Залежність самооцінки від успішності молодшого школяра

 

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ  I .ПСИХОЛОГІЯ  МОЛОДШОГО  ШКОЛЯРА …………………5

1.1.Загальна характеристика розвитку молодшого школяра……………….5

1.2.Розвиток пізнавальних психічних процесів молодших школярів….……………………………………………………………………….7

1.3.Розвиток самосвідомості  молодшого школяра………………………....10

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ I………………………………………………....14

РОЗДІЛ II.УСПІШНІСТЬ І САМООЦІНКА В НАВЧАННІ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА……………………………………………………………………….15

2.1.Проблема успішності  навчання…………………………………………15

2.2.Проблема самооцінки  у молодшому шкільному віці  ………………….19

2.2.1.Самооцінка молодшого  школяра……………………………………....18

2.2.2.Взаємозв’язок оцінки  вчителя і самооцінки школяра………………..22

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ II………………………………………………...27

РОЗДІЛ III.ЕСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ  ДОСЛІДЖЕННЯ  ВЗАМОЗВ’ЯЗКУ САМООЦІНКИ ТА УСПІШНОСТІ  МОЛОДШОГО   ШКОЛЯРА………....28

3.1.Визначення рівня самооцінки  учнів третього класу…………………...29

3.2.Вивчення рівня успішності  третьокласників Ямненської  ЗОШ I- III                

№1……………………………………………………………………………...30

3.3.Результати отриманих  данних……………………………………………31

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ  III……………………………………………….32

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………...33

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….35

ДОДАТКИ…………………………………………………………………….37

ДОДАТОК А………………………………………………………………….37

ДОДАТОК Б…………………………………………………………………..40

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

    Актуальність теми дослідження пов’язана із тим, що, незважаючи на значну кількість досліджень оцінної діяльності роботи учнів, питання про роль оцінювання і самооцінки навчальної діяльності учня висвітлено недостатньо, особливо із психологічних позицій, хоча є однією з найгостріших проблем, які стоять перед сучасною школою і мають бути вирішені для забезпечення досягнення учнем успіхів у навчанні. Часто виникають проблеми психологічного характеру. Насамперед, це психологічні труднощі, з якими учень стикається в процесі навчання. З одного боку, труднощі навчальної роботи учня залежать від особливостей навчального матеріалу, з іншого – від можливостей, індивідуальних і вікових особливостей дитини.

Об'єкт дослідження - психологічно-пізнавальна сфера особистості.

Предмет дослідження - рівень самооцінки та успішності молодшого школяра.

Гіпотеза дослідження - успішність дітей третього класу залежить від рівня їхньої самооцінки.

Метою дослідження є визначення рівня самооцінки учнів третього класу ; вивчення рівня успішності у навчанні; дослідження зв’язку показників рівня самооцінки та рівня успішності учнів.

Мета роботи передбачає виконання наступних завдань :

1. Аналіз літератури за темою робити .

2. Експерементальне дослідження зв’язку між рівнем самооцінки та рівнем успішності учнів третього року навчання.

3. Якісний аналіз результатів експериментального дослідження.

4. Формування висновків.

В дослідженні використовуються наступні методи: теоретичні (аналіз джерел за темою дослідження ); експериментальне дослідження самооцінки за методикою «Дембо-Рубінштейн» в модифікації А. М. Прихожан; метод бесіди;кількісний та якісний аналіз експериментальних даних .

Апробація роботи. Результати дослідження доповідалися на студентській науковій конференції, яка проводилася 22 березня 2012 року.

Практична значимість. Результати дослідження можуть бути застосовані у розробці навчальних планів для учнів третіх класів.

Організація дослідження. Робота проводилась протягом  2011-2012 років на базі Ямненської ЗОШ I-III ст. №1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І

ПСИХОЛОГІЯ МОЛОДШОГО  ШКОЛЯРА.

 

 1.1.Загальна характеристика розвитку молодшого школяра.

Психічний і особистісний розвиток дитини у молодшому шкільному  віці зумовлюється особливістю соціальної ситуації розвитку-навчання у початковій школі. На цьому віковому етапі провідною діяльністю стає навчання, основою якого є пізнавальний інтерес і нова соціальна позиція. Молодший шкільний вік, як відомо, охоплює період життя дитини від 6-7 до 10-11 років. Основою для його визначення є час навчання у дітей у початкових класах .

Нижня межа цього вікового періоду (6-7 років) пов’язана з переходом до навчання як систематичної та цілеспрямованої діяльності. У перші його місяці ознаки дошкільного дитинства поєднуються з ознаками школяра. Часом це поєднання є досить суперечливим,що проявляється у невідповідності можливостей дитини вимогам життя, особливо вимогам школи і батьків.

Анатомо-фізіологічні особливості молодшого школяра. Протягом молодшого шкільного віку продовжується ріст і розвиток організму дитини,змінюються пропорції тіла, зокрема співвідношення голови і довжини тіла. Однак темп росту дітей обох статей уповільнюється, а збільшення ваги прискорюється. За цими показниками хлопчики випереджають дівчаток. Однак за збільшенням грудної клітки дівчатка у 9 років наздоганяють хлопчиків, а в 10-випереджають.

Зростає роль другої сигнальної системи(мови)в аналізі і синтезі  вражень від зовнішнього світу, утворенні тимчасових нервових зв’язків,виробленні нових дій та операцій, формуванні динамічних стереотипів. У дітей добре розвинені всі органи чуття, деякі з них мають певні особливості. Так,очі завдяки пластичності кришталика можуть швидко змінювати свою форму залежно від пози під час читання та письма. Якщо не враховувати цієї особливості органів зору молодших школярів і не стежити за їхньою поставою,це може спричинити підвищення очного тиску,нечіткість зображень на сітківці,короткозорість.

Фізичний розвиток молодшого  школяра зумовлений дозріванням  організму,що відкриває нові можливості для його діяльності, розгортання та поглиблення зв’язків із соціальним оточенням. Водночас дозрівання стимулюється і впливами зовнішнього середовища,про що свідчить загальне прискорення (акселерації) фізичного розвитку дітей.

У молодшому шкільному  віці відбувається зміна провідної  психічної саморегуляції від  мимовільної до свідомо-вольової. Шкільне життя вимагає систематичного та обов’язкового виконання дитиною багатьох правил. Вона повинна вчасно приходити в школу, дотримуватись правил шкільного життя,виконувати завдання на уроці та вдома,долати труднощі в навчальній роботі тощо. Дотримання цих правил вимагає вміння регулювати свою поведінку, підпорядковувати довільну діяльність свідомо поставленим цілям.

Зміна соціальної ролі дитини, поява нових обов’язків позначається на стосунках учнів з однолітками. Спочатку вона захоплена тільки навчанням, мало вступає в контакт з однолітками, хоча нещодавно у дитячому садочку постійно спілкувалася з ними.

Стосунки молодших школярів з однолітками регламентовані переважно  нормами “ дорослої ” моралі, тобто успішністю у навчанні,виконанням вимог дорослих. Характерною ознакою взаємин молодших школярів є те, що їхня дружба заснована, як правило, на спільності зовнішніх життєвих обставин і випадкових інтересів (сидять за однією партою,живуть в одному будинку, а одному мікрорайоні тощо)  .

Життя в школі пов’язане  з особистістю вчителя. Його позиція  стосовно дитини відрізняється від  позиції батьків чи вихователя з  дитячого садка,який певною мірою перебирав  на себе функцію батьків. Стосунки школяра  з вчителем  складають тільки в процесі навчальної діяльності,є жостко регламентованими організацією шкільного життя, а відповідно більш діловими і стриманішими. У зв’язку з цим дуже важливим для педагога є знання особливостей дошкільника,щоб уже в перші дні навчання допомогти йому повноцінно включитися в нове життя.

Отже, вступ дитини до школи,перехід від сімейного виховання до системи шкільного навчання і виховання є важливим і складним процесом, який супроводжується суттєвими змінами в її житті й розвитку.

Педагогові важливо зберегти та зміцнити інтерес дітей до навчання. Він повинен знати, які мотиви є найзначущішими  для молодшого школяра, організовувати з урахуванням цього знання. Воно не може здійснюватися у формі тиску на дитину чи “витіснення” із її свідомості дитячих понять поняттями дорослих. Навчальна діяльність передбачає перебудову під дією педагогічного впливу ставлення дитини до навколишньої діяльності.

У молодшому шкільному  віці усі ці новоутворення ще недостатньо  сформовані,однак завдяки їм психіка  дитини досягає необхідного для  навчання в середній школі рівня  розвитку.

1.2.Розвиток пізнавальних інтересів молодших школярів.

На сучасному етапі  реформування освіти одне з головних завдань -створення необхідних умов для повноцінного розвитку і самореалізації кожного громадянина України, як зазначалося на другому з'їзді працівників  освіти. Це можливо здійснити, розробивши нові педагогічні технології, які  б передбачали особливості психічного розвитку підростаючої особистості  з урахуванням її індивідуальних відмінностей. У цьому ключі розгляду проблеми інноваційних підходів і оцінок потребують не лише загальні засади навчального  процесу, а і його структурні компоненти, зокрема, процес учіння та форми і методи організації навчальної діяльності дитини. Відтак, запорукою ефективності навчальної діяльності й процесу учіння молодших школярів є результативність пізнавальної діяльності, від якої залежить цілеспрямованість розумової активності, розвиток інтелектуальної рефлексії та природжених задатків учнів тощо.

Л.В. Артемова справедливо  зазначає: "Щоб навчання було легким і бажаним, важливо пропонувати  такий зміст знань, який дитина на даному етапі розвитку своєї психіки  може сприйняти найбільш оптимально - зацікавлено, з найменшими труднощами" [1, с.7] . Тобто важливим є вплив пізнавального інтересу на результативність навчання в початкових класах.

У психологічній і педагогічній літературі висвітлені результати спеціальних  досліджень, в яких розкривається  роль інтересу в навчально-виховному  процесі (Н.М. Бібік, О.І. Киричук, Г.С.Костюк, Л.М. Проколієнко, О.Я. Савченко, Н.Ф.Скрипниченко, О.В.Скрипниченко та ін.) [3,6,7,17,18] . Всі автори надають винятково важливого значення інтересу до пізнання в процесі шкільного навчання. Аналіз цих досліджень свідчить про необхідність перегляду, уточнення та розширення наукових уявлень про визначальні фактори навчальної успішності учнів початкових класів. Виховання активного ставлення до знань, науки взагалі й до навчальної діяльності зокрема неможливе без розвитку допитливості, потягу до знань, інтересу до пізнання.

Суворі, категоричні вимоги, покарання, адміністративні заходи безсилі, якщо в дитини немає потреби  навчатися, якщо пізнавальні діяльність для неї позбавлена життєвого  змісту.

Оскільки інтерес зумовлює загальну тенденцію звертати увагу  на певні об'єкти і явища навколишнього  світу з метою їх пізнання або  на виконання певного виду діяльності, то він впливає на всі без винятку  психічні процеси, спрямовуючи їх у  потрібне русло. Йдеться, насамперед, про  увагу до об'єкта інтересу, яка з  фізіологічного погляду пояснюється  виникненням у корі великих півкуль  головного мозку осередку оптимального збудження. Відомо, що в стані зацікавленості дитина все засвоює швидко й ґрунтовно. Розумова діяльність під впливом  інтересу стає дедалі зосередженішою, з'являються роздуми, що спонукають певні дії [ 6, с 1] .

Якісна перебудова інтересів  найінтенсивніше відбувається в  періоди переходу дитини з одного етапу онтогенезу на інший. Зміна  інтересів, їх якостей не нівелює певної стійкості найбільш значущих у кожному віковому періоді ознак, які продовжують розвиватися, інтегруватись в інші на вищому рівні. При цьому, за дослідженнями Н. М. Бібік, відбувається не тільки розширення і поглиблення інтересів, а й їх диференціація, яка виражається в появі комплексу домінуючих ознак. Встановлено, що інтерес обумовлює навчальну діяльність в цілому, сприяє самовдосконаленню учнів [6] .

На нашу думку, в процесі підвищення ефективності навчальної діяльності молодших школярів, важливим є виявлення в них динаміки внутрішньофункціональної структури пізнавальної сфери та зміни в ній співвідношень домінуючих факторів, які зумовлюють успішність з навчальних предметів. Детального вивчення потребує пізнавальний аспект структури навчальної діяльності молодших школярів, якість становлення якого в цьому віці є основою їхнього подальшого розумового розвитку. Це можна наочно подати у вигляді схеми.

Модель становлення навчальної успішності

Для вивчення формування внутрішньо функціональної структури психологічних  чинників навчальної успішності молодших школярів був здійснений аналіз пізнавальної сфери молодших школярів. Як результат, ми отримали дані, що свідчать про наявність  процесу переструктурування психологічних  чинників учнів від першого до третього класу, чим пояснюється деяке зниження інформативної ваги функцій і явищ у структурі цієї сфери дитини.

Отже, можна зробити такі висновки:

• Розвиток психологічних чинників навчальної успішності, внутрішні функціональні зміни в структурі пізнавальної сфери учня, динаміка інформаційної ваги психічних функцій навчальної успішності молодших школярів залежать від ефективності розвитку їх пізнавальних інтересів.