Вікова психологія

Незадоволеність в спілкуванні  може стати причиною формування цілого ряду негативних тенденцій в поведінці  підлітка. Може розвинутись делінквентна поведінка.

Мотивація учбової  діяльності

 З входженням дитини в підлітковий період відбуваються перетворення в характері мотивації його учбово-пізнавальної діяльності. Мотіви, домінуючі на колишньому етапі онтогенезу, є відокремленням іншими,які раніше не займали настільки значимого місця.

Прояв власне пізнавальних інтересів підлітка, як правило, сильно розходяться. У одних вони характеризуються не визначеністю, мінливістю і ситуативністю. [12]

У інших проявляється стосовно  до вузького кола навчальних предметів, у третіх - до більшості з них.

У старших класах навчально  – пізнавальної діяльності підлітка починає визначатися мотивами, спрямовану на реалізацію майбутнього, усвідомлення своєї життєвої перспективи і  професійних намірів.

Потреба в автономії  та самоствердженні

Потреба в автономії –  потреба в здобутті самостійності, незалежності, свободи. Вже на початку  підліткового починає інтенсивно проявлятися  потреба дитини в автономії, незалежності від дорослих, батьків і потреба  у у визнанні цієї самостійності.

При цьому виділяють два  аспекти автономії: поведінкову  та емоційну.

Поведінкова автономія являє  собою здобуття незалежності і свободи  в тій мірі, щоб діяти самостійно, без зайвого курівництва ззовні.

Емоційна автономія –  звільнення від емоційних уз, що пов’язують дитину з батьками.

Мотивація підліткової  сексуальності

З вступом в пубертатний  період різко зростає інтерес  підлітків до питань статевого розвитку та до сексуальної сфери.

Аналіз мотивів першого  сексуального зближення виявляє  чітко виражені гендерні особливості.

Мотиви асоціальної  поведінки

Підлітковий період розглядається  як один із найбільш  небезпечних  для формування девіантної та деліквентної поведінки.

Під асоціальною поведінкою розуміється не тільки приступну  поведінку, а й найрізноманітніші  соціальні відхилення. До них відносять  – алкоголізм, тютюно паління, самогубство.

Мотиви адитивної  поведінки

Адективна поведінка –  зловживання одним або декількома хімічними хімічними речовинами, що протікає на тлі зміненого стану  свідомості.

Мотиви прилучення до алкоголю – представлення, що спиртне символ зрілості і дорослості.

Причини залучення підлітків  до куріння  також мають різну  мотивацію. Багато в чому вони визначаються іміджем цього явища в суспільстві, де паління ототожнюється з мужністю, незалежністю, сексуальністю, товариськість.

Мотиви підліткової наркоманії на думку багатьох дослідників перш за все пов’язані  з психічним  експериментуванням підлітків, пошуком  нових,  незвичайних почуттів та переживань.

Мотиви делінквентної  поведінки

Мотивація злочинної поведінки  має свої виражені вікові особливості. Конкретними причинами стають: бажання  показати силу, сміливість, затвердити себе в очах однолітків, прагнення  до престижних речей. Мотивація умисних  вбивств, вчинених неповнолітніми, також  має свої специфічні особливості.

У підсумку:коли самооцінка підлітка не знаходить опори в  соціумі то  потреби в повазі-залишаються  нереалізованими. Розвивається різке  відчуття дискомфорту, яке особа  не може виносити довго.

І одним із розповсюджених шляхів цієї конфліктної ситуації є  перехід підлітків в групу, де його самооцінка знаходить афективну  поведінку.

 

1.3Мотив девіантної  поведінки підлітків

Девіантна поведінка розглядається як результат соціопатогенеза, що виникає внаслідок різних впливів на особистість.

Негативні чинники, що зумовлюють девіантну поведінку :

- неблагополуччя в сім’ї (неповна  сім’я, батьки – п’яниці, наркомани, ведуть аморальний спосіб життя;

-безвідповідальність батьків за  виховання дітей, їх психолого-педагогічна  неграмотність;

- негативні приклади в моральній  поведінці; 

-брак доброти, сімейного затишку,  любові до дітей, справжнього  батьківського авторитету;

-прояви насильства, жорстокості;  матеріальне неблагополуччя);

- низька педагогічна культура  сім’ї (батько й мати працюють, освічені, інтелектуально розвинені,  але матеріальний достаток проявляється  у створенні для дітей “парникових”  умов, що призводить до ослаблення  внутрішніх сил особистості, матеріального  перенасичення, вседозволеності,  несформованості системи самовимог  і самоконтролю);

- недостатній рівень виховної  роботи у загальноосвітніх закладах (проявляється у перевантаженості  програм навчальним матеріалом, який учень не може засвоїти, що породжує негативізм, опір, намагання  “втекти” від навчальної діяльності, почуття власної неповноцінності;  прояви негативізму з боку  вчителів-вихователів до учнів  з моральними вадами; недостатній  рівень педагогічної культури  вихователів; ізоляція, відсторонення  від цікавих колективних справ  тощо);

Негативні соціальні впливи, що грають десоціалізаційну роль у виникненні девіантної поведінки підлітків:

- прямі, десоціалізаційні впливи  чиняться з боку найближчого  оточення, яке безпосередньо демонструє  зразки асоціальної поведінки,  антисуспільних орієнтацій і  переконань, коли діють антисуспільні  норми і цінності, групові приписи,  зовнішні поведінкові регулятори, що спрямовані на формування  особистості асоціального типу;

- непрямі десоціалізаційні впливи  середовища полягають у відсутності  необхідних умов для “запуску”  провідних механізмів і засобів  соціалізації, за допомогою яких  здійснюється “трансформація”  системи зовнішньої регуляції  у внутрішню [8].

Кримінальний фактор виникнення девіантної поведінки:

- група підлітків, що сформована  поза соціально-значущої діяльності, в умовах марного згаяння часу  та ризикованих хуліганських  занять. У таку групу, яка виявляється  “каталізатором” злочинної поведінки  неповнолітніх, підліток потрапляє  в разі неможливості добитися  успіху, відсутності позитивної  діяльності, в якій підліток може  реалізувати себе; в разі психологічного  дискомфорту, що виникає як  результат престижного невдоволення, відчуження від колективу, як  це буває з “важкими” учнями  внаслідок їх слабкої успішності, конфліктів з вчителями та  однокласниками, що призводить до  зниження референтної значущості  підлітка та пошуків ним іншого  кола спілкування.

Девіантна поведінка не є стійким  утворенням. При визначенні девіантності слід застосовувати термін “девіантний” стосовно конкретного вчинку, а не особистості підлітка в цілому. [8]

Недостатній інтелектуальний  розвиток сприяє виникненню напруженості, ворожості, агресивності, що стають передумовами прояву девіантних форм поведінки. Комплексний  фізичний та інтелектуальний розвиток підлітка дозволяє зняти стани ворожості, відчуженості, агресивності, тобто  психологічну напругу, що сприяє проявам  девіантної поведінки.

 

РОЗДІЛ 2 ЕМПІРИЧНЕ  ДОСЛІДЖЕННЯ МОТИВІВ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКА

2.1Методи та  методики дослідження

Вивчення схильності у поведінці  підлітків було проведено на базі Городнянської районної гімназії.

Метою дослідження було виявлення  схильності до відхилень у поведінці  підлітків.

Вибірка склала 30 осіб З них - 15 дівчаток і 15 хлопчиків.

В ході аналізу з даної  проблеми  була обрана методика «Схильність до відхиляється» автором якої є О. Н. Орел.

СОП є стандартизованим тестом-опитувальником, призначеним для вимірювання готовності (схильності) підлітків до реалізації різних форм Об'єктом програми методики є соціальні та особистісні установки. Тест-опитувальник представляє з себе набір спеціалізованих психодіагностичних шкал, спрямованих на вимірювання схильності до реалізації окремих форм відхиляється. Включає два варіанти методики, орієнтованих на жіночу і чоловічу частини підліткової популяції, обидва варіанти методики охоплюють всю підліткову популяцію в цілому. Є можливість корекції отриманих результатів з урахуванням фактора соціальної бажаності. Призначений для обстеження осіб старшого підліткового і молодшого юнацького віку.

 Шкали опитувальника  діляться на змістовні і службову. Змістовні шкали спрямовані на вимірювання психологічного змісту комплексу пов'язаних між собою форм девіантної поведінки, тобто соціальних і особистісних установок, які стоять за цими поведінковими проявами.

 Службова шкала призначена  для вимірювання схильності випробуваного  давати про себе  інформацію, оцінки  достовірності результатів опитувальника  в цілому, а також для корекції  результатів по змістовним шкалами  в залежності від вираженості  установки випробуваного на соціально-бажані  відповіді.

 Опис шкал та їх  інтерпретація: 

1. Шкала установки на соціальну бажаність (службова шкала)

 Дана шкала призначена  для вимірювання готовності досліджуваного  представляти себе в найбільш  сприятливому світлі з точки  зору соціальної бажаності.  Показники від 50 до 60 Т-балів свідчить про помірної тенденції давати при заповненні опитувальника соціально-бажані відповіді. Показники понад 60 балів свідчать про тенденцію випробуваного демонструвати суворе дотримання навіть малозначних соціальних норм, умисному прагненні показати себе в кращому світлі, про настороженості по відношенню до ситуації обстеження.

 Результати, що знаходяться  в діапазоні 70-89 балів говорять  про високу настороженості випробуваного  по відношенню до психодіагностичної  ситуації і про сумнівну достовірності  результатів за основними шкалами. 

 Показники нижче 50 Т-балів говорять про те, що  випробуваний не схильний приховувати  власні норми і цінності, коригувати  свої відповіді в напрямку  соціальної бажаності. 

2. Шкала схильності до подолання норм і правил

 Дана шкала призначена  для вимірювання схильності випробуваного  до подолання будь-яких норм  і правил, схильності до заперечення  загальноприйнятих норм і цінностей,  зразків поведінки.  Результати, що лежать в діапазоні 50-60 Т-балів, свідчать про вираженість вище згаданих тенденцій, про нонкомформістскіх установках випробуваного, про його схильності протиставляти власні норми і цінності груповим, про тенденції «порушувати спокій», шукати труднощі, які можна було б подолати. Показники, що знаходяться в діапазоні 60-70 Т-балів, свідчать про надзвичайну вираженості нонконформістських тенденцій, прояві негативізму і змушують сумніватися в достовірності результатів тестування з даної шкалою. Результати нижче 50 Т-балів по даній шкалі свідчать про конформних установках випробуваного, схильності слідувати стереотипам і загальноприйнятим нормам поведінки. У деяких випадках за умови поєднання з досить високим інтелектуальним рівнем випробуваного й тенденції приховувати свої реальні норми і цінності такі оцінки можуть відбивати фальсифікацію результатів.  

  3. Шкала схильності до адиктивної поведінки

 Дана шкала призначена  для вимірювання готовності реалізувати  адиктивна поведінка. 

 Результати в діапазоні  50-70 Т-балів по даній шкалі свідчать  про схильність випробовуваного  до відходу від реальності  за допомогою зміни свого психічного  стану, про схильностях до ілюзорно-компенсаторного  способу вирішення особистісних  проблем.  Крім того, ці результати свідчать про орієнтацію на чуттєву сторону життя, про наявність «сенсорної спраги», про гедоністично орієнтованих нормах і цінностях. Показники понад 70 Т-балів свідчить про сумнівність результатів або про наявність вираженої психологічної потреби в адиктивних станах, що необхідно з'ясовувати, використовуючи додаткові психодіагностичні засоби. Показники нижче 50 Т-балів свідчать або про невиразності вищеперелічених тенденцій, або про хороше соціальному контролі поведінкових реакцій.

4. Шкала схильності до самоповреждающему і саморуйнівної поведінки

 Дана шкала призначена  для вимірювання готовності реалізувати  різні форми аутоагресивної поведінки.  Результати, що знаходяться в діапазоні 50-70 Т-балів свідчать про низьку цінності власного життя, схильності до ризику, вираженої потреби в гострих відчуттях, про садомазохістських тенденціях. Результати понад 70 Т-балів свідчать про сумнівну достовірності результатів. Показники нижче 50 Т-балів по даній шкалі свідчать про відсутність готовності до реалізації саморуйнується поведінки, про відсутність тенденції до соматизації тривоги, відсутності схильності до реалізації комплексів провини в поведінкових реакціях.

5. Шкала схильності до агресії та насильства

 Дана шкала призначена  для вимірювання готовності випробуваного  до реалізації агресивних тенденцій  у поведінці.  Показники, що лежать в діапазоні 50-60 Т-балів, свідчать про наявність агресивних тенденцій у випробуваного. Показники, що знаходяться в діапазоні 60-70 Т-балів, свідчать про агресивну спрямованості особистості у взаємовідносинах з іншими людьми, про схильність вирішувати проблеми за допомогою насильства, про тенденції використовувати приниження партнера по спілкуванню як засіб стабілізації самооцінки, про наявність садистичних тенденцій. Показники понад 70 Т-балів говорять про сумнівну достовірності результатів. Показники, що лежать нижче 50 Т-балів, свідчать про невиразності агресивних тенденцій, про неприйнятність насильства як засобу вирішення проблем, про нетиповість агресії як способу виходу з фрустрирующей ситуації. Низькі показники за даною шкалою в поєднанні з високими показниками за шкалою соціальної бажаності свідчать про високий рівень соціального контролю поведінкових реакцій.