Особливості еколого-економічного становища в Україні

Металургійна промисловість, що включає чорну та кольорову  металургію, коксове та прокатне виробництво, а також суміжні допоміжні  об'єкти і процеси, є однією з найбільш забруднюючих галузей промисловості, викиди якої від стаціонарних джерел забруднення досягають 38 % загальної  кількості забруднюючих речовин.

Вплив підприємств нафтохімічного комплексу на стан навколишнього  природного середовища характеризується викидами в атмосферу вуглеводнів, сірчаної кислоти, сірковуглецю, ртуті, фтористих та інших шкідливих  сполук.

У ряді регіонів України  висока концентрація хімічних та нафтохімічних  виробництв призвела до занадто високого рівня забруднення джерел водопостачання. У відкриті водойми хімічні підприємства скидають щорічно 70 млн. куб. метрів неочищених або недостатньо очищених стоків. Хімічна промисловість - одна з основних галузей, де утворюються у великих обсягах відходи, значна кількість яких - токсичні.

Підприємства нафтогазового  комплексу за рівнем шкідливого впливу на довкілля вважаються об'єктами підвищеного екологічного ризику. Вони є потенційними джерелами забруднення довкілля, що може статися у разі порушення технологічних режимів роботи устаткування чи аварійної ситуації. Деякі об'єкти забруднюють довкілля і за нормальних умов роботи, що зумовлено існуючими технологічними процесами.

Серед промислових об'єктів  одним з основних забруднювачів атмосферного повітря є підприємства теплоенергетики (близько 30 відсотків усіх шкідливих викидів в атмосферу від стаціонарних джерел).

У галузі екології в тепловій енергетиці домінують дві найважливіші проблеми: забруднення атмосферного повітря і забруднення земель через накопичення значної кількості відходів (золи, шлаків, пилу).[4]

Ядерна енергія в Україні  використовується в усіх галузях народного господарства - промисловості, медицині, сільському господарстві, наукових дослідженнях, а також у побуті.

У 1996 році 43,9 відсотка всієї  електроенергії було вироблено на атомних станціях. На п'яти АЕС працювало 15 атомних блоків загальною потужністю 13,618 тис.мвт., на яких було вироблено 79,6 млрд.квт-год електроенергії. За кількістю реакторів та їх потужністю Україна посідає восьме місце у світі та п'яте – в Європі.

Головними місцями накопичення  радіоактивних відходів є атомні станції, на яких здійснюється їх первинна переробка та тимчасове зберігання. На АЕС не існує повного циклу первинної переробки відходів відповідно до вимог норм, правил та стандартів з ядерної та радіаційної безпеки, що призводить до нераціонального икористання сховищ та збільшує ризик радіаційних аварій. У 30-кілометровій зоні Чорнобильської АЕС зберігається в тимчасових, не пристосованих для зберігання сховищах велика кількість радіоактивних відходів, серед яких є відходи ядерної енергетики.

Головним джерелом небезпеки  у 30-кілометровій зоні Чорнобильської АЕС залишається об'єкт "Укриття", в якому зосереджені небезпечні радіоактивні речовини та ядерні матеріали, радіоактивність яких близько 20 млн.кюрі.

Підприємства з видобування  та переробки уранових руд знаходяться у Дніпропетровській, Миколаївській та Кіровоградській областях. Характерним для уранопереробки є те, що майже всі її відходи - відвали шахтних порід, скиди та викиди (рідкі, газоподібні) є джерелами радіаційного забруднення навколишнього природного середовища. В них містяться природний уран, торій-232, продукти розпаду уранового та торієвого рядів, у тому числі і радіоактивний газ радон. Для природного середовища та людей головну небезпеку становлять великі за своїми обсягами хвостосховища та зосереджені в них радіоактивні матеріали.

Україна належить до країн  з дуже розвинутим використанням джерел іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ) у багатьох сферах господарства і наукової діяльності. На даний час існує близько 8 тисяч підприємств та організацій (тільки по місту Києву їх близько 400), які використовують понад 100 тисяч ДІВ.

Через існування великої  кількості штучних і природних  джерел  іонізуючого випромінювання та в результаті Чорнобильської катастрофи в Україні склалася дуже складна радіоекологічна ситуація, яка викликає необхідність створення системи заходів радіаційного захисту населення та навколишнього природного середовища.

В систему таких заходів  мають входити : основи ядерного законодавства, державне регулювання ядерної та радіаційної безпеки, державні програми мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи, норми поводження з радіоактивними відходами та підвищення безпеки атомних станцій, система соціального захисту населення.

3. Україна в контексті глобального потепління

Останні роки ми помічаємо  потепління клімату. Літо стає жаркішим, зима – м’якшою. Вчені помітили, що в останні 100-130 років наша атмосфера  помітно потеплішала і цей  процес невмолимо продовжується, середня  температура вперто повзе вверх. Лише за останні 100 років середньорічна  температура підвищилась щонайменше на 0,3-0,6оС.

Глобальне потепління пояснюють  так званим парниковим ефектом. Суть його полягає в наступному. Земля  отримує енергію Сонця в основному  у видимій частині спектру, а  сама, оскільки є набагато більш  холодним тілом, випромінює в космічний  простір головним чином інфрачервоні промені. Але багато газів, які знаходяться  в атмосфері – водяний пар, вуглекислий газ, метан, окисли азоту  та інші – прозорі для видимих  променів, але активно поглинають інфрачервоні, утримаючи тим самим  в атмосфері частину тепла, яку  ті повинні були б віддавати в  космос. Таким чином, на поверхні Землі  утримується температура на рівні, придатному для життя. Затримуючи тепло  в атмосфері Землі, ці гази створюють  ефект, який називається парниковим, а гази – парниковими .

Парниковий ефект існує  з тих пір, як на нашій планеті  з’явилася атмосфера. Парниковий ефект  сам по собі не є негативним явищем. Без парникового ефекту температура  навколоземних шарів атмосфери  була б в середньому на 30 градусів нижче від існуючої, а поверхня Землі була б лише - -18оС. А це означає  відсутність умов для життя, бо вода на земній поверхні існувала б тільки у вигляді льоду.

Люди своєю діяльністю посилюють парниковий ефект за рахунок  викидів СО2, СН4, N2O та інших газів. В останнє сторіччя в результаті людської діяльності вміст вуглекислоти в атмосфері виріс більш ніж  на чверть, метану – в 2,5 рази. Протягом останніх 100 років внесок СО2 в сумарні  викиди становив приблизно 66%. Починаючи  з вісімдесятих років, внесок вуглекислого газу в глобальне потепління став менш значним. З’явилися і нові речовини з парниковим ефектом - в першу чергу хлорфторвуглеці, в том числі добре відомі фреони.

Що очікує Україну в  майбутньому? Про це можна дізнатися  не тільки в астрологів та ворожок, але й з доповіді експертів-екологів ООН, прогнози яких не залишають місце  оптимізму. В прогнозі доля Землі, й  України в тому числі, розглядається  в контексті глобального потепління.

За словами експертів, за останні 30 років середньорічна  температура підвисилась на 1, 5 градусів. Тваринний світ переселяється з  півдню на північ. На Україні температура  підвисилася значно більше на сході  та півночі країни, що призведе до спеки  та температурних сачків між +40 та -40 градусів. Також, Україні передрікають зникнення вовків, часті урагани  та тайфуни та набіг богомолів.

Оскільки Україна є  аграрною країною, то зміна клімату  гостро постане як соціально-економічна проблема – знизиться рівень продуктивності земель, врожайність, показники здоров'я  людей.[5]

Координатор проекту по зміненню клімату Національного екологічного центру України І. Савчук так змальовує  Україну в майбутньому: „ Східні жителі припинять займатися сільськогосподарською  працею, бо в цьому регіоні буде засуха через опади. По всій країні через засухи спалахнуть пожежі, на півночі пересохнуть торф’яні болота. Східні області страждатимуть від  злив, та деякі села може змити з  мапи України. Щодо Криму та південних  областей, то їх площа значно зменшиться, бо рівень світового океану підвиситься”.   В країні вже змінюється звична флора та фауна. Так, одного з молюсків, що раніше зустрічався в Криму, тепер можна зустріти у південних областях країни. Під Києвом з’явився богомол, а з Дунаю, Болгарії та Кавказу прийшли шакали. Також, мігрують рослини. До нас приходять рослини з Середньої Азії та Середземномор’я. Деякі з них - шкідливі, такі як амброзія, що визиває алергію.[6]

Затоплення Криму та тотального розливу рік в найближчий час  не відбудеться. В цьому впевнений  директор Київського еколого-культурного  центру В.Борейко. Але нам слід чекати на урагани, тайфуни, торнадо, бурі та суховії. Це підтверджує нещодавній шторм в Чорному морі та перші в історії дощі, зафіксовані на Північному полюсі.

Таких наслідків можна  уникнути, якщо до 2020 року всі індустріальні  країни знизять кількість шкідливих  викидів у атмосферу на 25-40%, завдяки  чому суттєво знизяться темпи  потепління. На даний момент шкідливі наслідки розвитку цивілізації призводять до того, що вже до 2050 року загальний  рівень температури підвищиться  на 3-4 градуси за шкалою Цельсія, що практично означає впевнений  курс на самознищення.

Одним із ефективних засобів  охорони довкілля та зниження негативного  впливу на нього є розробка та використання поновлюваних джерел енергії: сонячної, енергії вітру, морських хвиль, термальних джерел тощо. Адже саме традиційні енергетичні джерела продовжують поглиблювати наслідки глобального потепління. Європейські країни неухильно прагнуть до поширеного використання енергії, виробленої за допомогою поновлюваних джерел: до 2020 року Євросоюз планує довести частку альтернативної енергетики в загальному енергобалансі до 20%, а до 2040 року – до 40%.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

З вищезазначеного випливає, що більшість сучасних екологічних  проблем зумовлені антропогенним (людським ) втручанням на природу. В  першу чергу це втручання зумовлене  економічною діяльністю людини. Постійно зростаючий вплив на природу зумовлений зростаючою потребою людства в ресурсах, в тих чи інших товарах і  послугах. Усе це досить негативно  відпивається на природному довкіллі: вичерпання природних ресурсів, забруднення  землі, повітря, водойм; постійні аварії на виробництвах – все це спричиняє  загально планетарну екологічну кризу, яку необхідно якнайшвидше вирішувати, бо невдовзі людство опиниться на дні ущелини, з якої важко відшукати  вихід. Формування екологічної свідомості, екологічної культури – ось перші  кроки, які мають стояти на шляху  людяного ставлення до природи; раціональне  природокористування, жорстокий контроль над викидами та експлуатацією ресурсів природи – це вже матеріальна  сторона вищерозглянутої справи.

 

Список використаної літератури

1. Джигирей B.C. Екологія та охорона навколишнього середовища / Підручник. — К.: Знання, 2000. — 203 с.

2. Мягченко О.П. Основи екології / Підручник. ― Київ: Центр учбової літератури, 2010. - 312с.

3. Барановський В А. Екологічний атлас України. / Підручник — К.: Географіка, 2000. — С. 24.

4. Дорогунцов С.І. Екологія / Навч.-метод. посібник для самостійн. вивчення дисциплін / ― Київ: Нац. екон. ун-т. - К., 1999, - 152с.

5. Чим обернеться для  України глобальне потепління? [Електронний ресурс] / Режим доступу. ― http://narodna.pravda.com.ua/life/4c7bc03d00588/

6. Прогноз: Україна та  глобальне потепління [Електронний ресурс] / Режим доступу. ― http://www.ukraine.com/ukrainian/blog/forecast-ukraine-and-global-warming/