Соціально-психологічні особливості студентської групи. Її структура та розвиток

    Міністерство  освіти й науки, молоді та спорту України 

    Ніжинський  державний університет

    імені Миколи Гоголя 
 
 

    РЕФЕРАТ: 

    «Соціально-психологічні особливості студентської групи.

    Її  структура та розвиток» 
 
 

Виконала  магістранта

філологічного факультету групи Б

Остапенко Олена Олексіївна 

Викладач  – Бойправ Марія Дмитрівна 
 
 

    Ніжин - 2011 
 

    План: 
 

    Вступ

1. Поняття про групу та її види.

2. Загальні особливості студентства.

3. Психологічні особливості студентської групи та її структура.

4. Розвиток студентської групи. 

    Висновки

    Література 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

    Дослідженню соціально-психологічних явищ у  студентській групі та закономірностей  її функціонування приділяється велика увага у вітчизняній психології. Добре відомі роботи Б.Г. Ананьєва та його співробітників у Ленінградському університеті (І.П. Волкова, Н.В. Кузьміної, В.Т. Лісовського, М.М. Обозова, В.І. Секуна та ін.). Останнім часом з’явилися дослідження також українських психологів (Л.М. Жалдак, П.Г. Лузан, В.А. Семиченко та ін.) Ідеї становлення й розвитку особистості в групі знайшли своє відображення в роботах російських (Г.Андреєва, М.Бобнєва, А.Донцов, О.Дубовська, Б.Паригін, А.Петровський, Л.Уманський,) і українських психологів (Л.Балабанова, В.Васютинський, О.Донченко, М.Корнєв, С.Максименко, Т.Яценко та ін.).

    Кожен викладач працюють не з окремим студентом, а з групою загалом (лекція, семінарське заняття, збори тощо). З групою здійснюється керівництво художньою, спортивно-оздоровчою та іншою діяльністю, а також організація дозвілля. Звичайно, викладачеві треба знати особистість кожного студента, враховувати їх індивідуальні особливості. Але і навчальна, і виховна робота проводиться з групою, або через її офіційних представників (старосту, профорга, культорга та ін.).

    Студентська група є елементом педагогічної системи. Функції управління нею здійснюються через зворотній зв’язок: викладач – група, група – викладач (куратор). Її психологію треба знати ще й тому, що адаптація кожного студента до ВНЗ, до навчально-професійної діяльності, професійне його зростання як фахівця відбувається в студентській групі, значення якої важко переоцінити. У психології навіть є поняття груповий суб’єкт – спільність із відповідними характеристиками, групові санкції – сукупність засобів, за допомогою яких група стимулює нормативну поведінку кожного її члена.

   Психологічні особливості студентства, звісно, пов’язані з попередніми періодами його життя, і з них безпосередньо виростають. У той же час студентський вік становить собою новий і якісно відмінний етап життя, який має власне неповторне значення для всього людського шляху особистості.

1. Поняття про групу та її види 

    Група – це сукупність людей, які виділяються із соціуму завдяки наявності певних ознак (спільна професія, уподобання, погляди) [3].

    Загальноприйнятою є класифікація груп за статусом:

    • формальні;

    • неформальні.

    Формальна - група, що має склад, зафіксований у офіційних документах (бригада, екіпаж, відділ). Неформальною є група  людей, що об'єднуються за уподобаннями, нормами поведінки, інтересами. Типовий приклад: музичні та спортивні фани, дворові підліткові компанії [3].

    За  характером взаємодії розрізняють  групи:

    • контактні;

    • умовні.

    У контактних (реальних) групах взаємодія відбувається безпосередньо між членами групи. В умовних групах взаємодія між членами групи відбувається опосередковано (через газети, листи, виступи на радіо та телебаченні) [3].

    Рівні розвитку групи

    За  рівнем розвитку розрізняються такі групи:

    • дифузні;

    • асоціації;

    • корпорації;

    • колективи [3]. 
 

2. Загальні  особливості студентства

 

    Студентство, за визначенням Петровського А.В.– мобільна соціальна група, метою діяльності якої є організована за певною програмою підготовка до виконання високих професійних та соціальних ролей у матеріальному і духовному виробництві.

    У зв’язку з дослідженням постає питання вікових меж даної групи Ананьєв Б.Г. виділяє два періоди студентського віку – стандартний (17-22 роки) та нестандартний (від 23-х рр. і далі).

    Активна взаємодія з різними соціальними  утвореннями, а також сама специфіка  навчання у вузі сприяють формуванню у студентів активної життєвої позиції, зміцненню їхніх зв’язків з іншими соціальними групами суспільства. На студентський вік припадає процес активного формування соціальної зрілості. Видимими рисами цього процесу є завершення освіти, трудова активність, суспільна робота, відповідальність перед законом, можливість створити сім’ю та виховувати дітей. Соціальна зрілість передбачає здатність кожної молодої людини оволодіти необхідною для суспільства сукупністю соціальних ролей.

      Згідно із О.П.Щоткою, час навчання у вузі можна умовно розділити на два основних етапи: молодші курси, коли відбувається адаптація студента–новачка до навчального закладу, діяльності у вищій школі, і старші курси (починаючи з третього) – основний етап професійного самовизначення студента, як майбутнього спеціаліста. Одне із провідних місць у молодому віці посідає проблема формування особистості. Як відзначає Мусатов С., саме у цей період людина перебуває у психологічно складному процесі активної соціалізації – включення в самостійну суспільно-трудову діяльність. Молода людина активно вибирає майбутню професію, включається в “створення власного середовища розвитку” (за виразом Б.Г.Ананьєва). Вагому роль у цьому процесі відіграє характер студентського колективу, який впливає на формування у студентів ставлення до майбутньої професії, товаришів, педагогів. Вуз для студента є не лише навчальною організацією. Це також і певна соціальна практика. Колектив студентів як елемент суспільної структури – те конкретне соціальне середовище, де майбутній спеціаліст формується як особистість, де він вступає у взаємодію з іншими студентами. Мікросередовище, тобто коло найближчого спілкування кожного члена групи, має велике значення. Від громадської думки залежать деякі соціально-психологічні установки членів групи, а спільність інтересів є одним із мотивів утворення малих груп у колективі [4, с.54-56].

    Разом із тим протягом навчання, особливо на II – III курсах часто виникає питання  про вірність вибору вузу, спеціальності, професії. Щотка О.П. відзначає, що випадки розчарування в обраній професії, несвоєчасно зроблений вибір і діяльнісний мораторій породжують у студентів у другий період навчання кризові переживання – кризу ревізії професійного вибору, яка ускладнюється низьким престижем фахівців, віддаленістю професійного навчання від реального життя. Криза виявляється у невдоволеності змістом навчання, зростанні невпевненості у майбутньому, розгубленістю, пошуками нових можливостей самореалізації та ін[1, с.48].

      Спільна участь студентів у навчальній діяльності, на думку Мусатова С., є важливою передумовою спонтанного формування колективу в академічних групах. Особливе місце у розвитку організаційних основ колективу належить спільним позанавчальним видам діяльності. У первинний колектив входять молоді люди, різні не лише за здібностями, а й за рівнем знань і загальної культури. Кожна з їхніх відмінностей ускладнює процес формування колективу. Власна група новачка є його “психологічною зоною найближчої дії” [4, с.59-60].

    Водночас  всередині цієї самої групи відбувається об’єднання за симпатіями та інтересами. Дослідження студентської молоді фіксують, що на III курсі виникають проблеми утворення сім’ї. Трапляється, що “особисте” затуляє собою всю решту справ. Однак, хоча на старших курсах пошук друга життя і відіграє велику роль, але, за даними Петровського, інтимні стосунки нерідко сприяють підвищенню бажання навчатися, робочому настрою, творчій активності. Як правило, після деякого затишшя сімейні пари не випадають з колективу і не відсторонюються від спільних справ, хоча кількість безпосередніх міжособистісних і міжгрупових контактів серед членів студентських груп старших курсів дещо скорочується [5, с.70].  
 

    3. Психологічні особливості студентської групи та її структура 

    Студентська група – спільність автономна й самодостатня. Вона здатна сама вирішувати свої внутрішні проблеми, а її активність пов’язана з соціальним життям факультету, університету, вирішенням проблем соціального характер[7].

    Студентська група формально-логічно характеризується як первинна, реальна, мала група, офіційно створена (зовнішньо організована), яка може вміщувати в себе й неформальні мікрогрупи. Вона створюється у вищому навчальному закладі, що обумовлюється потребами управління (як і клас у школі, група в дитячому садку).

    Студент, звичайно, входить до складу різних соціальних груп. Л. І. Марісова виділяє 7 видів малих груп, в одній  або в декількох із яких перебуває  за період навчання студент. Серед них:  студентська академічна група, студентські  наукові гуртки, студентські групи, трудові студентські групи, групи художньої самодіяльності та спортивні команди, побутові малі групи, студентські групи [7]. 

    Ми  будемо вести мову переважно про  студентську академічну групу, яка  визначається як відносно постійна в межах навчального року сукупність студентів, що об’єднані завданням гуртової навчально-професійної діяльності та перебувають у безпосередньому контакті один із одним [7].

    Студентів у групі поєднує:

• спільна мета;
• спільна навчально-професійна діяльність;
• зв’язки ділового та особистісного характеру;
• однорідність складу групи за віком;
• висока поінформованість один про одного;
• високий рівень самоврядування;
• обмежений час існування.

    У структурі студентської групи є  дві підструктури:

    1)офіційна: характеризується цільовим призначенням – професійна підготовка, сприяння становленню майбутнього фахівця, ґрунтується на відношенні поваги – авторитетності (ділова сфера).

    2)неофіційна: у групі виникають неофіційні  угрупування на основі інтересів  один до одного або симпатії – антипатії (емоційна сфера).

    Варіанти  соціально-психологічної структури  студентської групи:

    відсутність структури взагалі (кожен сам  собою або наявні лише попарні  зв’язки («діади»);

    структура, що формується (є мікрогрупи з декількох  членів, інші залишаються самі по собі);

    конкуруюча  структура (наявність 2-3 конкуруючих  між собою мікрогруп);

    взаємодіюча структура (наявність декількох  мікрогруп, що активно взаємодіють  при організації та здійсненні спільної діяльності).  
 

4. Розвиток студентської групи 
 

      Студентська група як різновид  соціальної організації може  розвиватися від своїх найпростіших  форм – дифузної або номінальної до найвищої – колективу. В кожній студентській групі такий розвиток проходить свій неповторний шлях. Але, на жаль, не кожна з них досягає при цьому рівня згуртованого колективу [3].

      А. Лутошкін та Л. Уманський  пропонують для визначення соціальної зрілості групи використовувати такі показники, як організаційна єдність, психологічна єдність, підготовленість групи, моральна спрямованість.

    Організаційна єдність групи полягає у її здатності до ділового об’єднання для розв’язання загальногрупових практичних завдань [3].

    Психологічна  єдність – це загальний настрій, тон групи, який створює ефект захищеності для кожного її члена. Трьома сторонами психологічної єдності академічної групи виступають інтелектуальна, емоційна і вольова [3].