Сімейні конфлікти та основні причини їх виникнення

Міністерство освіти й  науки, молоді та спорту України

Рівненський державний гуманітарний університет

Кафедра вікової та педагогічної психології

 

 

 

 

 

 

 

Сімейні конфлікти та основні причини  їх виникнення

 

 

 

Реферат підготувала:

студентка ІІІ курсу 

психолого-природничого ф-ту

групи П-31

Романик Анна

 

Перевірила:

Цуканова Марія  Степанівна

 

 

 

 

Рівне - 2012

План

Вступ

1. Поняття про сімейні відносини.

2. Поняття і структура конфлікту.

3. Сімейні конфлікти. Неконструктивні установки на шлюб.

4. Причини конфліктів в сім’ях.

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Проблема конфлікту завжди була в тому чи іншому ступені актуальна  для будь-якого суспільства. Однак  в Україні на всіх етапах розвитку конфлікти залишали не просто помітне  місце, а, як правило місце, яке має  вплив на її історію. Війни, боротьба за владу, боротьба за власність, міжособистісні і міжгрупові конфлікти в організаціях, вбивства, побутові і сімейні конфлікти, самогубства як способи вирішення  внутрішньо особистісних та міжособистісних  конфліктів – основні причини  загибелі людей у нашій країні. Конфлікт і у доступному для огляду майбутньому буде вирішальним фактором, що впливає на безпеку України  та її громадян, адже стрімкими темпами  зменшується населення України, розпадаються молоді шлюби, зменшується  народжуваність. В любому конфлікті  партнери відчувають змішані почуття (з однієї сторони, злість, ненависть, з іншої – приглушені доброзичливі почуття, породжені досвідом попереднього спілкування) [5; 66].

В психології ще не склалося загальноприйняте розуміння суті конфлікту. Частина психологів трактує його, як зіткнення, протидія, протиріччя [1; 51]. Лише в самих ранніх дослідженнях конфлікту допускалося його виникнення, образно кажучи, «без участі особистості» [3; 190]. Наука доводить, що конфлікт не відноситься до тих явищ, якими  можна ефективно керувати на основі життєвого досвіду і здорового  глузду. Конфлікт найбільш гострий  спосіб усунення протиріч, що виникають  у процесі взаємодії, який полягає  в протидії суб'єктів конфлікту  і звичайно супроводжується негативними  емоціями і досить часто негативними  наслідками.

 

 

 

 

 

1. Поняття  про сімейні відносини

Проблема сімейних конфліктів є актуальним предметом сучасних досліджень тому що сім’я, родина —  найдавніший інститут людської взаємодії, унікальне явище. Її унікальність полягає  в тому, що кілька людей самим  тісним способом взаємодіють протягом тривалого часу, що нараховує десятки  років, тобто протягом більшої частини  людського життя. у такій системі  інтенсивної взаємодії не можуть не виникати суперечки, конфлікти та кризи.

Для осмислення даної проблеми велике значення мають наукові праці  вчених психологів Н. М. Ануфрієва, А. Я. Ацупов, О. І. Бондарчук, Н. В. Гришина, Т.Н. Зелінська, Н.Е. Зелінський, М. І. Пірне  та ін.

Із соціально-психологічного погляду сім’я є малою соціальною групою людей, що заснована на шлюбі  та(чи) кровній спорідненості і  функціонує на основі соціального побуту, матеріальної і моральної взаємодопомоги [2; 4].

В основі стосунків у сім’ї  лежить почуття любові як вищий рівень емоційно позитивного суб’єктного  рівня. Відносини, побудовані на основі почуття любові, характеризує висока вибірковість, глибока зануреність  їх суб’єктів, контакт між ними на всіх рівнях (психофізіологічному, психологічному, фізичному).

Найбільш загрожує сімейній гармонії перехід від любові до утилітарно-ділових  стосунків, обмежених виконанням подружніх  ролей, яке не приносить задоволення.

Подружні взаємини – сукупність соціально регламентованих стосунків  між шлюбними партнерами. Вони є  частиною сімейних взаємин і водночас значно розрізняються за змістом, функціями, структурою від стосунків любові. Зміст подружніх взаємостосунків  обумовлений значенням шлюбу, який організовує, стабілізує, соціально  санкціонує задоволення господарсько-побутових, емоційно-сексуальних, психологічних  і батьківських потреб чоловіка і  жінки.

У шлюбі партнер має  два суперечливих прагнення: до спілкування  з іншими і до відсторонення від  них. Спілкування тільки один з одним  у шлюбі швидко виснажується, набридає, потребує розширення свого кола спілкування, з’являється бажання завести  нові знайомства та реалізувати себе в іншому напрямку, в напрямку, якого  немає в подружньому житті. Проникнення  у внутрішній світ, у його таємниці може відштовхнути, створити бар’єр у взаєморозумінні, якщо повною мірою виявиться глибина розходжень у поглядах життя, в особистісних цінностях, а як відомо, вступаючи в шлюб, партнери досить мало знають про внутрішній світ один одного.

На вчинки, що призводять до конфлікту в сімейних стосунках, слід завжди звертати увагу, бо сім'я  — надзвичайно важливий соціальний інститут у державі, який є гарантом майбутнього. Недаремно кажуть: сильна сім'я — сильна держава. Тому в  системі політики держави сім'я  повинна займати гідне місце [4; 89-95].

Свобода — обов'язок щодо сім'ї, як чинник запобігання конфліктам, проте свобода повинна бути усвідомленою необхідністю, якщо особистість обирає для себе сім'ю.

У сім'ї має бути особиста свобода, яка може й повинна поширюватися на кожного члена сім'ї:

• кожен член сім'ї повинен мати свій життєвий простір;
• кожен член сім'ї мусить пам'ятати про необхідність поважати іншого;
• кожен член сім'ї впливає на оточуючих і сам перебуває під їхнім впливом;
• кожен член сім'ї повинен не ухилятися від сімейного впливу, а навчатися керувати ним;
• кожен член сім'ї має виконувати певну роль у сім'ї, інакше - сім'я розпадається [4; 90].

 

2. Поняття  і структура конфлікту

Існують різні визначення конфлікту, але в основі кожного лежить протиріччя. Таким чином, конфлікт - (від лат. "Connflictus" - зіткнення) - зіткнення  протилежно-спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок.

Конфлікт, як явище дійсності, стає конфліктом особисто для нас тоді, коли зіткнулися в ньому протиріччя особистісно нам значимі. Хоча, в загальнолюдському масштабі вони можуть здатися абсолютно безглуздими. До тих пір, поки немає зіткнення особистісних інтересів, немає конфліктів, є лише різні думки з приводу будь-якого предмета. Хтось любить тишу, а хтось гучні веселощі, але це не буде конфліктом, поки обставини не зіштовхнуть ці інтереси в одному місці і в один час.

Поведінка людини в конфлікті характеризується великим ступенем напруженості, як фізичної, так і психологічної. Це пояснюється тим, що зіткнення вимагає концентрації сил і спрямованості всіх духовних, психологічних ресурсів на вихід з положення. Чим складніше конфлікт, тим більших сил він вимагає. Якщо ми не витримуємо, то порушуємо правила поведінки: підвищуємо голос, розмахуємо руками, що незмінно веде до подальшого жаль про те, що трапилося і почуттю сорому.

Конфлікти - це константа людського життя, від періоду становлення особистості до смерті людини. Немає життя без конфлікту, якщо це - життя, а не животіння, не біологічне існування.

Чим, перш за все, характеризується всякий конфлікт? Звичайно ж, конфліктуючими сторонами, а також предметом  протиборства.

Суб'єктами конфлікту, в залежності від його рівня, є індивіди, групи, класи, організації та соціальні  інститути. Для аналізу конфлікту  важливо розрізняти суб'єкта, що ініціює конфліктну дію і домінуючого в ньому. Причому, це не завжди одне і те ж обличчя. Суб'єкт, що спровокував конфлікт, найчастіше виявляється веденою стороною. Поведінка і дії суб'єктів визначається їх конфліктною свідомістю. Воно полягає в усвідомленні протиборчими сторонами протилежності своїх інтересів, цінностей, цілей.

Тепер про предмет конфлікту. Матеріальний чи духовний об'єкт життя, щодо якої формується протилежність інтересів, становить предмет конфлікту. Предмет конфлікту - це та змінна, яка характеризує будь-який конфлікт. Його аналіз завжди необхідний, якими б не були конфліктні відносини. Якщо конфлікт не має предмета зіткнення, то він є порожнім. У подібному суперечності немає змістовного компонента. Його основа - несприятливий психологічний стан суб'єкта. Про такого виду конфлікти говорять, що вони яйця виїденого не варті, тому що підставою зіткнення є тимчасове особливий стан суб'єкта, а причина відсутня. У такій ситуації необхідно бути дуже уважним до опонента, помічати його самопочуття і поважати його несприятливий стан. Будь-який конфлікт виникає, протікає і дозволяється на тлі  конфліктної ситуації - невід'ємної стороні конфлікту. Конфліктна ситуація включає в себе гостру форму протиріччя; саме таку, при якій обидві сторони конфлікту вже не можуть існувати в рамках колишньої взаємозв'язку, єдності. Наявність конфліктної ситуації свідчить про сформувалися конфліктогенних факторів, говорить про появу ініціатора конфлікту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Сімейні конфлікти. Неконструктивні установки на шлюб

Унікальність сімейних відносин обумовлює  не тільки специфіку виникнення і  протікання конфліктів у сім'ї, але  й особливим чином відображається на соціальному і психічному здоров'ї  всіх її членів. Сімейні конфлікти - це протиборство між членами сім'ї на основі зіткнення протилежно спрямованих мотивів і поглядів. Вважається, що ефективна подружня взаємодія визначається динамічною рівновагою понять "МИ" і "Я". Рівновага дійсно є динамічною, адже в кожен момент часу існує акцент лише на одному з двох понять. При дуже сильному розвитку складової "МИ" - завжди існує небезпека гальмування особистісного зростання одного з подружжя (а іноді й обох). Якщо сильно розвинений "Я"- компонент - виникають передумови для роз'єднаності і образ.

Зрозуміло що не можна зводити весь комплекс відносин і проблем, які  виникають у шлюбі, тільки до наявності  або відсутності егоїзму. Все набагато складніше. У чому ж специфіка сімейних відносин? Чому для них характерні конфлікти?

Сімейні відносини регламентовані суспільством і прописані законодавчо в сімейному кодексі. Але найчастіше, поняття  "шлюб, подружжя, відповідальність, обов'язок, розлучення, спільно нажите майно і ін." не завжди збігаються з уявленнями одного або обох подружжя.

Сімейні відносини базуються на зобов'язаннях один перед одним, перед собою і перед суспільством. Кожен із подружжя може розуміти свої зобов'язання або зобов'язання партнера по-різному, ігнорувати їх, примушувати іншого партнера до виконання і так далі. Часто шлюб стає майданчиком для маніпулювання один одним і підміни загальних цілей на особисті.

Сімейні відносини формуються в  більшості випадків на основі досвіду  батьківської сім'ї кожного з  подружжя (який інколи дуже важко об'єднати в єдине розуміння), і надзвичайно рідко на основі зрілих уявлень і реалістичних побажань кожного з партнерів. Це стає приводом для сімейних конфліктів.

Установки, що виникають у шлюбі, зазвичай дуже жорсткі і підтримуються  обома подружжям, іноді мимоволі.

Найбільш часто зустрічаються неконструктивні установки на шлюб:

• Категоричність.
• Песимізм.
• Суб'єктивізм.
• Легковажність.
• Ідеалізм.
• Нереальні вимоги.
• Орієнтація.
• Фаталізм.
• Консерватизм.
• Жертовність.

Насправді установок значно більше і всі їх перерахувати неможливо. Важливо навчитися їх правильно і вчасно розпізнавати і замінювати на більш ефективні.

Виключити виникнення сімейних конфліктів неможливо, і сімейні конфлікти між близькими людьми виникають практично завжди. Просто в одних сім'ях їх вміють вирішувати, а в інших - ні.

Оскільки, сім'я - це не просто сума людей (членів сім'ї), а відкрита система  зі своїми законами, нормами поведінки  і типом взаємин. І зміни, що відбуваються з одним з членів сім'ї, прямо або побічно відбиваються на інших її членах. Сімейні конфлікти завжди зачіпають особисті інтереси будь-кого з членів сім'ї. І кожна сім'я проходить певні стадії розвитку, для яких характерні свої періоди напруги і кризи.

І тут важливо мати ефективні і прийнятні для всіх членів сім'ї способи вирішення даних проблем.

 

4. Причини  конфліктів в сім’ях

      В.П. Ратніков вважає, що в період притирання супругів найбільш типовими причинами конфліктів можуть стати такі:

      – міжособистісна  несумісність;

      – претензії  на лідерство;

      – претензії  на перевагу;

      – розподіл  домашніх справ;

      – претензії  на управління бюджетом;

      – використання  порад членів родини чи друзів;