Проблеми малих річок України, причини їх виникнення та можливі шляхи їх вирішення

-  10  -

Основна ж роль належить біологічним процесам самоочищення. Бактерії, нижчі гриби, водорості розчинюють і поглинають масу органіки та біогенів, виключаючи їх тим самим із складу стічних вод. Група протеолітичних бактерій живе за рахунок розщеплення білків, амілолітичні бактерії розщеплюють цукор. Є бактерії, що існують за рахунок розщеплення фенолів, інші живляться нафтопродуктами, причому є такі, що спеціалізуються на споживанні солярового чи машинного масел і т. д. Водорості, а також вищі рослини забирають на свій розвиток масу органіки та біогенів, вони збагачують водойму киснем, різко прискорюючи інші процеси біологічної та хімічно-фізичної очистки. Інфузорії, амеби, коловертки, гіллястовусі рачки, черви, м'якуни та інші водяні тварини в процесі життєдіяльності пропускають крізь себе, або фільтрують, стічну та забруднену воду, трансформуючи її у своєму тілі, й виділяють назад у водойму в якісно новому стані, близькому до того, що потрібен людині.

В цьому плані слід пам'ятати, що дистильована вода для людини шкідлива, неприйнятна. В процесі еволюції у людини виробилась потреба в природній – поверхневій чи ґрунтовій – воді, яка, врешті-решт, є продуктом дії багатьох мільярдів тварин і рослин, що переробили цю воду, багаторазово пропустили її крізь себе, очистили, наситили продуктами своєї життєдіяльності, а ґрунти, осадочні породи, атмосфера додали сюди специфічний для кожної групи водойм комплекс іонів. Усе це – те, що тепер ми називаємо доброю питною водою.

Таким чином, процеси самоочищення і доводять стічні води в річках до потрібних людині кондицій. Отже, охорона малих річок полягає у комплексній системі заходів для забезпечення максимального самоочищення, доведення річки до її природного стану, річкових вод – до питних кондицій.

Річки, разом з їх водозбором – складна взаємозалежна система, що забезпечує функціонування природних водотоків.

В доагрикультурний період на нашій Землі домінували збалансовані річкові системи. Історичний огляд свідчить про задовільні в минулому гідрологічні та гідробіологічні режими малих річок усіх регіонів України. Тільки непродумана діяльність людини призвела до різкого погіршення стану річок, їх обміління, збіднення, забруднення і погіршення самоочисної здатності.

В проблемі малої річки біотичні й абіотичні фактори тісно пов'язані. Тому всі роботи з використання та регулювання малих річок обов'язково слід розглядати тільки в комплексі із заходами, що здійснюються на водозборі. Це сприятиме регулюванню руслових процесів, які забезпечують не лише повноцінне існування всього комплексу річки, а й раціональне використання її біологічних та водних ресурсів.

У числі цих заходів неодмінним є створення водоохоронних зон і прибережних водоохоронних смуг, збереження в незайманому стані схилів долин річок, мінімальне використання в сільськогосподарському виробництві заплав, зменшення тут оранки, припинення зарегулювання річок.

-  11  -

Незважаючи на спад виробництва, що привів до деякого зменшення стічних промислових вод, водні об’єкти України забруднені сполуками азоту, нафтопродуктами, важкими металами, в місцях водозаборів концентрація пріоритетних шкідливих речовин наближається до граничних величин, а в окремих випадках їх перевищує. Екосистеми малих річок одні з перших реагують на зміни в системі «людська діяльність — природа». А якщо врахувати, що малі річки в басейні Дніпра становлять майже 90% всієї річкової мережі, а в їхніх басейнах формується понад 60% водних ресурсів України, стає зрозумілим, звідки постають головні водні проблеми і з чого потрібно починати подолання таких проблем. Найбільшими забруднювачами українських рік, особливо в басейні Дніпра, є комунальні господарства, чорна та кольорова металургія, коксохімія та сільське господарство. Водоканали Києва, Дніпропетровська та Запоріжжя, меткомбінати Дніпродзержинська, Дніпропетровська, Запоріжжя, Кривого Рога, Запорізька АЕС багато років стоять першими у переліку забруднювачів Славутича.

Нині в Україні понад 22 тисячі малих річок, хоча ще кілька десятиліть тому фахівці налічували їх понад 60 тисяч. Ще в нашому дитинстві існували річки, з яких можна було сміливо напитися води... Найяскравіший приклад — літописна Либідь. Ще один приклад — Самара: колись судноплавна аж до Павлограда річка нині перетворилася на каскад озер. Її прозора і м’яка вода нині в офіційних звітах оцінюється як одна з найбільш забруднених в басейні Дніпра. Як зазначається в одній із інформаційних довідок Мінприроди, мінералізація річок Оріль, Самара, Вовча значно перевищує допустимі норми. Причиною такої засоленості є розробка протягом останніх 50-ти років вугільних пластів у Західному Донбасі, що ведеться в заплаві Самари. У жодній іншій європейській країні не наважилися б на такий злочин: мільйони кубометрів ропи, яку відкачують з шахт, потрапляє в річки. Подібна ситуація на Інгульці: його забруднює гірничо-металургійний комплекс. Що вже казати про Донбас — там із річок знущаються всі разом. У Нижньому Придніпров’ї, Донбасі на сьогодні нема жодної чистої річки, а підземні водні об’єкти вкрай обмежені або непридатні до водокористування

Всеукраїнська екологічна ліга спеціально до засідання РНБОУ з питання поліпшення питного постачання та охорони вод підготувала певні пропозиції. Серед них — провести інвентаризацію існуючих водних об’єктів в Україні, відновити екологічні паспорти малих річок, щоб «знати стан здоров’я кожної, та підібрати рецепти лікування, оздоровлення», здійснити грунтовний аналіз законодавства щодо водно-болотних угідь і басейнів малих річок, розробити Екологічний кодекс України, у якому врахувати кращі здобутки національного законодавства та придатні для України надбання з європейського досвіду. Також ми вважаємо, що слід прийняти низку нових законів, в яких передбачити впровадження, чітку регламентацію та моніторинг виконання оцінки економічних збитків та отримання економічних ефектів від вирішення водогосподарських проблем у реальному секторі економіки. Ми переконані, що

-  12  -

необхідно впровадити законодавчо-правове забезпечення доступу до інвестицій в природоохоронній сфері... Це — лише невелика частина пропозицій.

Основним законодавчим актом, що регламентує використання, охорону вод, державне управління і контроль у галузі використання й охорони вод та відтворення водних ресурсів, є Водний кодекс України, введений в дію Постановою Верховної Ради України від 6 червня 1995 року.

Користування малими річками має особливості, відмічені у Водному кодексі.

Згідно зі статтею 80 Водного кодексу України: "З метою охорони водності малих річок забороняється:

- змінювати рельєф басейну річки;

- руйнувати русла пересихаючих річок, струмки та водотоки;

- випрямляти русла річок та поглиблювати їх дно нижче природного рівня або перекривати їх без улаштування водостоків, перепусків чи акведуків;

- зменшувати природний рослинний покрив і лісистість басейну річки;

- розорювати заплавні землі та застосовувати на них засоби хімізації;

- проводити осушні меліоративні роботи на заболочених ділянках та урочищах у верхів’ях річок;

- надавати земельні ділянки у заплавах річок під будь-яке будівництво (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд), а також для садівництва та городництва;

- здійснювати інші роботи, що можуть негативно вплинути чи впливають на водність річки і якість води в ній.

Водокористувачі та землекористувачі, землі яких знаходяться в басейні річки повинні забезпечувати здійснення комплексних заходів щодо збереження водності річок та охорони їх від забруднення і засмічення".

-  13  -

Висновок

Саме малі річки в Україні чи ненайбільше відчули за останні десятиліття тиск людської діяльності, саме вони найбільше змінились, а подекуди навіть повністю зникли. Безпосереднім фактором впливу на малі річки є наявність стоків (очищених і неочищених): комунальних, промислових, сільськогосподар ських. Їхня дія особливо небезпечна, тому що в окремих випадках об'єм цих стоків може бути таким самим або й більшим, ніж об'єм стоку малої річки. Посилення антропогенного пресу призвело до виникнення несприятливої ситуації у гідрологічному режимі, санітарному стані та ландшафтній структурі басейнів малих річок практично у всіх регіонах держави. На перший погляд малі річки не здатні відігравати провідної ролі у водозабезпеченні народного господарства. Проте, складаючи лише 20% сумарного державного водозабору, вони забезпечують на 67% потреби сільгоспводопостачання, на 35% – зрошення, на 25% – господарсько-побутові потреби населення. Об'єм забору води на народногосподарські потреби в басейнах малих річок сягає 20% забору з водних об'єктів суші на Україні.

Якщо врахувати все сказане і порівняти водні ресурси, на які можна розраховувати, з потребами в них, то можна зробити лише один висновок: до початку майбутнього століття водні ресурси будуть близькі до вичерпання для найбільш економічно розвиненої частини земної кулі. В окремих регіонах і річкових басейнах вони майже вичерпані чи близькі до цього вже нині.

Таким чином, генеральним напрямом у вирішенні водної проблеми повинно бути раціональне використання і охорона водних ресурсів. Вода перестала бути вічним, безплатним даром природи. Слід замислитись, чи не багато води ми використовуємо безцільно, що треба зробити для того, щоб річки і озера стали чистішими?

Розвиток економічного потенціалу тих чи інших районів України здебільшого пов'язаний з перспективою інтенсивного використання ресурсів малих річок, що в деяких місцевостях є основними, а то й єдиними джерелами водопостачання. Адже близько 90% водних ресурсів України формується саме за рахунок малих річок. Тому проблема їх охорони і раціонального використання набуває нині особливого державного значення. В той же час треба визнати, що основним моментом, який негативно впливає на водотоки, є непродумана діяльність людини, що й призвела до сучасного критичного стану річок. У ряді випадків природні ресурси малих річок уже вичерпані або недостатні, щоб задовольнити потреби водоспоживачів. Але й поза діяльністю людини річки, особливо малі, досить динамічні природні об'єкти. Пам'ятаймо, що їх основні зміни відбуваються також під впливом природних факторів – клімату, зволоження території, характеру поверхні, пов'язаного з тектонікою.

Щоб не допустити подальшої деградації малих річок, врятувати їх від остаточного занедбання, відтворити їх ресурси, потрібно застосувати цілий комплекс науково розроблених природоохоронних заходів.

-  14  -

Список використаної літератури:

1. Водне господарство в Україні / За ред. А.В. Яцика, В.М. Хорєва. – К.: Генеза, 2000.

2. Водний Кодекс України. Постанова ВР № 214/95 – ВР від 06.06.95

3. Географічна енциклопедія України: в 3-х т. / Відп. ред. О.М. Маринич. – К., 1989, 1990, 2000.

4. Малі річки України: Довідник / А.В. Яцик, Л.Б. Бишовець, Є.О. Богатов та ін.; за ред. А.В. Яцика. – К.: Урожай, 1991.

5. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 1999 році / Міністерство екології та природних ресурсів України. – К., 2000.

6. Поліщук В.В. Малі річки України та їх охорона. – К.: Т-во “Знання” УРСР, 1988. (Сер. 8 “Нове в науці, техніці, виробництві”, № 14).

7. Гураков А.А. “Проблема річок та водовикористання в Україні”; Київ, 1999р.

-  15  -