Психологія як наука

 

 

 

З М І С Т

 

Вступ………………………………………………………..….……3

1. Психологія як наука

                    Предмет психології………………………………………….4

2. Місце науки «психології» в системі наук………………….8

Висновок……….……………………………………………….......17

Використана література………………………………………...…19

 

ВСТУП

 

            В історії психології вивчається не сама психічна реальність, але подання про неї, якими вони були на різних етапах поступального розвитку науки.

           Джерелами історії психології є всі матеріали, які відбивають історичний процес нагромадження психологічних знань, і насамперед праці психологів минулого, а також філософів, у яких досліджуються психологічні проблеми.

          Важливими джерелами розвитку психологічних знань є медицина, навчання й виховання, юридична практика. Джерелами психологічних знань є також інші науки - природознавство, етнографія.

В даному рефераті перелічимо головні завдання історії психології як особливої галузі знання:

• Вивчимо закономірності розвитку знань про психіку.
• Розкриємо взаємозв'язок психології з іншими науками, від яких залежать її досягнення.
• З'ясуємо залежність зародження й сприйняття знань від соціокультурного контексту, від ідеологічних впливів, тобто від запитів суспільства.
• Вивчимо роль особистості, її індивідуального шляху в становленні самої науки.

 

Психологія як наука  має особливі якості, які відрізняють  її від інших дисциплін. Як система  життєвих явищ психологія знайома кожній людині. Вона представлена йому у вигляді  власних відчуттів, образів, подань, явищ пам'яті, мислення, мови, волі, уяви, інтересів, мотивів, потреб, емоцій, почуттів і багато чого іншого. Основні психічні явища ми безпосередньо можемо виявити в самих себе й побічно спостерігати в інших людей.

 

ПСИХОЛОГІЯ ЯК НАУКА

 

                                    Предмет психології

 

Психологія, як наука  вивчає факти, закономірності й механізми  психіки.

Предметом психології є  факти психічного життя, механізми  й закономірності психіки людини й формування психологічних особливостей його особистості як свідомого суб'єкта діяльності й активного діяча соціально-історичного розвитку суспільства.

Сучасна психологія являє  собою ряд наукових дисциплін, що перебувають на різних ступенях формування, пов'язаних з різними областями  практики.

Психологія праці вивчає психологічні особливості трудової діяльності людини, психологічні аспекти наукової організації праці.

Педагогічна психологія має своїм предметом вивчення психологічних закономірностей  навчання й виховання людини..

Медична психологія –  вивчає психологічні аспекти діяльності лікаря й поводження хворого. Вона підрозділяється на нейропсихологію, що вивчає співвідношення психічних явищ із фізіологічними мозковими структурами; психофармакологію, що вивчає вплив лікарських речовин на психічну діяльність людини; психотерапію, що вивчає й використовує засобу психічного впливу для лікування хворого; психопрофілактику й психогигиену, що розробляють систему заходів для забезпечення психічного здоров'я людей.

 

          Юридична психологія – розглядає психологічні питання, пов'язані з реалізацією системи права. Вона підрозділяється на судову психологію, що досліджує психічні особливості поводження учасників карного процесу;

кримінальну психологію, що займається психологічними проблемами поводження й формування особистості  злочинця, мотивами злочину;

 

пенітенціарну або виправно-трудову  психологію, що вивчає психологію ув'язненого у виправно-трудовій колонії, психологічні проблеми виховання методами переконання  й примуси.

Військова психологія досліджує  поводження людини в умовах бойових  дій психологічні сторони взаємин начальників і підлеглих, методи психологічної пропаганди, контрпропаганди, психологічні проблеми керування бойовою технікою.

Психологія спорту розглядає  психологічні особливості особистості  й діяльності спортсменів, умови  й засоби їхньої психологічної підготовки, психологічні параметри тренованості й мобілізаційної готовності спортсмена, психологічні фактори, пов'язані з організацією й проведенням змагань.

Психологія торгівлі – з'ясовує психологічні умови впливу реклами, індивідуальні, вікові й інші особливості попиту, психологічні фактори обслуговування клієнтів, досліджує питання психології моди.

Вікова психологія досліджує  вікові особливості психічних процесів, вікові можливості засвоєння знань, фактори розвитку особистості.

Психологія аномального розвитку або спеціальна психологія, розгалужується на патопсихологію, що досліджує відхилення в процесі розвитку психіки, розпад психіки при різних формах мозкової патології: олигофренопсихологию  - науку про патологію психічного розвитку, пов'язану з уродженими дефектами мозку; сурдопсихологию – психологію формування дитини при серйозних дефектах слуху, аж до повної глухоти; тифлопсихологию – психологію розвитку невидющих.

 

 

Порівняльна психологія – галузь психології, що досліджує  філогенетичні форми психічного життя. В області порівняльної психології здійснюється зіставлення психіки тварин і людини, установлюється характер і причини існуючих подібностей і розходжень у їхньому поводженні.

 

  Соціальна психологія – вивчає психічні явища, які виникають у процесі взаємодії людей у різних організовані й неорганізованих суспільних групах.

У цей час спостерігається  бурхливий розвиток психологічної  науки, обумовлене різноманіттям теоретичних  і практичних завдань, що встають  перед нею. Основним завданням психології є навчання законів психічної діяльності в її розвитку. Протягом останніх десятиліть значно розширився фронт психологічних досліджень, з'явилися нові наукові напрямки й дисципліни.

Область явищ, досліджуваних  психологією, величезна. Вона охоплює процеси, стани й властивості людини, що мають різний ступінь складності - від елементарного розрізнення окремих ознак об'єкта, що впливає на органи почуттів, до боротьби мотивів особистості. Одні із цих явищ уже досить добре вивчені, а опис інших зводиться лише до простої фіксації спостережень.

У пізнанні сутності психічних  явищ найважливіша роль належить категоріям діалектичного матеріалізму.

Дослідження практично  всієї системи психічних явищ - від елементарних відчуттів і  до психічних властивостей особистості, - спрямоване на розкриття об'єктивних законів, яким вони підкоряються, має першорядне значення для створення наукової бази, рішення суспільного завдання, удосконалювання організації навчання й виховання.

Усвідомлення суспільством ролі прикладних завдань, розв'язуваних психологічною наукою, привело до ідеї створення розгалуженої психологічної служби в органах народного утворення. У цей час така служба перебуває в стадії її оформлення й розвитку й покликана стати сполучною ланкою між наукою й практичним застосуванням її результатів.

 

 

 

Місце психології в системі  наук

 

Від того, яке місце приділяється психології в системі наук, багато в чому залежить розуміння можливостей  використання психологічних даних  в інших науках і, навпаки, розуміння  того, якою мірою правочинна психологія використовувати їхні результати. Місце, що відводиться психології в системі наук у той або інший історичний період, наочно свідчило й про рівень розвитку психологічних знань, і про загально філософську спрямованість самої класифікаційної схеми. В історії духовного розвитку суспільства жодна галузь знання не міняла свого місця в системі наук так часто, як психологія. Найважливіша функція психології в загальній системі наукового знання полягає в тому, що вона, синтезуючи в певнім відношенні досягнення ряду інших областей наукового знання є інтегратором всіх наукових дисциплін, об'єктом дослідження якої є людина.

Основним завданням психології є вивчення законів психічної  діяльності в її розвитку. Ці закони розкривають, як об'єктивний мир відбивається в мозку людини, як у силу цього регулюються його дії, розвивається психічна діяльність і формуються психічні властивості особистості. Психіка, як відомо, є відбиття об'єктивної дійсності, і тому вивчення психологічних законів означає насамперед установлення залежності психічних явищ від об'єктивних умов життя й діяльності людини.

Установлюючи закономірні залежності психічних явищ від об'єктивних умов життя й діяльності людини, психологія повинна розкрити й фізіологічні механізми відбиття цих впливів. Психологія повинна зберігати самий тісний зв'язок з фізіологією, і зокрема, з фізіологією вищої нервової діяльності.

 

 

 

Фізіологія, як відомо, займається механізмами, що здійснюють тої або іншої функції  організму, а фізіологія вищої нервової діяльності –

механізмами роботи нервової системи, що забезпечують «зрівноважування» організму із середовищем.   

        Величезний вплив на розробку основних проблем сучасної психології "показували еволюційні ідеї Ч.Дарвіна. Вони дозволили виявити роль психіки в пристосуванні живих істот до умов, що змінюються, середовища, зрозуміти походження вищих форм психічної діяльності з нижчих.

 

Психолог повинен досить чітко  представляти розходження в існуванні  рослин і тварин. При цьому треба  завжди пам'ятати, що факти, що становлять предмет психологічної науки, жодною мірою не можуть бути зведені до фактів біології.

Вирішальне значення для психології має її зв'язок із суспільними науками. Дослідження процесів і явищ, досліджуваних  історією, економікою, етнографією, соціологією, мистецтвознавством, юридичної й іншими суспільними науками, приводить до постановки психологічних проблем. Основні форми психічної діяльності людини виникають в умовах суспільної історії, протікають в умовах сформованої в історії предметної діяльності, опираються на ті засоби, які сформувалися в умовах праці, уживання знарядь і мови.

Якщо вирішальну роль у формуванні поводження тварини  грають біологічні умови існування, то таку ж роль у формуванні поводження людини грають умови суспільної історії. Сучасна психологічна наука, що вивчає специфічно людські форми психічної діяльності, не може зробити жодного кроку без обліку даних, отриманих від суспільних наук - історичного матеріалізму, що узагальнює основні закони розвитку суспільства. Тільки ретельний облік суспільних умов, що формують психічну діяльність людини, дозволяє психології знайти міцну наукову основу.

Саме психологія повинна  визначити, які можливості й резерви  психічного розвитку людини на різних вікових щаблях і де їхньої границі.

Не менш гостро потреба в психології виявляється, коли педагогіка звертається до проблем виховання. Метою виховання є формування особистості, що відповідає вимогам суспільства, що розвивається. А досягнення цієї мети припускає вивчення закономірностей формування особистості: її спрямованості, здатностей, потреб, світогляду. Все сказане свідчить про те, що сучасна психологія перебуває на стику наук. Вона займає проміжне положення між філософськими науками, з одного боку, природними, з інший, і соціальними, із третьої.

         Сучасна психологія не лише посідає проміжне становище між різними науками, а часто з ними безпосередньо пов’язана, є для них засобом поєднання із життєдіяльністю людини. В центрі її уваги завжди залишається людина - головна дійова особа суспільного і світового прогресу. Тому психологія розвивається як людська теорія і практика.

         Близькість психології до суспільних, природничих і технічних наук, навіть наявність галузей, що їх вона спільно з деякими з них вивчає, жодною мірою не позбавляє її самостійності. У всіх галузях психологія зберігає свій предмет дослідження, теоретичні принципи, шляхи вивчення предмета.

 

Психологія  і природознавство. Становленню психології як самостійної науки сприяв її міцний союз з природознавством, початок якому було покладено в другій половині XIX ст. Саме в цей час впроваджували в психологію експериментальний метод (Р.Фехнер), особливо після виходу книги І.М. Сєченова «Рефлекси головного мозку», у якій було доведено, що психічні явища такі самі природні, як усі інші функції людського організму, що вони не можуть бути безпричинними, а є результатом рефлекторної діяльності нервової системи.

 

Рефлекторна теорія І.М. Сєченова, яка  набула подальшого розвитку у вченні І.П.Павлова про умовні рефлекси, а також у працях А.А. Ухтомського, Н.Л.Бернштейна, І.С. Бериташвілі та ін., стала природничо-науковою основою  психологічних знань. Нині це природничо-наукове обґрунтування науки посилюється завдяки поглибленому вивченню нейрофізіологічних механізмів мозкової діяльності. Проте, на нашу думку, психіка не є продуктом діяльності людського мозку.              Однак успіхи в дослідженні складної системи фізіологічних механізмів психічної діяльності виявилися конкретним результатом зв’язку психології з передовим природознавством.

У з’ясуванні ролі психіки  в поведінці людини чималу роль відіграли  дослідження психологів-клініцистів (І.М. Бехтєрев, С.С. Корсаков, А.Р. Лурія та ін.), які розробили основи медичної психології. Виникнувши на стику психології і медицини, медична психологія використовує досягнення психологічної науки в діагностиці й лікуванні хвороб, у розв’язанні питань, пов’язаних з відновленням здоров’я і профілактикою захворювань. Та обставина, що розвиток хвороби, з одного боку, залежить від психічних чинників (апатія, тривожність, недовіра тощо), а з іншого - саме захворювання веде до виникнення особливих психічних станів, які можуть, наприклад, знижувати ефективність терапевтичного впливу, робить необхідним об’єднати зусилля лікаря і психолога. Водночас клініко-психологічні дослідження порушень психіки під час ураження деяких ділянок кори мозку, наприклад, скроневих часток, дають нові відомості для розуміння закономірностей сприйняття і пам’яті. Психолог-клініцист, з’ясувавши специфіку психологічних розладів усної або письмової мови