Психологічні особливості малолітніх правопорушників

Розділ І. Соціально-психологічні проблеми правопорушень,
передумови появи важко вихованих підлітків
Підлітковий вік найчастіше позначають як «важкий» вік. У цьому віці виявляються ті недоліки виховання, що виникли раніше, але були приховані. Виявляються вони через особливу суперечливість підліткового віку. Це протиріччя між прагненням «бути» дорослим, бажанням незалежності і необхідністю підкорятися вказівкам дорослих. Це протиріччя між прагненням особистої волі і невміння правильно розпоряджатися цією волею.
Труднощі підліткового віку пов’язані з підвищеною збудливістю, афективністю, гострою реакцією на образу, підвищеною критичністю до старших, статевим дозріванням. Діти болісно реагують на кожен факт, що шкодить їхньому престижу в очах товаришів.
Неуспішність у навчанні також є причиною появи важких підлітків. Багато девіантних підлітків висловлюють недовіру вчителям. До 5% школярів мають довірчі бесіди з учителями, інші воліють спілкуватися поза школою. Культуру страху, за допомогою якої контролювалася поведінка людей в умовах тоталітарного режиму казарменого соціалізму, зруйновано.
Культура сорому, до якої сподіваюся йде наше суспільство, ще не народилося. А у шпаринці між культурою страху та культурою сорому розпрямилася пружина агресії, яка штовхає дітей, підлітків, молодь до насильства й жорстокості.
За страхами й агресією дітей, як правило, стоїть конфлікт у світі міжособистісних взаємин, пов’язаних з відсутністю елементарних спроб розуміння справжніх причин дитячих вчинків.
Протест проти педагогічного впливу не зводиться до соціальної занедбаності і навіть не завжди проявляється у відхиленнях асоціального характеру і педагогічної занедбаності. Так, скажімо, важковиховуваність може проявлятися як результат вікового кризового періоду розвитку підлітка, вона може з’явитися і у дітей з особливо раннім розвитком здібностей, ерудиції, коли діти вступають в суперечки з учителями, дратують їх своїм «всезнайством», небажанням погоджуватися з загальноприйнятою думкою тощо.
В результаті можна назвати три істотні ознаки складових змісту поняття «важкі діти». Перша: такі діти досить часто характеризуються відхиленням від норми поведінки, по-друге, порушенням поведінки таких дітей важко піддаються виправленню, по-третє, ці діти особливо потребують індивідуального підходу з боку вчителів та уваги однолітків.
Важковиховуваність в основному проявляється у формі різного роду конфліктів підлітка з його найближчим оточенням. Перші прояви спостерігаються у небажанні коритися педагогічному впливу, в емоційній неврівноваженості, відсутності витримки, грубості, афективних сплесках немотивованого гніву, що потім може трансформуватися за несприятливих умов у правопорушення. Водночас доводиться спостерігати, що проблемний підліток володіє підвищеною активністю, творчою енергією та іншими позитивними якостями, які через негативні умови середовища не знаходять соціально корисної реалізації.