Охорона праці в Україні

 

План

Вступ………………………………………………………………………………3

1. Охорона і захист природи……………………………………………………..4

2. Природні заповідники України……………………………………………….9

Висновок………………………………………………………………………….17

Список використаної літератури………………………………………………..18

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Охорона — етика, наука, і дії, спрямовані на захист природного навколишнього середовища від забруднення, посиленої експлуатації й іншого шкідливого впливу життєдіяльності людини. Основний акцент охорони природи є на підтримці основних екологічних процесів і екосистем у рівноважному стані, включаючи збереження природного світу і його біорізноманіття, біологічних ареалів, природних ландшафтів, екосистем та інших природних комплексів.

Охорона природи була розпочата  після науково-технічної революції, яка призвела до порушення рівноваги у відносинах між навколишнім середовищем і людиною у зв'язку з його активною, виснажливої природу виробничо-господарською діяльністю. Наприкінці 1970-х проявлялася посилена увага людей до навколишнього середовища, було створено багато організацій з охорони навколишнього середовища, наприклад, «Всесвітній фонд природи», «Друзі Землі», «Ґрінпіс» (англ. Greenpeace), «Клуб Сьєрра» та інші. Глобальну стурбованість викликало руйнування озонового шару Землі, викликане хлорфторвуглецями, що привело до їхньої заборони, підвищені викиди двоокису вуглецю, що веде до парникового ефекту і знищення лісів.

В Україні державній охороні  і регулюванню використання підлягають земля, надра, водні ресурси, ліси, полезахисні  й водоохоронні лісосмуги, зелені насадження, типові краєвиди, курортні місцевості, рідкісні, корисні, реліктові тварини  й рослини, визначні природні об’єкти, державні заповідники і заказники  та їхній рослинний і тваринний  світ, атмосферне повітря та інші природні багатства, які залучені до господарського обороту, і ті, що їх не експлуатують. Заборонено таку господарську діяльність, яка може шкідливо вплинути на стан природних багатств, призвести до ерозії ґрунтів, забруднення і обміління водойм, забруднення повітря, знищення корисних тварин і рослин, зруйнування або пошкодження інших цінних об’єктів природи. Організацію заходів щодо охорони природи та нагляд за їх проведенням здійснюють місцеві органи влади, відомства, інспекції, громадські організації.

1. Охорона і захист природи.

Ситуація в Україні  є дуже складною, вирішувати її треба  негайно.

Окреслимо проблеми:

— високий рівень забруднення  атмосферного повітря внаслідок  неконтрольованих промислових викидів. Особливо високим рівнем забрудненості  повітря характеризуються Донецький  та Придніпровський райони;

— наші річки та водосховища  за складом хімічних речовин у  недалекому майбутньому можуть перетворитися на демонстраційну таблицю елементів Менделєєва;

— порушення рівноваги  у верхніх зонах літосфери  через проведення гірничих робіт, промислової та міської забудови призвело до активації несприятливих фізико-географічних процесів — зсувів, карсту, просідання, провалів, підтоплення;

— за останні десятиріччя  істотно змінилася якість ґрунтів, зменшилася їхня кількість, збільшилося забруднення;

— найбільшої шкоди природному середовищу завдала катастрофа на Чорнобильській АЕС, яка настільки порушила екологічну рівновагу, що викликає хвороби і смерть людей, у тому числі маленьких дітей.

Негативний техногенний  вплив на природне середовище нашої країни зумовлений відсутністю екологічної політики у розвиткові промисловості, сільського господарства та різних видів будівництва, а також застарілими, нееколо-гічними технологіями природокористування, недосконалою галузевою структурою і деформованою територіальною організацією промисловості.

Що успадкувала Україна  після набуття незалежності? Звернімося до статистичних даних:

1986—1991 pp.:

100 млн т шкідливих

речовин потрапило до

атмосфери

ВИКИДИ 1991 p.:

тверді речовини — 1885,9 тис. т;

окис вуглецю — 2940,8 тис. т;

азот — 709,3 тис. т

НАЙЗАБРУДНЕНІШІ МІСТА (1990 p.):

Кривий Ріг (1100,9 тис. т)

Маріуполь (645,2 тис. т)

Запоріжжя (354,4 тис. т)

Макіївка (305,2 тис. т)

Донецьк (271,9 тис. т)

У країні видобувалося від  світового обсягу: кам'яного та бурого вугілля — 6 %, залізної руди — 13 %, марганцевої  руди — 40%, каоліну — 5%. На Україну  припадало 20% ресурсного потенціалу колишнього СРСР. Щорічний видобуток вугілля  становить 160 млн тонн, що призводить до нагромадження поряд із шахтами величезної кількості відходів. Таким чином, найбільшими забруднювачами атмосфери в Україні є підприємства металургії, енергетики, вугільної та хімічної промисловості. Оскільки розташовані вони переважно в містах, то промислові центри страждають найбільше.

У 49 містах України встановлено  перевищення концентрації шкідливих  речовин у 1,5—5 разів. Основними забруднювачами атмосфери є такі підприємства:

ПІДПРИЄМСТВА-ЗАБРУДНЮВАЧІ МЕТАЛУРГІЯ — 30,7 % ЕНЕРГЕТИКА — 28,9 % ВУГІЛЬНА ПРОМИСЛОВІСТЬ  — 17,2 % НАФТОХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ -5%

Крім підприємств, забруднює  атмосферу і автотранспорт. Внаслідок цього атмосферні опади стали небезпечними, бо в них містяться нітрати і сульфати, що роблять опади «кислотними». Велика повторюваність кислотних опадів спостерігається на Волині, у Кіровоградській, Київській, Одеській областях, в Криму.

Забруднені не тільки атмосфера та атмосферні опади. За останні десятиріччя істотно змінилася якість ґрунтів, кількість гумусу знизилася, а мінеральні добрива і отрутохімікати використовували так недосконало, що вміст нітратного азоту в рослинах став отруйним для людей і тварин. Хімізація землеробства пов'язана з широким застосуванням пестицидів, які є мутагенним чинником.

Крім того, надто забруднені всі річки та водосховища України. Останні аварії на підприємствах  у Румунії призвели до заморів  риби в Дунаї. Річки несуть отруєні  води до морів, узбережжя яких є важливими рекреаційними зонами. На Чорному морі найбільш забрудненими є води порту Одеса. Представники нашої організації пікетували будинок Верховної Ради, висловлюючи протест проти спорудження в Одесі нафтового терміналу: його вибудова може викликати підняття сірководневого шару Чорного моря та призвести до глобальної катастрофи. Отже, ми повинні звернути увагу уряду України на потребу найскорішого вирішення екологічних проблем.

На сьогоднішній день стан здоров'я населення України можна  характеризувати як незадовільний. Розрив між Україною і країнами Європейського співтовариства щодо середньої тривалості життя укладає близько 7 років і продовжує збільшуватися. Слід зазначити, що територія України є досить забрудненою. Яскравим прикладом є дані Центру нагляду за станом довкілля: щорічно на кожного мешканця України припадає більше 200 кг забруднювачів атмосферного повітря, а в деяких регіонах, наприклад Придніпровському, ця цифра дорівнює 500 кг і більше. Крім того, значна частина населення країни вживає неякісну питну воду.

Приголомшує вплив на природне середовище України катастрофи на Чорнобильській АЕС, який набув глобального характеру. В Україні радіоактивними опадами дуже забруднено 5 млн гектарів. На цій території мешкає 2,4 млн чоловік. При сучасному економічному становищі важко сподіватися швидких змін у господарських технологіях, бо це потребує великих коштів. Але слід пам'ятати, що здоров'я наших громадян — справа державна

Це питання неодноразово обговорювалося на засіданнях Верховної  Ради. Насамперед здійснювалося оцінювання забрудненості території України  за різними сумарними показниками  і створено карти «Забруднення довкілля» (демонструє карту). У результаті виділені такі регіони:

1) відносно екологічно  комфортні території з невеликим  перевищенням нормативів забруднення;

2) екологічно некомфортні  території з перевищенням припустимих нормативів (забруднені та дуже забруднені);

3) екологічно дискомфортні  території із значним перевищенням  припустимих нормативів (надзвичайно  забруднені та регіони екологічної біди).

Таким чином, карта відбиває геоекологічну ситуацію на території України в цілому і в окремих її регіонах. Синтетично-аналітичний підхід до відтворення на карті забруднення дозволив виділити інтегральні зони за екологічною ситуацією, а також визначити, чим ця ситуація викликана. А це, у свою чергу, сприяє розробці системи заходів оздоровлення природного середовища.

Так, уже в перші роки незалежності в Україні було прийнято закони про охорону природних  ресурсів та їх раціональне використання (демонструє плакат):

1992- Закон про охорону  атмосферного повітря та  Закон «Про природно-заповідний фонд України»  1993- Закон «Про тваринний  світ» та Водний  Кодекс України  1994- Кодекс України про  надра

У той же час геоекологічна ситуація в Україні тісно пов'язана з потребами ресурсів, технологіями їх видобування, переробки, використання, утилізації відходів. Переобладнання промислових гігантів потребує великих коштів. Тому вирішення екологічних проблем безпосередньо пов'язане з вирішенням проблем економічних. Окрім того, конче необхідно виховувати у громадян ощадливе ставлення до навколишнього середовища.

Нам потрібно зробити:

1.Використання нових, досконаліших  технологій на небезпечних для навколишнього середовища підприємствах.

2.Комплексна переробка сировини (металургійних шлаків, відходів  спаленого, вугілля тощо), утилізація  відходів.

3.Удосконалення державного законодавства  про відповідальність підприємств  і приватних осіб за нанесення  шкоди будь-якій частині природного середовища.

4.Використання наукових принципів  еколого-ландшафтного землеробства.

5.Запровадження в навчальних  закладах курсу «Раціональне  природокористування», який сприятиме вихованню людини з новим екологічним світоглядом.

6.Сприяння тим підприємствам,  які дбають не тільки про  свій економічний стан, а й  про охорону природи. 

7.Проведення акції «Зробимо  своє місто (селище тощо) чистим!»  та інше.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Природні заповідники України.

Історія нас вчить, що мудрість будь-якого народу проявляється в  тому, як зберігаються природні умови, його існування та використовуються ресурси, добробут сучасних і майбутніх  поколінь. 
Питання охорони життєвого середовища та раціонального його використання, збереження й збагачення природних ресурсів з кожним роком все більше й більше турбує людство. 
У 1991 році Верховна Рада України оголосила всю територію України зоною екологічного лиха. За 2 роки до цього спеціалістами-географами Української Академії наук була вперше розроблена й складена карта стану навколишнього середовища України, за окремими компонентами природи. 
Вирішення проблеми поліпшення екологічного стану території України у першу чергу слід починати з впровадження системи природоохоронних заходів у тих регіонах, де сьогодні екологічна ситуація найбільш напружена і які мають найбільше соціально-економічне значення для нашої держави. 
Такими регіонами уряд визнав: 
Донецько-Придніпровський, 
Поліський, 
Карпатський, 
Азово-Чорноморський.

Природно-заповідний фонд становлять ділянки  суші  і  водного простору,  природні  комплекси  та  об'єкти  яких  мають  особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу  цінність і  виділені   з   метою   збереження   природної   різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного  світу,  підтримання загального   екологічного   балансу   та   забезпечення   фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

В Україні  природно-заповідний фонд   охороняється   як   національне   надбання,   щодо    якого встановлюється   особливий   режим    охорони,    відтворення  і використання.  
Україна  розглядає  цей  фонд  як  складову  частину світової системи природних територій та об'єктів,  що  перебувають під особливою охороною. До природно-заповідного фонду України належать: природні  території  та  об'єкти  -  природні    заповідники, біосферні заповідники,  національні  природні  парки,  регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, штучно  створені  об'єкти  -  ботанічні  сади,  дендрологічні парки,  зоологічні    парки,    парки-пам'ятки    садово-паркового мистецтва.

У зв'язку з цим  законодавством  України  природно-заповідний фонд   охороняється   як   національне   надбання,   щодо    якого встановлюється   особливий   режим    охорони,    відтворення    і використання. Україна  розглядає  цей  фонд  як  складову  частину світової системи природних територій та об'єктів,  що  перебувають під особливою охороною. 
Заказники, пам'ятки природи,  ботанічні  сади,  дендрологічні парки,  зоологічні  парки  та   парки-пам'ятки    садово-паркового мистецтва    залежно    від    їх    екологічної    і    наукової, історико-культурної  цінності  можуть  бути загальнодержавного або місцевого значення.