких сім'я пристосувалася в певних історичних умовах.

Специфічні функції сім'ї, до яких належать народження (репродуктивна функція), утримання дітей (екзистенціальна функція) та. їх виховання (функція соціалізації), залишаються, на думку автора, незважаючи на зміни в суспільстві, хоча характер зв'язку між сім'єю та суспільством може змінюватися в процесі історії.

Неспецифічні функції сім'ї, пов' язані з накопиченням та передаванням власності, статусу, з організацією виробництва та споживання, відпочинку, з турботою про здоров'я й благополуччя членів родини, зі створенням мікроклімату, що сприяє зняттю напруження та самозбереження. Усі ці функції відображають історичний характер зв'язку між сім'єю та суспільством [2].

В окремі історичні періоди сім'я  виконує всі або майже всі  зазначені функції, а в інші періоди частину цих функцій виконує держава.

Г. Навайтіс як найбільш важливу особливість  функцій сім'ї визначає комплексність. Кожна потреба, що задовольняється сім'єю, може бути задоволена без неї, але тільки сім'я дозволяє задовольнити їх у комплексі. Цей комплекс у випадку збереження сім'ї не може бути поділеним або розподіленим мі ж іншими людьми. Таке розуміння функцій сім'ї, на думку автора, дозволяє обґрунтовано відокремити сім'ю від інших, схожих на неї за деякими ознаками малих груп (наприклад, пар, що підтримують постійні сексуальні стосунки) [1], [20]. Цей самий автор, виходячи з сімейних функцій, перераховує кілька груп потреб, що задовольняються сім'єю: потреби, пов'язані з батьківством та материнством, потреби, пов 'язані зі створенням та підтримкою деяких реальних умов життя сім'ї, потреби у фізичній та психічній інтимності.

Життя сім'ї досить різноманітне. Нами коротко розглянуті лише її типи та. основні функції. Але цей аналіз показує, що сім'я задовольняє і різноманітні індивідуальні потреби особистості (матеріальні, духовні, фізіологічні та ік.), і групові (загальносі- мейні) потреби, і найважливіші потреби суспільства. Відповідно до того, як суспільство впливає на сім'ю, створюючи певний її тип, так і сім'я впливає на розвиток і образ життя суспільства. Сім'ї належить найважливіша роль в економічному й соціальному розвитку суспільства, у вихованні підростаючого покоління, досягненні щастя кожною людиною.

Суперечливі тенденції в структурі  і динаміці сім'ї і одночасно  велика роль сім'ї в забезпеченні особистого щастя людини актуалізують проблему стабільності шлюбу та сім'ї, ґрунтовної підготовки молоді до сімейного життя.

4.Основні напрямки підготовки  до сімейного життя.

Аналіз специфіки дошлюбного періоду дозволяє сформулювати його функції:  
Накопичення спільних вражень і переживань. На цьому етапі створюється своєрідний емоційний потенціал майбутнього сімейного життя, запас почуттів, які дозволяє більш успішно і менш «болісно» адаптуватися до неї; Більш глибоке впізнавання один одного і паралельно уточнення і перевірка прийнятого рішення про можливість сімейного життя; Проектування сімейного життя. Цей момент, як правило, не розглядається майбутнім подружжям або не усвідомлюється ними. Більшість психологів справедливо відзначають, що між партнерами необхідний інформаційний обмін з таких питань, як ціннісні орієнтації і життєві плани; деталі біографії; уявлення про шлюб; рольові очікування і домагання; репродуктивні установки ін