Психологічні характеристики груп і колективів

На відміну  від них неофіційні відносини  складаються на базі особистих, чи приватних  відносин людей. Для них не існує  юридичної основи, загальноприйнятих законів та твердо встановлених норм.

Ділові відносини  виникають в зв’язку з сумісною працею чи з її приводі, а особисті – як відносини, що складаються між  людьми незалежно від роботи, яку  вони виконують.

В раціональних міжособистих відносинх на перший план виступають знання людей один про одного і об’єктивні оцінки навколишніх.

Емоційні відносини, навпаки, оцінки суб’єктивні, що базуються  на особистому, індивідуальному сприйнятті людини людиною. Такі відносини обов’язково супроводжуються позитивними чи негативними емоціями; вони далеко не завжди базуються на дійсній об’єктивній інформації про людину.

Відносини керівництва  і підпорядкування будуть розглядатися  окремо на прикладі лідерства.

Міжособисті відносини  в групі можна розглядати в  статиці, в тому вигляді, в якому вони сформувалися на даний момент часу, і в динаміці, тобто в процесі розвитку. В першому випадку аналізуються особливості системи відносин, що існує. В другому – закони їх перетворення і розвитку.

Відносини в  групах закономірно змінюються. Спочатку, на вихідному етапі групового розвитку, вони бувають відносно байдужими (люди, які не знають чи слабо знають один одного, не можуть  визначено відноситись один до одного), потім можуть ставати конфліктними, а при сприятливих умовах перетворюються в колективістські. Все це проходить за короткий проміжок часу, протягом якого індивіди, що утворюють групу, не можуть змінитися як особистості. Як узгодити складну динаміку і ситуативну мінливість внутрішньогрупових відносин з відносною стійкістю особистості?

Це можна  зробити, якщо припустити залежність міжособистісних  відносин не лише від людей, які входять  в групу, але і від соціальних ситуацій, в яких ці відносини формуються і розвиваються. Особистість внутрішньо відносно стійка в своїх базових властивостях, зовнішньо може проявляти себе по різному в залежності від обставин, які  складаються.

У кожної людини є свої позитивні і негативні  якості, свої достоїнства і недоліки. Те, якою стороною, позитивною чи негативною, вона виступає у взаємовідносинах  з людьми, залежить від цих людей і соціального оточення, від особливостей групи, в яку входить людина в даний момент часу.. Другими словами, поведінка людини в групі визначена не лише особистістю, але і особливістю групи.

Існує така закономірність: чим ближчий рівень розвитку групи до колективу, тим більш сприятливі умови для прояву кращих сторін особистості. І навпаки, чим далі від колективу знаходиться рівень розвитку  групи і чим ближче вона знаходиться до неколективістських відносин, тим більше можливості для прояву гірших сторін особистості.

В розвинутому  колективі дякуючи особливим  нормам відносин, що сприяють прояву кращих сторін особистості і перешкоджають  прояву гірших, людина змушена вести  себе позитивно по відношенню до товаришів. В корпорації, навпаки, часто заохочуються нахили індивідуалістські, а групова мораль змушує індивідів з метою самозахисту і відстоювання особистих інтересів, проявляти себе з гіршої сторони.

Такі відносини  в мікрогрупі-діаді, до якої входить  лише дві особистості. Такі групи широко представлені в дійсності – близькі друзі. Молоді сім’ї і т.д. Але в цілому відносини в групі не зводяться  до діадичних. Тому більш вірною моделлю відносин в групі є відносини в мікрогрупі-тріаді.

Відносини членів групи-тріади (як і діади) можуть бути трьох типів: позитивні, негативні і неодинакові(коли одна людина відноситься до іншої позитивно, а та до неї, навпаки, негативно). Різні сполучення цих типів відносин породжують різні варіанти взаємовідносин в групі-тріаді.

Перший варіант – гармонійні відносини. Вони характеризуються тим, що між трьома різними парами, на які може бути поділена група-тріада, складаються чи лише негативні, чи лише позитивні взаємовідносини. В ідеальному випадку, наприклад, в невеликій групі, що включає трьох друзів, між людьми, що входять в групу можуть існувати лише позитивні взаємовідносини. У всіх інших випадках між двома парами – позитивні чи негативні відносини, а в третьої пари – протилежні їм за знаком.

Другий варіант  – протиріччя . При таких взаємовідносинах в якійсь одній парі в середині групи – тріади один з її членів відноситься до другого позитивно, а той до нього – негативно.Сумісними діадними називаються такі суперечливі відносини, коли в групі-тріаді можна виділити хоча б одну пару людей, між якими хороші стосунки. Несумісні суперечливі відносини – немає жодної пари з хорошими відносинами. Сумісні тріадні – відносини, які недивлячись на суперечності, група-тріада продовжує зберігати свою єдність за рахунок того, що хоча би дві пари із трьох можливих мають хороші відносини.

Взаємовідносини в групах тріадах можуть бути також  конфліктними. Для таких відносин характерно те, зщо в групі неможливо  виділити жодної пари,  в середині якої були б позитивні особисті стосунки. Така група не здатна існувати і розпадається. Серед конфліктних відносин можна виділити два варіанти. ТПерший – частково-конфліктні відносини – між одними парами є конфлікт, а між іншими – неодинакові відносини. Другий варіант – конфліктні відносини між всіма можливими парами. Цей тип відносин носить назву  “повноконфліктний”.

Коли об’єднати варіанти взаємовідносин, що існують в групах-діадах чи тріадах, то можна отримати картину відносин, які зустрічаються в малих групах.

МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ СТОСУНКІВ

Статистичну картину  відносин в середині групи можна отримати за допомогою методики, що називається соціометрія – вимірювання відносин в середині зрупи за соціальним критерієм: з ким би я хотів проводити час, в кого би спитав поради, хто мені подобається, а хто ні. Цей метод запропонований американським психологом Джекобом Морено.

Число виборів, отриманих кожною людиною, є мірилом  положення його в системі особистих  відносин, вимірює його “соціометричний  статус”. Люди, які отримують найбільшу  кількість виборів, користуються найбільшою популярністю і симпатією і носять назву “зірки”. До групи “зірок” відносяться ті, хто отримав 6 і більше виборів. Якщо людина отримує середню кількість виборів, то вона відноситься до категорії “тих яким надають перевагу”, чи менше середнього числа виборів (1-2) – “тих, якими ігнурують”, якщо не отримала жодного вибору – до категорії “ знехтуваних” (тобто члени групи чітко вказали, що з даною людиною не хотять взаємодіяти ні в особистій ні в виробничій сфері).

Група диференціюється  в середині на декілька шарів: “зірки-лідери” (високий позитивний соціальний статус, приємлимі (різного рівня позитивний статус), ізольовані (нульовий статус), “знехтувані” (негативний статус). Положення , яке займається за соціометричним статусом людина відчуває за відношенням до себе, і це відбивається на її настрої і поведінці.

Емоційні відносини  проявляються в тому, що одних людей  дуже люблять (любимчики), інших не люблять (нелюбимі), а третіх просто не помічають (непомітні).

Кого люблять  в групі – універсалів, людей  веселих, знаючих, товариських, вміючих все робити своїми руками. Не люблять – теоретиків, зануд, нитиків і зазнайщиків.

Ітак, основою  для вибору в системі міжособистісних  відносин для прихильників соціометричного  підходу є симпатії і антипатії. Людина вибирає іншу людину тому, що хоче бути з нею: спілкуватися, працювати, відпочивати. Напевно симпатії є достатнім поєднуючим засобом для групи людей, щодо  відпочинку і розваг. Проте відомо, що для загальної справи не одинаково, існує чи ні взаємний потяг між людьми. Правда виникає запитання: невже симпатія єдина і головна основа для того, щоб одна людина вибрала іншу в процесі спілкування, вибрала серед багатьох, диференціюючи її за найбільш вагомими ознаками?

В зарубіжній літературі вказано, що іншої основи, ніж емоційна не буває. Але, одна із найважливіших характеристик людини в групі в тому, що людина звертається до неї, як до джерела орієнтаціїї в навколишній дійсності. Кожен учасник діяльності зацікавлений в оцінці умов, мети і задач, вкладу кожного в спільну працю, і свого особистого вкладу, в оцінці своєї особистості, відображеній в зеркалі загальної думки.

В результаті взаємодії  з іншими членами групи, індивід  набуває свої ціннісні оргаєнтації. Їх засвоєння припускає контроль над особистістю, що реально здійснюється групою. Орієнтація на цінності групи, на її думку, заставляє індивіда виділяти коло осіб, позиція і оцінка яких для нього особливо важливі. Все це зумовлює принцип переваги і виборності в міжособистісних відносинах, який відсутній в соціометричному вивченні.

Референтною називається група, яка чимось привертає увагу до себе, норм і цінностей якої підтримується людина, членом якої людина би стала, чи група з якою людина себе порівнює, яка служить їй точкою відліку для оцінки себе.

Таким чином, у  групи є дві функції – порівняльна і нормативна. В розумінні референтної групи – найважливіше це фактор оцінки своїх вчинків, якостей, обставин зі сторони групи. Для того, щоб норми і цінності референтної групи залишалися постійно діючим орієнтиром для індивіду, йому необхідно постійно співставляти свою поведінку. Із багатьох навколишніх йому людей індивід вибирає тих, кого наділяє важливими для нього якостями, особливою характеристикою – референтністю. Природно, що члени групи в різній мірі володіють референтними якостями. Ці обставини пояснюють напрям вибору, більшу перевагу одних і меншу інших. Індивід отримує можливість не лише сприймати навколишній світ через призму ціннісних орієнтацій (переконання, погляди, думки) його товаришів,, але відкоректувати, дякуючи цьому, своє відношення до навколишніх, краще зрозуміти і оцінити себе. Без врахування референтної переваги психологія міжособистісних відносин стає значно вужчою.

Ідея референтометрії  в тому, щоб дати можливість людині ознайомитися з думкою будь-якого  члена групи з приводу відібраних людей (в тому числі і про самого себе), а з іншої – строго обмежити кількість  вибраних осіб. Це спонукало досліджуваних вибрати людей, чия думка і оцінка є особливо важливою для них.

Дослідження явищ референтності привело до цікавих  результатів. Така процедура дає уяву про статусну структуру (хто є хто в групі), взаємність переваг і її відсутність, відкриває можливість вияву мотиваційного ядра вибору. Основою для вибору є не симпатія і антипатія, а ціннісний фактор. Цінності, які складають фундамент соціально значущої діяльності колективу, утворюють основу для переваги і вибору за ознакою референтності.

І соціометрія  і референтометрія дозволяють побачити специфічну ієрархію статусів в середині групи. Але ці структури не переплітаються. Якщо соціометрична “зірка” є найбільш популярним членом групи, то індивід, що набрав максимальну кількість виборів в референтометрії – виступає як лідер групи.