Проблема "Я-концепцii" в структурi особистостi

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 20 Мая 2011 в 20:17, реферат

Описание

Сучасна психологія визначає термін самосвідомість як процес усвідомлення особистістю самої себе в усій багатогранності своїх індивідуальних особливостей, усвідомлення своєї сутності й місця в системі численних суспільних зв’язків. У процесі самоусвідомлення формується і виділяється Я-особистість як утворення певної цілісності, єдності внутрішнього і зовнішнього буття. У самоусвідомленні особистість здатна сприйняти себе як об’єкт, побачити себе ніби збоку очима стороннього спостерігача.

Содержание

Вступ


1. Дослідження присвячені “Я – концепції”


2. Особливості “Я – концепції”


Висновки


Список використаної літератури

Работа состоит из  1 файл

РЕФЕРАТ.docx

— 25.27 Кб (Скачать документ)

Саме  у такій взаємодії, де панує принцип  “взаємного позитивного ставлення”, постає цілісна Я-концепція. Якщо набутий  досвід особистості не відповідає її Я-концепції, то виникає тривожність  як емоційна реакція загрози щодо себе. При цьому психологічні механізми  захисту можуть деякий час підтримувати цілісність “Я”. Поступово індивід починає включати в свою Я-концепцію не притаманні йому цінності, пристосовувати своє я до вимог оточуючих, витісняючи внутріособистісний конфлікт у підсвідомість. Цей процес нерідко набуває навіть психотичних ознак перебігу, настільки глибокими виявляються дисгармонійні стани розвитку Я-концепції. 

Реінтегративний процес при дезінтеграції “Я”  стає можливим за умови перетворення негативного досвіду в частину  самоцінного для себе, що, як правило, під силу кожному індивіду, та навіть дитині. Проте, якщо дистанція між нормативами та вимогами соціуму і Я-концепцією є надто великою, потрібна, на думку К. Роджерса, “психотерапія, центрована на клієнті”, яка завдяки емпатичному розумінню останнього здатна відновити самоповагу, самосприйняття як необхідну умову повноти функціонування людини. 

Висновки 

Звідси  – важливий для дослідження висновок про необхідність відносного балансу нормативів оточуючого середовища, а також щодо статеворольової поведінки і якостей, вихованих в особистості мікросоціумом – сім’єю та школою. 

Незважаючи  на визнання процесу творення підлітком власної статевої ідентичності як процесу кризового, його Я-концепція на цьому етапі розглядається як відносно стабільне утворення. Говорять про конгруентність Я-концепції підлітка як про стан узгодженості і гармонійності між образами Я-особи, єдність її когнітивних та емоційних складових (Р. Бернс, В.В. Столін), і зовсім мало уваги приділено динамічним аспектам творення підлітком своєї Я-концепції. 

Ми спробували зрозуміти формування ґендерної  самосвідомості підлітка у контексті конгруентності впливів найближчого соціуму, а в центр дослідження помістити питання про специфічні внутрішні процеси інтеграції досвіду індивіда в образ статевовідповідного “Я”. 

Тобто у цьому віці Я-концепція підлітка розглядається як сума образів статевовідповідного “Я”, які перебувають між собою у різних взаємозв’язках, тому що детерміновані зовні різними соціальними середовищами, які тією чи іншою мірою дистанціюються від традиційних стереотипів маскулінності-фемінності. 

Розглядаючи динаміку творення підлітком свого образу, ми визначимо, якою мірою він здатен протистояти тиску соціуму, чи може достатньо швидко зінтегрувати свою концепцію, щоб жити в злагоді із собою і водночас бути адаптованим до експектацій суспільства. 

Хоча  поняття Я-концепції передбачає єдність і тотожність позитивних образів, вони можуть бути досить неузгодженими  між собою та соціумом і спричиняти глибокі кризи розвитку особистості, утруднюючи її самовизначення в сфері ґендерної культури. Тому розв’язання питання про інтеграцію впливів в процесі статевої ідентифікації є важливим для вирішення проблеми виховання особистості як представника певної статі як у сім’ї, так і в школі. 

Список  використаної літератури : 

1. Костюк  Г.С. Свідомість і діяльність людини // Психологія. Підручн. для педагогічних вузів. – К., 1968. – 365 с. 

2. Рубинштейн  С.Л. Проблемы общей психологии. – М.: Педагогика, 1973. – 432 с. 

3. Выготский  Л.С. Педология подростка // Собр. соч.: В 6 т. / Под ред. Д.Б.Эльконина.  – М.: Педагогика, 1984. – Т.4.: Детская  психология. – С.5–242. 

4. Бех І.Д. Категорія “ставлення” в контексті розвитку образу “Я” особистості // Педагогіка і психологія. – 1997. – № 3. – С. 9 –21. 

5. Бернс  Р. Развитие “Я – концепции”  и воспитание. – М.: Педагогика, 1986. – 421 с. 

6. Кон  И.С. Психология ранней юности: книга для учителя. – М.: Просвещ., 1989. – 255 с. 7. Столин В.В. Самосознание  личности. – М.: Изд-во МГУ, 1983. –  286 с. 

8. Чамата  П.Р. Самосвідомість та її розвиток  у дітей. – К.: Рад. школа, 1958. – 44с. 

9. Титаренко  Т.М. Такие разные дети. – К.: Рад. школа, 1989. – 140 с. 

10. Божович  Л.И. Личность и ее формирование  в детском возрасте. – М.: Просвещение, 1986. – 464 с. 

11. Мухіна  В.С. Особенности идентификации  с собственным “Я”. Кризис  личности в отрочестве // Возрастная  психология: Феноменология развития, детство, отрочество. – М.,1998. –  С. 398–408. 

12. Боришевський  М.Й. Виховання самоконтролю в  поведінці учнів початкових класів. – К.: Рад. школа, 1980. – 143 с. 

13. Васютинський  В.О. Особливості статеворольового  самовизначення хлопчиків- підлітків із неповної сім’ї. Дис. канд. психол. наук. – К., 1991. 

14. Говорун  Т.В., Кікінежді О.М. Стать та сексуальність: психологічний ракурс. Навч. посібн. – Тернопіль: Навч. книга – Богдан, 1999. – 384 с.

Информация о работе Проблема "Я-концепцii" в структурi особистостi