ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СЕНСОРНИХ ПРОЦЕСІВ ЛЮДИНА-ОПЕРАТОР

  

Важливою ознакою розумової  праці є те, що результатами діяльності працівників є не матеріальні  речі, а плани, програми, ідеї, проекти, управлінські рішення, інформація, послуги тощо. 
         На відміну від фізичної, розумова праця супроводжується меншими витратами енергетичних запасів, але це не свідчить про її легкість.

Основним працюючим  органом під час такого виду праці виступає мозок.

При інтенсивній інтелектуальній  діяльності потреба мозку в енергії  підвищується і становить 15-20% від  загального об'єму енергії, яка витрачається в організмі. При цьому вживання кисню 100 г кори головного мозку в 5 разів більше, ніж скелетними м'язами тієї ж ваги при максимальному фізичному навантаженні. При читанні вголос витрати енергії підвищуються на 48%; при публічному виступі - на 94%; при роботі операторів обчислювальних машин - на 60-100%. Під час розумової праці значно активізуються аналітичні та синтетичні функції центральної нервової системи, прийом і переробка інформації, виникають функціональні зв'язки, нові комплекси умовних рефлексів, зростає роль функцій уваги, пам'яті, навантаження на зоровий та слуховий аналізатори. 
Для розумової праці характерні: велика кількість стресів, мала рухливість, вимушена статична поза - все це зумовлює застійні явища у м'язах ніг, органах черевної порожнини і малого тазу, погіршення постачання мозку киснем, зростання потреби в глюкозі. При розумовій праці погіршується робота органів зору: стійкість ясного бачення, гострота зору, адаптаційна можливість ока. 
         Розумовій праці властивий найбільший ступінь зосередження уваги - в середньому у 5-10 разів вище, ніж при фізичній праці. Завершення робочого дня зовсім не перериває процесу розумової діяльності. Розвивається особливий стан організму - втома, що з часом може перетворитися на перевтому. Все це призводить до порушення нормального фізіологічного функціонування організму. При розумовій праці мають місце зсуви в вегетативних функціях людини: підвищення кров'яного тиску, зміни електрокардіограми, вентиляції легень і вживання кисню, підвищення температури тіла. 
Після закінчення розумової праці втома залишається довше, ніж після фізичної праці, однак навіть у стані перевтоми працівники здатні довгий час виконувати свої обов'язки без особливого зниження рівня працездатності і продуктивності. 
Як правило, під час розумової праці важко вимкнути механізм переробки інформації навіть під час відпочинку; люди працюють не лише 8-12 годин на добу, а майже постійно з короткими переключеннями. Це і є підтвердженням так званої інформативної теорії, згідно з якою людина під час сну переробляє інформацію, отриману в період активної бадьорості. 
Кожний вид праці характеризується певним рівнем загальної рухової актив

ності працівника, вимагає  вибіркової, специфічної психічної  активності, пов'язаної з пізнанням, сприйняттям, спілкуванням тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок:

Були визначені основні собливості діяльності оператора і описанні у такій формі:

● керування великою кількістю об’єктів і параметрів, що зумовлює значні навантаження на нервово-психічні функції;

● сприймання, переробка інформації і прийняття рішень є суттю діяльності;

● необхідність декодування інформації, отриманої в закодованому вигляді від приладів, і співвіднесення її зі станом реального процесу або об’єкта;

● висока точність дій і швидкість прийняття рішень та здійснення управлінських функцій;

● висока відповідальність за дії і прийняті рішення;

● висока готовність до екстрених дій;

● обмежена рухова активність, незначні м’язові навантаження;

● сенсорна монотонія або політонія;

● сенсорні, емоційні та інтелектуальні перенавантаження.

Ефективність роботи оператора, як і всієї системи  в цілому, залежить від раціонального  розподілу функцій між людиною  і машиною, виходячи з врахування їх переваг і обмежень

Узагальнили вплив сенсорної  системи на діяльність людини-оператора. Виділили основні сенсорні системи які беруть активну участь у роботі такі як: зорова система є у людей одним з найважливіших органів чуття, саме вона надає мозку понад 90% усієї сенсорної інформації; система слуху є одним з найважливіших органів чуття людини, роль слуху особливо сильно зросла в зв'язку з виникненням мови як засобу міжособистісного спілкування; нюх так само, як і смак, заснований на хеморецепції, але на відміну від смакових нюхові рецептори є дистантними і здатні збуджуватися на значній відстані від джерела запаху; вестибулярна система бере участь у просторовій орієнтації людини, допомагає орієнтуватися в просторі при активному і пасивному русі (просторове орієнтування забезпечується спільно з зоровою системою, а разом з м'язовою - забезпечується збереження рівноваги тіла), за допомогою вестибулярної системи надходить, передається й аналізується інформація проприскорення чи уповільнення, що виникають у процесі руху, а також про зміну положення голови в просторі, при рівномірному русі чи в умовах спокою рецептори вестибулярної системи не збуджуються, сенсорна система кістково-м'язового апарату рецептори кістково-м'язового апарату (пропріорецептори) передають інформацію про рух тіла і його частин - положення суглобів, довжину і напругу всіх м'язів.

Дослідили поняття праці  і його фізіологічні властивості. Тому праця - це сукупність фізіологічних та психічних процесів, які спонукають, програмують і регулюють діяльність людини. У процесі праці відбувається функціональне напруження людини, яке зумовлене двома видами навантажень: м'язовими і нервовими. Фізична праця відрізняється великими витратами енергії, швидким стомленням та відносно низькою продуктивністю. При роботі м'язів підсилюється кровообіг, що прискорює постачання поживних речовин і кисню, видалення продуктів розпаду.

 

 

 

Література:

1. Бодров В. А. Информационный  стресс. — М.: ПЕР СЭ, 2000.

2. Бодров В. А., Орлов  В. Я. Психология и надежность: человек в сис-

темах управления техникой. — М., 1998.

3. Введение в эргономику / Под ред. В. П. Зинченко. — М.: Сов. радио,

1974.

4. Венда В. Ф. Инженерная  психология и синтез систем  отображения

информации. — М.: Машинстроение, 1976.

5. Вудсон У., Коновер  Д. Справочник по инженерной  психологии для

инженеров и художников-конструкторов. — М.: Мир, 1968.

6. Дмитриева М. А., Крылов  А. А., Нафтульев А. И. Психология  труда

и инженерная психология: Учеб. пособие. — Л.: Изд-во ЛГУ, 1979.

7. ДСТУ 3899-99. Дизайн і  ергономіка. Терміни та визначення. — К.:

Держстандарт України, 1999.

8. Дубровский В. Я., Щедровицкий Л. П. Проблемы  системного инже-

нерно-психологического проектирования. — М.: Изд-во МГУ,

1971.

9. Зинченко В. П., Мунипов  В. М. Основы эргономики. — М., 1979.

10. Инженерная психология  в применении к проектированию  оборудо-

вания: Пер. с англ. / Под  ред. К. Т. Моргана, А. Чапаниса и др. —

М.: Машиностроение. — 1971.

11. Инженерная психология / Под ред. Г. К. Середы. —  К.: Выща шк.,

1976.

12. Инженерная психология. Теория, методология, практическое  при-

менение / Под ред. Б. Ф. Ломова, В. Ф. Рубахина, В. Ф. Вен-ды. —

М.: Наука, 1977.