Оцінка впливу на навколишнє природне середовище виробничої діяльності ВАТ «Облагрохім»

Закон виділяє три форми екологічної експертизи: державну, громадську та інші. При цьому обов'язковими для виконання є лише висновки державної екологічної експертизи. Висновки громадської та іншої екологічної експертизи мають рекомендаційний характер і можуть бути враховані при проведенні державної екологічної експертизи, а також при прийнятті рішень щодо подальшої реалізації об'єкта екологічної експертизи.

Усі зазначені типи об'єктів  підлягають екологічній експертизі вибірково, як правило, на розсуд органів  чи інших суб'єктів, які ініціюють  проведення такої експертизи. Але  є певна категорія об'єктів, що підлягають екологічній експертизі в обов'язковому порядку, тобто без такої експертизи є неможливим прийняття управлінських рішень щодо подальшої реалізації об'єктів екологічної експертизи. До об'єктів обов'язкової державної екологічної експертизи ст. 13 Закону України «Про екологічну експертизу» відносить види діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Перелік таких видів діяльності та об'єктів встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. № 554 і містить 22 найменування видів діяльності та об'єктів підвищеної екологічної небезпеки.

Суб'єктами екологічної експертизи є:

• спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, його органи на місцях, створювані ними спеціалізовані установи, організації та еколого-експертні підрозділи чи комісії, інші державні органи, органи місцевого самоврядування і місцеві органи виконавчої влади (суб'єкти державної екологічної експертизи; при цьому органи місцевого самоврядування можуть виступати суб'єктом усіх форм експертизи);
• громадські організації екологічного спрямування чи створювані ними спеціалізовані формування (суб'єкти громадської екологічної експертизи);
• інші установи, організації та підприємства, в тому числі іноземні юридичні та фізичні особи, які залучаються до проведення екологічної експертизи (будь-якої форми);
• заінтересовані юридичні та фізичні особи (суб'єкти «інших» екологічних експертиз — на договірній основі зі спеціалізованими еколого-експертними органами і формуваннями).

Ознакою демократизації нашого суспільства є послідовне зростання ролі громадськості в організації та проведенні екологічної експертизи. Громадськість може брати участь в еколого-експертній діяльності так:

1) самостійно організовувати і здійснювати громадську екологічну експертизу. Для цього достатньо зареєструвати громадську організацію, статут якої передбачає відповідний вид діяльності, підібрати експертів, які відповідають кваліфікаційним вимогам, передбаченим ст. 27 Закону України «Про екологічну експертизу», надіслати до відповідних органів місцевого самоврядування, органів державної виконавчої влади та державної екологічної експертизи заяву про проведення громадської екологічної експертизи, а також оголосити про проведення такої експертизи через засоби масової інформації, в якій зазначаються відомості про склад громадського еколого-експертного формування, перелік спеціалістів, залучених до участі в експертизі, об'єкт екологічної експертизи, строки її проведення (в порядку  ст. 41 цього ж закону); самостійно профінансувати проведення експертизи (за рахунок коштів громадської організації, громадських екологічних фондів, цільових добровільних грошових внесків чи інших не заборонених законом джерел). При цьому така експертиза може проводитись як паралельно (раніше, одночасно, пізніше) з державною екологічною експертизою відповідного об'єкта, так і незалежно від проведення такої експертизи;

2) делегувати представників громадськості до складу державних еколого-експертних комісій, груп;

3) брати участь у публічних слуханнях або відкритих засіданнях, що організуються суб'єктами екологічної експертизи, виступати в засобах масової інформації, подавати письмові зауваження, пропозиції та рекомендації;

4) надсилати висновки громадської екологічної експертизи до підрозділів державної екологічної експертизи, а також до органу, уповноваженого приймати рішення щодо подальшої реалізації об'єкта експертизи, і зажадати від них врахування думки громадськості;

5) оскаржувати висновки державної екологічної експертизи, а також рішень, прийнятих відповідними органами на підставі висновків державної екологічної експертизи, до вищих органів, а в разі незгоди з рішеннями цих органів — у судовому порядку відповідно до законодавства України.

Законодавство України  детально регламентує права та обов'язки всіх суб'єктів екологічної експертизи, містить вимоги до процедури її організації та проведення, до змісту та оформлення висновків екологічної експертизи, встановлює юридичну відповідальність за порушення законодавства про екологічну експертизу.

 

РОЗДІЛ 2

ПІДСТАВИ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ОВНС

 

Метою ОВНС є  запобігання погіршенню стану природних  ресурсів, екосистем і здоров’я населення в процесі реалізації проектів господарських об’єктів. У цьому контексті ОВНС можна також розуміти як певний вид оцінки екологічних ризиків на передпроектній і проектній стадіях. У документації на об’єкти державної екологічної експертизи, згідно із ст. 15 закону України “Про екологічну експертизу”, передбачена обов’язкова наявність комплексної еколого-економічної оцінки впливу запланованої чи здійснюваної діяльності на стан навколишнього природного середовища, використання й відновлення природних ресурсів, яка оформлена у вигляді окремого тому (книги, розділу) документації і заяви про екологічні наслідки діяльності .

Склад, зміст і порядок розробки розділу ОВНС у складі проектної документації на спорудження, розширення, реконструкцію та технічне переоснащення об’єктів народногосподарського призначення в Україні регламентують Державні будівельні норми України ДБН А.2.2-1-95. Розділ ОВНС є обов’язковою частиною техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) або техніко-економічного розрахунку (ТЕР) програм, проектів. Відповідальність за організацію та проведення ОВНС покладено на замовника. Розробка матеріалів ОВНС доручається спеціалізованим та іншим організаціям, що мають відповідні ліцензії. Процес розробки матеріалів ОВНС відбувається в такій послідовності:

• замовник визначає виконавця ОВНС;
• замовник і виконавець ОВНС складають та узгоджують Заяву про наміри з обґрунтуванням переліку впливів проектованої діяльності; проводять збирання і систематизацію наявних матеріалів про стан природного середовища, умови життєдіяльності населення і господарської діяльності відповідно до переліку впливів; складають завдання на розробку матеріалів ОВНС з обґрунтуванням обсягу робіт залежно від екологічної небезпеки проектованої діяльності, варіантів її розміщення і стану навколишнього середовища;
• виконавець проводить ОВНС згідно із завданням і складає проект Заяви про екологічні наслідки діяльності;
• замовник чи, за його дорученням, генеральний проектувальник подають матеріали ОВНС на державну екологічну експертизу до органів Міністерства екології та природних ресурсів України.

 

РОЗДІЛ 3

ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА БІЛОЗЕРСЬКОГО РАЙОНУ

 

3.1 Географічне положення та рельєф

 

Білозерський район  розташований у західно-південній  частині Херсонщини. Його розділяє на дві частини обласний центр – південну і північну. З півдня і сходу його омивають води Дніпровсько-Бузького лиману і Дніпра, на північному сході Інгульця, що впадає тут же в Дніпро. На заході простягається степ.

Вигідне географічне  положення дає йому зручний вихід  водними і сухопутними шляхами  до обласних центрів Миколаєва, Одеси  й інших міст України та зовнішній  світ.

На території району більше двадцяти древніх городищ, поселень, поховань, розташованих уздовж правого берега Дніпра (рис. 3.1).

Білозерський район  розташований у межах Причорноморської низовини [14].

 

 

Рисинок 3.1 Карта-схема розміщення Білозерського району

 

 

3.2 Гунти та рослиний покрив

 

Загальна площа сільськогосподарських  угідь – 104,8 тис. га.

Ґрунтовий покрив району представлений  темно-каштановими ґрунтами в комплексі  з солонцями, що займають біля 70 % ріллі. Ґрунти характеризуються розвиненим гумусованим  профілем з середньо- і важкосуглинистим механічним складом, дефляційно небезпечні.

За рахунок зрошення водами Дніпровського  лиману та Інгульця в ґрунтах відзначається  вторинне осолонцювання, місцями спостерігається  затоплення і підтоплення територій. Такі масиви потребують проведення меліоративних заходів [4].

Рослинний покрив зони неоднорідний, комплексний. У полино-типчаковому  степу покриті камфоризмиєм, чорним полином, кокпеком, біюргуном. У добре  зволожених зниженнях, лиманах поширені пирійні рослині угрупування. Велика частина території району орається.

Характерне значне переважання  біомаси коренів надземних органів. Так, надземна біомаса біло-полинно-ковилово-тіпчакавої рослинності на каштанових грунтах  становить лише 2,5 т / га, у той  час як коренева біомаса -15,8т/га.

На орних землях ростуть  багато бур'янів, вони спричиняють великої  шкоди сільськогосподарським культурам. Тут найбільш поширені такі бур’яни, як осот, пирій повзучий, молочай та ін.

 

3.3 Характеристика кліматичних  умов

 

Клімат області континентальний, жаркий, посушливий.

Середньорічна температура за даними трьох агрометеостанції досягає 10°С. Сильні суховії в південній половині області відзначаються кожні 4 – 6 років з десяти.

Гідротермічний коефіцієнт дорівнює 0,6.

Найбільш дощовий місяць липень (35—60 мм), найбільш сухий – березень (20 – 29 мм). Протягом року зазвичай наголошується 100 – 120 днів з опадами 0,1 мм і більше, проте осідання, що перевищують 5 мм і більше, випадають впродовж всього 21 – 23 днів. Основна кількість опадів (60 – 70%) припадає на теплий період року переважно у вигляді злив, які, як правило, супроводжуються грозою, шквалистим вітром, а інколи і градом. Добовий максимум опадів незрідка досягає 50 – 60 мм, а в деяких випадках – 150-180 мм і більш. Характерні тривалі бездощові періоди тривалістю 50 – 60 днів і більш. Сніговий покрив невисокий і нестійкий [14].

 

3.4 Поверхневі та підземні  води

 

Білозерський район  розташований у західно-південній  частині Херсонщини у межах Причорноморської низовини. З півдня і сходу його омивають води Дніпровського-Бузького лиману і Дніпра, на північному сході — Інгульця, що зливається з миколаївськими просторами. Вигідне географічне положення дає зручний вихід водними і сухопутними шляхами до обласних центрів Миколаїва, Одеси та інших міст України.

 

 

РОЗДІЛ 4.

 ВИРОБНИЧА ДІЯЛЬНІСТЬ  БІЛОЗЕРСЬКОГО ВАТ «ОБЛАГРОХІМ»  ТА ВПЛИВ НА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ

 

4.1. Загальна характеристика  виробництва ВАТ «Облагрохім»

 

В Херсонській  області  у результаті реформування аграрного  сектору утворилася значна кількість  безхазяйних, неопізнаних та заборонених до використання агрохімікатів, зв'язку з чим проблема екологічної безпеки набула особливої гостроти.

До цього часу не налагоджено  реєстрацію комерційних структур, які  займаються реалізацією засобів  захисту рослин. Продаж цих засобів здійснюється у більшості випадків без ліцензування, в небезпечних місцях, без впорядкування роздрібної торгівлі, що спричиняє забруднення навколишнього середовища.

На сьогодні залишається  не вирішеним питання знищення непридатних  до використання хімічних засобів захисту рослин. За станом на 01.01.2006 в області накопичено 834 тонни непридатних і заборонених до використання пестицидів.

На цей час проведені  роботи по перезатаренню 452 тонн таких  пестицидів у 70 залізобетонних контейнерів, у тому числі; ВАТ "Каланчацький райагрохім"" - 4 контейнери, ВАТ "Білозерський райагрохім" – 50 контейнерів, ВАТ "Генічеський райагрохім" – 56 контейнерів. Вищевказані контейнери зберігаються на спеціальних майданчиках з твердим покриттям згідно з узгодженими проектами. Решта непридатних, невідомих та заборонених пестицидів у кількості 382 тонни зберігаються на складах колективних сільгосппідприємств області.

У цілому стан зберігання неопізнаних, непридатних та заборонених  до використання пестицидів не відповідає екологічним і санітарним вимогам, у зв'язку з чим проблема екологічної безпеки набула особливої гостроти. Більшість складів зруйновано, або не відповідає санітарним нормам і правилам.

Особливу занепокоєність викликає стан збереження непридатних  пестицидів у Білозерському районі. З восьми оглянутих місць збереження неопізнаних, непридатних та заборонених до використання хімічних засобів захисту рослин: СТОВ "Мрія" с. Надеждівка, СТОВ "Колос" с. Микільське, СВК "Прогрес" с. Томина Балка, СВК '"Дружба" с. Кірове, СК "Радянська Земля" с. Радянське, ВАТ "Східний" с. Загорянівка. ДГ "Копані" с. Петрівське, ВАТ "Білозерський райагрохім" смт. Сонячне, лише у СВК "Прогрес" с. Томина Балка загроза щодо забруднення навколишнього природного середовища на даний час відсутня.

 

4.2 Вплив пестицидів  на земельні ресурси та навколишне  середовище Білозерського району  Херсонської області