Охорона праці в Україні

Залежно  від  походження,  інших    особливостей    природних комплексів та об'єктів, що оголошуються заказниками чи  пам'ятками природи, мети і необхідного режиму охорони:   заказники  поділяються  на  ландшафтні,  лісові,   ботанічні, загальнозоологічні,  орнітологічні,  ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні,     палеонтологічні та карстово-спелеологічні, пам'ятки  природи  поділяються  на  комплексні,    ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні. 
Законодавством   Автономної   Республіки   Крим   може   бути встановлено    додаткові    категорії    територій   та   об'єктів природно-заповідного фонду.

Природні заповідники  – це природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, покликані зберігати в природному стані типові або виняткові для даної ландшафтної зони природні комплекси з усією сукупністю їх компонентів, вивчати природні процеси і явища, що відбуваються в них, розробляти наукові засади охорони навколишнього середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки. Ділянки землі та водного простору, що належать до заповідників, вилучаються з господарського користування. Заповідник – вища форма охорони природних територій, природна лабораторія, де ведуться комплексні наукові дослідження. Заповідники є в кожному великому природному комплексі. 
У зоні мішаних лісів – Поліський на півночі Житомирської області. Охороняється ландшафт мішаних лісів. 
У Лісостепу – Канівський (Черкаська обл.), Медобори (Тернопільська обл.), Розточчя (Львівської обл.). Охороняються ландшафти Лісостепу. 
У Степу – Асканія-Нова і Чорноморський (Херсонської обл.), Дніпровсько-Орільський (Дніпропетровська обл.), Луганський (Стрільцівський Степ, Провальський Степ, Станично-Луганський Степ), Український степовий (Михайлівська цілина в Сумській області, Хомутівський степ у Донецькі обл., цілина в Сумській обл., Кам’яні могили в Запорізькій обл.), Дунайські плавні (Одеської обл.). Об’єктами охорони є степові ландшафти. 
У Карпатах – Карпатський. Зберігає рідкісні, майже не ушкоджені гірські екосистеми лісового, субальпійського та альпійського поясів.

 Криму – Кримський,  Ялтинський, Карадазький, Мис Мартьян.  Охороняється рідкісна рослинність  середземноморського типу.  
Пропоную розглянути два найцікавіших, на мою думку, заповідники України – Карпатський та Кримський. На їх прикладі можна краще зрозуміти що таке природний заповідник і яка робота ведеться по збереженню природного довкілля.

Карпатський заповідник. Створений  у 1968 році, з 1992 року входить до мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО Загальна площа 57880 га. 
Карпатський заповідник належить до найбільших та найцікавіших об’єктів природно-заповідного фонду України. Майже 2,5 відсотки території Карпатського регіону знаходиться під охороною заповідника, екосистеми якого віднесені до найцінніших на нашій планеті, і з 1993 року входять до міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. З 2000 року Карпатський   заповідник є українським партнером проекту WWF "Ініціатива Карпатського Екорегіону" У складі Карпатського заповiдника (КЗ), загальна площа якого становить 57880 гектарiв, налічується шість вiдокремлених масивiв та ботанічні заказники державного значення “Чорна Гора” і “Юлівська Гора”. Вони розмiщені на територiї Рахiвського, Тячiвського, Хустського та Виноградівського районiв Закарпатської областi в межах висот від 180 до 2061 м. Така територіальна структура репрезентує практично все ландшафтне та біологічне різноманіття Українських Карпат. Тут представленi найкраще збереженi карпатськi екосистеми, якi є сховищами для багатьох рiдкiсних і зникаючих видiв рослин і тварин.

У заповiднику вiдмiчено 64 види рослин i 72 види тварин, занесених до Червоної книги України та до Європейського Червоного списку. Клімат Карпатського заповідника коливається від помірно теплого в "Долині нарцисів" від - 1,7 °С в січні, до + 19 °С в червні, кількість опадів 650 мм на рік) до холодного на вершинах гір від - 7-8,5 в січні °С, до+ 11-15 °С в червні, кількість опадів 980-1500 мм на рік). Заповідник характеризується великою різноманітністю грунтового покриву. Майже 90% його територiї вкрито лiсами, для яких типовими є свiтло-бурi та темно-бурi гiрсько-лiсовi грунти. Для верхньої межі лісу характерні світло-бурі грунти. У високогір`ї переважають торфянисто-гiрсько-пiдзолистi i гiрсько-лучно-буроземнi грунти. На вапняках утворились щебнистi, а в долинах рiчок - дерновi, iнодi глеєвi грунти.

Карпатський   заповідник є одним з найбільших наукових та еколого-освітніх центрів Карпатського регіону. Тут працюють численні наукові лабораторії, створена мережа моніторингових ділянок, фенологічних пунктів, гідро- та метеопостів. Заповідник є природною лабораторією для багатьох вітчизняних та іноземних науково-дослідних установ. На його території розгорнута мережа еколого-освітніх, науково-пізнавальних маршрутів та інформаційних центрів, працює єдиний в Україні Музей екології гір та історії природокористування Карпат, є власна відеостудія, видається всеукраїнський екологічний науково-популярний журнал "Зелені Карпати".

Щороку Карпатським біосферним заповідником проводиться Міжнародна природоохоронна акція “Марш  парків”, присвячена Всесвітньому Дню  Землі. Під час її проведення організовуються  науково-популярні лекції, бесіди, учнівські  конференції, "круглі столи", вікторини, екологічні ігри, конкурси тощо.

Крім того, до Національного  Дня довкілля працівниками заповідника  запроваджено проведення регіональної природоохоронної акції, спрямованої  на збереження карпатської природи. "День довкілля" – акція реальної допомоги навколишньому середовищу. В її рамках організаціями та підприємствами міста, а також школами проводяться  толоки, екологічні десанти тощо. 
Традиційними є також екоосвітні акції "День заповідника", "Тиса – срібна ріка краю", "Екологічний тиждень", що проводяться протягом року.

Особливо важливою є також  організація на базі Карпатського біосферного  заповідника літніх екологоосвітніх таборів. Найбільш відомим серед них є Всеукраїнський наметовий табір-експедиція "Ойкос", що вже вісім років поспіль працює на території КБЗ. Юні натуралісти з багатьох регіонів України приїжджають познайомитися з природою Карпатського регіону.  
Карпати належать до порівняно молодих гірських систем. Вони виникли в альпійській геосинклінальній зоні в період рухів мезозойської ери. Головна роль у геологічній будові Карпат належить кайнозойським відкладам. Палеогенові верстви цієї ери складають власне Карпати, а неогенові – Прикарпаття і Закарпаття. Українські Карпати є нині однією з найбільш перспективних зон для масового відпочинку та лікування трудящих нашої країни. На великій території Карпат зростає більше половини усіх видів нижчих і вищих рослин.

Карпати за винятком певної території високогір’я були до початку  агрокультурного періоду повністю вкриті лісами. Внаслідок господарського впливу лісистість тут скоротилася  у 3 рази. 
Охорона лісу – це в першу чергу, турбота не про дерева, а про людей, їхній добробут і здоров’я. І потрібно все зробити для того, щоб кожен, хто приходить у ліс, був його другом. Отже, ліс вимагає любові й розуміння. 
Українські Карпати – не лише один з наймальовничіших куточків України, це також регіон дуже важливого економічного значення, зона цінних лісових масивів, що очищають повітряний басейн над значною частиною Східної Європи. Карпати відзначаються багатими й різноманітними  біологічними ресурсами.

Головні хребти Карпат –  важливі частини Європейського  вододілу між Балтійським і Чорним морями. Маючи загальну довжину понад 1500 км, вони охоплюють значну площу  п’яти братніх (колишніх соціалістичних) країн і відіграють в їх економічному житті важливе значення. 
Карпати містять третину лісових запасів України, лісистість цієї території – одна з найвищих в Україні. Тут ростуть 2110 видів квіткових рослин, багато цінних видів дерев і лікарських рослин. Проте протягом останніх десятиліть Карпати зазнають все більших втрат від людської діяльності. Карпатські ліси перебувають під загрозою знищення не лише від лісорозробок, порушення ґрунтового і рослинного покриву, але й від хімічного пере забруднення, кислотних дощів.

Українські Карпати –  це також центральна і найбільша  частина Східних Карпат, які починаються  від Лупківського перевалу на заході і кінчаються в масиві Бучедж на території Румунії. Їх загальна довжина становить 240 км, ширина 100-110 км. Висота Українських Карпат з північного заходу на південний схід поступово зростає.

Кліматичні умови мають  вирішальний вплив на формування екосистеми, їх географічне поширення, структурні особливості й функціонування. 
Українські Карпати, подібно до інших гірських систем, мають свою регіональну специфіку формування рослинних смуг, обумовлену їх географічним положенням, історією розвитку рослинності, впливом сусідніх геоботанічних провінцій, напрямком гірської системи, геологічною і зокрема складною геоморфологічною будовою.

В Українських Карпатах, включаючи прилеглі рівнинні території, вичленовано дванадцять рослинних смуг, або ступенів, у тому числі 6 підступенів. Розташовані вони в такій вертикальній послідовності: 
І – смуга дубових лісів із дуба звичайного, 
ІІ – дубових лісів із дуба скельного, 
ІІІ – буково-ялицево-дуобвих і дубово-букових лісів із дуба звичайного, 
IV – смуга буково-дубових і дубово-букових лісів із дуба скального, 
V – смуга букових лісів, 
VI – смуга високогірних буково-яворових і яворово-букових лісів, 
VII – смуга ялицево-букових та буково-ялицевих лісів, 
VIII – смереково-ялицево-букових і смереково-буково-ялицевих лісів, 
IX – буково-ялицево-смерекових і ялицево-буково-смерекових лісів, 
X – смерекових лісів, 
ХІ – смуга криволісся і субальпійської рослинності з домінуванням зеленої вільхи. 
У Карпатах також досить перспективним є розвиток туризму, але цивілізованого, з урахуванням екологічної витривалості рекреаційних зон і заповідних територій.

Програма наукових робіт  передбачає виконання таких досліджень, як гігієнічні аспекти охорони природи, охорона екосистем і ландшафтів, охорона водних ресурсів та ряд інших. Діяльність карпатської природоохоронної комісії може бути корисною у вирішенні  цих питань в Карпатському регіоні. 
Індустріальна діяльність людини в багатьох аспектах веде до небажаних явищ і так званої ланцюгової реакції процесів шкідливих для органічного світу і, насамперед, для людей.

Кримський природний заповідник, найбільший у Криму й один з  найстарших на Україні, був створений  у 1923 р. на місці колишнього Заказника  імператорських полювань і  прилягаючих до нього землях. Загальна площа заповідника в даний час складає 44175 га, у тому числі філія  «Лебедячі острови», що має міжнародне значення, як  місце мешкання водоплавних і болотних птахів.

Складна геологічна структура, своєрідні кліматичні  умови, унікальний рослинний і тваринний світ - усе це додає заповіднику виняткову наукову цінність. У заповідних лісах живуть олені, козулі, дикі кабани, муфлони, лиси, борсуки й інші ссавці.  
В даний час тут відомо 1180 видів вищих рослин, серед них багато рідких, ендеміків, реліктів.  
На території заповідника беруть свій початок самі великі гірські ріки Криму - Альма, Кача, Авунда, Дерекойка.

Найвища вершина Кримських  гір - гора Роман-Кіш висотою 1545 м, також  знаходиться в заповіднику. 
Історія залишила тут свій багатий слід. Це і залишки древніх таврських поховань, Монастир святих Косьми і Даміана, каплиця, побудована на честь 300-річчя будинку Романових, унікальне джерело «Савлух-Су», Форельне господарство, Альтанка вітрів. Ці й інші унікальні визначні пам'ятки по праву користаються підвищеною увагою гостей і жителів Криму.

Щоб ознайомитися з Кримським  природним заповідником, можна відвідати  дуже цікавий Музей природи, що знаходиться  в м. Алушті. Його експозиції розповідають про історію заповідника, його рослинному і тварині світі, сьогоднішній роботі його співробітників. Проводяться екскурсії  і по території заповідника 

Висновок

Природа в Україні багата і різноманітна. Але вона потребує охорони.  
Великої шкоди довкіллю завдає недбайливе видобування корисних копалин,що ведеться відкри- тим способом. Величезні ями,глибокі котловини залишаються на поверхні землі. Не меншу небезпеку становлять і терикони-нагромадження породи,насипаної біля шахт. Вони забруднюють не тільки грунти, а й повітря.  
Останнім часом в Украіні вирубується багато лісів,що спричиняє вивітрювання грунту, його. Зсуви в горах,утворення ярів і балок.Від вирубуання лісів і осушення боліт міліють,а в спеку пересихають водойми. Адже ліс і болото їх’’живлять’’. Вони затримують талу й дощову воду,яка  поступово надходить до річки або озера.  
Водойми потерпають від забруднення. У річки,озера,в Азовське і Чорне моря потрапляє нафта,  бензин, отруйні речовини, побутові відходи. Від них масово гинуть рослини і тварини.  
Непоправної шкоди всій природі України завдала аварія на Чорнобильській АЕС.

 
 
                                   Список икористаної література: 
 
1.    В.Ф. Верес “Земне намисто Карпат”. – Ужгород, видавництво “Карпати”, 1989 р. 
2.    С.М.Стойко “Карпатам зеленіти вічно”. – Ужгород, видавництво “Карпати”, 1977 р. 
3.    Г.О.Білявський, Р.С.Фурдуй “Основи екологічних знань”. – Київ, видавництво “Либідь”, 1997 р. 
4.    Природні заповідники України. – К., 1994.