Розвиток моральної сфери дошкільників в процесі наслідування

I. Доморальний рівень. Дитина враховує суспільні правила та норми моралі, а також авторитет осіб, що диктують дані правила та норми. Нацьому рівні виділяють дві стадії:

Стадія 1.  орієнтується на покарання

Стадія 2. Наївно інструментальна  орієнтація.

II. Конвенційний рівень. дитина підпорядковується прийнятим моральним вимогам і прагне відповідати моральним очікуванням групи. Нацьому рівні виділяють дві стадії:

Стадія 1. Орієнтація на зразок “хорошого хлопчика (дівчинки)”.

Стадія 2. Дитина орієнтується на дотримання певного порядку (дотримання певних вимог, виконання певних обовязків).

III. Автономний чи постконвенційний рівень. Дитина виробляє власні прояви моральної поведінки і прагне дотримуватися їх.

Стадія 1. зорієнтування на соціальну домовленість.

Стадія 2. Автономна мораль, тобто вироблення власних еталонів добра і зла, краси і не краси та інше [1].

 Основою моральної  свідомості особистості є моральні  поняття, що проходіть ряд етапів у своєму формуванні:

• освоєння особистістю моральних понять здійснюється на різних рівнях;               
• формування в загальних рисах поняття і слабкого вміння використовувати його в аналогічних ситуаціях;
• більш чітке і усвідомлене поняття та вміння застосовувати його в незнайомих ситуаціях;
• повного оволодіння поняттям і вміння використовувати його в любих умовах життя та діяльності.

Успішність сформуваних моральних понять залежить вмінь педагога показати ті зразки поведінки чи ідеали, які були сприйняті особистістю через досвід свого життя та діяльності. Але мало отримати лише певні знання про  певні зразки поведінки в тих чи інших ситуаціях, а й навчити дітей застосовувати отримані знання в повсякденній діяльності. Як казав К.Д.Ушинський, що між переконанням та виконанням певного правила лежить звичка.

Основна особливість моральної поведінки полягає в тому, що в рамках моральної регуляції позиції і суб'єкта і об'єкта регулювання, тобто людина повинна стати носієм моральних цінностей. Здійснювати моральну саморегуляцію означає здійснювати ситуації морального вибору (усвідомлення власних вчинків, знання моральних норм, принципів та інше). Ще однією ознакою сформованості моральної поведінки є  надання позитивної оцінки при дотриманні та негативної – при недотриманні моральних норм. Саме А.Н.Леонтьєв за допомогою досліджень показав, що вже після 5-и років діти починають переносити на власні психічні процеси та поведінку моральні уявлення, і у дітей віком 6-7 років уже цілком сформовані норми у ситуації морального вибору.

Розділ ІІ. Методологічні засади формування моральних уявлень дошкільників на поведінку в ситуації наслідування.

1

Вивченням проблеми морального виховання та наслідування у дітей дошкільного віку займалися багато психологів, як вітчизняних, так і зарубіжних. Це такі видатні вчені як: О.Г. Дробницький, А.Н.Леонтьєв, Н.А.Короткова, Л.Кольберг, С.Н.Карпова, Л.Г.Петрушина, В.К.Котирло, В.С.Мухіна, Ж.Піаже. Але особливу увага в даній роботі буде приділена експериментам, проведеним канадським психологом, що звурнув особливу увагу дослідженню особливостей формування моральних уявлень дошкільника в ситуації наслідування.  Дане  дослідження було організовано так, щоб діти могли спостерігати дорослу модель агресивної або неагресивної поведінки. Потім проводилося спостереження за поведінкою дітей в ситуації коли моделі для наслідування немає. Це було зроблено для того, щоб стало можливим  виявити як будуть вести себе діти  імітуючи поведінку дорослого. Дане дослідження проводилося в дитячому навчально-виховному закладі при Стенфордському університеті. Для проведення експерименту була відібрана вибірка з 62-х дітей віком від 3 до 6 років. Дітей розділили на три підгрупи: перша – спостерігали агресивну модель поведінки, друга – спостерігали неагресивну поведінку, третя – контрольна група, що не спостерігали ніякої поведінки. Під час проведення експерименту діти в індивідуальному порядку  спостерігали певні зразки поведінки.   Після чого їх відводили до іншої кімнати, де було багато іграшок як «агресивного» так «неагресивного» характеру. При цьому намагалися виміряти декілька проявів агресії: фізична агресія,  вербальна агресія,  направлена на інші предмети, неімітована агресія та інші. В результаті даного експерименту було отримано такі дані: діти, що спостерігали агресивну модель здебільшого імітували поведінку; натомість діти, що спостерігали неагресивну модель поведінки проявляли неімітуючу агресію. В результаті експерименту було виявлено, що демонстрація дітям агресивної моделі поведінки збільшує вірогідність перенесення агресивної поведінки в повсякденне життя. Умови дослідження з високою вірогідністю впливають як на фізичну, так і вербальну агресію. Порівняння пар оцінок показали, що отримані відмінності були зумовлені в основному агресією, що виражалася дослідженими, які спостерігали за агресивною моделлю. При цьому імітація не обмежувалася агресивними реакціями моделі. Близько третини досліджуваних демонстрували прояви вербальної агресії, що не демонструвалися дорослим. Якщо ж порівнювати прояви агресії відповідно до гендерних критеріїв, то можна було побачити таку картину: хлопчики демонстрували більше агресії в порівнянні з дівчатками, імітуючи поведінку моделі чоловічої статі, ці відмінності проявилися у маскулінній поведінці. А гіпотеза про те, що хлопчики виявляюся більше схильними до агресії, що демонструється, підтвердилася лише частково. Було доведено, що хлопчики більше схильні наслідувати фізичну агресію, але рівень вербальної агресії що у хлопчиків так і у дівчаток однаковий. Даний експеримент демонструє як можна  сформувати під впливом спостереження і наслідування агресивну поведінку у дітей дошкільного віку.

Ряд подібних експериментів послідували за експериментом А.Бандури проведеним з лялькою Бобо. Так в 60-х роках ХХ століття гостро постала проблема демонстрації насилля на телеекранах, і роботи А.Бандури та інших дослідників були спрямовані на програму їх вивчення. Використовуючи ту ж саму експерементальну методику, включаючи агресію до ляльки Бобо, А.Бандура, Д.Росс, і Ш.Росс провели дослідження, головним завданням якого була порівняти впливи реальної моделі та вплив моделі, що демонструється у мультиплікаційному варіанті. Результати показали, що вплив живої моделі значно сильніший за вплив мультиплікаційної моделі.

2.2. Процедура проведення експерименту.

Даний експеримент організовувався на основі експерименту, який проводився в 1963 році Альбертом Бандерою з лялькою Бобо. Даний експеримент проводився в ДНЗ-ЦРД (дитячому навчальному закладі - центр розвитку дитини) №7 міста Бердичів в лютому 2011року. Експеримент проводився в декілька етапів. Для його проведення було відібрано вибірку дітей – 40 дітей старшого дошкільного віку: 20 хлопчиків і 20 дівчаток. Загальну вибірку було розділено на дві підгрупи по 20 дітей кожна.         

На першому етапі  експеримент проводився з першою підгрепою дітей з участю дівчинки Марини (10 років). Це проводилося з метою визначення відмінностей у наслідуванні дій дорослого та дій іншої дитини, що на небагато старша від загальної вибірки. Дівчинку спеціально навчили, яку саме поведінку необхідно демонструвати дітям, які беруть участь в експерименті. Марина в спеціально обладнаній кімнаті наодинці з дитиною демонструвала агресивну поведінку , яка була адресована на ляльку Оленку. Марина намагалася покласти ляльку спати: вона била ляльку, ображала її, погрожувала,смикала за косички. Після проведеного експерименту дітям першої підгрупи було задано питання: чому ти вчинив з іграшками саме так, чому Марина, на твою думку вчинила саме так з лялькою? Це питання ставилося дітям, щоб зясувати певні установки, якими керувалися діти виконуючи ті чи інші дії. Відповіді дітей також фіксувалися, вони занесені до таблиці 1. Експеримент тривав на протязі 20 – 25 хвилин: близько 10 хвилин демонструвалася агресивна поведінка, 10 – 15 хвилин велося спостереження за поведінкою дитини після спостережень за даною поведінкою.

Другий етап експерименту проводився з другою підгрупою дітей. Дітям демонструвалася модель агресивної поведінки з боку дорослого. Це робилося для того, щоб стало можливим порівняти два спостереження та визначити чия модель впливає на поведінку дитини більше. Дорослий виконував анологічні дії, що і на першому етапі експерименту демонструвалися Мариною. Він проводився в подібних умовах. Після проведення експерименту у дітей також запитували: чому ти вчинив з іграшками саме так, чому дорослий, на твою думку вчинив саме так з лялькою? Відповіді фіксувалися та занесені до таблиці 2.

Таблиця 1

Таблиця 2