Екологічна безпека

 

Біосферно-технологічні стратегії  передбачають такі основні кроки  для виходу із сучасної екологічної  кризи:

 

* розширення площ природних  екосистем за рахунок розширення реліктових екосистем, яких залишилось 35-37%. Для цього необхідно близько 30-35 млн. км2 території суходолу, які необхідно перетворити в природні ландшафти. Це дозволить відновити і зберегти екологічну рівновагу біосфери;

 

* поетапне скорочення чисельності населення світу до 1,0-1,5 млрд. людей, що є біологічним максимумом біосфери.

 

Нажаль, більшість кроків, що пропонуються біосферно- екологічними стратегіями, є практично неможливо реалізувати  як з економічної, так і соціально-етичної точки зору. Ці кроки є важливими тільки в поєднанні з іншими заходами охорони довкілля.

 

Соціально-психологічні стратегії  напрямлені на зміну ідеологічного  ставлення людини до природи, свідомості і моральних цінностей людства. Протягом всієї історії людства, воно намагалось протистояти природі і підкорювати її. Отже, природопідкорювальне ставлення людини до природи закладено в її психології. Крім того, більшість релігій закликають до того, що людина є вищою за природу, яка є просто домівкою людства.

 

Основним шляхом виходу із сучасної екологічної кризи соціально-психологічні стратегії вбачають у визнанні величі природи і того, що людина є її частиною. Тому, необхідно змінити ідеологію ставлення людини до природи, що є основою для покращення екологічного стану довкілля.

 

Центральною концепцію соціально-психологічних  стратегій виходу із сучасної екологічної  кризи є концепція коеволюції М.М.Мойсеева. Згідно неї, людина виділилась із живого світу шляхом створення  урботериторій і для подолання  екологічних проблем необхідно людині свої потреби узгоджувати з можливостями природи. Чисто технічного шляху подолання екологічної кризи не існує, тому людству необхідно змінити шкалу цінностей.

 

Соціально-психологічні стратегії  також не показують реальних шляхів подолання екологічної кризи. Зміна психології людства, яка формувалась протягом тривалого періоду, потребує багато часу, а діяти необхідно вже сьогодні.

 

Всі розглянуті граничні стратегії  виходу із сучасної екологічної кризи  мають свої недоліки, тому є ряд  узагальнених стратегій, що поєднують позитивні моменти граничних. Найбільш збалансованою із них є стратегія екорозвитку М.Ф.Реймерса, яка сформульована ще у 1994 році. Основними її положеннями є наступне:

 

* природно-ресурсний і екологічний  потенціал Землі і окремих її регіонів є обмеженими і вичерпними;

 

* існує допустимий максимум  вилучення природних ресурсів, а  також змін в екосистемах;

 

* необхідні попереджувальні заходи  по виникненню несприятливих  екологічних ситуацій, а не дії  по їх ліквідації;

 

* необхідне створення соціально-екологічного механізму гомеостазу (компромісу) в системі “людина - природа”, що можливо лише на міжнародному рівні;

 

* необхідно регулювати чисельність  населення і підтримувати її  на рівні 1,0-1,5 млрд. чоловік, що  є біологічним максимумом;

 

* усвідомлення самодостатності  природи і того, що людство  є невід’ємною частиною природи  і повністю залежить від неї.  Людство сьогодні неготове створити  штучне середовище, типу природи;

 

* можуть бути прийнятні тільки  “біосферно-сумісні” технології. Слід впроваджувати екологізацію суспільного виробництва, сільського та міського господарств тощо;

 

* визнання принципу розумної  достатності в одержанні життєвих  потреб людини, відмовлення від  споживацького способу життя;

 

* необхідно враховувати, що без  збереження цілісності екосистем, неможливе підтримання їх стійкості та збереження живого;

 

* необхідно враховувати кумулятивність  малих дії, які су^іуються і  інтегруються, викликаючи ланцюгові  реакції в екосистемах, причому  негативні наслідки цих дій  можуть бути непередбачуваними.

 

Таких узагальнюючих концепцій  є багато, проте слід враховувати  правило “Концепція - це лише напрямок дії і її слід наповнюва?пи реальним змістом, фактичними діями тощо. Тільки тоді результат буде позитивним”.

 

Опанувавши дану тему, дайте відповіді на такі питання:

 

Доведіть необхідність і охарактеризуйте  форми міжнародної співпраці  в галузі охорони природи та раціонального  використання природних ресурсів.

В чому складність подолання сучасної екологічної кризи?

Дайте оцінку ресурсно-технологічним, біосферно-екологічним та соціально-психологічним стратегіям виходу із сучасної екологічної кризи.

В чому особливості  і переваги концепції екорозвитку  М.Ф.Реймерса?

Узагальнюючи  матеріал Розділу III хотілось би відмітити, що в політиці багатьох країн світу, в тому числі і України, питання екологічної безпеки є пріоритетним. Хоча це поняття є достатньо складним, а реалізація основних засад екологічної безпеки потребує значних зусиль, саме екологічно безпечний розвиток країн має бути пріоритетним і це можливо введенням в дію міжнародних природоохоронних угод і конвенцій.

 

Рекомендована література для належного опанування матеріалу даного розділу:

 

Агарова Н.В., Кочинський А.Б., Степаненко A.B. Регіональний вимір екологічної безпеки України  з урахуванням загроз виникнення техногенних і природних катастроф. (Серія “Екологічна безпека”). - K.: НІС, 1996. - 82с.

Боков В.A., Лущик A.B. Основы экологической безопасности. - Симферополь: СОНАТ, 1998. -224 с.

Горшков В.Г. Энергетика биосферы и  устойчивость состояния окружающей среды // Итоги науки и техники. Теоретические и общие вопросы  географии. - М.: ВИНИТИ. - 1990. - т.7.

Горшков В.Г., Кондратьев К.Я., Шерман С.Г. Устойчивость биосферы и сохранение цивилизации // Природа. - 1990. - № 2.

Горшков В.Г. Экологическая устойчивость и локальная  адаптация // Журн. Всес. хим. общ. им. Д.И. Менделеева. - 1991. - т. 36, № 3. - С. 313-321.

Дедю И.И. Экологический энциклопедический  словарь. - Кишинев: Главная ред. Молд. Сов. энцикл., 1990. - 408 с.

Каменир Ю.Г. Попытка интерпретации одного из кризисов двадцатого века // Журн. Всес. хим. общ. им. Д.И. Менделеева. - 1991. -т. 36, №3,-С. 321-327.

Кочуров Б.И. Экологический риск и возникновение  острых экологических ситуаций // Изв. Российской АН. Сер. геогр. - 1992. - № 2.

Методические  основы оценки техногенных изменений  географической среды городов. - М.: Наука, 1990.

Методические  указания по выделению зон экологического бедствия. - М.: Наука, 1992.

Моисеев H.H. Судьба цивилизации (Путь разума). - М.: МНЭПУ, 1998.-260с.

Моисеев H.H. Человек и ноосфера. - М.: ЮНИСАМ, 1990. - 310с.

Некое В.Е. Основы общей экологии и неоэкологии. - Харьков: Прапор, 2001.-2 часть. - 287 с.

Реймерс Н.Ф. Природопользование. Словарь-справочник. - М.: Мысль, 1990. - 637 с.

Реймерс Н.Ф. Экология (теории, законы, правила, принципы и гипотезы).-М.: Россия молодая, 1994.-367с.

Рунова  Т.Г., Волкова И.Н., Нефедова Т.Г. Оценка антропогенного воздействия на среду  для целей управления природопользованием // Изв. Российской АН. Сер. геогр. - 1994. - № 1.

Селиверстов Ю.П. Проблема глобального экологического риска // Изв. Русского геогр. об-ва. - 1994. - Вып. 2.