Сенсорное развитие в дощкольном возрасте

— Тому, що вони маленькі і легкі.

— А  чому пливе теплохід?

— Тому, що він великий і важкий.

     Діти  цього віку не вміють ще виділяти суттєві  зв'язки в предметах і явищах і  робити узагальнені висновки. Впродовж дошкільного віку мислення дитини суттєво змінюється. Це, в першу чергу, виражається в тому, що вона ще не оволоділа новими способами мислення і розумовими діями. Розвиток відбувається поетапно, і кожний попередній рівень необхідний для наступного.

Мислення  розвивається від наочно-дійового до образного. Далі на основі образного мислення починає розвиватися образно-схематичне, яке є проміжним між образним і логічним мисленням. Образно-схематичне мислення дає можливість встановлювати зв'язки і співвідношення між предметами та їх властивостями. Розвиток мислення дитини тісно пов'язаний з мовою. У молодшого дошкільника мова супроводжується практичними діями дитини, але вона ще не виконує функції планування. В 4 роки дитина здатна уявити хід практичної дії, але не вміє розповісти про дію, яку потрібно виконати. У середнього дошкільника мова починає передувати виконанню практичної дії, допомагає планувати її. На цьому етапі образи залишаються основою мислительних дій. Лише на наступному етапі розвитку дитина уже здатна вирішувати практичні завдання, планує їх словесними міркуваннями. (А.А. Люблинська).

     Пам'ять.Протягом дошкільного віку відбувається розвиток пам'яті. В молодшого дошкільника помітну роль у розвитку пам'яті відіграє впізнавання. Але все більшого значення починає набувати відтворення. В середньому та старшому дошкільному віці з'являються достатньо повні уявлення пам'яті. Продовжується інтенсивний розвиток образної пам'яті (запам'ятовування предметів та їх зображення). Для розвитку пам'яті дитини характерним є рух від образної до словесно-логічної. Розвивається довільна пам'ять. Довільне згадування передує довільному запам'ятовуванню, розвиток довільної пам'яті починається з розвитку довільного відтворення. Причиною цього є те, що ситуація запам'ятовування сама по собі часто не спонука до особливої активності. Ситуація пригадування здійснює позитивний вплив на розвиток запам'ятовування: невдачі у відтворенні спонукають дитину чіткіше виділити мету, усвідомити її необхідність і щось зробити для її досягнення (наприклад, повторити доручення).

      Уява. Уява дитини починає розвиватися в кінці другого, на початку третього року життя. Про наявність образів як результатів уяви можна судити по тому, що діти із задоволенням слухають невеликі розповіді, казки, співпереживають героям. Розвитку відтворюючої (репродуктивної) і творчої (продуктивної) уяви дошкільників сприяють різні види продуктивної діяльності, такі як конструювання, ліплення, малювання. Особливість образів, які створюють діти, заключається в тому, що вони не можуть існувати самостійно. Їм необхідна зовнішня опора в діяльності. Так, наприклад, якщо в грі дитина повинна створити образ людини, то цю роль вона бере на себе і діє в уявній ситуації. Велике значення в розвитку творчої уяви має дитяче словотворення. Діти складають казки, дражнилки і т. ін. Характерним для дошкільника є зростаюча довільність уяви. В ході розвитку вона перетворюється у відносно самостійну психічну діяльність.

     Сенсорний розвиток дошкільника включає дві  взаємопов'язані сторони — засвоєння уявлень про різноманітні властивості предметів і явищ та оволодіння новими діями, які дають змогу повніше та більш диференційовано сприймати світ.

      Ще  в ранньому віці у дитини накопичилося певне коло уявлень про ті чи інші властивості предметів, і деякі  з таких уявлень виконували роль зразків, з якими порівнювалися нові предмети у процесі їх сприймання. Тепер же починається перехід від предметних зразків, що базуються на узагальненні індивідуального досвіду дитини, до використання загальноприйнятих сенсорних еталонів, тобто вироблених людством уявлень про основні різновиди властивостей і відношень (кольору, форми, розмірів предметів, їх розташування у просторі, висоти звуків, тривалості проміжків часу тощо).

      Поступове ознайомлення дітей з різними  видами сенсорних еталонів та їх систематизація — одне з найважливіших завдань сенсорного виховання в дошкільному віці. Його основою має бути організація дорослими дій дітей з обстеження та запам'ятовування основних різновидів кожної властивості, що здійснюється передусім у процесі їх навчання малюванню, конструюванню, ліпленню та ін.

      У дошкільному віці відбувається зниження порогів чутливості (зорової, слухової та ін.). Зростає гострота зору, спроможність розрізняти відтінки кольорів, розвивається звуковисотний та фонематичний слух, відчуття дотику тощо. Усі ці зміни є наслідком того, що дитина оволодіває новими способами сприймання, які мають забезпечити обстеження предметів та явищ дійсності, їх різноманітних властивостей та взаємозв'язків.

      Органи чуттів дітей до початку дошкільного віку за своєю будовою та деякими особливостями функціонування схожі з органами чуттів дорослих людей.

      Гострота  зору в дошкільному віці росте  безперервно  (див.Табл.1).

      Дані  дослідження показали, що гострота зору значно зростає в такій діяльності, для здійснення якої вона є необхідною умовою її виконання, безпосередньо пов’язана з метою та мотивами цієї діяльності (див. Табл.2). Аналогічні явища мають місце і в розвитку інших видів відчуттів та сприймань: в развитии фонематичного слуху, в розвитку розрізнення кольоьрів в зв’язку з малюванням і т.д.

      Таблиця 1

      Середня дистанція, з якої діти дошкільного віку бачать розрив у кільці Ландольта¹ (за даними Т. В. Єндовицької) 

 

¹ Кільце Ландольта – зображення чорного кільця з розривом, яке слугує для визначення гостроти зору.

      Таблиця 2

      Гострота  зору (в см дистанції) у звичайній ситуації та у грі

      (за  даними Т. В. Єндовицької) 

 

      Ефективність  розрізнення кольору і форми  та його рівень у дітей дошкільного віку залежать від того, яке значення мають ці ознаки в діяльності дитини. Якщо вони є суттєвою умовою дії і безпосередньо зв’язані зі змістом завдання, що виконується, то діти дошкільного віку однаково легко виділяють у предметах колір і форму (табл.3). 

Таблиця 3

      Орієнтація  на різні ознаки об’єктів в залежності від змісту завдання (в % до загальної кількості випадків)

      (за  даними З. М. Богуславської) 

 

     В ранньому дитинстві сприймання завжди включене в предметну діяльність. Рідко можна побачити дитину молодшу 2,5 – 3 років, яка довго б роздивлялася предмети, не діючи з ними. В дошкільному віці процеси сприймання поступово виокремлюються і починають формуватися як відносно самостійні, цілеспрямовані процеси зі своїми специфічними завданнями та способами.

      Зорове  сприймання, вбираючи в себе досвід інших видів орієнтовно-дослідницької  діяльності, стає в дошкільному віці одним із основних засобів безпосереднього пізнання предметів і явищ навколишньої дійсності.

      Уміння  роздивлятися предмети, спостерігати за ними з’являється з середини дошкільного віку. Ця якість сприймання – керованість – виникає у процесі спеціальної педагогічної роботи з дітьми. Н. П. Сакуліна виявила, що при такій роботі вміння дітей вести цілеспрямоване спостереження може розвиватися до досить високого рівня.

      На  початку дошкільного віку процес зорового сприймання здійснюється на основі вказівних жестів дитини. Вона показує послідовно всі предмети і таким чином знаходить той, який шукає. Потім необхідність у такій опорі відпадає, її замінює слово, яким дитина констатує та закріплює результати своїх пошуків. І лише до кінця дошкільного віку сприймання стає своєрідною дією, яка внутрішньо регулюється.

      У розвитку сприймань дошкільників провідне значення набуває мовлення дітей. Називаючи ті чи інши якості або ознаки предметів, дитина тим самим виділяє іх; називаючи предмети, вона відділяє їх один від одного; визначаючи в мовленні їх стан або дію, дитина осмислює реальні відношення між предметами. Збагачення дитячого мовлення словами – назвами якостей, ознак, станів предметів та відношень між ними – є важливим фактором розвитку цілеспрямованого, осмисленого сприймання.

      Таким чином, найбільш суттєвою зміною процесів сприймань на протязі дошкільного віку є те, що вони виокремлюються в самостійні мимовільні дії, всередині яких починають формуватися особливі способи спостереження, роздивляння, пошуку, виконання перших перцептивних завдань.

      Перцептивні дії – структурні одиниці процесу  сприймання у людини, які забезпечують свідоме перетворення сенсорної  інформації, що забезпечує побудову образу, адекватного предметному світу [15;255].

      Перцептивні дії, адекватні об'єкту, починають  формуватися у дітей 5 – 6 років, їх характерною ознакою є розгорненість, включення до свого складу великої кількості рухів рецепторних апаратів, що здійснюються рукою чи оком. 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Методичні рекомендації для вихователів та батьків. 

      Зробивши  аналіз психолого-педагогічної літератури, ми розробили методичні рекомендації для вихователів та батьків.

      Необхідно врахувати те, що діти йдуть до школи  і майбутнім школярам важко буде сприймати навчальну інформацію, якщо у них не будуть достатньо розвинені всі види сприймання (зокрема, зорове) та сформовані перцептивні дії.

     Узагальнюючи  результати психологічних досліджень, відомий український психолог Г. К. Костюк пише: «Процес сприймання відбувається ефективніше, коли перед дітьми ставляться спеціальні завдання, проводяться спостереження, які спонукають їх придивлятися чи прислухатися до нових об’єктів, виділяти їх характерні ознаки, об’єднувати в єдине ціле, означати певними словами. В таких ситуаціях у дітей швидше розвивається спостережливість, ніж тоді, коли сприймання наочних об’єктів є тільки ілюстрацією готових відомостей, які повідомляє вчитель. Показниками розвитку спостережливості є вдосконалення перцептивного аналізу й синтезу об’єктів, виділення й об’єднання в єдине ціле малопомітних їх ознак і властивостей, підвищення точності словесного їх опису, формування настанови на спостереження».

     Найважливішою умовою виразного зорового сприймання є уміння виділити предмет на загальному фоні на основі чіткого розпізнавання контуру. Цьому сприяють різні види завдань. Ми підібрали дидактичні ігри та вправи «Гостре спостережливе око».

     Ми  пропонуємо завдання для колективної  та індивідуальної роботи на знаходження  добре відомих предметів в  умовах, що відволікають, наприклад  «Скільки предметів зображено на малюнку?», на розпізнавання предмета за істотними ознаками контуру («Скільки вісімок на малюнку?»), на знаходження однакових предметів зоровим зіставленням їх форми - розташуванням, розміром, кольором («Скільки однакових фігур на малюнках?»). Також ми пропонуємо ряд ігор, які передбачають вибір маршруту на основі зорового зіставлення різних напрямів руху: «Яка дорога приведе ведмедика додому?», «Якою дорогою дівчинці найшвидше дібратися додому?», «Де живе зайчик, а де білочка? Якою дорогою вони побігли?». Дітям дуже подобаються ігри та вправи, завдання яких передбачає пошук виходу з лабіринтів – «Покажіть лінією шлях, яким хлопчик може вибратися з лісу», «Через які ворота кицька знайде вихід?».

      Корисними є вправи на тренування обсягу й  точності зорового сприймання групи об’єктів. Вихователь демонструє дітям картку чи малюнок на дошчі протягом кількох секунд: