Автор работы: Пользователь скрыл имя, 06 Октября 2011 в 21:35, реферат
При вивченні емоційної сфери не можна обійтися без аналізу тих філософських праць, у яких формувалася проблематика емоційного і в яких були передбачені багато положень пізніших учень про людські емоції. Це праці: «Про душу» Аристотеля, «Пристрасті душі» Р. Декарта, «Етика» Б. Спінози, «Нові досліди про людське розуміння» Г. Лейбніца, «Антропологія з прагматичного погляду» І. Канта, філософські твори Й.-Г. Фіхте, Г. Гегеля, Л. Фейєрбаха. Виділимо основні моменти в постановці й розвитку проблеми емоцій.
Пристрасті – сильні й тривалі емоції, що на певний час забарвлюють життя індивіда, істотно позначаються на спрямованості й динаміці його діяльності. Це виразний сигнал особистісного смислу предмета його потреби – мотиву, від якого залежить життя. Пристрасть виявляється у зосередженості індивіда на певному предметі, який у цей час затьмарює всі спонуки діяльності. Переживаючи пристрасть, людина страждає, стає пасивною істотою; вона начебто перебуває під владою якоїсь сили. Хоча ця сила й виходить від неї самої.
Предметом пристрасті найчастіше є інша людина, яка стає єдиним засобом задоволення потреби в іншій людині, що домінує над усіма іншиим. Такою пристрастю може бути один з видів кохання. У цьому разі той, кого кохають, зазнає кристалізації – „особливої діяльності розуму, який з усього, з чим він стикається, здобуває відкриття того, що улюблений предмет має нові досконалості” (Cтендаль). Предметом пристрасті може бути й не одухотворений об’єкт або ж якась ідея. Як і в попередньому випадку, індивід потрапляє у поле тяжіння провідної потреби, яка з певних причин сформувалася протягом його життя.
Пристрасті – це особливий вид стійких, глибоких та сильних почуттів, що підкорюють собі всі думки і поведінку людини. Пристрасть примушує людину думати про предмет почуттів, уявляти собі задоволення потреб, що лежать в їхній основі, обдумувати реальні або можливі перешкоди на шляху до цього задоволення. Все, що не пов’язане з панівною пристрастю, здається другорядним, відсувається на задній план, перестає хвилювати і цікавити людину. Те, що пов’язане з пристрастю, захоплює, хвилює, привертає увагу, запам’ятовується. На пристрасть може перетворитися будь-яке почуття. Тоді воно стає постійно чинною силою, що визначає думки, емоції, переживання, вчинки людини. Спонукаючи її до одних дій і перешкоджаючи іншим. Якщо людина позбавлена можливості задовольнити свою пристрасть, то виникають сильні негативні емоції, гострі спалахи гніву, обурення, відчаю, образи. Умовно пристрасті поділяються на „вищі” та „нижчі”. Ймовірно, основними критеріями оцінки пристрасті можуть слугувати відповідність чи невідповідність її вияву моральним нормам суспільства, моральним критеріям поведінки, розвиток чи руйнування самої особистості. Древні говорили:”Опановуй пристрасті, інакше пристрасті опанують тебе”.