Проблеми малих річок України, причини їх виникнення та можливі шляхи їх вирішення

МІНІСТЕРСТВО  НАУКИ І ОСВІТИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА

Кафедра Регіональної економіки

Факультет економіки та управління.

Реферат на тему:

«Проблеми малих річок України, причини їх виникнення та можливі шляхи їх вирішення.»

Виконала:

Студентка 1-го курсу, 1-ї групи

заочної форми навчання, спец. 6504

                                                                      Бондаренко Світлана Андріївна

Перевірив:             

Краєвий О.Д._________

Київ 2011

План

Вступ                                                                                                                              1 стор.

1. Проблеми малих річок України                                                        2 стор.

2. Причини їх виникнення та можливі шляхи

   їх вирішення                                                                                                                7 стор.

Висновок                                                                                                                              14 стор.

Список використаної літератури                                                                      15 стор.

Вступ

Річкою, на відміну від струмка, балки, канави, прийнято називати постійно діючий водотік, первісно утворений природним шляхом, що має течію води протягом року (а якщо пересихає чи перемерзає, то на короткий час і не щороку). Оскільки в різних ландшафтних зонах розміри водотоків, що тимчасово пересихають чи перемерзають, дуже різняться між собою, різними будуть і розміри річки, яку за класифікацією відносять до малої.

Думки спеціалістів щодо вихідного розміру малої річки неоднакові. Одні пропонують класифікувати їх, виходячи з довжини, інші – з площі, з якої річка збирає воду, або залежно від витрат води, яку спроможне пропустити русло річки і т. д. У США, наприклад, до категорії “мала річка” відносять водотоки з площею водозбору від 400-600 км2 у гірських і до 2000-4000 км2 у рівнинних районах.

В Україні існує два кількісних критерії, відповідно до яких річки класифікують за розмірами. За критерієм, в основу якого покладено площу водозбору, до категорії “мала річка” віднесені водотоки з площею басейнів не більше 2000 км²  за умови, що річка розташована в одній фізико-географічній зоні з властивим для неї гідрологічним режимом. За критерієм, що базується на довжині водотоку, до малих належать річки, довжина яких не перевищує 100 км. Така класифікація досить умовна, оскільки не зовсім відповідає природним умовам, в яких знаходиться водозбірний басейн. Так, в умовах зони Степу з рідкою гідрографічною мережею водотік довжиною до 100 км нерідко розглядають як досить значний. Подібна річка може бути єдиним джерелом водозабезпечення цілого району. А на Півночі, де гідрографічна мережа добре розвинена, до категорії "мала річка" інколи відносять водотоки з довжиною більш як 200 км.

Відповідно до Водного кодексу України (ст. 79) в нашій країні до категорії “мала річка” віднесені річки з площею водозбору до 2000 км².

-  1  -

Проблеми малих річок України

  Малі річки містять у собі основну масу запасів прісних вод України і відіграють величезну роль в економіці проживаючого в їх басейнах населення. За оцінками спеціалістів, вони формують 60% сумарних водних ресурсів України. На Поліссі і в Лісостепу зосереджено 60% водних ресурсів цих річок, у Карпатах – близько 25%, у Степу – близько 12%.

Малі річки мають ряд особливостей, які необхідно враховувати при розробці заходів їх раціонального використання та охорони. Перша з них – яскраво виражена залежність водності, гідрологічного режиму і якості води малих річок від стану поверхні водозбору, значення якого у ряді випадків буває важливішим, ніж кліматичні та погодні фактори. 

Чим могутніша річка, тим більше позначаються на ній екосистемні процеси, що відбуваються в ній самій. Практично всі крупні річки, що протікають меридіально по кількох природних зонах, є азональними (тобто такими, що не залежать від географічної зони) елементами ландшафту. Наприклад, біоценози заплави та річища Дніпра, русло якого перетинає лісову, лісостепову і степову зони, мають практично однаковий характер, тоді як біоценози суходолу цих зон – різні. Інше явище спостерігаємо на малих річках. Їх гідрологія, гідрохімія, склад біоценозів, процеси біопродуктивності і самоочищення, якість води практично повністю залежать від стану водозбірної площі, від процесів, що переважають на суходолі в зонах їх басейнів. Значення цих процесів досить часто буває важливішим, ніж кліматичні та погодні умови. Тому гідрологічні, гідрохімічні і гідробіологічні показники окремих малих річок можуть значно відрізнятися від середньостатистичних зональних чи місцевих. Внаслідок цього всі основні характеристики водозбору малої річки – лісистість, заболоченість, зволоженість території, частка орної площі, наявність чинників забруднення, меліоративні роботи – обов'язково враховують при гідрологічних розрахунках і санітарно-гідробіологічних прогнозах, а також при плануванні різних природоохоронних заходів. Друга, не менш важлива особливість – це та, що малі річки є початковою ланкою річкової мережі, і всі зміни у їх режимі, безперечно,  позначаються на всьому гідрографічному ланцюгу.

На сучасному етапі життєдіяльності людство зіштовхнулося із проблемою раціонального використання природних ресурсів взагалі і водних, зокрема. За останні 40-50 років річки і їх русла відчувають зростаюче навантаження від господарської діяльності людини. Так, за даними Європейського Агенства навколишнього середовища, в деяких країнах Західної Європи, а саме в Бельгії, Англії, Данії, Уельсі, тільки 20% річок не зазнали антропогенного втручання. В результаті значно змінюються процеси руслоформування, морфологія і динаміка русел. В свою чергу, це впливає на характеристики водного потоку і якості води, стан заплав та берегових схилів,

-  2  -

причому, як зазначають Беркович К.М. та Іванова О.Ю., антропогенна складова іноді на порядок перевищує природні зміни.

              Сучасний екологічний стан річок багато в чому визначається ступенем зміни русел господарською діяльності як на самій річці, так і на її водозборі. Основною формою змін русел малих річок є їх замулення, яке пов`язане з різким збільшенням надходження твердого матеріалу - продуктів змиву грунтів з площі водозбору, а також механічне забруднення русел будівельним, виробничим та побутовим сміттям. На середніх та великих річках більш типовими є інші види антропогенного втручання: зміна русел при будівництві набережних, дамб обвалування, проведення заходів по регулюванню русел для покращення умов судноплавства (днопоглиблення, шлюзування, каналізація). Чим більші подібні антропогенні зміни русел річок, тим більшою стає пов`язана із нею екологічна напруженість. Водність річки, її похили і конкретні природні умови визначають опір русел техногенному впливу. Чим більша річка, тим більша транспортуюча здатність потоку, тим більше її протистояння штучним перетворенням і менший час релаксації. З іншого боку, широкозаплавні річки з піщаним алювієм більше підлеглі трансформаціям, бо зміна умов протікання потоку і стоку наносів практично відразу ж відбивається в морфології та динаміці русел. З припиненням техногенної дії досить швидко відбувається повернення русла до початкового стану, якщо тільки зміни, що відбулися, не стали незворотними (при повному замуленні та заростанні русел, їх закріпленні системою інженерних споруд і т.д.). При цьому русла з малою стійкістю і, відповідно, з високою інтенсивністю руслових деформацій, відрізняються здатністю саморегулювання гідравлічних опорів, а отже, похилу і транспортуючої здатності при зміні зовнішніх .

Чим більша стійкість русла, менша інтенсивність деформацій і стік руслоформуючих наносів, тим повільніше відбувається відновлення його первинного стану. З іншого боку, на таких річках форми русла більш стійкі та “консервативні”, повільніше змінюються при техногенному навантаженні.

              Отже, серед різноманітних та складних проблем в області водних ресурсів взагалі та руслових процесів зокрема, одне із головних місць займає проблема малих річок, яка охоплює широкий спектр питань і обумовлена дією різноманітних антропогенних факторів на русла та водозбори малих річок. У результаті реалізації не повністю обгрунтованих сільськогосподарських та меліоративних заходів на водозборах та в заплавах річок, масового їх спрямлення та обвалування, неупорядкованих водовідборів та зведення лісів відбулися часто незворотні зміни гідрологічного та руслового режиму - водність річок зменшилася, замулюються русла, значно трансформувався характер протікання руслових деформацій. Разом із цим малі річки підлягають інтенсивному забрудненню (поверхневий стік із агроландшафтів, скиди недостатньо або і зовсім неочищених стічних вод, забрудненість донних відкладів). Все це в комплексі створює умови, при яких відбувається деградація екосистем.

-  3 -

В часовому розрізі проблема екологічного стану малих річок постала ще на початку 80-их рр. Саме в цей час починаються активні дослідження малих водотоків в провідних вузах бувшого СРСР, які в більшості із них проводяться і сьогодні. Значна їх частина (раніше загальносоюзного, а зараз загальноросійського значення) сконцентрована в Московському (Р.С.Чалов, Г.А.Ларіонов, А.В.Чернов, В.Н.Голосов, Н.Н.Іванова, Н.І.Алексеєвський) та Казанському університетах (Г.Д.Бутаков, А.П.Дедков, В.І.Мозжерін). В багатьох вузах займаються вивченням екологічного стану русел малих річок прилеглих регіонів. Дослідження руслових процесів малих річок України проводяться вченими Київського університету (О.Г.Ободовський, Є.С.Цайтц, І.П.Шуляренко), їх гідрологічний режим вивчається у Українському науково-дослідному гідрометеорологічному інституті, Інституті водно-екологічних проблем. Малі водотоки західних регіонів країни перебувають під увагою вчених Львівського університету (І.П.Ковальчук, П.І.Штойко), Волинського та Чернівецького університетів. Серед дослідників сусідніх країн необхідно виділити В.І.Нікору, Н.А.Арнаута (Молдова), В.М.Широкова (Бєларусь).

              Досліджуючи руслові процеси малих річок, у першу чергу необхідно звертати увагу на їх загальні риси. Встановлено, що процеси руслоформування малих водотоків мають свої певні особливості. Як згадувалося вище, через їх невисокий енергетичний потенціал руслові процеси на малих річках підлягають впливу значно більшого числа факторів, ніж на великих та середніх. Зміна літології корінних порід вздовж долини річки, яка може слабко відобразитися на конфігурації значних річок, призводить до суттєвих змін їх морфології. Склад заплавних відкладів малих водотоків безпосередньо залежить від будови корінних берегів долини. Русло малої річки рідко притиснуте до високого корінного берегу через вплив осипних шлейфів, конуси виносу ярів тощо .

Найбільш вразливими є малі річки і по відношенню до антропогенного впливу, особливо розорювання водозборів та збільшення стоку наносів, хімічного та механічного забруднення, як згадувалося вище. Ряд вчених підкреслюють, що знищення природної рослинності, активне розорювання грунтів призводить до посилення ерозійно-акумулятивних процесів у басейнах, росту інтенсивності площинного змиву. В.Н.Голосов і Н.Н.Іванова, аналізуючи природні та антропогенні фактори, що впливають на деградацію водотоків, наводять величину граничної розоранності, яка, на їхню думку, не призводить до порушення нормального функціонування екосистем - 20-30% від загальної площі водозбору. В результаті більш значного розорювання в русловий потік потрапляє така кількість твердого матеріалу, що малі ріки не здатні його транспортувати і це призводить до акумуляції наносів у руслах малих річок, їх замулення та деградації. Як зазначають Г.П.Бутаков, А.П.Дєдков та інші, замулення річок погіршує їх живлення підземними водами, що тільки сприяє деградації екосистем.

Ряд вчених, серед них В.М.Широков, І.Г.Джуха, О.Г.Ободовський

відмічають негативний вплив на русловий режим малих водотоків проведення

-  4  -

меліоративних робіт у їх басейнах та регулюваня стоку. Так, осушення боліт призводить до погіршення живлення малих річок, а нерідко і до відмирання їх верхів`їв.

              Кількісна оцінка деградації водотоків на прикладі систем Західного Поділля пропонується І.П.Ковальчуком . Ним, на основі картометричного аналізу різночасових карт, польових досліджень, вивчення архівних та інш. джерел, виявлені тенденції зміни річкових систем, оцінені масштаби деградації малих річок, встановлені причини та фактори, що обумовлюють погіршення екологічної ситуації. Встановлено, що для 30-35% водотоків І-го та ІІ-го порядків за останні 150 років характерне зменшення довжини. Темпи відмирання водотоків, зменшення сумарної їх протяжності, яке іноді досягає 30%, нарощуються з наближенням до сьогодення.

              Досліджуючи ступінь деградації малих річок, Г.П.Бутаков та інш. відмічають, що у значній мірі цей процес залежить від геолого-геоморфологіч ної будови території та природної зони. Найменше деградують малі річки, що протікають по височинах із значним розчленуванням рельєфу та неглибоким заляганням кристалічних порід. Найбільш деградованими є малі річки, що протікають у депресивних формах - низовинах. Хоча, з іншого боку, Г.А.Ларіонов та Р.С.Чалов, Н.В.Чернов надають великого значення умовам стоку наносів: якщо основним джерелом надходження наносів у річку з площі водозбору є талі води, то помітного замулення русел не спостерігається, бо максимум виносу співпадає із періодом найбільшої транспортуючої здатності потоку. Зовсім протилежним є стан у районах, де головним фактором ерозії є дощовий стік.