Психологічні особливості людини-оператора

• уміти формувати  і підтримувати доцільну операторську активність;

• уміти управляти  важкими станами, що виникають в  операторській діяльності.

6.Умови і організація операторської діяльності

Важливим компонентом СЛМС є умови праці (робоче середовище), які здійснюють істотний вплив на ефективність діяльності людини-оператора. Умови праці – це сукупність чинників зовнішнього середовища на робочому місці, що впливає на функціональний стан і працездатність людини-оператора.

Умови праці прийнято класифікувати по критеріях їх якісної  своєрідності і інтенсивності дії.

По критерію якісної  своєрідності умов праці можна виділити:

1) физико-хімічні чинники  (температура, вологість, швидкість руху, газовий склад повітря, барометричний тиск, радіаційні чинники, шкідливі домішки і т. д.), для яких існує система санітарно-гігієнічного нормування;

2) інформаційні чинники  (об'єм інформації, інтерференція,  надмірність, дефіцит, помилкова  інформація і т. д.). Їх показники, не нормуються, а об'єктивна і суб'єктивна значущість інформації, як правило, не співпадають;

3) соціально-психологічні  чинники (рівень згуртованості  колективу, психологічний клімат, стиль керівництва, міжособистісні конфлікти і т. д.), які визначаються психологічними особливостями суб'єктів діяльності і змістом трудових задач;

4) естетичні чинники  (естетичні і функціональні якості  наочного середовища – художнє оздоблення, фактура матеріалів, колірне рішення, гармонійність композиції, сучасність стилю і т. д.), що забезпечують привертаючий ефект обладнання, світло-кольоровий тон інформаційного і моторного полів робочого місця.

За критерієм інтенсивності дії чинників виділяють наступні види робочого середовища:

1) комфортне, що забезпечує нормальне самопочуття і оптимальну динаміку працездатності людини-оператора;

2) відносно дискомфортне, викликає неприємні суб'єктивні відчуття і зміни функціонального стану і рівня працездатності до кінця робочого дня;

3) екстремальне, викликає виражені функціональні зміни (що не ведуть до патології) і зниження працездатності;

4) надекстремальне, викликає патологічні порушення в організмі і різке падіння працездатності (або відмова від роботи).

Функціональний стан і рівень працездатності залежать від  тривалості дії несприятливих чинників середовища і ступеня розвитку компенсаторно-пристосовних можливостей, що дозволяють людині захищатися від цих чинників. Інтенсивність дії чинників зовнішнього середовища на діяльність людини-оператора залежить також від рівня його професійної підготовки і характеру трудових задач. Чинники робочого середовища можуть здійснювати не тільки непрямий вплив на ефективність операторської діяльності, змінюючи функціональний стан і рівень працездатності людини-оператора, але і пряму дію на трудовий процес як перешкоду для вирішення задач (шум, порушення освітленості і т. п.).

Ефективність і безпека  професійної діяльності, стан здоров'я  людини-оператора значною мірою  залежать від організації праці – системи заходів що до найраціональнішого планування трудового навантаження протягом робочого циклу (зміна, день, тиждень і т. д.), відновлення працездатності, розподілу службових обов'язків і розстановки кадрів, стимулюванню праці в цілях забезпечення ефективності і безпеки праці, збереження професійного здоров'я.

Головною задачею організації  праці є розробка і дотримання раціонального режиму праці і відпочинку. Під ним розуміється регламентація послідовності і тривалості періодів роботи і відпочинку (перерв) з метою забезпечення високої продуктивності праці і збереження здоров'я людини-оператора.

Режим праці і відпочинку визначається: 1) тривалістю робочої  зміни (тижні, місяці); 2) тривалістю і  напруженістю безперервного робочого процесу; 3) тривалістю, періодичністю  перерв в роботі і способом організації відпочинку; 4) тривалістю відновного періоду після роботи; 5) добовим часом роботи (денна або нічна зміна, стабільний або «ковзаючий» графік роботи) і т.д.

Тривалість робочої  зміни визначається або часом  допустимої дії професійної шкідливості  при роботі в шкідливих умовах, або на підставі динаміки працездатності людини протягом робочого дня (з урахуванням того, коли наступає момент стомлення), або циклом безперервного робочого процесу з подальшим відпочинком персоналу, розрахованим на повну компенсацію стомлення.

Рівень працездатності людини-оператора і стан його здоров'я  визначаються величиною робочого навантаження протягом зміни, робочого дня.

Величина робочого навантаження залежить від кількості трудових задач (операцій, дій), які необхідно  виконати за трудовий цикл (зміна, вахта, політ і ін.), їх складності, відповідальності, а також рівня підготовленості оператора, його функціонального стану, умов праці і т.д. Чим інтенсивніше робоче навантаження, тим більше коротким повинен бути робочий період і тривалим відпочинок.

Робоче навантаження повинне забезпечувати приріст  або збереження професійної майстерності і підтримку нормального функціонального  стану. Для кожного рівня підготовки оператора, типа СЛМС і складності робочого завдання існує свій оптимум навантаження.

Правильна організація  праці операторів припускає створення  безпечних і нешкідливих умов праці. Безпека праці – цей стан умов і організації праці, при яких відсутня можливість дії на людину небезпечних і шкідливих виробничих чинників.

В операторській діяльності значна нервово-психічна напруженість (перенапруження) приводить до розвитку розумового стомлення і стресу, які, у свою чергу, є причиною порушення  працездатності людини і, як наслідок, зниження ефективності діяльності і  розвитку захворювань серцево-судинної і нервової систем.

З метою обмеження  шкідливого впливу психолого-фізіологічних  чинників виробничої небезпеки рекомендується: 1) встановлення раціонального режиму праці і відпочинку; 2) організація  відпочинку в процесі роботи; 3) проведення відновно-оздоровчих заходів при виражених явищах перенапруження; 4) дотримання граничне допустимих норм робочого навантаження; 5) узгодження величини робочого навантаження і динаміки працездатності оператора; 6) чергування різних робочих операцій або форм діяльності протягом робочого дня; 7) раціональний розподіл функцій між оператором і технічними пристроями; 8) облік психолого-фізіологічних якостей оператора і досягнення відповідності їх вимогам операторської діяльності шляхом проведення професійного відбору, навчання і тренувань.

Окрім перерахованих  заходів щодо профілактики нервово-психічних  перевантажень для ліквідації напруженості, що вже виникла і її наслідків рекомендується проведення аутотренінгу і психосоматичної саморегуляції, дихання чистим киснем, дія на біологічно активні точки шкіри, гідропроцедури, функціональний масаж і інші засоби. Проведення цих заходів повинне здійснюватися під керівництвом досвідчених психологів, психофізіологов і лікарів.

ВИСНОВКИ

Проектування людської діяльності грунтується на фундаментальних дослідженнях вищих психічних функцій людини – сприйняття, пам'яті, мислення (образного і понятійного), які є внутрішніми психологічними інструментами і засобами діяльності людини. До числа таких внутрішніх засобів відносяться досвід, знання, програми, схеми і навички оператора, складові в сукупності його професійний вигляд. На основі внутрішніх засобів діяльності формуються постійні і оперативні образно-концептуальні моделі, що визначають діяльність оператора і процес прийняття їм рішення.

Оператор, що використовує арсенал внутрішніх засобів діяльності, спирається на зовнішні засоби, до яких відносяться інформаційні моделі, реалізовані  на засобах відображення інформації або у формі документа, машинні алгоритми і інші допоміжні засоби підготовки Розв’язання задач, органи управління і засоби комунікації. Можна сказати, що проектування діяльності людини полягає в узгодженні внутрішніх і зовнішніх засобів діяльності, проектуванні злагоджених концептуальних і інформаційних моделей, що повністю використовують психологічні можливості оператора по прийому і переробці інформації.

ЛІТЕРАТУРА

1. Зинченко В. П., Мунипов В. М. Основы эргономики. – М.: Экономика, 1980.
2. Ломов Б. Ф. Человек и техника. 2-е изд. – М.: Сов. радио, 1966.
3. Методология инженерной психологии, психология труда и управления / Под ред. Б.Ф. Ломова, В.Ф. Венды. − М., 1981.
4. Платонов К.К. Вопросы психологии труда. – М.,1970.
5. Стрелков Ю.К. Психологическое содержание операторского труда. – М.: Российское психологическое общество, 1999.
6. Хрестоматия по инженерной психологии. Учебное пособие / Под ред. Душкова Б.А. – М.: Высшая школа, 1991.